Постанова

від 22.10.2024 по справі 914/1966/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа №914/1966/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання: Шатан Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Гарбузюк Р.О.,

відповідача: Кисіль Т.В.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" №1966-11 від 18.06.2024 (вх. суду від 19.06.2024 № 01-05/1737/24) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-24-9122 від 18.06.2024 (вх. суду від 20.06.2024 № 01-05/1757/24)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 (повний текст складено 30.05.2024; суддя Долінська О.З.)

у справі № 914/1966/23

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз",

м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ

про: визнання укладеною Додаткової угоди № 1 від 15.05.2023 р. до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020 р.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання укладеною Додаткової угоди № 1 від 15.05.2023 р. до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.04.2023 АТ «Львівгаз» отримало від ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" пропозицію щодо внесення змін у Договір шляхом укладення Додаткової угоди № 1, Додаткової угоди № 2, Додаткової угоди № 3, Додаткової угоди № 4 і Додаткової угоди № 5.

Частина пропозицій ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" була АТ «Львівгаз» прийнята в редакції ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України", а частина пропозицій не була узгоджена. АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей також виклало свої пропозиції щодо конкретизації його умов.

Враховуючи, що проєктами Додаткових угод № 1-5 одночасно запропоновано внести зміни до одного договору, АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей запропонувало ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України" оформити всі зміни однією Додатковою угодою № 1.

АТ «Львівгаз» передав на вирішення суду умови Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020, щодо яких сторонами не досягнуто згоди. Узгоджені умови не є предметом спору, але на пропозицію АТ «Львівгаз» мають бути викладені в одній, а не в п`яти Додаткових угодах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеною Додаткову угоду № 1 від 15.05.2023 р. до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" викладеній у резолютивній частині рішення.

Місцевий господарський суд погодився з пропозицією позивача у наступних пунктах, а саме:

пункт 1) Преамбула додаткових угод № 1-5. «Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», що здійснює діяльність на підставі ліцензії на транспортування природного газу, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 № 3011 (далі Оператор), в особі заступника директора комерційного начальника управління інформаційної підтримки Грищенка Віталія Петровича, що діє на підставі довіреності від 11.08.2022 № 429, та Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (далі Замовник, АТ «Львівгаз»), в особі голови правління АТ «Львівгаз», який діє на підставі довіреності № 01 Др-252-1222 від 26.12.2022 (далі Сторони), керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Директивою 2009/73/ЄС, Регламентом (ЄС) 715/2009, Постановою НКРЕКП № 2493 від 30 вересня 2015 року, постановою НКРЕКП № 2497 від 30 вересня 2015 року домовились внести в договір транспортування природного газу від 04 лютого 2020 року № 2002000109, (далі Договір), такі зміни і доповнення:».

Пункт 2) Преамбула Договору викласти в такій редакції: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі Оператор), в особі генерального директора Макогона Сергія Леонідовича, який діє на підставі Статуту, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», (далі Замовник, АТ «Львівгаз»), в особі Голови правління Войсовича Юрія Володимировича, який діє на підставі Статуту, (далі Сторони), керуючись Законом України «Про ринок природного газу», Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Директивою 2009/73/ЄС, Регламентом (ЄС) 715/2009, Регламентом (ЄС) 312/2014 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2493 (далі Кодекс), уклали цей Договір транспортування природного газу.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що частина 1 ст.2 Закону України «Про ринок природного газу» містить норму про спрямування цього Закону на імплементацію Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу. Постановою від 29.11.2019 № 2586 НКРЕКП транспонувала положення Директиви 2009/73/ЄС та Регламенту (ЄС) 715/2009, а тому вони є обов`язковими.

Щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався загалом тим, що укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу повинне здійснюватись із дотриманням типової форми такого договору, проте проєктами додаткових угод запропоновано внести зміни до Типового договору транспортування природного газу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 частково скасувати та визнати Додаткову угоду № 1 від 15.05.2023 укладеною в редакції АТ «Львівгаз» в частині:

- перше речення п.2.2. Договору «Послуги надаються на умовах Договору.»;

- п.2.3. Договору «Обсяг Послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням Додатка 4 до цього Договору (послуги транспортування. Право дозволеної потужності передається в обсязі, визначеному Додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).»;

- п.2.4. Договору «Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання інформації Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Акти приймання- передачі газу, переданого на умовах цього Договору, оформлюються за формою Додатка 6.»;

- п.2.5. Договору «Замовник має виконувати умови Договору, може подавати газ в точках входу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.»;

- п.2.6. Договору «Оператор має виконувати умови Договору, приймати газ в точках входу та передавати газ у точках виходу у прийнятих обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.»;

- абзац 6 п.3.2. Договору «стягувати з Замовника штрафні санкції у раз перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором.»;

- абзац 10 п.4.1. Договору «здійснювати своєчасну та повну оплату Оператору штрафних санкцій за перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом.»;

- п.5.3. Договору «За порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему Оператора, або передається з неї Оператором, стягуються штрафні санкції, визначені умовами Договору.»;

- п.7.3. Договору «Тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов`язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість Послуги та переданого права дозволеної потужності застосовується Сторонами при розрахунках за Послуги і передане право згідно з умовами цього Договору.»

- п.13.5. Договору «У разі порушення Сторонами строків оплати, передбачених цим Договором, Сторона, яка прострочила платіж, сплачує на користь управненої Сторони пеню в розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.»;

- доповнити розділ ХІІІ Договору п.13.7. «У разі закачування Оператором газу у розподільні газопроводи АТ «Львівгаз» понад обсяги номінацій, підтверджених Оператором Замовникам послуг транспортування газу у газорозподільній зоні АТ «Львівгаз», Оператор зобов`язаний відшкодувати АТ «Львівгаз» збитки, завдані наднормативними втратами газу на виробничо-технологічні витрати АТ «Львівгаз». Розмір збитків обчислюється як різниця між фактичними витратами на одиницю обсягу розподілу газу за відповідний газовий місяць і плановими витратами на одиницю обсягу розподілу газу, які передбачені тарифом на розподіл газу, з урахуванням ціни газу, що визначена Оператором при врегулюванні щодобових негативних небалансів АТ «Львівгаз» за відповідний газовий місяць.».

- п.8.1.-8.4. Договору викласти в діючій редакції Типового договору транспортування природного газу без поширення їх дії на минулі періоди.

В іншій частині рішення від 22.05.2024 Господарського суду Львівської області у справі № 914/1966/23 залишити без змін.

У п.5 Протоколу розбіжностей АТ «Львівгаз» пропонує конкретизувати п.2.3. Договору в частині узгодження Сторонами у Договорі обсягу і строків надання послуг і передачі прав, які є предметом Договору шляхом погодження Додатка 4 «Послуги транспортування» до Договору.

В частині погодження Договором передачі Оператором АТ «Львівгаз» доступу до потужності АТ «Львівгаз» пропонує внести зміни щодо визначення доступу до потужності правом, а не послугою.

АТ «Львівгаз» вважає, що він не має безальтернативного обов`язку користуватися послугами транспортування газу, подавати газ у точках входу в газотранспортну систему та його приймати у точках виходу на умовах договору транспортування газу.

Також між сторонами укладена Технічна угода, за змістом умов якої АТ «Львівгаз» приймає у свої розподільні газопроводи весь газ, який передається постачальниками газу (Замовниками послуг транспортування) для його розподілу своїм споживачам. На умовах Технічної угоди між сторонами складається акт приймання-передачі газу, який на праві власності належить постачальникам газу. Оператор ГТС у ряді судових спорів між Сторонами у якості доказу передачі газу на умовах Договору транспортування газу надає судам акти передачі газу, складених на умовах Технічної угоди.

Скаржник звертає увагу, що АТ «Львівгаз» не є Замовним послуг транспортування газу для потреб всіх постачальників, які здійснюють свою діяльність у газорозподільній зоні АТ «Львівгаз», тому обсяги переданого газу на умовах Договору, внесення змін до якого є предметом розгляду, підлягають виокремленню шляхом складення відповідного акту.

Щодо відмови суду у конкретизації п.2.4. Договору (п.6 Протоколу розбіжностей) і у затвердженні форми акта приймання передачі газу згідно Додатку 6 до Договору (п.43 Протоколу розбіжностей), то на думку АТ «Львівгаз» відмова суперечить правилам ч.4 ст.179 ГК України в частині права АТ «Львівгаз» конкретизувати умови договору.

Пункт 13.5. Договору за порушення строків розрахунків передбачає відповідальність виключно АТ «Львівгаз», як Замовника послуг, і не передбачає жодної відповідальності Оператора ГТС за таке ж порушення умов Договору.

Апелянт вказує, що сторони у господарському договорі є рівноправними, тому у разі порушення ними строків розрахунків, виходячи з засад справедливості і розумності, відповідальність має бути однакова.

Також без вирішення в резолютивній частині залишився спір в частині пропозицій відповідача щодо внесення змін до Договору в минулі періоди, починаючи з 18 березня 2020 року та в різних редакціях одних і тих самих умов Договору (п.45-49 Протоколу розбіжностей).

З підстав, викладених у позовній заяві, АТ «Львівгаз» також оскаржує рішення в частині:

пп.6 п.1 резолютивної частини рішення щодо подання звітності Оператору ГТС (п.6 Протоколу розбіжностей);

пп.7 п.1 резолютивної частини рішення щодо обов`язку АТ «Львівгаз» подавати газ в ГТС (п.7 Протоколу розбіжностей);

пп.8 п.1 резолютивної частини рішення щодо обов`язку Оператора передавати газ в точках виходу без його приймання від АТ «Львівгаз» для транспортування (п.8 Протоколу розбіжностей);

пп.13 п.1 резолютивної частини рішення щодо визначення штрафних санкцій послугами (п.13 Протоколу розбіжностей); пп.16 п.1 резолютивної частини рішення щодо визначення штрафних санкцій послугами (п.16 Протоколу розбіжностей);

пп.19 п.1 резолютивної частини рішення щодо визначення права, як об`єкта цивільних прав, послугами (п.19 Протоколу розбіжностей); пп.31 п.1 резолютивної частини рішення щодо конкретизації п.13.2. в частині умов та порядку відшкодування збитків (п.31 Протоколу розбіжностей).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" також не погодилось з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 по справі № 914/1966/23 в частині задоволених позовних вимог немайнового характеру та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Львівгаз» про визнання укладеною Додаткової угоди від 15.05.2023 № 1 до Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 у повному обсязі.

Оператор ГТС стверджує, що укладення додаткових угод в редакції протоколу розбіжностей до Договору транспортування природного газу в судовому порядку, фактично є внесенням змін до Договору транспортування природного газу, що суперечить приписам частини 4 статті 179 ГК України (в редакції станом на дату подання позову). Станом на момент розгляду цієї справи та на момент ухвалення оскаржуваного рішення, частина 7 статті 181 ГК України, у відповідності до якої існували зобов`язання щодо укладення договору між сторонами в редакції протоколу розбіжностей, взагалі відсутня.

На переконання ТОВ «Оператор ГТС України», що не дивлячись на імперативні приписи законодавства щодо типової форми договору транспортування природного газу, протоколом розбіжностей до Додаткових угод № 1 - № 5 АТ «Львівгаз» не конкретизувало умови Договору, а змінило їх, оскільки запропоновані АТ «Львівгаз» зміни та доповнення до Договору суперечать умовам Типового договору, який є обов`язковим для дотримання та виконання.

Скаржник наголошує, що ні нормами Закону України «Про ринок природного газу»; ні нормами Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»; ні нормами Кодексу ГТС; ні нормами постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено «Типовий договір транспортування природного газу», зареєстрований Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828 не надано ні АТ «Львівгаз» ні ТОВ «Оператор ГТС України», ні будь якому іншому учаснику ринку природного газу в позасудовому та/або судовому порядку вносити будь-які зміни до типового договору транспортування природного газу/ зміни до додаткових угод до Договору, які є відмінними від редакції затвердженої законодавцем.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 справу № 914/1966/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" №1966-11 від 18.06.2024 (вх. суду від 19.06.2024 № 01-05/1737/24).

Ухвалою суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-24-9122 від 18.06.2024 (вх. суду від 20.06.2024 № 01-05/1757/24)

Ухвалою суду від 05.07.2024 призначено справу № 914/1966/23 до розгляду у судовому засіданні на 20.08.2024.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, у судовому засіданні 22.10.2024 скаржники підтримали доводи апеляційних скарг, надали суду усні пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

04.02.2020 року між ТОВ «Оператор ГТС України» та АТ «Львівгаз» укладено Договір транспортування природного газу № 2002000109 (далі -Договір).

Згідно з п.2.1. Договору, Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 було затверджено форму Типового договору транспортування природного газу.

Додатком 1 до Типового договору транспортування природного газу (пункт 2.4 розділу II) є додаток «Розподіл потужності».

Додатком 2 до Типового договору транспортування природного газу (пункт 2.4 розділу II) є додаток «Розподіл потужності з обмеженнями».

Додатком 3 до Договору транспортування природного газу № 2002000109 від 04.02.2020 р. (пункт 2.7 розділу II) є Перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Положеннями пункту 17.3. Договору визначено, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до Договору.

Враховуючи те, що після укладення Договору між Оператором ГТС та АТ «Львівгаз» Регулятором вносились зміни до форми Типового договору відповідними постановами НКРЕКП, Оператор ГТС за вих. № Товвих.-23-4330 від 06.04.2023 р. направив на адресу АТ «Львівгаз» для підписання та належного оформлення додаткові угоди № 1- № 5 до Договору транспортування природного газу № 2002000109 від 04.02.2020 р.

Додаткові угоди № 1- № 5 були підписані та повернуті АТ «Львівгаз» разом з супровідним листом від 15.05.2023 за вих. № 78001-Лв-9770-0523, із зазначенням того, що вони підписані з протоколом розбіжностей. До вказаного листа позивачем було додано протокол розбіжностей до додаткових угод № 1 - № 5, який покладено в основу позовних вимог АТ «Львівгаз» до Оператора ГТС.

На лист АТ «Львівгаз» від 15.05.2023 № 78001-Лв-9770-0523 про укладення додаткових угод № 1 - № 5 з протоколом розбіжностей до Договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109, Оператор ГТС направив лист від 27.06.2023 № ТОВВИХ-23-8711, де зазначив про те, що сторони не можуть відступати від змісту типового договору. При цьому Оператором ГТС повторно направлено АТ «Львівгаз» Додаткові угоди № 1 - № 5 для підписання в редакції відповідача.

Крім того, відповідачем направлено на адресу позивача Додаткову угоду № 6 до договору транспортування природного газу.

Розглянувши пропозиції відповідача, позивач підписав Додаткові угоди № 1-5 з Протоколом розбіжностей та 17.05.2023 (листом за вих. № 78001-ЛВ-9770-0523 від 15.05.2023 р.) направив Оператору один примірник підписаних з Протоколом розбіжностей: Додаткової угоди № 1, Додаткової угоди № 2, Додаткової угоди № 3, Додаткової угоди № 4, Додаткової угоди № 5 разом з двома примірниками Протоколу розбіжностей від 15.05.2023 та двома примірниками підписаних стороною АТ «Львівгаз»: проєкта Додатка 1 до Договору, проєкта Додатка 2 до Договору, проєкта Додатка 4 до Договору, проєкта Додатка 5 до Договору, проєкта Додатка 6 до Договору і копії довіреності директора технічного.

Частина пропозицій відповідача була прийнята позивачем в редакції Оператора, а частина пропозицій не була узгоджена з підстав, які викладено у позовній заяві. АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей також виклало свої пропозиції щодо конкретизації його умов.

Позивач зазначив, що враховуючи те, що проєктами Додаткових угод № 1-5 одночасно запропоновано внести зміни до одного договору, АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей запропонувало Оператору оформити всі зміни однією Додатковою угодою № 1.

Позивач не отримав від відповідача підписаного ним протоколу розбіжностей чи заперечень щодо умов, запропонованих АТ «Львівгаз», та долучених до нього додатків 1, 2, 4, 5, 6 до Договору, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Позивач передав на вирішення суду умови Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020, щодо яких сторонами не досягнуто згоди. Узгоджені умови не є предметом спору, але на пропозицію позивача мають бути викладені в одній, а не в п`яти Додаткових угодах.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Згідно з статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (частина 1).

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина 2).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина 4).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (с. 181 ГК України).

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1, 2 статті 652 ЦК України).

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).

За змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсно істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, вчиняючи цей правочин.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин (частина 4 статті 652 ЦК України), а й з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України.

Водночас зміна договору за рішенням суду у такому разі допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З наведеного слідує, що у вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 ЦК України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувалися, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінилися, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною 2 вказаної статті чотирьох умов та передбачених частиною 4 цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19.

Правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 2, 3 гл.1 розд. I Кодексу ГТС Кодекс є регламентом функціонування ГТС та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Договір транспортування договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги) (п.5 гл.1 розд.I Кодексу ГТС).

Договір транспортування природного газу має бути укладеним між сторонами у відповідності до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

Статтями 1, 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що НКРЕКП (Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.

Пунктом 6 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» встановлено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.

Судами встановлено, що 04.02.2020 року між ТОВ «Оператор ГТС України» та АТ «Львівгаз» укладено Договір транспортування природного газу № 2002000109.

Відповідно до пунктів 17.2 та 17.3 Договору усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін. Сторони зобов`язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через десять днів після настання таких змін (п.17.2). У разі внесення та затвердження Регулятором змін до типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору (п.17.3).

Укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу з дотриманням типової форми зазначеного договору є обов`язковим в силу прямої вказівки закону.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18, від 09.09.2019 у справі № 909/773/18.

Зокрема, у постанові від 08.08.2019 у справі № 916/1971/18 з посиланням на статтю 32 Закону України «Про ринок природного газу», Верховний Суд дійшов висновку, що укладення учасниками ринку природного газу договору транспортування природного газу з дотриманням типової форми вказаного договору є обов`язковим в силу прямої вказівки закону (пункт 4.23).

Відповідач повинен використовувати типову форму договору транспортування природного газу, що затверджується Регулятором, для укладення всіх договорів транспортування природного газу. Питання врегулювання всіх решти технічних умов транспортування природного газу здійснюється шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод, а за відсутності згоди - в судовому порядку.

Подібні висновки наведені також у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 906/316/17 та від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14, від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18 (щодо договорів постачання електричної енергії).

Судами встановлено, що після укладення Договору між Оператором ГТС та АТ «Львівгаз», Регулятором вносились зміни до форми Типового договору відповідними постановами НКРЕКП, тому Оператором ГТС направлено на адресу АТ «Львівгаз» для підписання та належного оформлення додаткові угоди № 1- № 5 від 15 травня 2023 року до Договору транспортування природного газу № 2002000109 від 04.02.2020 р.

Розглянувши пропозиції відповідача, позивач підписав Додаткові угоди № 1-5 з Протоколом розбіжностей та 17.05.2023 (листом за вих. № 78001-ЛВ-9770-0523 від 15.05.2023 р.) направив Оператору один примірник підписаних з Протоколом розбіжностей: Додаткової угоди № 1, Додаткової угоди № 2, Додаткової угоди № 3, Додаткової угоди № 4, Додаткової угоди № 5 разом з двома примірниками Протоколу розбіжностей від 15.05.2023 та двома примірниками підписаних стороною АТ «Львівгаз»: проекта Додатка 1 до Договору, проекта Додатка 2 до Договору, проекта Додатка 4 до Договору, проекта Додатка 5 до Договору, проекта Додатка 6 до Договору і копії довіреності технічного директора.

Частина пропозицій відповідача була прийнята позивачем в редакції Оператора, а частина пропозицій не була узгоджена з підстав, які викладено у позовній заяві. АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей також виклало свої пропозиції щодо конкретизації його умов.

Позивач зазначив, що враховуючи те, що проектами Додаткових угод № 1-5 від 15.05.2023 р. одночасно відповідачем запропоновано внести зміни до одного договору, то АТ «Львівгаз» у Протоколі розбіжностей запропонувало Оператору оформити всі зміни однією Додатковою угодою № 1.

Позивач передав на вирішення суду умови Додаткової угоди № 1 про внесення змін до Договору № 2002000109 транспортування природного газу від 04.02.2020, щодо яких сторонами не досягнуто згоди. Узгоджені умови не є предметом спору, але на пропозицію позивача мають бути викладені в одній, а не в п`яти Додаткових угодах від 15.05.2023 р., тобто від одного числа.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що предметом судового спору в такому випадку можуть бути саме розбіжності у договорі, а не сам договір. При цьому, місцевий господарський суд послався на статтю 181 ГК України в редакції, яка втратила чинність станом на дату подання позову у цій справі (26.06.2023).

Слід зазначити, що додаткова угода є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18 сформульовані наступні висновки:

- у випадку, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, повинна звернутися з позовом саме щодо неврегульованих розбіжностей, а не договір в цілому;

- суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом;

- сторони не позбавлені можливості врегулювати свої правовідносини щодо транспортування природного газу, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про внесення змін до Типового договору транспортування природного газу» від 04.12.2018 № 1598.

Враховуючи, що норми Закону України «Про ринок природного газу» визначають укладання договору транспортування природного газу у формі Типового договору, затвердженого НКРЕКП, Оператор ГТС та замовники послуг за таким договором, з урахуванням норм ч. 4 ст. 179 ГК України, не можуть відступити від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.

Колегія суддів наголошує, що ч. 3 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

АТ «Львівгаз» пропонує підписати нові додатки до Договору транспортування природного газу, а саме: Додаток 4 - Послуги транспортування; Додаток 5 - Розподіл потужності на добу наперед та/або протягом доби.

У відповідності до пункту 2.3 Договору, обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) га/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).

Згідно пункту 2.7. Договору, Додаток 1 є невід`ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику (АТ «Львівгаз») надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.

Додаток 2 є невід`ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.

Типовий договір не визначає підписання інших додатків до Договору.

Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації, підтвердженої оператором газотранспортної системи.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IX Кодексу доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. Відповідно до пункту 4 глави 7 розділу IX Кодексу ГТС, номінації на період однієї газової доби подаються оператору газотранспортної системи відповідно до положень розділу XI Кодексу ГТС.

Вищезазначені умови Договору та положення Кодексу ГТС свідчать про те, що доступ, замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби здійснюється шляхом надання та погодження Оператором ГТС номінапії/реномінації так, як це визначено положеннями Кодексу ГТС. і не потребує оформлення та підписання окремого додатку до Договору.

Крім цього, враховуючи, що пунктом 2.3. Договору визначено, що обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби), яка надається згідно поданої замовником та погодженої Оператором ГТС номінації, зазначення АТ «Львівгаз» про необхідність підписання додатку 4 до Договору - послуги транспортування, яка передбачає обсяг замовленої послуги (без ідентифікації такої послуги), є таким, що не відповідає умовам Типового договору та положенням Кодексу ГТС.

У кожному з додатків позивач вказує про те, що обсяги за Договором транспортування з Оператором ГТС у відповідних місяцях 2023 року складають 0,00 куб. м. природного газу.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, згідно пункту 4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, об`єм (обсяг) фактичних виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу складається з нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат, а також понаднормованих втрат природного газу, які виникають під час переміщення природного газу газорозподільною системою.

Об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду.

Положеннями пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС визначено, що потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі.

Оператори газорозподільних систем для забезпечення транспортування природного газу, необхідного для покриття власних виробничо-технологічних витрат та втрат, замовляють потужність віртуальної точки виходу до газорозподільної системи відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу (п. 15 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС).

Враховуючи той факт, що використання операторами газорозподільної системи природного газу на виробничо-технологічні витрати відбувається на постійній основі і величина використаних замовниками (Операторами ГРМ) послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування, відповідно, оператори газорозподільних систем беззаперечно отримують від Оператора ГТС послуги з розподілу потужності, обсяги яких дорівнюють величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів Операторів ГРМ у відповідні звітні періоди.

Крім того, відповідно до пунктів 4-5 глави 2 розділу XII Кодексу ГТС оператор газорозподільної системи здійснює прогнозування відборів/споживання у газорозподільній зоні, в якій він здійснює діяльність з розподілу природного газу.

Оператор газорозподільної системи надає оператору газотранспортної системи інформацію, необхідну для надання замовникам послуг транспортування природного газу згідно з цим Кодексом, у тому числі з метою проведення оператором газотранспортної системи процедури алокації.

Розрахунок прогнозів відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, проводиться оператором газорозподільної системи. При цьому такий розрахунок здійснюється на підставі статистики місячних відборів/споживання за попередні три роки та враховує зміни темпера тури навколишнього природного середовища, профілі споживання, дні тижня, сезон відпусток та інші параметри, що впливають на добовий відбір/споживання.

Вищезазначені положення Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС свідчать про те, що оператори газорозподільних систем на постійній основі отримують послуги за договором транспортування природного газу, укладеного в Типовій формі з Оператором ГТС.

Також позивач пропонує затвердити форму двостороннього акту приймання-передачі газу на умовах транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109.

