Постанова

від 31.10.2024 по справі 916/1704/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1704/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: М.М. Бойчук;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024, повний текст складено 16.08.2024

по справі №916/1704/24

за позовом керівника Біляївської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Біляївської міської ради Одеського району Одеської області

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ"

2)Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 136 688, 94 грн,

суддя суду першої інстанції: Т.Г. Пінтеліна

місце прийняття рішення суду: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Керівник Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (надалі також Держаудитслужба) та Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (надалі також Міська рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (надалі також Товариство, ТОВ «ЮГ-ГАЗ») та Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради (надалі також КНП "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради), в якій просив:

- визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 28.10.2020 до Договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №1702-1 від 17.02.2020, укладену між КНП Біляївської районної ради "Біляївська районна центральна лікарня" та ТОВ «ЮГ-ГАЗ»;

- визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 16.11.2020 до Договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №1702-1 від 17.02.2020, укладену між КНП Біляївської районної ради "Біляївська районна центральна лікарня" та ТОВ «ЮГ-ГАЗ»;

- визнати недійсною Додаткову угоду №9 від 29.01.2021 до Договору на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) №1702-1 від 17.02.2020, укладену між КНП Біляївської районної ради "Біляївська районна центральна лікарня" та ТОВ «ЮГ-ГАЗ»;

- стягнути з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» на користь Біляївської міської ради Одеського району Одеської області безпідставно одержані кошти у сумі 136 688,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, вищеназвані додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», сторонами безпідставно змінено істотні умови договору, кожного разу при укладанні додаткових угод належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни природного газу на ринку. Прокурор вказує, що укладення спірних додаткових угод призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів у зв`язку з підвищенням ціни на природний газ на 33,1%, що суперечить нормам чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 позов задоволено повністю. Визнано недійсними додаткові угоди №3 від 28.10.2020, №4 від 16.11.2020, №9 від 29.01.2021 до Договору на постачання природного газу №1702-1 від 17.02.2020, укладені між Комунальним некомерційним підприємством "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" на користь Біляївської міської ради Одеського району Одеської області безпідставно одержані кошти в сумі 136 688,94 грн.

Приймаюче вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ ЮГ-ГАЗ на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару, надало довідки ДП Держзовнішінформ, експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, однак вказані документи не підтверджують коливання цін на ринку та не можуть слугувати належним підтвердженням необхідності внесення змін до Договору.

Також суд першої інстанції вказав, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та каскадного підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону України Про публічні закупівлі. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2, п.7 ч.5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Враховуючи викладене, суд зазначив, що, оскільки правові підстави для зміни ціни одиниці товарів за договорами у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, то додаткові угоди №3, №4 та №9 до Договору №1702-1 від 17.02.2020 є такими, що суперечать приписам законодавства, а тому мають бути визнані недійсними, а надміру сплачені кошти підлягають поверненню.

Окремо суд першої інстанції зазначив, що відповідач та позивач, укладаючи оспорювані правочини, щоразу мали перевіряти дотримання вимог ст. 36 Закону України „Про публічні закупівлі", яким встановлено заборону збільшувати ціну за одиницю товару більше, ніж на 10 відсотків. При цьому, сторони щоразу мають враховувати ціну за одиницю товару, яка передбачена у договорі, тобто враховувати саме початкову ціну товару.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 у справі №916/1704/24 в повному обсязі, відмовити у задоволенні позову керівника Біляївської окружної прокуратури, закрити провадження у справі №916/1704/24 в частині позовних вимог про стягнення 136 688, 94 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що 06.05.2024 ТОВ «Ю-ГАЗ» подало до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому просило закрити провадження у даній справі, оскільки у провадженні Господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/3328/22 за позовом Керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області та ККП "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради до ТОВ «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими, №1702-1 від 17.02.2020р. у розмірі 136 688,94 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що Додаткові угоди №3, №4, №9 до Договору укладені з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», спрямовані на збільшення ціни за одиницю товару, та є нікчемними, адже згідно зі п.1 ч.1 ст.37 зазначеного Закону договір про закупівлю укладено з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 року рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 року скасовано частково. Позов Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до ТОВ «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Скаржник зазначає, що у справах №916/3328/22 та №916/1704/24 тотожний предмет спору, а відтак провадження у даній справі в частині стягнення коштів підлягає закриттю.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовані строки позовної давності та жодним чином не обґрунтовано їх незастосування. У відзиві на позовну заяву ТОВ «Ю-ГАЗ» наголошувало, що позивач в позовній заяві безпідставно посилається на те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом є не пропущеним, оскільки почав перебіг з 20.10.2023 року, тобто з моменту винесення постанови Південно-західним апеляційним господарським судом у справі №916/3328/22. Однак, вищевказані вимоги та посилання були проігноровані судом першої інстанції і не отримали жодної правової оцінки, що свідчить про порушення вимог процесуального права.

Апелянт зауважує, що при розгляді справи №916/3328/22 у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 були встановлені такі обставини (факти): збільшення ціни за Договором відбулося з дотриманням сторонами положень законодавства; у Постачальника відсутній обов`язок постачати природний газ за ціною тендерної пропозиції протягом строку її дії. Між тим, суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.75 ГПК України встановив зовсім протилежні обставини у справи, ніж ті, що вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не надав будь-якого обґрунтування своїй позиції.

Товариство вказує, що згідно зі вимогами ч.4 ст.238 ГПК України, зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1)перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 3)висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам ст.238 ГПК України, оскільки встановлює обставини, які не стосуються даного предмету позову, не відповідають дійсності та наявним матеріалам справи, оскільки предметом укладання Договору №1702-1 від 17.02.2020 року як і додаткових угод до нього є постачання природного газу, а не постачання «електричної енергії».

Скаржник зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Додаткові угоди №3, №4, №9 до Договору були укладені з порушенням вимог, зокрема, ст.5, ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, чинній на дату укладання спірних додаткових угод, тобто станом на 19.04.2020 року. При цьому, вищевказана редакція Закону станом на 19.04.2020 року вступила в силу на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» за № 114-IX від 19.09.2019 року (далі Закону № 114-IX). Відповідно до ч.1 розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону №114-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім розділу VI, який вводиться в дію через 12 місяців з дня його опублікування. Закон № 114-IX був введений в дію 19.04.2020 року. Згідно зі ч.6. розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України №114-IX Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

На підтвердження коливання ціни природного газу на ринку на відповідний розрахунковий період до кожного проекту додаткової угоди до Договору надавалися: обґрунтовані листи-сповіщення з приводу підняття ціни, у зв`язку з її коливанням на ринку, а також копії експертних висновків Черкаської Торгово-промислової палати та/або копії довідок ДП «Держзовнішінформ», а тому твердження суду про не звернення до Споживача з відповідним листом про зміну ціни на газ в сторону збільшення є безпідставними.

Апелянт вказує, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку та є належними доказами, які підтверджують необхідність підвищення ціни на природний газ.

Окремо скаржник посилається на ряд постанов Верховного Суду та зазначає, що Верховний Суд вважає за можливе вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор зазначає, що доводи відповідача про закриття провадження по справі є необґрунтованими, з огляду на те, що позовна заява у даній справі пред`явлена прокурором в інтересах інших осіб (Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області), співвідповідачем визначено також КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради як сторону оспорюваних додаткових угод, а також змінились предмет та підстава позову - визнання додаткових угод (№ 3, 4 та 9) до договору про постачання природного газу №1702-1 від 17.02.2020 року недійсними та стягнення безпідставно одержаних Товариством коштів в сумі 136 688,94 грн.

На переконання прокурора, строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу №1702-1 від 17.02.2020 року та стягнення безпідставно одержаних Товариством коштів в сумі 136 688,94 грн. почав свій перебіг з 20.10.2023, а тому не був пропущений прокурором.

Щодо тверджень ТОВ «Ю-ГАЗ» з приводу того, що судом першої інстанції невірно застосовані до правовідносин між сторонами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції закону станом на 19.04.2020 року, прокурор вказав, що 19.04.2020, до укладення сторонами у справі оспорюваних додаткових угод до Договору №1702-1, набрала чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі». Як вбачається з матеріалів позовної заяви, підставами для укладення додаткових угод №3, 4, 9, якими внесено зміни до істотних умов основного Договору, сторонами обрано саме п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції від 19.04.2020), а відтак посилання відповідача на протилежне є безпідставними.

Прокурор категорично не погоджується із доводами відповідача, що в матеріалах справи наявні документи не в повному обсязі, оскільки прокуратурою вибірково було надано докази з цього приводу, оскільки під час встановлення прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», було зібрано документи, надані у відповідь на запит прокурора від споживача - КНП Біляївської районної ради «Біляївська районна центральна лікарня». В подальшому, під час судового розгляду дійсної справи, представником ТОВ «Ю-ГАЗ» не було зауважено, що в матеріалах відсутні відповідні листи до споживача. Крім того, представником відповідача у підготовчому судовому засіданні не було долучено до матеріалів справи будь-яких інших доказів, окрім тих, що вже були наявні у справі.

На переконання прокуратури, збільшення ціни на природний газ шляхом укладання спірних додаткових угод призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів та була змушена оплачувати природний газ за ціною, яка дорівнює 133,1 % встановленої ціни Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Перемога у тендері та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення (на 33,1 %) шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Окремо прокурор зазначив, що із практики Верховного Суду у подібних правовідносинах вбачається встановлення 10% обмеження як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод), а відтак посилання відповідача на протилежне є безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1704/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ю-ГАЗ на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 у справі №916/1704/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.

11.09.2024 матеріали справи №916/1704/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 по справі №916/1704/24. Встановлено учасникам справи строк до 27.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 27.09.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 по справі №916/1704/24 призначено на 31.10.2024 о 10:30 год.

26.09.2024 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.

07.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ" надійшла заява, в якій відповідач повідомляє про зміну місцезнаходження.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету. При цьому Держаудитслужба, Міська рада та КНП "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

06.01.2020 Комунальним некомерційним підприємством Біляївської районної ради "Біляївська центральна районна лікарня" розміщено оголошення UA-2020-01-06-000116-с про проведення відкритих торгів з метою закупівлі природного газу, з кодом: ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, на загальну суму 2 579 747 гривень, кошти місцевого бюджету.

Учасниками торгів були, ТОВ ЮГ-ГАЗ з ціновою пропозицією 1207662,24 грн, ТОВ «Кастум» з ціновою пропозицією 1207668,00 грн, ТОВ «Благогаз Збут» з ціновою пропозицією 1429680,00 грн та ТОВ «Одесагаз-Постачання» з ціновою пропозицією 1450400,00 грн.

Розкриття тендерних пропозицій учасників торгів відбулось 31.01.2020.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 31.01.2020 переможцем відкритих торгів визнано пропозицію від ТОВ ЮГ-ГАЗ.

У подальшому прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю, про що 05.02.2020 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Prozorro розміщено відповідне повідомлення.

17.02.2020 за наслідками відповідної процедури між ТОВ ЮГ-ГАЗ (Постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством Біляївської районної ради "Біляївська центральна районна лікарня" (Споживач) укладено договір №1702-1 постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій) (далі - Договір), предметом якого природний газ, що зазначено у п. 1.1 Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 296 000 куб. в 2020 році. Планові обсяги постачання газу по місяцях: 55 000 куб. м. у січні 2020 року, 50 000 куб. м. у лютому 2020 року, 45 000 куб. м. у березні 2020 року, 22 000 куб. м. у квітні 2020 року, 400 куб. м. у травні 2020 року, 400 куб. м. у червні 2020 року, 400 куб. м. у липні 2020 року, 400 куб. м. у серпні 2020 року, 400 куб. м. у вересні 2020 року, 22 000 куб. м. у жовтні 2020 року, 45 000 куб. м. у листопаді 2020 року та 55 000 куб. м. у грудні 2020 року.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що ціна газу становить 4 079,94 грн. за 1000куб.м., з врахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

Відповідно до п. 3.7. Договору загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і не перевищує 1 207 662, 24 грн., у т. ч. ПДВ - 20%.

Відповідно до п. 11.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому укладались додаткові угоди №1 та №2, якими сторонами вносились зміни до Договору.

Додатковою угодою №3 від 28.10.2020 сторони погодились зменшити річний обсяг постачання газу до 272 151, 96 куб.м. та збільшити ціну газу до 4487,88 грн. за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

В якості підстави для укладення вказаної додаткової угоди Постачальником було надано експертний висновок №0-685 від 07.10.2020 Черкаської торгово-промислової палати, в якому зазначена інформація про зміну вартості природного газу станом на жовтень відносно вересня 2020 року в Україні, та вказана середня вартість 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу ТОВ Оператор ГТС України станом на жовтень 2020 у розмірі 7713,88 грн. У вказаному висновку зазначено, що інформація, яка в ньому міститься носить виключно довідковий характер.

Таким чином, сторони, керуючись ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, вирішили збільшити ціну газу до 4 487,88 грн. за 1000 куб. м. (тобто збільшено ціну на 10% від ціни, встановленої в Договорі).

Додатковою угодою №4 від 16.11.2020 сторони погодились зменшити річний обсяг постачання газу до 250 811,58 куб.м. та збільшити ціну газу до 4936,62 грн. за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

Матеріали справи не містять документів, які стали підставою для внесення таких змін до договору, та в самій угоді не зазначено жодних підстав для збільшення ціни за одиницю товару.

Уклавши додаткову угоду №4, сторони, керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, вирішили збільшити ціну газу до 4936,62 грн. за 1000 куб.м. (тобто ціну збільшено на 20,99% в порівнянні з ціною за основним договором).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди №№ 5, 6, 7, 8, якими сторони, зокрема, вносили зміни до Договору, зокрема, зменшували обсяг постачання газу та змінювали загальну суму договору .

Додатковою угодою №9 від 29.01.2021 збільшено ціну газу до 5430,24 грн з ПДВ за 1000 куб.м. з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу. Плановий обсяг постачання газу на січень 2021 року складає 44,47870 тис. м.к.

Як підставу внесення таких змін, Постачальником було надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №O-26 від 12.01.2021 та довідку ДІ Держзовнішінформ від 13.01.2021 №122/15 про приведення вартості природного газу на європейських хабах TTF, Gasspool, NCG до кордону України та коливання вартості транспортування магістральними газопроводами Європи з 11.01.2021 на рівні 10442,33 грн.

З метою збільшення ціни за одиницю природного газу ТОВ ЮГ-ГАЗ звернувся письмово з листом від 19.01.2021 за №147/10 до КНП Біляївської районної ради Біляївська центральна районна лікарня з пропозицією укласти Додаткову угоду №9 до Договору в частині зміни ціни на газ в сторону збільшення, проект якої долучив до вказаного листа.

Уклавши додаткову угоду №9, сторони вирішили збільшити ціну газу до 5430,24 грн. за 1000 куб. м. (тобто ціну збільшено на 33,1% в порівнянні з ціною за основним договором)

На виконання договору №1702-1 від 17.02.2020 Товариством «ЮГ-ГАЗ» в період з березня 2020 року по січень 2021 року поставлено Комунальному некомерційному підприємству Біляївської районної ради "Біляївська центральна районна лікарня" 169530куб.м. природного газу на загальну суму 828361,17 грн. Вказані обставини підтверджуються актами прийому-передачі та платіжними дорученнями (т.1 а.с.96-119).

Вважаючи, що відповідачами безпідставно змінено істотні умови договору №1702-1 від 17.02.2020 внаслідок укладання додаткових угод №3, №4 та №9, прокурор звернувся до суду із даним позовом із позовними вимогами про визнання вказаних додаткових угод недійсними, а також про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 136688,94 грн.

Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої та пункту першого частини другої статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини сьомої статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, між відповідачами виникли господарські правовідносини, підставою яких є договір постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Частиною першою статті 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Частиною першою статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України Про публічні закупівлі. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі).

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі" (далі Закон №922-VIII) , метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону № 922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарськогокодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що дія норми Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року, на підставі якої укладались додаткові угоди, дозволяла зміну ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, внаслідок укладання оспорюваної додаткової угоди №3 сторонами збільшено ціну природного газу на 10% від ціни, встановленої в Договорі.

Вказане збільшення ціни за додатковою угодою №3 не суперечить вказаним вище нормам Закону №922-VIII, однак, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, виснує, що матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з пропозицією укласти додаткову угоду №3 від 28.10.2020 до Договору на постачання природного газу №1702-1 від 17.02.2020 в частині зміни ціни на газ в сторону збільшення, Постачальник з відповідним листом до Споживача не звертався. При цьому, у самій угоді не зазначено підстав її укладення, а відтак неможливо встановити, що підставою для збільшення ціни став саме експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати.

Між тим, вказаний експертний висновок сам по собі не може бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки у ньому зазначена середня ціна природного газу, виходячи з аналізу ціни лише декількох товариств, експертний висновок не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, також в ньому відсутній аналіз вартості товару на конкретну дату укладання додаткової угоди у порівнянні з попередніми періодами.

Уклавши додаткові угоди №4 та №9 сторони збільшили ціну природного газу на 20,99% та на 33,1% відповідно в порівнянні з ціною за основним договором.

Враховуючи викладене, додаткові угоди №3, №4 та №9 суперечать наведеним раніше нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, про що правомірно виснував суд першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 136688,94 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки зазначені додаткові угоди №3, №4 та №9 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між відповідачами щодо ціни природного газу мали регулюватись сторонами відповідно до умов укладеного договору.

Як вже зазначалось, Комунальне некомерційне підприємство Біляївської районної ради "Біляївська центральна районна лікарня" сплатило за 169530 куб.м. природного газу 828361,17 грн.

Таким чином, сума надлишково сплачених з місцевого бюджету коштів склала 136688,94 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, грошові кошти в сумі 136688,94 грн. є такими, що були безпідставно одержані Товариством, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути Біляївській міській раді Одеського району Одеської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

З приводу посилань скаржника на те, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 136688,94 грн. підлягає закриттю, колегія суддів зазначає наступне.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу

Відповідно до пункту третього частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Пунктом другим частини першої статті 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Колегією суддів встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/3328/22, предметом якої було стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими №1702-1 від 17.02.2020 у розмірі 136 688,94 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду переглянуто вказане рішення в апеляційному порядку, за результатами чого ухвалено постанову від 20.10.2023, якою рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 скасовано частково. Позов Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Біляївська багатопрофільна лікарня Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ-ГАЗ про стягнення надмірно сплачених коштів залишено без розгляду. В іншій частині Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 залишено без змін.

Підставою позову по вказаній справі прокурор у справі визначив нікчемність додаткових угод №№3,4 та 9 до Договору №1702-1.

Розглядаючи позов прокурора по вказаній справі, суди зазначили, що ст. 43 Закону України Про публічні закупівлі, якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі. Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України Про публічні закупівлі, порушення ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину. Таким чином, відсутні підстави вважати Додаткові угоди №№3, 4 та 9 до Договору №1702-1 такими, що є нікчемними в силу закону, у зв`язку з чим зазначені додаткові угоди є чинними, а прокурором в свою чергу не заявлено вимог щодо визнання їх недійсними, про що цілком обгрунтовано зазначено судом першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що у даній справі (916/1704/24) предмет спору в частині стягнення коштів є дійсно однаковим із предметом спору у справі №916/3328/22, однак заявлений у даному випадку з інших підстав. Підставами позову у справі №916/3328/22 була нікчемність додаткових угод в силу закону, натомість у даній справі, додаткові угоди є оспорюваними, прокурором заявлено вимоги про їх недійсність, а судом надано їм всебічну оцінку. Крім цього, у даній справі інший склад учасників справи, зокрема, Комунальне некомерційне підприємство "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради визначено відповідачем по справі.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції вимог пункту третього частини першої статті 231 ГПК України, а тому доводи скаржника у цій частині апеляційним господарським судом відхиляються.

З приводу доводів апелянта, що при розгляді справи №916/3328/22 у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2023 були встановлені обставини, що збільшення ціни за Договором відбулося з дотриманням сторонами положень законодавства, а у Постачальника відсутній обов`язок постачати природний газ за ціною тендерної пропозиції протягом строку її дії, проте суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.75 ГПК України встановив зовсім протилежні обставини у справи, ніж ті, що вже були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не надав будь-якого обґрунтування своїй позиції, колегія суддів зазначає наступне.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

Між тим, як вже зазначалося раніше, підставою позову у справі №916/3328/22 була нікчемність додаткових угод в силу закону, а відтак у вказаній справі судами надавалась оцінка вказаним додатковим угодам лише в частині можливості визнання їх нікчемними, натомість оцінка вказаним додатковим угодам в частині їх відповідності іншим нормам законодавства, які можуть свідчити про їх оспорюваність, судами у справі №916/3328/22 не надавалась.

Таким чином, враховуючи, що у справі №916/1704/24 розглядаються вимоги про визнання недійсними вказаних вище додаткових угод, то обставини справи №916/3328/22, на які посилається скаржник, не можуть мати преюдиційного значення.

Окремо скаржник зазначає, що судом першої інстанції не застосовані строки позовної давності.

З цього приводу апеляційна колегія зазначає наступне.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

2 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким передбачається вдосконалення правових відносин у багатьох сферах життєдіяльності, які зазнали змін у зв`язку із поширенням коронавірусу COVID-19.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, загальна позовна давність була продовжена.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася.

Постановою від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Між тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Даний Указ неодноразово подовжувався протягом 2022-2024 років.

Востаннє, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З огляду на наведене, строк позовної давності у вказаній справі не сплив, а відтак доводи скаржника у цій частині апеляційним господарським судом відхиляються.

З приводу доводів Товариства, що рішення суду не відповідає вимогам ст.238 ГПК України, оскільки встановлює обставини, які не стосуються даного предмету позову, не відповідають дійсності та наявним матеріалам справи, оскільки предметом укладання Договору №1702-1 від 17.02.2020 року як і додаткових угод до нього є постачання природного газу, а не постачання «електричної енергії», колегія суддів, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, зазначає, що вказані недоліки судового рішення є опискою, а відтак не можуть бути підставою для його скасування.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-ГАЗ" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 06.08.2024 у справі №916/1704/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький