Постанова

від 30.10.2024 по справі 686/25190/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/25190/23

Провадження № 22-ц/4820/1947/24

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Ярмолюка О. І., Янчук Т.О.

секретар судового засідання Кошельник В. М.

за участю: апелянтки - ОСОБА_1 ,

представника апелянтки ОСОБА_2 ,

представника позивачки ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/25190/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року, в складі судді Палінчака О.М., у справі за позовом ОСОБА_4 , яка діє як законний представник в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки і піклування - Хмельницька міська рада в особі Служби у справах дітей, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року ОСОБА_4 , діючи як законний представник в інтересах своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернулась до суду із позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_1 на 1/8 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0600 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Олешинська сільська рада, садівниче товариство «Вишенька», кадастровий номер 6825085100:06:010:0065, з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки; визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності в рівних частках (по 1/2) на 1/8 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0600 га, що розташована за вищевказаною адресою.

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що після смерті чоловіка ОСОБА_1 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, на праві спільної сумісної власності набула у власність 1/2 частку вищевказаної земельної ділянки. Іншу частину спадкового майна у вигляді 1/2 частки даної земельної ділянки прийняли: мати чоловіка ОСОБА_1 , зареєструвавши право власності на 1/8 частку даної земельної ділянки та неповнолітні діти - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за якими зареєстровано по 3/16 частки земельної ділянки.

З огляду на те, що частка ОСОБА_1 в праві спільної часткової власності на спірну земельну ділянку є незначною та не може бути виділена в натурі; відповідачка не мешкає на спірній земельній ділянці, не здійснює витрати на її утримання; спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим; припинення права власності відповідача на спірне майно не завдасть істотної шкоди інтересам останньої, яка має інше житло в якому і мешкає; на переконання позивачка, суд наділений правомочністю щодо припинення за відповідачкою права власності на частку у спільному майні. Позивачка вказувала, що між сторонами відсутні будь-які родинні відносини, вони перебувають у неприязних стосунках, що виключає можливість спільного користування земельною ділянкою. Тому, з урахуванням відсутності можливості здійснити поділ земельної ділянки на окремі об`єкти нерухомості, з метою забезпечення інтересів кожної із сторін, позивачка просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на 1/8 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Олешинська сільська рада, садівниче товариство «Вишенька», кадастровий номер 6825085100:06:010:0065, з виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 12727 грн 50 коп.

Визнано за ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності в рівних частках (по 1/2) на 1/8 частку земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 0,0600 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Олешинська сільська рада, садівниче товариство «Вишенька», кадастровий номер 6825085100:06:010:0065.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися неприязні відносини, внаслідок чого вони не можуть вирішити питання припинення права відповідачки на частку у спільному майні, частка якої є незначною і виділити в натурі її є неможливим. Тому, припинення права відповідачки на частку у спільному майні, яке є неподільним, з виплатою їй грошової компенсації вартості цієї частки не завдасть їй істотної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, вважає, що судом не повністю з`ясовано обставини справи, не доведено обставини, які мають значення для справи, тому просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що припинення права власності відповідачки на 1/8 частку земельної ділянки завдасть їй істотної шкоди. Вказана земельна ділянка була оформлена на її сина, який загинув в ДТП ІНФОРМАЦІЯ_4 . Апелянтка посилається на те, що з 2000 року і по теперішній час вона доглядає за даною ділянкою, проводить там вихідні дні. На цій ділянці вона і її батьки побудували садовий будинок. Дана земельна ділянка має для неї особливе значення, оскільки це пам`ять про її сина та батька. Припиненням права власності на частку земельної ділянки буде спричинено їй сильних душевних страждань. Зазначає, що за ділянкою вона постійно доглядає, несе витрати на її утримання, сплачує членські внески, здійснює поточний ремонт будинку, від імені своєї матері займалася підключенням до електромережі, вносила за це кошти. Тому, судом зроблено помилковий висновок про те, що припинення права власності на 1/8 частку земельної ділянки не завдасть їй істотної шкоди. Твердження суду про неприязні відносини між сторонами та наявність спору щодо порядку користування спільною земельною ділянкою не відповідає дійсності, адже відповідачка усіляко намагається сприяти спільному користуванню земельною ділянкою, проте позивачка взагалі не приїздить на дачу. В матеріалах справи відсутні будь-які докази неможливості спільного користування та виділення в натурі частки спірної земельної ділянки. Висновок ТОВ «КАЙЛАС-К» щодо неможливості розподілу земельної ділянки є неналежним доказом у справі, а експертного висновку щодо технічної неможливості виділення частки в натурі позивачкою не надано.

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апелянтка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пилипчук Ю.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених у ній.

Представник позивача ОСОБА_7 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , - адвокат Савченко О.В. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, оскільки наведеніу нійдоводи немістять обґрунтуваннянеправильного застосуваннясудом апеляційноїінстанції нормматеріального іпроцесуального права.Тому,рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Представник третьої особи- органу опіки та піклування - Хмельницької міської ради в особі Служби у справах дітей, повідомлений належним чином про дату, час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено,що ОСОБА_4 ,її малолітнідіти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 тавідповідачка ОСОБА_1 є співвласникамиземельної ділянки № НОМЕР_1 ,площею 0,0600га,що розташованав Хмельницькійобласті,Хмельницький район,Олешинська сільськарада,садівниче товариство«Вишенька», кадастровий номер 6825085100:06:010:065, а саме ОСОБА_4 на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки; ОСОБА_5 - 3/16 частини; ОСОБА_6 - 3/16 частини та ОСОБА_1 - 1/8 частини вказаної земельної ділянки.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно, видане ОСОБА_4 16.12.2021, та свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .

Згідно із висновком судової оціночно-земельноїекспертизи№ 253Е-03/24 від 15.03.2024 ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0600 га, для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер: 6825085100:06:010:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на дату проведення експертизи, складає 101820,0 грн.

Позивачкою ОСОБА_4 02 травня 2024 року внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області грошові кошти у розмірі 12800 грн, що становить вартість 1/8 частки спірної земельної ділянки та підтверджується платіжною інструкцією №0.0.3621619598.1 від 02.05.2024.

Висновком щодо можливості розподілу земельної ділянки, зробленого за результатами обстеження земельної ділянки № НОМЕР_1 (кадастровий номер 6825085100:06:010:0065), розташованої на території садівничого товариства «Вишенька» Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницька область, проведеним ТОВ «Кайлас-К» від 04.08.2024 встановлено, що враховуючи її площу, фактичне використання та місцезнаходження будь-який розподіл даної земельної ділянки із забезпеченням формування двох окремих земельних ділянок із двома окремими функціональними заїздами до таких земельних ділянок є неможливим.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першоюстатті 317 ЦК Українипередбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, другастатті 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина першастатті 321 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 356 ЦК Українивласність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою - третьоюстатті 358 ЦК Українипередбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Аналіз чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що законодавець захищає право власності осіб на їх майно, в тому числі, і право власності особи на частку у спільному майні від будь-яких посягань на нього та встановлює принцип недоторканості такого майна.

Однак, стаття 365ЦК України передбачаєвипадки припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Проте, підстави такого припинення є чітко визначені у вказаній статті, мають бути враховані судом при розгляді такої категорії справ.

Зокрема, відповідно до ст. 365 ЦПК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобтостаття 365 ЦК Українипередбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Таким чином, при вирішенні позову, пред`явленого на підставістатті 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 зазначила, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки не може бути одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні пред`явлено вимогу про визнання права власності на неї.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другоюстатті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки (постанова Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 671/1543/21).

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_4 , в інтересах дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на підставістатті 365 ЦК України,просила припинити право власності відповідачки ОСОБА_1 на 1/8 частку спірної земельної ділянки та визнати за малолітніми дітьми в рівних частках право власності на цю частку спірної земельної ділянки.

На обґрунтування підстав позову позивачка посилалася на неможливість спільного володіння і користування майном, оскільки, між сторонами склалися неприязні стосунки. Оскільки частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, припинення права на частку не завдасть істотної шкоди правам та інтересам відповідачки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Частиною третьої статті12, статтею81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що земельна ділянка є неподільною та не може бути виділена в натурі; спільне володіння і користування майном є неможливим.

В матеріалах справи також відсутні докази того, що між сторонами склалися неприязні відносини, що робить неможливим спільне володіння і користування земельною ділянкою, а також, що відповідачка чинить перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою малолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що б призводило до порушення їх прав.

Крім того, відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні як в першій, так і в апеляційній інстанціях наголошувала, що припинення права на частку земельної ділянки завдасть їй істотної шкоди, оскільки земельна ділянка та наявний на ній садовий будинок належав ще її батькам, а потім власником став її син, який загинув. Вона уже тривалий час, в тому числі і по теперішній час, користується та доглядає за даною земельною ділянкою, сплачує членські внески, здійснює поточний ремонт садового будинку, який на ній знаходиться, займалася підключенням його до електромережі. Оскільки вона не проживає постійно в будинку, який знаходиться на спірній земельній ділянці, вважає, що спільне володіння і користування нею є можливим.

Положення статтей 76, 102 113 ЦПК України визначають висновки експертів як один із засобів встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

На підтвердження підстав позову щодо неможливості виділення в натурі частки земельної ділянки, належної на праві власності відповідачці, як доказ було надано висновок ТОВ «КАЙЛАС-К» від 04.08.2024.

Даний висновок сформований ТОВ «КАЙЛАС К», в якому зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено інженером-землевпорядником ОСОБА_9 , хоча сам висновок підписаний директором даного товариства ОСОБА_10 .

У висновку ТОВ «КАЙЛАС-К» щодо можливості розподілу земельної ділянки зазначено, що розподіл спірної земельної ділянки із забезпеченням формування двох окремих земельних ділянок із двома окремими функціональними заїздами до таких земельних ділянок є неможливим. Однак, обґрунтування щодо технічної неможливості виділення частки в натурі не наведено та експертного висновку позивачем не надано.

В судовому засіданні позивачкою також не заявлено клопотання про призначення відповідної судової експертизи для з`ясування питання щодо можливості виділення відповідачці належної їй на праві власності частки земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок ТОВ «КАЙЛАС-К» не є належним та допустимим доказом у справі щодо неможливості розподілу земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що частка відповідачки не може бути виділена в натурі, а також, що неможливим є спільне володіння та користування спірною земельною ділянкою, а тому відсутні підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на 1/8 частку спірної земельної ділянки.

Оскільки у справі заявлено вимоги про припинення права на частку у спільній власності та визнання права власності, колегія суддів зазначає, що лише відмова у задоволенні вимоги позивачки про припинення права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно (визнати право на яку за собою позивач просив суд) є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності позивачки на цю частку.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобовязує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до вимогстатті 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки наявні у справі докази спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Згідно з ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги апелянткою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3220,8 грн, що підтверджується платіжними дорученням від 18.09.2024, 24.09.2024.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, тому слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3220,80 грн.

Також, підлягають поверненню ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 12800 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривень), внесені згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3621619598.1 від 02.05.2024 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, рахунок отримувача: UA228201720355289001000016581, код отримувача: 26293548, надавач платіжних послуг отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: ОСОБА_4 , 3211907464, грошові кошти у розмірі, що становить 1/8 частку спірної земельної ділянки, справа № 686/25190/23.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 , яка діє як законний представник в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Хмельницька міська рада в особі Служби у справах дітей, про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

Повернути ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 12800,00 грн (дванадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок), внесені згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3621619598.1 від 02.05.2024 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Хмельницькій області, рахунок отримувача: UA228201720355289001000016581, код отримувача: 26293548, надавач платіжних послуг отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: ОСОБА_4 , 3211907464, грошові кошти у розмірі, що становить 1/8 частку спірної земельної ділянки, справа № 686/25190/23.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3220,80 грн (три тисячі двісті двадцять гривень 80 коп).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Судді: Т.В. Спірідонова

О.І. Ярмолюк

Т.О. Янчук