Постанова

від 29.10.2024 по справі 344/21347/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/21347/21

Провадження № 22-ц/4808/930/24

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Баркова В.М., Фединяка В.Д.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрусенко Ігоря Ярославовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що 23.01.2021 року на сайті щоденної онлайн газети - газета Голос ІФ ( ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Посилання на сторінку в Інтернеті: (https://www.golos.if.ua/v-ivano-frankivsku-mitni-brokeri-na-teritori%dl%97-mitnici-zhorstoko-pobili-invalida-ditinstva-videofoto/. Вказана інформація була наступного змісту: « ОСОБА_4 інвалід дитинства другої групи, повертаючись із заробітків, в місті Івано-Франківську вирішив розмитнити автомобіль, придбаний у Європейському союзі. 30 грудня ОСОБА_4 приїхав на митний пост «Прикарпаття», що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Потерпілий від рук митних брокерів ОСОБА_4 викликав поліцію. Поліцейські, приїхавпш на місце, не затримали підозрюваних у вчиненні зухвалого злочину та не освідчили хуліганів на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки почувши у свою адресу погрози та нецензурну лайку, покинули місце вчинення злочину. В ході журналістського розслідування кореспонденти ОСОБА_7 відвідали ФОП « ОСОБА_1 », однак брокери, які в той час знаходилися у приміщенні, поводилися агресивно та відмовилися надавати будь-які коментарі із приводу побиття ОСОБА_8 . Керівник Митного Посту ОСОБА_9 підтвердив, що на території ввіреного йому підрозділу сталася надзвичайна подія, і він, як представник Митних органів, зробить усе для того, щоб подібні ситуації ніколи не повторювалася у майбутньому.».

Також дана стаття містила посилання на відео-сюжет (https://www.youtube.com/watch?v=HtO7ScUv8vMfeature=youtube.be). У даному сюжеті міститься інформація про те, що ОСОБА_4 , повертаючись із заробітків, вирішив розмитнити авто яке придбав на території Європейського Союзу. 30 грудня 2020 рку ОСОБА_4 приїхав на митний пост Галицька митниця, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зайшов до кабінету до брокерів ФОП ОСОБА_1 , де побачив трьох осіб один із яких виявився ОСОБА_5 (20 секунда відеозапису). Дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження (дане відео міститься на 20 секунді відеозапису). На вказаному відео чітко проглядається табличка «Митний пост Прикарпаття» та табличка із надписом «Митні брокери ФОП ОСОБА_1 ».

Представник позивача вказував, що поширена про ОСОБА_1 інформація є недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Вказана інформація стосувалася його особистості, оскільки у ній використовувалося його прізвище, ім`я, ім`я по батькові. Відеозапис, на якому зображено його кабінет із вивіскою ФОП ОСОБА_1 , виключає будь-які сумніви, що розповсюджена інформація стосується його. Вищевказані відомості були розміщені у мережі Інтернет на сайті (https://www.golos.if.ua/), який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією друкованої газети «Голос ІФ». Вказана газета діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації» № ІФ 590-358 ПР від 12.04.2012 року, засновником якої є Громадська організація «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС». До дня звернення із позовною заявою вказана інформація була відкритою для перегляду та доступна для необмеженого кола осіб. Сюжет містив фактичні твердження про скоєння ОСОБА_1 умисного злочину, такого як спричинення з хуліганських мотивів тілесних ушкоджень ОСОБА_2 групою осіб.

Разом з тим, всупереч принципу презумпції невинуватості, поширена інформації не містила жодного посилання на вирок суду, яким встановлена вина ОСОБА_1 та який набрав законної сили. Оскільки поширена інформація є негативною та створила у широкого кола осіб викривлене уявлення про його діяльність, сприйнялася як звинувачення його у вчиненні кримінально-караних діянь (злочину), наведене дало підстави для висновку, що зазначена інформація є недостовірною, порушила особисті немайнові права, принизила честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Автор, поширивши про ОСОБА_1 неправдиву інформацію, принизив його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого позивач зазнав душевних страждань, втратив спокійний сон та переніс нервові страждання. ОСОБА_1 постійно переносив душевні страждання через те, що його знайомі, друзі та родичі обговорюють поза його спиною факт вчинення злочину та побиття особи. Вказана недостовірна інформація завдала шкоди його діловій репутації, як брокеру, який надає відповідні послуги.

ОСОБА_1 не розпивав спиртних напоїв, не поводився агресивно, не виражався нецензурною лайкою та із групою осіб із застосуванням рушниці не спричиняв ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Через поширення вказаної недостовірної інформації, на адресу ОСОБА_1 було направлено з ТзОВ «Кобра» лист, у якому просили звільнити орендоване ним приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , до 01.03.2021 року. Згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2020 року, ТзОВ «Кобра» передав ФОП ОСОБА_1 в оренду приміщення по АДРЕСА_1 на строк до 01.11.2021 року. У листі було зазначено, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є ситуація, що виникла 30.12.2020 року, а також порушення санітарних норм, загальних норм поведінки, розпивання алкогольних напоїв в орендованому приміщенні, образливе ставлення до відвідувачів митного органу. Через зазначену інформацію у ОСОБА_1 зменшилась кількість клієнтів та погіршились відносини із орендодавцем. Він був змушений доводити орендодавцю свою правоту та невинуватість у вчиненні зазначеного вище правопорушення.

Враховуючи наведене, позивач вважав, що вказана інформація про те, що «30 грудня ОСОБА_4 приїхав на митний пост «Прикарпаття», що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження» є недостовірною і її необхідно спростувати.

Також представник позивача покликався на те, що ОСОБА_1 , внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації зазнав душевних страждань, втратив спокійний сон, переніс нервові страждання. Йому було завдано моральну шкоду, компенсацію якої він оцінив у 100 000 грн.

З урахуванням заяви, поданої 16.05.2023, про зміну предмету позову просив: визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію інформацію стосовно позивача, ОСОБА_1 поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на сайті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження» і зобов`язати ОСОБА_3 , Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» у мережі Інтернет на сайті (https://www.golos.if.ua/), який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», спростувати поширену недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , опублікувавши про ухвалене судове рішення із зазначенням резолютивної частини судового рішення, не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко І.Я. подав апеляційну скаргу. Апелянт не погоджується із вказаним рішенням суду, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скага мотивована тим, що суд не надав належної оцінки обставинам справи.

Суд не врахував, що відповідно до п.15 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідаєдійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Такі обставини наявні та підтверджуються матеріалами справи.

Висновок суду першої інстанції про те, що митний брокер публічно надає послуги у громадському місці, а відтак має бути готовим до підвищеного рівня критики у порівнянні з приватною особою є безпідставним адже митний брокер не є публічною особою. Позивач не є суб`єктом декларування, і тому його не можна відносити до публічних осіб. Не погоджується із твердженням суду, що зазначена у статті інформація носить характер оціночних суджень. Наполягає, що поширена інформація про ОСОБА_1 є констатацією факту вчинення ним злочину, однак не доведена належними доказами.

На час публікації статті та сюжету ОСОБА_1 не перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного. Таким чином, за відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, відповідачі під час опублікуванні інформації поширили щодо нього інформацію, яка порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 ..

Отже, представник апелянта просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що всі наведені представником апелянта в апеляційній скарзі факти вже були розглянуті та оцінені належно судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів і обставин справи, не містять нових фактів, які би суд не перевірив. Судом першої інстанції не було встановлено порушення прав позивача, а стороною позивача не доведено жодними доказами, яку саме шкоду йому було завдано.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Івасишин З.З. в судове засідання не явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача ОСОБА_1 і його представників адвоката Андрусенка І.Я. і адвоката Микулича І.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника ГО «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» - відповідача Гудзінського Р.В., перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до частин 1-5статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 23.01.2021 року на сайті щоденної онлайн газети - Голос ІФ ( ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Посилання на сторінку в Інтернеті: (v-ivano-frankivsku-mitni-brokeri-na-teritori%dl%97-mitnici-zhorstoko-pobili-invalida-ditinstva-videofoto/ (т. 1 а.с.19-20).

У вказаній статті викладена інформація наступного змісту: « ОСОБА_4 інвалід дитинства другої групи, повертаючись із заробітків в місті Івано-Франківську вирішив розмитнити автомобіль, придбаний у Європейському союзі.

30 грудня ОСОБА_4 приїхав на митний пост «Прикарпаття», що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань, з застосуванням рушниці, спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Потерпілий від рук митних брокерів ОСОБА_4 викликав поліцію. Поліцейські, приїхавши на місце, не затримали підозрюваних у вчиненні зухвалого злочину та не освідчили хуліганів на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки почувши у свою адресу погрози та нецензурну лайку, покинули місце вчинення злочину. В ході журналістського розслідування кореспонденти ОСОБА_7 відвідали ФОП « ОСОБА_1 », однак брокери, які в той час знаходилися у приміщенні, поводилися агресивно та відмовилися надавати будь-які коментарі із приводу побиття ОСОБА_8 . Керівник Митного Посту ОСОБА_9 підтвердив, що на території ввіреного йому підрозділу сталася надзвичайна подія і він як представник митних органів зробить усе для того, щоб подібні ситуації ніколи не повторювалася у майбутньому.».

Також вищезазначена стаття містила посилання на відео-сюжет (https://www.youtube.com/watch?v=HtO7ScUv8vMfeature=youtube.be). У даному сюжеті міститься інформація про те, що ОСОБА_4 , повертаючись із заробітків вирішив розмитнити авто яке придбав на території Європейського Союзу. 30 грудня ОСОБА_4 приїхав на митний пост Галицька митниця, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зайшов до кабінету до брокерів ФОП ОСОБА_1 , де побачив трьох осіб одним із яких виявився ОСОБА_5 (20 секунда відеозапису). Дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження (дане відео міститься на 20 секунді відеозапису). У вказаному відео чітко видно табличку «Митний пост Прикарпаття» та табличку із надписом «Митні брокери ФОП ОСОБА_1 ».

Також позивачем надано копію листа ТзОВ «Кобра», у якому йому пропонується звільнити орендоване ним приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , до 01.03.2021 року. У листі зазначено, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є ситуація, що виникла 30.12.2020 року, яка призвела до втрати ділової репутації місця доставки ТОВ «Кобра», а також порушенням санітарних норм, загальних норм поведінки, розпиванням алкогольних напоїв в орендованому приміщенні, образливому ставленні до відвідувачів митного органу (т.1 а.с.37).

На підтвердження конфлікту, який мав місце 30.12.2020, відповідачем ОСОБА_2 суду надано: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020095010000824, з якого вбачається, що 30.12.2020 в чергову частину Івано-Франківського ВП ГУНП надійшла заява від ОСОБА_2 , про те, що 30.12.2020 приблизно о 17.00 год в приміщенні ТзОВ «Кобра», що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Польова 6, в ході словесного конфлікту невідома особа спричинила тілесні ушкодження заявнику (т.1 а.с. 58); протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 (т.1 а.с. 59-61); висновки судово-медичних експертів (т.1 а.с. 62-66); протокол огляду відеозапису (т.1 а.с. 67); відеозаписи (т. а.с. 83).

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Так, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Отже, з`ясовуючи, чи є вказана позивачем інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, суд першої інстанціїї врахував наступне.

Позивач ОСОБА_1 є митним брокером та надає послуги на митному пості Галицька митниця. Інформація, що стала приводом звернення до суду, стосується подій, які відбувалися безпосередньо на території митного поста. На думку суду, позивач як митний брокер публічно надає послуги у громадському місці, а відтак має бути готовим до підвищеного рівня критики, у порівнянні з приватною особою. Суд прийняв до уваги ту обставину, що керівник митного поста, де стався інцидент, підтвердив, що 30.12.2020 на території ввіреного йому підрозділу сталася надзвичайна подія, і подібних ситуаціій не можно допускати.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Обовязком позивача є доведення факту поширення саме недостовірної інформації відповідачем (а не оціночних суджень), а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При цьому суд першої інстанціїї посилався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року по справі №758/14324/15-ц, відповідно до якого мовні обороти, які не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача не є порушенням балансу між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію.

Враховуючи викладене, суд першої інстанціїї прийшов до висновку, що зазначена інформація не є такою, що носить стверджувальний характер, а носить характер оціночних суджень і є ні чим іншим, як суб`єктивною думкою авторів спірних публікацій. Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивача, тому в задовленні позову відмовлено.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду в повному обсязі.

Кожен має право на повагу до його гідності (стаття 28 Конституції України).

Відповідно до частини 4статті 32 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь і гідність. Відповідно доКонституції Українижиття і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 201 ЦК України).

За змістомстатті 297 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

На підставі частин 1, 5 і 6статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Саме позивач у справі повинен довести факт поширення відомостей, які принижують його честь та гідність.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (надалі - Постанова) судам роз`яснено, що статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У пункті 15 Постанови роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Як вже зазначалося, у пункті 19 вказаної Постанови також роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи. Суд враховує правову позицію ЄСПЛ щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «факти». Так, у п.39 рішення ЄСПЛ від 28.03.2013 у справі «Нова Газета» і Бородянський проти Росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У п. 75 рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначив, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

ЄСПЛ вказує, що слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки загальноприйнятим уявленням про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самогосебе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Суд першої інстанції вважав, що незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 фактично заявив про вчинення щодо нього позивачем злочинних дій та інтерв`ю з ним розміщено в мережі Інтернет, при цьому існує заява ОСОБА_2 до правоохоронних органів, які за законом наділені повноваженнями перевіряти цю інформацію на достовірність, його дії не свідчать про поширенням відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 17 березня 2021 року у справі № 761/38583/19 (провадження № 61-13116св20) вказано, що «відсутність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо факту надання позивачем вказівок організувати акцію поблизу Адміністрації Президента України та її фінансування не свідчить про недостовірність поширеної інформації, а лише свідчить про те, що за цією інформацією не порушено кримінальних проваджень. Посилання позивача та висновки апеляційного суду щодо порушення принципу презумпції невинуватості є безпідставними, з огляду на таке. … Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestak v. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilov and Others v. Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року)».

Зі справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 у відео-сюжеті (https://www.youtube.com/watch?v=HtO7ScUv8vMfeature=youtube.be) розповідає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_6 він приїхав на митний пост Галицька митниця, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зайшов до кабінету до брокерів ФОП ОСОБА_1 , де побачив трьох осіб, одним із яких виявився ОСОБА_5 (20 секунда відеозапису). Дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження (дане відео міститься на 20 секунді відеозапису). На вказаному відео чітко проглядається табличка «Митний пост Прикарпаття» та табличка із надписом «Митні брокери ФОП ОСОБА_1 ».

31.12.2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за цим фактом внесено кримінальне провадження №12020095010000824 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України, яке на даний час не закінчено.

Частиною першоюстатті 201 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема честь, гідність і ділова репутація.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом статей297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, їх недоторканність, а також на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї гідності, честі та ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (стаття 277 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У частинах першій та другійстатті 62 Конституції Українизакріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач достатньо підтвердив факт порушення його особистих права внаслідок того, що відповідачем ОСОБА_2 була поширена інформація про те, що позивач разом із іншими особами спричинив йому тілесні ушкодження із хуліганських спонукань, оскільки це беззаперчно можно встановити з відеодоказів у справі. Така інформація є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства. При цьому відповідач не довів достовірності вказаної інформації. ОСОБА_1 не притягнутий до кримінальної відповідальності, не має не знятої чи не погашеної судимості.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанціїї про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з огляду на те, що поширена щодо нього відповідачем інформація за своїм характером є такою, що принижує його честь і гідність, а також шкодить діловій репутації, так як містить негативні відомості про позивача. Висновок суду першої інстанціїї стосовно того, що митний брокер є особою, яка публічно надає послуги у громадському місці - митному пості, а відтак має бути готовим до підвищеного рівня критики, у порівнянні з приватною собою, не має під собою ніякого правового обґрунтування, оскільки митний брокер, який має відповідну ліцензію, в межах закону надає послуги: проводить декларування товарів; готує необхідну документацію; розраховує вартість митних зборів; перевіряє пакет документів для проходження митниці; оскаржує незаконні постанови та вирішення спорів; надає декларацію на всі товари, і до національних публічних діячів не відноситься. За характером висловлювань і вжитих словосполучень спірна інформація є фактичними твердженнями, оскільки містить посилання на обставини як такі, що реально існують, а саме що позивач з групою осіб спрчинив йому тілесні ушкодження з хуліганських мотивів. Отже, дії, про які заявляє ОСОБА_2 , підпадають під ознаки кримінально караного діяння, що, у свою чергу, виключає віднесення його слів про позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність. При цьому відповідач ОСОБА_2 не довів достовірності цієї інформації, оскільки сам по собі факт відкриття кримінального провадження не доводить такі обставини.

Тому колегія судді вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що у статті, викладеній на веб-сайті у мережі Інтернет разом з відео, містяться фактичні дані, інформація у яких виражена у принизливій саме для позивача формі.

Згідно з положеннями статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як встановлено колегією суддів, висновки суду в частині відмови в позовних вимогах до ОСОБА_2 не відповідають встановленим у справі обставинам, відповідно, суд неправильно тлумачив норми матеріального права, не застосував закон, який підлягав застосуванню, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію стосовно позивача ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на сайті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження».

Разом з тим, перевіряючи рішення в частині відмови в задоволенні цих же вимог до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС», ОСОБА_3 , колегія суддів погоджується із висновками суду.

Так, поширена оспорена інформація опублікована в мережі Інтернет в газеті «Голос ІФ» зі слів ОСОБА_2 .. Отже, для автора публікації вона не може бути фактичним твердженням, а є оціночним судженням. Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

Як вже заначалося вище, відповідно до частини другоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 30 Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таких обставин позивач не довів, правом на відповідь у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку, не скористався, а звернувся до суду.

Суд апеляційної інстанції оцінив зміст спірної інформації, яку позивач просив спростувати, і погоджується з висновком суду першої інстанції, що спростовувана позивачем інформація є оціночними судженнями, а тому не підлягає спростуванню.

Хоча опублікована відповідачем спірна інформація містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що спірна стаття не містить будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень у вчиненні позивачем конкретних кримінальних правопорушень.

Таким чином, установивши, що вжиті в оскаржуваній публікації відповідачами в газеті «Голос ІФ» висловлювання щодо позивача відображають лише власну оцінку реальних подій, висловлену у формі оціночних суджень, критичних зауважень, припущень, а тому не є недостовірною інформацією, що відповідно достатті 277 ЦК Українипідлягає спростуванню, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ГО «Всеукраїнське об`єднання «Голос», ОСОБА_3 ..

Доводи скарги про невідповідність рішення суду в цій частині обставинам справи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та не дають підстав для висновків щодо незаконності рішення, ухваленого судом першої інстанції в цій частині.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права стосовно вирішення позовних вимог до ГО «Всеукраїнське об`єднання«Голос», ОСОБА_3 не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Доводи апеляційної скарги в цій частині є аналогічними обгрунтуванням позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до ГО «Всеукраїнське обёєднання «Голос», ОСОБА_3 скасуванню або зміні не підлягає.

Верховний Суд Україниу своїй постанові пленуму №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. роз`яснював процедуру захисту такого права. Спростування має здійснюватися способом, адекватним способу поширення хибних відомостей, аби спростування було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію частина 7 статті 277 Цивільного кодексу.

Позивачем заявлені вимоги про спростування недостовірної інформації шляхом розміщення судового рішення за результатом його позову через Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» у мережі Інтернет.

Разом з тим, оскільки колегія суддів прийшла до висновку про доведеність факту порушення прав позивача тільки з боку відповідача ОСОБА_2 , тому саме на нього необхідно покласти обов`язок по спростуванню недостовірної інформації шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення через Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» у мережі Інтернет на сайті (https://www.golos.if.ua/), який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили.

У зв`язку із висновком про обгрунтованість вимог до ОСОБА_2 про визнання недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію стосовно позивача ОСОБА_1 , колегія суддів вирішує вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Звертаючись до суду, позивач вказував, що спірна недостовірна інформація завдала шкоди його діловій репутації, як брокеру, який надає відповідні послуги. Через поширення вказаної недостовірної інформації, на адресу ОСОБА_1 було направлено з ТзОВ «Кобра» лист, у якому просили звільнити орендоване ним приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , до 01.03.2021 року. Через зазначену інформацію у ОСОБА_1 зменшилась кількість клієнтів та погіршились відносини із орендодавцем. Він був змушений доводити орендодавцю свою правоту та невинуватість у вчиненні зазначеного вище правопорушення. Внаслідок поширення стосовно нього недостовірної інформації позивач зазнав душевних страждань, втратив спокійний сон, переніс нервові страждання.

Компенсацію заподіяної моральної шкоди позивач визначив у розмірі 100 000 грн..

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У статті 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 р

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Обставини, що вплинули на ділову репутацію позивача, а саме, що в нього зменшилася кількість клієнтів, ОСОБА_1 нічим суду не підтверджені, договір оренди з ним орендарем не розірваний. Твердження позивача про те, що моральну шкоду йому спричиняє втрата часу на захист його права в суді, не були обгрунтуванням позовних вимог, не приймаються судом до уваги.

Тому при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, врахувавши, що поширенням відповідачем ОСОБА_2 негативної інформації позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні його честі і гідності, і враховуючи заявлений матеріальний еквівалент моральної шкоди в сумі 100 000 грн, апеляційний суд вважає, що такі вимоги необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди, що буде достатньою компенсацією моральних втрат позивача.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задовлення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задовленні позовних вимог до ОСОБА_2 , про наявність підстав для задовлення вимог ОСОБА_1 про визнання недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію стосовно позивача ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на сайті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження»; про зобов`язання ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення через Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» у мережі Інтернет на сайті (https://www.golos.if.ua/), який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили; про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 3000 гривень. В решті оскаржене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скасуванню або зміні рішення не підлягає.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13ст. 141 ЦПК України).

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК).

Оскільки до задоволення підлягають вимоги позивача тільки до одного з відповідачів, то на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2648 грн. ((3178 грн судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції + 4767 грн за апеляційний перегляд справи ): 3= 2648 грн).

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Андрусенко Ігоря Ярославовича задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, інформацію стосовно позивача ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі Інтернет на сайті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , зайшов до кабінету брокерів ФОП « ОСОБА_1 », де побачив трьох осіб, один з яких виявився ОСОБА_5 , дані особи розпивали спиртні напої, поводилися агресивно, виражалися нецензурною лайкою у громадському місці та групою осіб, безпричинно, із хуліганських спонукань з застосуванням рушниці спричинили ОСОБА_6 тілесні ушкодження».

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення через Громадську організацію «Всеукраїнське об`єднання «ГОЛОС» у мережі Інтернет на сайті (https://www.golos.if.ua/), який являє собою онлайн-газету Голос ІФ, яка є інтернет версією газети «Голос ІФ», не пізніше одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 2648 грн..

В решті залишити рішення без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 04 листопада 2024 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

В.Д. Фединяк