У апеляційній скарзі, АТ «Львівгаз», зокрема, зазначає:

«між сторонами укладена Технічна угода, у якій АТ «Львівгаз» є стороною з статусом Оператор газорозподільної системи. За змістом умов Технічної угоди АТ «Львівгаз» приймає у свої розподільні газопроводи весь газ, який передається постачальниками газу (Замовниками послуг транспортування) для його розподілу своїм споживачам. На умовах Технічної угоди між сторонами складається акт приймання-передачі газу, який на праві власності належить постачальникам газу. Цей акт не має жодного відношення до правовідносин Сторін за укладеним між ними Договором транспортування газу. АТ «Львівгаз» не є Замовним послуг транспортування газу для потреб всіх постачальників, які здійснюють свою діяльність у газорозподільній зоні АТ «Львівгаз». Тому обсяги переданого газу на умовах Договору, внесення змін до якого є предметом розгляду, підлягають виокремленню шляхом складення відповідного акту для забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності ».

Стосовно вказаного твердження, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.9 гл.2 розд. III Кодексу ГТС передбачено, що особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та операторами суміжних систем (окрім оператора ГРМ) або іншими суб`єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, регулюються Кодексом ГТС та технічною угодою, що укладається між вказаними суб`єктами (далі - технічна угода). Особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та оператором ГРМ регулюються положеннями Кодексу ГТС та у випадку необхідності технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу ГТС.

Взаємовідносини між оператором ГТС та оператором ГРМ, пов`язані з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, регулюються укладеним між ними договором на транспортування природного газу, який укладається за формою Типового договору транспортування, технічною угодою та відповідно до вимог Кодексу ГТС (абз.3 п.2 гл.1 розд.VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494)

Крім того, АТ "Львівгаз" як оператор ГРМ провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором відповідно до ч.2 ст.37 Закону "Про ринок природного газу"

Так, постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності на ринку природного газу, в тому числі Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу

З наведеного вбачається, що відносини між операторами ГТС та ГРМ базуються насамперед на договорі транспортування природного газу, укладення якого є обов`язковою умовою здійснення оператором ГРМ діяльності з розподілу природного газу. Водночас укладення технічної угоди зумовлено необхідністю врегулювання особливостей обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором ГТС та оператором ГРМ. Однак розрахунки мають здійснюватися саме на підставі договору транспортування природного газу.

З 01.01.2020, ТОВ "Оператор ГТС України" став єдиним сертифікованим оператором газотранспортної системи України, а тому незалежно від того, на підставі якого саме договору транспортування природного газу (та/ або іншого договору/ угоди, які не суперечать договору та Кодексу ГТС і укладалися із оператором ГРС), відносини щодо транспортування природного газу у такого оператора ГРС у будь-якому разі виникли із ТОВ "Оператор ГТС України" (подібний висновок відображений у постанові Верховного суду від 29.03.2023 cправа № 914/2579/19).

Крім цього, АТ «Львівгаз» пропонує додаткові плати, зазначені в пунктах 3.2. та 4.1. Договору, визначити як штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань.

Вказані плати сплачуються на користь Оператора ГТС у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається АТ «Львівгаз» в газотранспортну систему, та/або є платою за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором,

Апеляційний суд погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що зміст вказаних додаткових плат свідчить про те, що вони в не є штрафними санкціями, враховуючи той факт, що у відповідності до положень статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Проте, відповідно до розділів 8 та 10 Договору, вказані види додаткових плат є зобов`язаннями, які визначені умовами договору транспортування природного газу, які виникають при настанні фактів перевищення договірної потужності, недотриманні вимог щодо якості газу, при зміні умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями. Вартість таких зобов`язань визначається згідно формул, визначених вказаними розділами Договору (8 та 10).

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що неможливо змінити статус зобов`язання, передбаченого Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, на штрафні санкції, які за своїм змістом такими не є.

Також АТ «Львівгаз» вважає, що пункт 9.1. Договору має бути конкретизований, шляхом визначення того, що «...у разі виникнення у АТ «Львівгаз» добового небалансу, між Оператором ГТС та АТ «Львівгаз» у письмовій формі має бути укладений договір купівлі-продажу газу...».

Зазначена пропозиція суперечить положенням частини 2 статті 35 Закону України «Про ринок природного газу», яка визначає, що розмір плати за небаланси замовників визначається, виходячи із обгрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування.

Замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість своїх портфоліо балансування протягом періоду балансування для мінімізації потреб оператора ГТС у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом. Періодом балансування є газова доба (D) (п.1 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС).

Відповідно до п.1 гл.6 розд. XIV Кодексу ГТС оператор ГТС розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до ГТС та алокаціями відбору з ГТС (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

У випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (абз.2 п.2 гл.6 розд.XIV Кодексу ГТС).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу позитивним небалансом (п.3 гл.1 розд.XIV Кодексу ГТС).

Пунктом 6 гл.6 розд.XIV Кодексу ГТС передбачено, що плата за добовий небаланс застосовується таким чином:

(1) якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору ГТС природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора ГТС у розмірі плати за добовий небаланс;

(2) якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора ГТС в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору ГТС плату за добовий небаланс.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо має місце перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу).

Отже, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування негативного небалансу за газову добу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим ж замовником. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 907/749/19

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику акта, рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування.

