Ухвала

від 31.10.2024 по справі 592/13715/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 592/13715/24

Номер провадження 2/573/428/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

31 жовтня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

24.09.2024 з Ковпаківського районного суду Сумської області надійшла вказана позовна заява з матеріалами.

Так, представник позивача Мороз О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою в якій просить суд визнати незаконною бездіяльність Білопільського відділу ДВС у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна, зобов`язати Білопільський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 накладений при примусовому виконанні судового наказу Сумського районного суду Сумської області №2-н-30 та стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовної заяви вказує, що 05.05.2008 року Сумським районним судом було видано судовий наказ № 2-н-30 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу в сумі 4 675 грн 41 коп. Примусове виконання цього наказу розпочате Сумським РВ ДВС ГТУЮ, у виконавчому провадженні №2017676 накладено арешт на майно боржника. 31.05.2011 вказане виконавче провадження закінчене на підставі п.10, ч.1 ст.49 (направлення ВД за належністю до іншого відділу ДВС).

За вказаним виконавчим документом Білопільським РВ ДВС ГТУЮ було відкрито виконавче провадження, проведено виконавчі дії та і за їх наслідками виконавче провадження було закрито, проте арешт з майна не знято.

Представник зазначає, що відсутність виконавчого провадження та наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на нерухоме майно та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02 жовтня 2024 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 32).

Заяви, клопотання.

Представник позивача ОСОБА_2 , яка діє на підставі довіреності, виданої ОСОБА_1 31 травня 2024 року подала до суду клопотання, у якому зазначила про підтримання позову та проведення розгляду справи за їх відсутності (а.с.40).

Від представника відповідача - в.о. начальника Білопільського відділу Державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Зуєнко К., надійшов відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказане мотивує тим, що виконавчі дії у виконавчому провадженні №20176766 з примусового виконання судового наказу №2-н-30 виконані відповідно до законодавчих актів і на даний час підстав, передбачених ч.4 с.59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту з майна з майна боржника відсутні, розгляд справи просять здійснювати без їх участі (а.с.34-37).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовий наказ від 05.05.2008 №2-н-30/07 надійшов на виконання до Сумського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ (правонаступником якого є Сумський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції), резулятивною частиною виконавчого документа зазначено «стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 8378 грн 75 коп та 41 грн 90 коп судових витрат, 15 грн витрати на ІТЗ»

24.09.2009 виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з вибуттям боржника в інший район.

15.06.2010 року судовий наказ надійшов повторно Сумського РВДВС ГТУЮ і 18.06.2010 відкрито виконавче провадження з одночасним накладенням арешту на майно боржника. Арешт на майно накладено Сумською районною державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 458424 від 16.09.2008 року. 31.05.2011 на підставі акту державного виконавця про місце реєстрації боржника у смт.Миколаївка, Білопільського (Сумського району) виконавче провадження завершено на підставі п.10.ч.1.ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на момент вчинення виконавчих дій.

Відповідно до довідки Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції на даний час виконавчих проваджень, стосовно ОСОБА_1 на виконанні не перебуває.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.10.2024 на все нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження, відповідно до постанови АА 458424 від 16.09.2008 року ( а.с. 53).

Відповідно до витягу з реєстру АСВП «ВП-спецпідрозділ» ВП 27046297, на виконання судового наказу Сумського районного суду від 05.05.2008 №2-н-30, який надійшов до Білопільського РВ ДВС ГТУЮ у Сумській області 08.06.20011, 10.06.2011 відкрито виконавче провадження та на підставі відсутності у боржника майна, на підставі п.2.ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» 24.11.2011 державним виконавцем повернено виконавчий документ стягувачу (а.с.38).

Іншими відомостями щодо отримання виконавчого документа стягувачем, зняття арешту з майна, вчинення будь яких виконавчих дій, пред`явлення до виконання повторно - суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт. Звертає увагу, що державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу, проте арешт з майна не зняв.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника) заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Аналогічні положення містяться і у статті 56 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Вказану правову позицію викладено також Верховним Судом від 11 березня 2024 року у справі № 932/6245/22 (провадження № 61-11086св23 ).

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави--учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономабо загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, в разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК Українибуде ефективним способом захисту.

Установивши, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд приходить до висновку про те, що він не може пред"являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цому випадку передбачений інший спосіб судового захсту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Розділ VII ЦПК Українирегламентує судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно достатті 447ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку, визначеномурозділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства (позовного провадження), у зв`язку з чим провадження у справі про зняття арешту з нерухомого майна підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 01.11.2024

Суддя

Справа № 592/13715/24

Номер провадження 2/573/428/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина )

31 жовтня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Білопілля у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту ухвали, що потребує значного часу в обґрунтування доводів учасників, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину.

Повний текст буде виготовлено протягом п"яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя