Ухвала

від 01.11.2024 по справі 465/8543/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8543/24

2-о/465/391/24

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

"01" листопада 2024 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (як це зазначено в заяві) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Франківського районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

П.3 ч.3 цієї статті визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку окремого провадження.

Ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Ст.175 ЦПК України визначено ряд вимог до позовної заяви, які мають бути дотримані при її подачі.

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

П.2 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

В порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України в заяві не зазначено правильне найменування заінтересованої особи - Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти у заявниці та заінтересованої особи, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у заінтересованої особи.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За змістом ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно з абз.1 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Відтак, заявниці слід подати виправлену заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, яка відповідає вимогам ЦПК України та Постанові Верховного Суду.

Відповідно до змісту п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Ч.5 цієї статті визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Разом з тим, з заяви вбачається, що даних вимог закону щодо порядку подання письмових доказів, заявницею не виконано.

П.10 ч.3 ст.175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відтак, заявниці слід подати письмове підтвердження, що нею не подано іншої аналогічної заяви з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ч.1 ст.177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Відтак, заявниці слід подати копії усіх документів, що додаються до заяви, зазначених в заяві про встановлення факту як додатки, для заінтересованої особи.

01 вересня 2021 року набув чинності новий стандарт на заміну ДСТУ 4163-2003, який регулює порядок оформлення організаційно-розпорядчих документів - Національний стандарт України Державна уніфікована система документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затверджений наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01 липня 2020 року № 144.

Звертаю увагу заявниці на те, що готуючи документи різних видів, слід дотримуватися єдиних вимог до їхнього оформлення, структури та змісту, які встановлюються нормативними актами (державними стандартами), в даному випадку Вимогами до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, затвердженим наказом ДП "УКРНДНЦ" від 01 липня 2020 року № 144.

Вимоги до оформлення документів встановлюються до документів, які скеровуються до державних органів, в тому числі і до суду.

Відповідно до вимог п. 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», який затверджений наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 року № 144 (далі ДСТУ 4163:2020), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

До матеріалів заяви заявницею долучені копії додатків, які належним чином не посвідчені.

Відтак, суд зобов"язує заявницю долучити примірник відповідних додатків, які мають бути належним чином завірені, як дял суду, так і для заінтересованої особи.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

При цьому суд зважає також на практику ЄвропейськогоСуду з правлюдини,що знайшла своєвисвітлення у справі Golderv. UnitedKingdomвід 21.02.1975року,згідно якої,право насуд неє абсолютним, то воно може бути обмеженимособливо щодо умовприйнятності скарг,у тому числі йна діїсудді,що відповідають вимогам процесуального законодавства,проте,не подобаються стороні. Правилазастосування головуючим процесуальних норм,що забезпечують порядок в ходісудового процесу і послідовність здійснення своїхправ сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов`язок та право головуючого у процесі.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного, вважаю, що заяву слід залишити без руху, надавши заявниці строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 2, 175, 177, 185, 258-260, 296-297 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

постановив:

Матеріали заяви ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (як це зазначено в заяві) про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.

Надати заявниці строк для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути заявниці зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь