Рішення

від 01.11.2024 по справі 641/193/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/157/2024 Справа № 641/193/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/193/22

позивач: ОСОБА_2

відповідачі: ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_5 , Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О.

третя особа,яканезаявляєсамостійнихвимогнапредмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання договорів недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому з урахування уточнень просить:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1747 від 12.10.2018 року, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 5212, посвідчений 28.07.2021 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець І.О. на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9", загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1744798263101;

- визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 1179, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений 28.07.2021 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Онищенко С.В.;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності (номер запису про право власності № 29898599), якою зареєстровано право власності на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9" загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп";

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням права власності (номер запису про право власності № 43200191), якою зареєстровано право власності на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9" загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію іпотеки, номер запису про іпотеку: 43203499;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45100289 від 18.01.2019 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Г.О., на підставі якого зареєстровано право власності на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9", загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп";

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59518765 від 28.07.2021 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., на підставі якого зареєстровано право власності на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9" загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59522627 від 28.07.2021 року приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., на підставі якого зареєстровано обтяження на нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9", загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.04.2002 року між нею та ФОП ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 купила 1/2 частину нежитлового приміщення підвалу № 12, 15, 17, 18, 21, 22 в літ А-9, загальною площею 82 кв.м., розташованих в житловому будинку літ «А-9», загальною площею 164 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . 18.05.2007 року між АКІБ "Укрсиббанк" та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11154876000, відповідно до умов якого позивач отримала кредит в сумі 50000 доларів США, з відсотковою ставкою 13%, строком до 18.05.2022 року. Також 18.05.2007 року між позивачем та АКІБ "Укрсиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11154876001, відповідно до умов якого позивач отримала 65391,36 доларів США. В забезпечення виконання кредитних договорів між позивачем та банком укладено договір іпотеки, згідно умов якого позивач передає в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9" загальною площею 155 кв.м., що належить ОСОБА_2 на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідно до умов договору іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний попередити іпотекодавця протягом 10 календарних днів про відступлення прав за цим договором іпотеки чи за кредитним договором. 08.12.2011 року ПАТ "Укрсиббанк" передано ПАТ "Дельта банк" право вимоги за укладеними з позивачем кредитними договорами. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.11.2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта банк" до ОСОБА_2 , Державної реєстраційної служби України, третя особа: ПАТ "Укрсиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмету іпотеку у власність відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивоване тим, що іпотекодержатель своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення зазначеного договору в позасудовому порядку не реалізував, та не направив іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тому обраний не вірний спосіб захисту порушених прав. 12.10.2018 року між ПАТ "Дельта банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов якого ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" набуло право вимоги за договором іпотеки від 18.05.2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між АКІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 . В травні 2019 року позивачу зателефонував невідомий чоловік та повідомив, що нежитлові приміщення позивача виставлені на торги в зв`язку з тим, що ПАТ "Дельта банк" ліквідований. Влітку 2019 року позивачу зателефонували її орендарі та повідомили, що в приміщення прийшли невідомі чоловіки та повідомили, що вони є власниками даних приміщень. Згодом позивач звернулась до відділу поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження № 12020220540000177 від 30.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Чуприною Г.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45100289 від 18.01.2019 про реєстрацію права власності на вищезазначені нежитлові приміщення за ТОВ "Дебт менеджмент груп". Крім того, під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, позивач дізналась про існування опису вкладення у лист з найменуванням предмету: "Вимога-повідомлення про усунення порушення зобов`язання (в порядку ст.ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку") вих. № 16/11 від 16.11.2018 року та рекомендованого повідомлення про вручення листа, який нібито направлявся ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" на адресу позивача. Зі змісту даного рекомендованого повідомлення про вручення листа вбачається, що в графі: "Уповноваженому" стоїть підпис невідомої позивачу особи. Зазначає, що за весь проміжок часу, на її адресу не надходило жодного листа від зазначеного товариства, що свідчить про те, що вказане повідомлення підписано не позивачем. При цьому, всупереч умовам договору іпотеки ПАТ "Дельта банк" не повідомив позивача про відступлення права вимоги за договором іпотеки ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та 18.01.2019 року під час реєстрації права власності на вищевказані приміщення не дотримано вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

02.05.2023 року на адресу суду надійшли пояснення від представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх пояснень вказує на те, що на підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта банк" фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення 02.10.2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ "Дельта банк" строком з 05.10.2015 року по 04.10.2017, який в подальшому було продовжено на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продажу майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів. 15.01.2020 року через електронний майданчик оператора електронних торгів ТОВ "ОСПБ" відбувся відкритий електронний аукціон (торги) з продажу лоту, а саме право вимоги за кредитним договором № 11154876001 від 18.05.2007 року, укладений з фізичною особою. Забезпечення: нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9", загальною площею 155 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем вказаного аукціону було визначено ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", яке зобов`язалось, зокрема, здійснити повну оплату коштів за лот та підписати з АТ "Дельта Банк" договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу. Також зазначає про те, що ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" у законний спосіб на законних підставах набуло право вимоги за кредитним договором та похідним від нього іпотечним договором і подальша реалізація ним своїх правомочностей як нового кредитора до боржника та осіб, які надали забезпечення, належить виключно до компетенції останнього. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника або особи, до якої перейшли його обов`язки, безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору. Також зазначає, що позов про визнання правочину недійсним є способом захисту прав позивача, а не способом захисту інтересу у правовій визначеності. Інтерес позивача у правовій визначеності може захищатися, зокрема, позовом про визнання права власності або позовом про визнання відсутності права. Крім того, вказує на те, що відповідно до п. 7.5. Кредитного договору, ОСОБА_2 , уклавши цей договір, надала банку згоду/право передавати права та обов`язки банку за цим договором третій особі без отримання на це додаткової згоди позичальника.

31.01.2024 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначає, що однією з підстав вибуття вищевказаного майна з її власності, без її волі та належного повідомлення, є те, що ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" начебто направляло позивачу на її адресу вимогу-повідомлення про усунення порушення зобов`язання (у порядку ст.ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку") з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що за дорученням було нібито отримано представником позивача. Однак, позивач не отримувала від ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" поштових відправлень, не ставила підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення та не надавала нікому доручень на вчинення дій від її імені, отримання поштових відправлень.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2022 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.02.2022 року позовну заяву повторно залишено без руху.

На виконання розпорядження голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу 21.04.2022 року передано до Ленінського районного суду м. Полтави.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 17.11.2022 року № 65 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ окремих судів м. Харкова та Харківської області» з 23.11.2022 року відновлено територіальну підсудність Комінтернівського районного суду м. Харкова.

12.12.2022 року справу повернуто з Ленінського районного суду м. Полтави до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.12.2022 року позовну заяву повторно залишено без руху.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.02.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.05.2023 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Пожидаєва В.О. про витребування доказів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.03.2024 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Пожидаєва В.О. про витребування доказів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.05.2024 року частково задоволено клопотання представника позивача адвоката Пожидаєва В.О. про витребування доказів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 року підготовче провадження по справі закрито, та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31.10.2024 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначив, що ОСОБА_2 не отримувала від ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" вимогу про усунення порушень та сплату заборгованості і не уповноважувала нікого на отримання такої вимоги, а тому надане приватному нотаріусу Чуприні Г.О. рекомендоване повідомлення про вручення відправлення з нібито підписом ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Реєстраційна дія приватним нотаріусом Чуприною Г.О. здійснена з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», а тому така реєстраційна дія щодо реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" є незаконною, що тягне за собою недійсність всіх наступних правочинів щодо цього нерухомого майна.

Відповідач ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлений у встановленому законом порядку, в тому числі шляхом опублікування оголошення веб-сайті суду, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач Тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк" у судове засідання представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила.

Відповідач Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. у судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. у судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи без його участі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, подано заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.09.2000 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину підвального приміщення 82 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Іншу 1/2 частину вказаного приміщення вважати власністю ОСОБА_6

05.04.2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_7 придбала у власність 1/2 частину нежитлових приміщень підвалу № 12, 15, 17, 18, 21, 22 в літ А-9, загальною площею 82 кв.м., розташованих в житловому будинку «літ А-9», цегляному, загальною площею 164 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

18.05.2007 року право власності на нежитлові приміщення підвалу № 12, 15, 17, 18, 21, 22 в літ. «А-9», загальною площею 164 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу КП "ХМБТІ" від 18.05.2007 року та копією витягу КП "ХМБТІ" від 28.02.2006 року.

18.05.2007 року між АКІБ Укрсиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11154876000, згідно умов якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 50000 доларів США строком до 18.05.2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних, що підтверджується копією договору від 18.05.2007 року.

18.05.2007 року між АКІБ Укрсиббанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, згідно умов якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту № 11154876000 від 18.05.2007 року, а також за договором про надання споживчого кредиту № 11156535000 від 18.05.2007 року, що підтверджується відповідною копією договору іпотеки від 18.05.2007 року.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.06.2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 , Державної реєстраційної служби України, третя особа: ПАТ "Укрсиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10.11.2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.06.2015 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимоги ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_2 , Державної реєстраційної служби України, третя особа: ПАТ "Укрсиббанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмету іпотеки у власність в повному обсязі з інших правових підстав.

Зі змісту заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.06.2015 року вбачається, що 08.12.2011 року право вимоги, що виникло у ПАТ "Укрсиббанк" з кредитного договору, укладеного з ОСОБА_2 , останнім передано ПАТ "Дельта Банк".

З копії протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-08-01-000089-b від 20.09.2018 року встановлено, що переможцем електронних торгів лоту: F11GL31304 (право вимоги за кредитним договором № 11154876001 (11154876000) від 18.05.2007 року, укладеним з ф.о. Забезпечення: 1. Нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., яке знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, пр-т. Льва Ландау, (пр-т. 50 років СРСР). Іпотекодавцем є позичальник. 2. Договір поруки із ф.о. Майнові права за даним кредитним договором були обтяжені на користь третьої особи, наразі здійснюється робота щодо зняття обтяжень) є ТОВ "Дебт Менеджмент Груп". Ціна продажу лоту 523755,16 грн.

12.10.2018 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого на умовах цього договору, договору № 901/К купівлі-продажу майнових прав від 12.10.2018 року та на підставі протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-08-01-000089-b від 20.09.2018 року, первісний іпотекодержатель передає (відступає) новому іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки № б/н від 18.05.2007 року, з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Харченко І.А., зареєстрованим реєстровим №2285, що укладений між АК ІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов`язань боржника ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11154876000 від 18.05.2007 року, укладеним між АК ІБ "Укрсиббанк" та ОСОБА_2 , право вимоги за яким перейшло до АТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 09.12.2011 року між АК ІБ "Укрсиббанк" та АТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевченко Д. за реєстровим № 2949,2950. Відповідно до договору іпотеки, іпотекодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Основним договором, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного договору від 12.10.2018 року, копією договору № 901/К від 12.10.2018 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2019 року встановлено, що право власності на вищевказані нежитлові приміщення зареєстровано за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп".

Матеріали справи містять копію вимоги-повідомлення про усунення порушення зобов`язання за вих № 16/11 від 16.11.2018 року, в якій ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" вимагає від ОСОБА_2 виконати порушене основне зобов`язання, а саме сплатити заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11154876000 від 18.05.2007 року за тілом кредиту та нарахованими відсотками в сумі 98173,51 дол. США.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0412804432139 вказану вимогу вручено 03.12.2018 року представнику ОСОБА_2 , про що міститься відмітка.

28.07.2021 року між ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала нежитлові приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною копією договору купівлі-продажу від 28.07.2021 року та копією квитанції № 0031193 від 28.07.2021 року.

28.07.2021 року право власності на вказані приміщення зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.01.2022 року.

28.07.2021 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_4 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, в простій формі, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що іпотекодержатель надав іпотекодавцю позику в сумі 667080 грн. терміном по 28.07.2022 року включно, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується відповідною копією договору іпотеки від 28.07.2021 року.

28.07.2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХМНО Онищенко С.В. проведено державну реєстрацію обтяження, іпотека на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 1744798263101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру нерухомого майна станом на ____2024 року право власності на нежитлові приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ "А-9" загальною площею 155 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_4 .

З копії повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей від 16.04.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 видала довіреності: 17.09.2019 року строком до 17.09.2021 року ОСОБА_8 на ведення судових справ; 26.06.2023 року строком до 26.06.2026 року ОСОБА_9 на представлення інтересів; 17.07.2023 року строком до 17.07.2026 року ОСОБА_10 на представлення інтересів, в тому числі щодо отримання пенсії.

З копії довіреності від 17.09.2018 року встановлено, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_8 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх без винятку адміністративних, правоохоронних установах, усіх судах будь-якої юрисдикції та інстанції, в тому числі в виконавчих службах, в органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами з питань ведення її судових справ, здійснювати від її імені усі процесуальні права та обов?язки, які встановлено законом для позивача, відповідача, третьої особи, та вчиняти усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти відповідна особа, без обмежень, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди; оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, одержання копій судових рішень, виконавчих листів, пред?явлення виконавчих листів до стягнення та інше. Для чого надає право: ведення від її імені переговорів та попереднього узгодження всіх процедурних питань, робити від її імені заяви, як усні, так і письмові, запитувати та одержувати будь-які довідки, документи від громадян, юридичних осіб (в тому числі свідоцтва, акти, дозволи, узгодження тощо), а також подавати та підписувати від її імені будь-які документи, включаючи позовні та інші заяви, скарги, різного роду довідки, знайомитись з матеріалами судових справ та матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, які є в справах, а також документи, видані органами виконавчої влади, приймати участь у судових засіданнях, представляти докази, подавати скарги до вищих інстанцій, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими Законом України «Про виконавче провадження», здійснювати розрахунки, вносити необхідні платежі, судовий збір, а також скрізь за неї розписуватись і виконувати інші дії, пов?язані з цією довіреністю. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до сімнадцятого вересня дві тисячі двадцять першого року.

Таким чином, між сторонами склались правовідносини щодо відступлення прав за договором іпотеки та переходу права власності на предмет іпотеки, спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

У положеннях статей15,16 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина першастатті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписамиглави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Сутність договору відступлення права вимоги полягає у домовленості про те, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений для первісного кредитора договором, за яким виникло таке зобов`язання. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу до припинення зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відступлення права вимоги (цесія) - це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, приписиЦК України(зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Вади предмета договору не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов`язань. Сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передача недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану правиламиЦК України. Договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина першастатті 229 ЦК України), обману (частина першастатті 230 ЦК України), насильства (частина першастатті 231 ЦК України) тощо (пункти 73, 74, 83, 92, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

Тож відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, який може бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави.

Відповідно до частини першоїстатті 24 Закону України «Про іпотеку»відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Аналіз приписів частини першоїстатті 24 Закону України «Про іпотеку»дозволяє зробити висновок, що законодавець прагне, аби в регулятивних цивільних правовідносинах відбувалося одночасне відступлення зобов`язань як за основним, так і за іпотечним зобов`язаннями.

Зокрема, правила першого речення частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку», враховуючи мету цьогоЗаконуі межі його правового регулювання, спрямовані саме на врегулювання відступлення прав за іпотечним договором, певно поєднавши їх юридичну долю з юридичною долею основного зобов`язання.

Отже, цей приписстатті 24 Закону України «Про іпотеку»закріплює правило, відповідно до якого у регулятивних правовідносинах відступлення прав за іпотечним договором здійснюється лише за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

У постанові від 22 травня 2024 року Велика Палата Верховного Суду в справі№ 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21) виснувала, що відступлення права вимоги за іпотечним договором, за загальним правилом, має відбуватися одночасно з відступленням права вимоги за кредитним договором. Права вимоги за основним зобов`язанням та права вимоги за іпотечним зобов`язанням як забезпечувальним до такого основного не можуть бути одночасно відступлені кредитором на користь різних осіб, оскільки «абстрактну іпотеку» (без зв`язку з належним кредиторові основним зобов`язанням) закон не передбачає, а, навпаки, констатує, що іпотекодержателем завжди є кредитор (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»), що відповідає суті іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові наголосила, що ніЦК України, ніЗакон України «Про іпотеку»не пов`язують припинення іпотеки та відповідного договору з такими обставинами «абстрактною іпотекою». Сам лише факт відступлення банком іншій особі права вимоги за кредитним договором, за наявності в позичальника заборгованості за цим договором, не є підставою для припинення договору іпотеки, який забезпечує виконання основного зобов`язання.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту абзацу 9 статті1, статті24 Закону України «Про іпотеку»дозволяє зробити висновок, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість, як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення; для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

Закон України «Про іпотеку»не передбачає існування конструкції «абстрактної» іпотеки, за якої іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 12 грудня2018 року в справі № 758/3453/16 (провадження № 61-18037св18), а також Велика Палата Верховного Суду підтримала у постанові від 22 травня2024 року в справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).

За приписами частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннямистатті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно ізЗаконом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»(далі - Закон №800-VI) нормистатті 37 Закону №898-IVпередбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Приписамистатті 36 Закону України «Про іпотеку»(у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗакономспособи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесенняЗаконом №800-VIзмін достатті 36 Закону №898-IVїї нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127(далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Із наведеного слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19) та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

Положення ст. 37 Закону України «Про іпотеку»передбачають, що право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала, що пред`явлення віндикаційного позову є ефективним саме у випадку неодноразового відчуження майна. У цьому разі задоволення віндикаційного позову до останнього набувача такого майна, за яким зареєстровано відповідне речове право, є підставою для внесення відповідних записів до реєстру, а тому оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту права власника.

У разі ж якщо спірне майно не відчужувалось третім особам, то підстав для пред`явлення віндикаційного позову в цьому випадку немає. У такому разі при визначенні ефективного способу захисту прав іпотекодавця слід виходити із того, на якій підставі іпотечне майно вибуло з його власності, зокрема:

- якщо таке майно вибуло внаслідок реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем і в подальшому не перевідчужувалось третім особам, ефективним способом захисту є вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті16 ЦК України, та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20);

- якщо порушення права власності іпотекодавця відбулося внаслідок укладення іпотекодержателем від свого імені договору купівлі-продажу іпотечного майна із третьою особою, то визнання такого правочину недійсним є також ефективним способом захисту. У цьому разі визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки є визнанням недійсним його як документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію відповідного права, а іпотекодержатель не отримує це право в порядку реституції - воно повертається до первинного власника предмета іпотеки.

Зокрема, при застосуванні висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц(провадження 14-111цс19), Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду при вирішенні подібних справ погоджувався з висновком, що належним та ефективним способом захисту прав власника є позов про визнання недійсним договору купівлі-продажупредмета іпотеки (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 127/28339/15-ц (провадження № 61-10388св18), від 16 серпня 2021 року у справі № 523/12031/16-ц (провадження № 61-17236св20), від 11 жовтня 2021 року у справі № 486/454/20 (провадження № 61-9735св21)).

Натомість у висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 592/11227/20 (провадження № 61-6833св22), в якій враховано висновки ухвали Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2023 року в цій же справі, фактично вказано на право власника предмета іпотеки у таких справах обирати ефективний спосіб захисту порушеного права, зокрема визнання договору купівлі-продажу предмета іпотеки недійсним, яке може бути самостійним способом захисту, але не в поєднанні з вимогою про витребування майна відповідно до статті 388 ЦК України. При цьому оспорювання такого договору не є обов`язковою умовою реалізації можливостей захисту прав, наданих статтею 388 ЦК України. Вказано, що частина третястатті 16 ЦК Українивизначає виключні випадки, за яких суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи, а такої підстави для відмови в захисті цивільного права та інтересу особи, як обрання позивачем неефективного способу захисту, не містить жодна норма права.

Велика Палата Верховного Суду безпосередньо не вирішувала питання щодо належного способу захисту прав власника при оспорюванні законності звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору купівлі-продажу, укладеному від свого імені іпотекодержателем як продавцем та третьою особою. Водночас зазначене питання колегія суддів вважає складним, оскільки потребує кваліфікації правовідносин між власником предмета іпотеки та його покупцем, який укладає відповідний договір купівлі-продажу з іпотекодержателем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі) з власником предмета іпотеки. Саме це призводить і до неоднакового застосуванням судами відповідних норм права в частині визначення належних способів прав власника, в тому числі договірних, зокрема скасування державної реєстрації права власності на таке майно за покупцем (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 295/1667/19-ц (провадження № 61-1201св20), від 26 жовтня 2021 року у справі № 459/1321/16-ц (провадження № 61-10485св21), від 08 листопада 2023 року у справі № 754/4361/21 (провадження № 61-10420св23)).

Тому вирішення цього питання необхідне і для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зокрема, за обставинами справи, у яких зроблено висновок, що належним способом захисту прав іпотекодавця є позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, відповідачі є першими та останніми набувачами спірного нерухомого майна після позивача. З огляду на це Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначав, що у контексті реалізації договору купівлі-продажу предмета іпотеки визнання його недійсним є також допустимим, ефективним та належним способом захисту порушеного права та/або інтересу власника предмета іпотеки (постанови від 05 серпня 2020 року у справі № 127/28339/15-ц, від 16 серпня 2021 року у справі № 523/12031/16-ц, від 11 жовтня 2021 року у справі № 486/454/20, від 09 червня 2021 року у справі № 295/1667/19-ц, від 26 жовтня 2021 у справі № 459/1321/16-ц, від 08 листопада 2023 у справі № 754/4361/21), що не суперечить висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц.

Натомість у справах, за обставинами яких після першого відчуження банком предмета іпотеки здійснювалося його неодноразове відчуження (ланцюг правочинів) третім особам, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду констатував, що належним способом захисту є саме позов про витребування іпотечного майна у кінцевого набувача (постанови від 21 вересня 2022 року у справі № 643/13747/18-ц, від 31 травня 2023 року у справі № 592/10415/20).

Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Судувід 05.03.2024 року по справі № 756/3036/20.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносно позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1747 від 12.10.2018 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", суд зазначає, що вказаний договір укладений між сторонами за наслідками проведення конкурсу з реалізації майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

При цьому, за результатами торгів ПАТ "Дельта Банк" визначило переможного покупця ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" та продало йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитними та забезпечувальними договорами.

Таким чином, укладення договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки стало наслідком результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу прав вимоги ПАТ "Дельта Банк", які недійсними не визнані.

У цій справі позов про визнання недійсним договору про відступлення прав за договором іпотеки заявлено лише з тих підстав, що ПАТ "Дельта Банк" в порушення положень укладеного договору не повідомив ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Однак позивач не обґрунтовує, які саме його права порушені укладенням договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, оскільки визнання такого договору недійсним не змінює ні основне зобов`язання за кредитним договором, ні забезпечувальне зобов`язання за договором іпотеки, а змінює лише кредитора у зобов`язанні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1747 від 12.10.2018 року, що укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", в тому відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд також зазначає, що за обставинами справи після реєстрації за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" у 2019 році права власності на предмет іпотеки, відбулось неодноразове відчуження (перереєстрація) права власності на спірні нежитлові приміщення, зокрема, за договором купівлі-продажу право власності перейшло до ОСОБА_3 , а потім було зареєстровано за ОСОБА_11 .

В межах цього позову позивачем оспорюються як дії щодо реєстрації права власності за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" як іпотекодержателем, , так і договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 набула право власності на об`єкт нерухомості, і подальші реєстраційні дії щодо передачі нею нежитлового приміщенні в іпотеку ОСОБА_4 , тобто ОСОБА_2 оспорюється ланцюг правочинів та відповідних реєстраційних дій щодо переходу права власності на нежитлові приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9", загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд зазначає, що з урахуванням правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у наведених вище судових рішеннях, належним способом захисту права ОСОБА_2 на спірні нежитлові приміщення є саме позов про витребування іпотечного майна у кінцевого набувача ОСОБА_4 , в межах якого і повинна бути надана оцінка як реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу № 12, 12а, 15, 17, 17а, 17б, 18, 21, 21а, 21б, 21в, 22, 22а, 22б в літ. "А-9" загальною площею 155 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за іпотекодержателем ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" (в тому числі з підстав неотримання ОСОБА_2 вимоги про погашення заборгованості), так і подальшим угодам та реєстраційним діям щодо перереєстрації права власності.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5212 від 28.07.2021 року, на підставі якого ОСОБА_3 набула право власності на нежитлове приміщення, визнання недійсним договору іпотеки №1179, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", ОСОБА_3 , права обтяження нерухомого майна за ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1та 2ст.141ЦПК Українивизначено,що судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, витрати ОСОБА_2 зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Дебт Менеджмент Груп", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_5 , Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В., Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договорів недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовити.

Витрати ОСОБА_2 зі сплати судового збору покласти на ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ТОВ "Дебт Менеджмент Груп" (адреса місцезнаходження: вул. Академіка Туполєва, 7А, кв. 78, м. Київ, код 41878963).

Відповідач: ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , код в матеріалах справи відсутній).

Відповідач: ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , код в матеріалах справи відсутній).

Відповідач: Тимчасова адміністрація ПАТ "Дельта Банк" (адреса місцезнаходження: вул. Щорса, 36Б, м. Київ, код 34047020).

Відповідач: ОСОБА_5 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_5 , код в матеріалах справи відсутній).

Відповідач: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Онищенко С.В. (адреса місцезнаходження: пр-т. Науки, 23, м. Харків, код в матеріалах справи відсутній).

Відповідач: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 , код в матеріалах справи відсутній).

Третя особа,яканезаявляє самостійнихвимогнапредмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (адреса місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, код 21708016).

Повний текст рішення складено 04.11.2024 року.

Суддя С.О.Ященко