Кодекс ГТС не передбачає надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розд.ХІІІ Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати.

Таким чином, і вимоги Закону України «Про ринок природного газу», і Кодексу ГТС визначають порядок та умови врегулювання щодобового небалансу, який виникає у замовника послуг транспортування, і таке врегулювання є одним з видів послуг за вказаним Договором, підстави для визначення необхідності укладання договорів купівлі-продажу природного газу між замовником послуг та Оператором ГТС в даному випадку відсутні.

Водночас, що є важливим, Регулятором не вносились зміни до Типового договору транспортування природного газу в частині обов`язкового укладення договору купівлі-продажу газу у разі виникнення у Замовника добового небалансу.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо оформлення двостороннього акту врегулювання щодобового небалансу, з огляду на таке.

Глави 5, 6 розд.ХІІ Кодексу ГТС унормовують порядок визначення попередніх щодобових алокацій подач та відборів природного газу з ГТС, зокрема:

(1) у точках входу з газосховищ оператор ГТС визначає алокацію обсягів згідно з даними підтверджених номінацій/реномінацій; обсяги, визначені в алокації, дорівнюють обсягам, визначеним у підтверджених номінаціях/реномінаціях (п.2 гл.5 розд.ХІІ Кодексу ГТС);

(2) у точках виходу до газосховищ оператор ГТС визначає алокацію обсягів згідно з даними підтверджених номінацій/реномінацій; обсяги, визначені в алокації, дорівнюють обсягам, визначеним у підтверджених номінаціях/реномінаціях (п.2 гл.6 розд.ХІІ Кодексу ГТС).

Номінації/реномінації подаються замовником послуг транспортування Оператору ГТС через інформаційну платформу в порядку, визначеному розд.ХІ Кодексу ГТС.

Тобто остаточні алокації, на підставі який оператор ГТС визначає обсяг щодобових небалансів, фактично формуються на підставі даних, поданих замовником послуг транспортування до інформаційної платформи.

При цьому п.6 гл.7 розд.ХІІ Кодексу ГТС передбачає можливість коригування замовником відповідної інформації на інформаційній платформі.

Крім того, відповідно до пунктів 11.4, 11.5 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розд.IX цього Договору. Оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки. У разі, якщо замовник має обґрунтовані підстави вважати, що дані, викладені в односторонніх актах, не відповідають фактичним обставинам, він може надати оператору відповідні відомості під час звірки розрахунків.

Посеред іншого, ухвалюючи рішення у цій справі місцевий господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню акти Європейського Союзу у сфері енергетики, зокрема Директива 2009/73/ЄС, Регламент (ЄС) 715/2009.

Відповідно до ст. 9 Конституції України лише чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вважаються частиною національного законодавства України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України, встановлює Закон "Про міжнародні договори України", ст.19 якого передбачає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

24.09.2010 Україна приєдналася до Договору про ЕС (приєднання набрало чинності 01.02.2011).

Згідно зі ст.3 Договору про ЕС для цілей ст.2 Договору діяльність ЕС охоплює, зокрема:

a) запровадження Договірними Сторонами нормативно-правової бази Європейського Співтовариства з енергетики, навколишнього середовища, конкурентної політики та відновлюваних джерел енергії, як описано у розд. II Договору про ЕС, що враховує як інституційну структуру ЕС, так і конкретну ситуацію в кожній з Договірних Сторін, як описано в розд.II Договору про ЕС;

b) установлення певної регуляторної системи, що дозволяє ефективне функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, на територіях Договірних Сторін і частині території Європейського Співтовариства та охоплює створення єдиного механізму транскордонної передачі та (або) транспортування енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, й здійснення нагляду за одностороннім дотриманням заходів з безпеки (далі - механізм функціонування ринків енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі), як описано в розд.III Договору про ЕС;

c) створення Сторонами ринку енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, без внутрішніх кордонів, у тому числі координацію взаємодопомоги у разі серйозних порушень у функціонуванні енергетичних мереж або зовнішніх пошкоджень, яка може охоплювати досягнення спільної енергетичної зовнішньоторговельної політики (далі - створення єдиного енергетичного ринку), як описано в розд.IV Договору про ЕС.

Згідно зі ст.5 Договору про ЕС ЕС дотримуватиметься нормативно-правової бази Європейського Співтовариства, описаної в розд.II, що враховує як інституційну структуру цього Договору, так і конкретні умови кожної з Договірних Сторін з урахуванням необхідності забезпечення високого рівня захисту інвестицій та їхнього найоптимальнішого залучення.

При цьому, за ст.11 Договору про ЕС, яка міститься у розд.ІІ, "нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики" для цілей цього Договору означають: i) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/EC від 26.06.2003 стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії, ii) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/EC від 26.06.2003 стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу та iii) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/EC від 26.06.2003 стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

Такі положення наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/9627/20.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у п.8.9 наведеної постанови також зазначила, що, приєднавшись до Договору про ЕС, Україна прийняла на себе зобов`язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

В Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та ЄС, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою Україною відповідно до Закону №1678-VII від 16.09.2014 (гл.1 "Співробітництво у сфері енергетики, включаючи ядерну енергетику" розд.V "Економічне та галузеве співробітництво"), сторони домовилися продовжувати та активізувати існуюче співробітництво у сфері енергетики з метою підвищення енергетичної безпеки, конкурентоспроможності та стабільності, що є необхідним для просування економічного зростання та досягнення прогресу у напрямку ринкової інтеграції, в тому числі шляхом поступового зближення в енергетичному секторі.

Додатком XXVII до Угоди про асоціацію передбачено імплементацію Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС.

У ст.53 Директиви 2009/73/ЄС передбачено, що Директива 2003/55/ЄС скасовується з 03.03.2011 без шкоди зобов`язанням держав-членів щодо граничних строків для транспонування та застосування зазначеної Директиви. Посилання на скасовану Директиву мають вважатися посиланнями на цю Директиву та читатися згідно з таблицею відповідності, поданою в Додатку ІІ.

З наведеного вбачається, що положення Директиви 2003/55/ЄС не підлягають імплементації. Натомість у тих випадках, коли законодавство, зокрема, міжнародні договори містять посилання на Директиву 2003/55/ЄС, застосуванню підлягають відповідні положення Директиви 2009/73/ЄС.

Щодо посилання АТ «Львівгаз» на необхідність прямого застосування положень директив ЄС до спірних відносин Верховний Суд у постанові від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 зауважує, що директиви є правовими актами ЄС, які ухвалюються відповідно до Договору про Європейський Союз і Договору про функціонування Європейського Союзу (консолідована версія 2010/С 83/01). У ст.288 цього Договору вказано, що директива є обов`язковою щодо результату, якого необхідно досягти, для кожної держави-члена, якій її адресовано, проте залишає національним органам влади вибір форми та засобів.

У цій ж постанові Верховний Суд вказав, що на відміну від регламенту, норми якого прямо застосовуються у всіх державах-членах ЄС, Директива не є актом (інструментом) прямої дії, її норми мають бути імплементовані в національне законодавство, причому форми та засоби такої імплементації можуть бути різними. І лише якщо держава-член очевидно не виконує свої обов`язки із імплементації директив, то норми директиви можуть мати ефект прямої дії.

Так, Директива 2009/73/ЄС та Регламент (ЄС) 715/2009, як інші законодавчі акти ЄС є обов`язковими до застосування лише у тій частині, в якій його норми імплементовані у національне законодавство.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про ринок природнього газу», вказаний Закон спрямований на виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме: Директиви 2009/73/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2003/55/ЄС; Регламенту (ЄС) 715/2009 про умови доступу до мереж транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) 1775/2005; Директиви 2004/67/ЄС про здійснення заходів для забезпечення безпеки постачання природного газу; Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1227/2011 від 25 жовтня 2011 року про доброчесність та прозорість на оптовому енергетичному ринку та рішень Ради міністрів Енергетичного Співтовариства.

У постанові НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи" від 30.09.2015 №2493 зазначено, що Кодекс ГТС ухвалений відповідно до статей 4 та 33 Закону "Про ринок природного газу", а у самому Кодексі вказано про те, що він розроблений відповідно до Закону "Про ринок природного газу" (п.1 гл.1 розд.I Кодексу ГТС).

Тобто положення Закону "Про ринок природного газу" є такими, що в розумінні ст.2 зазначеного Закону відповідають вимогам міжнародних актів, зокрема, Директиви 2009/73/ЄС.

З огляду на наведене, колегія суддів вказує, що висновки місцевого господарського суду про пряме застосування Директив 2009/73/ЄС, Регламенту (ЄС) 715/2009 є помилковими.

Слід зазначити, що апеляційний суд при перегляді оскаржуваного рішення передусім виходить з того, що єдиною підставою для внесення змін до договору транспортування газу є внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу, які сторони зобов`язані внести до договору протягом місяця відповідно до пункту 17.3 договору.

Суд не наділений повноваженнями для самостійного внесення змін до Типової форми договору транспортування природного газу шляхом зазначення інших пунктів, ніж тих, що затверджені уповноваженим на це органом (аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського Суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18, постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/4674/23).

Враховуючи те, що ні нормами Закону України «Про ринок природного газу»; ні нормами Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ні нормами Кодексу ГТС, ні нормами постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено «Типовий договір транспортування природного газу», зареєстрований Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1383/27828 не надано ні АТ «Львівгаз» ні ТОВ «Оператор ГТС України», ні будь якому іншому учаснику ринку природного газу в позасудовому та/або судовому порядку вносити будь-які зміни до типового договору транспортування природного газу/ зміни до додаткових угод до Договору, які є відмінними від редакції затвердженої законодавцем, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі № 914/1966/23 частковому скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз". Судовий збір, сплачений Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" №1966-11 від 18.06.2024 (вх. суду від 19.06.2024 № 01-05/1737/24) залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-24-9122 від 18.06.2024 (вх. суду від 20.06.2024 № 01-05/1757/24) задоволити.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі № 914/1966/23 частково скасувати. В частині задоволених позовних вимог прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ №03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44; код ЄДРПОУ № 42795490) 3 220,80 грн понесених витрат на сплату судового збору в суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строки та в порядку, визначені статтями 286-289 ГПК України.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець