Постанова
від 31.10.2024 по справі 916/2486/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2486/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури Єйсмонт І.С. за посвідченням;

від Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса не з`явився;

від Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ не з`явився;

від Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області Вєтрова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Погребна К.Ф., повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2024 року

у справі №916/2486/23

за позовом: Виконуючого обв`язки керівника Біляївської окружної прокуратури, м. Біляївка Одеської області в інтересах держави в особі:

1)Південного офісу Держаудитслужби, м.Одеса

2)Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м.Київ

3)Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області

про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201 279 грн. 85 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У червні 2023 року виконуючий обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області, в якій просив суд визнати недійсними додаткові угоди: №3 від 07.12.2021 року, №4 від 09.12.2021 року, №5 від 13.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 201 279 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Оператор Енергії, м. Березівка Одеської області 02.11.2021 року було укладено договір про закупівлю електричної енергії № 91, відповідно до якого ціна такої закупівля становила 3,765740 грн.

Проте, в подальшому, ними було укладено низку додаткових угод, внаслідок чого, на переконання прокурора, з дня укладення основного договору було втричі підвищено ціну на електричну енергію з 3,765740 грн. за 1 кВт*год до 5,0 грн., за 1кВт*год, тобто на 32,78 %, що є порушенням положень ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, прокурором зауважено, що сторонами для укладання додаткової угоди №3 взято до уваги період з 01.09.2021 до 30.10.2021, тобто період до укладання договору №91 від 02.11.2021.

Також в позові прокурором обґрунтовано підстави для представництва ним інтересів держави в особі обраних ним позивачів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року у справі №916/2486/23 (суддя Погребна К.Ф.) у позовних вимогах виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зауважив, що виконуючий обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, , м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод №№3-5 до договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021, було визначено в якості відповідача лише одну із сторін оспорюваних правочинів - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області. Прокурором /позивачем клопотання про залучення Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області в якості співвідповідача до суду подано не було.

У зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог через неналежний склад відповідачів у цьому спорі, а тому вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів у сумі 201 279 грн. 85 коп., яка у даному випадку є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод №№3-5 до договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021, також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року у справі № 916/2486/23 скасувати в повному обсязі та прийняти нове, яким позовні вимоги виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 201 279 грн.75 коп. задовольнити у повному обсязі; вирішити питання про стягнення з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Відтак, на переконання прокурора, який посилається при цьому на низку правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах, висновки суду щодо неналежного складу відповідачів у вказаній справі є безпідставними, а прокурором вірно було визначено Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області позивачем, оскільки воно є стороною як основного правочину, так і оспорюваних додаткових угод, втім не звернулось до суду з позовом про визнання цих додаткових угод до договору недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

Прокурор вказує, що у даній справі дійсність додаткових угод оскаржується саме стороною цих правочинів, а не іншою зацікавленою особою.

Відтак, на думку прокурора, висновки Верховного Суду, на які посилається господарський суд першої інстанції у рішенні від 25.06.2024, ухвалені за іншої фактично-доказової бази, а також інших умов застосування правової норми, ніж у цій справі, у зв`язку з чим доводи суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі у зв`язку з неналежним складом відповідачів є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що суд першої інстанції у порушення норм процесуального права, зокрема, вимог ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, виніс рішення по даній справі без врахування висновків Верховного суду у подібних правовідносинах.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року у справі №916/2486/23, справу призначено до судового розгляду.

26.08.2024 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», місто Березівка Одеської області надійшов відзив (вх. №2933/24/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024року у справі №916/2486/23 залишити без змін.

Зокрема, у відзиві, відповідач, наголошуючи на обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, вказав, що зазначені скаржником в апеляційній скарзі доводи є такими, що не відповідають дійсності, оскільки процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

Також, відповідач зазначає, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника, укладених між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області.

Звертає увагу, що спірні додаткові угоди, які, як зазначає прокурор, укладені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підписані як Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області, так і Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області

Відповідач, наголошує на тому, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Також, відповідач вказує, що прокуратурою не вивчено та не враховано, що у Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області декілька джерел фінансування.

Крім того, відповідач вказує, що прокуратурою не встановлені та не підтверджені фактичні об`єми використаної електричної енергії довідкою Оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», вказані в позові обсяги не відповідають дійсності, а також не надано експертний висновок, який би спростував документальне підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, що зафіксовано в довідках, які надані постачальником споживачу.

Між тим, твердження прокуратури щодо зміни істотних умов договору №91 додатковими угодами №№3,4,5 відповідач оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки з обставин справи вбачається, що ціна електричної енергії, запропонована постачальником та погоджена споживачем, не спростована належними доказами, з огляду на коливання ціни купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» об`єднаної енергетичної системи України у грудні 2021 року.

З огляду на встановлені обставини відповідач вважає, що укладення договору №91 з однією ціною та її подальше обґрунтоване підвищення додатковими угодами №№3,4,5 є чесною і добросовісною діловою практикою з боку постачальника, що було вчинено за згодою споживача Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області.

Тому, на думку відповідача, під час укладання договору про закупівлю та додаткових угод №№ 3, 4, 5 до даного договору, між позивачем 3 та відповідачем було погоджено істотні умови як договору про закупівлю, так і всіх додаткових угод до нього, котрі в подальшому між сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники інших сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про відправку ухвали суду апеляційної інстанції про призначення справи до судового розгляду на їх офіційні електронні адреси, будь-яких процесуальних заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників сторін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 року у справі №916/2486/23 потребує скасування з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

В 2021 році Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області оголосило про проведення відкритих торгів на електронному он-лайн-майданчику «Prozorrо» щодо закупівлі електричної енергії за ДК 021:2015:09310000-5 з очікуваною вартістю 3 900 000 грн.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області з ціновою пропозицією 3 864 835 грн. 79 коп. з ПДВ; Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергоальянс» з ціновою пропозицією 3 202 102 грн. 80 коп. з ПДВ.

18.10.2021 року за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-09-28-002963-а, переможцем у вказаній закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області.

02.11.2021 року між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області (постачальник) було укладено договір про закупівлю електричної енергії № 91 з додатками до нього, відповідно до п. 2.1. якого постачальник продає споживачу електричну енергію, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Предметом даного договору є електрична енергія (код згідно ДК 021:2015 09310000-5) (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що кількість електричної енергії на 2021 рік визначена в обсязі 1 026 315 кВт*год та затверджена у Додатку №3 «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу».

За умовами п.3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом п.5.1. договору сторони визначили його ціну 3 864 835 грн. 79 коп., в тому числі ПДВ 644 139 грн. 29 коп. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

У п.5.2. договору сторони зазначили, що ціна електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовуються одна ціна електричної енергії.

Згідно із пунктом 13.1. договір укладається на строк до 31 грудня 2021 року, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає законної чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Пунктом 13.2. передбачено, що згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону ( у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі крім випадків:

1) ) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми визначеної договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

У разі коливання ціни товару (електричної енергії) на ринку в межах до 10% від ціни за одиницю товару, постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару.

Наявність факту коливання ціни товару на ринку та документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на підтверджується інформацією з веб-сайту ДП «Оператор ринку».

Згідно з п. 13.4 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Вказаний договір підписано сторонами належним чином та скріплено їх печатками.

В подальшому між сторонами договору було підписано низку додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії.

Додатковою угодою №1 від 11.11.2021 сторонами зменшено загальну вартість до договору до 2 424 872,96 грн., а також зменшено загальні обсяги закупівлі до 643 930 кВт*год.

Додатковою угодою №2 від 12.11.2021 сторонами зменшено загальну вартість до договору до 2 308 210,33 грн., а також зменшено загальні обсяги закупівлі до 612 950 кВт*год.

Додатковою угодою №3 від 07.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору про закупівлю підвищено ціну на електричну енергії до 4,14 грн. 1 кВт*год,, обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 583 084, 050724 кВт*год.

Додатковою угодою №4 від 09.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору про закупівлю підвищено ціну на електричну енергії до 4,55 грн. 1 кВт*год., обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 556 185, 703296 кВт*год.

Додатковою угодою №5 від 13.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору про закупівлю підвищено ціну на електричну енергію до 5,00 грн. 1 кВт*год., обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 531 921,01 кВт*год.

Додатковою угодою №6 від 14.12.2021 сторонами зменшено загальну вартість договору до 1 406 495, 38 грн., а також зменшено загальні обсяги закупівлі до 351 578 кВт*год.

Додатковою угодою №7 від 20.12.2021 сторонами змінено термін дії договору з « 02.11.2021 року до 31.12.2021 року» на « 02.11.2021 року до 31.03.2022 року».

Додатковою угодою №8 від 27.01.2022 сторонами збільшено загальну вартість договору до 2 147 495, 38 грн., а також змінено загальні обсяги закупівлі: на 2021 рік визначено в обсязі 351 578 кВт*год, а з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 рік визначено в обсязі 148 200 кВт*год.

Додатковою угодою №9 від 25.04.2022 сторонами зменшено загальну вартість договору до 1 887 495,38 грн., а також змінено загальні обсяги закупівлі: на 2021 рік визначено в обсязі 351 578 кВт*год, а з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 рік визначено в обсязі 96 200 кВт*год.

Вказані вище додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору №91 постачальник передав у власність споживача електричну енергію на загальну суму 1 747 289 грн. 54 коп., що підтверджується наступними актами приймання-передачі електричної енергії:

- Акт приймання-передачі електроенергії №2207/1 від 12.11.2021 року, обсяг електроенергії 17 040 кВт*год, вартістю 64 168 грн. 54 коп.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №2207 від 12.11.2021 року, обсяг електроенергії 201 889,916 кВт*год, вартістю 760 265 грн.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №2561 від 14.12.2021 року, обсяг електроенергії 63 648 кВт*год, вартістю 239 681 грн.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №2735 від 15.12.2021 року, обсяг електроенергії 69 000 кВт*год, вартістю 342 380 грн.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №120 від 31.01.2022 року, обсяг електроенергії 55 159 кВт*год, вартістю 275 795 грн.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №0065 від 25.03.2022 року, обсяг електроенергії 1300 кВт*год, вартістю 65 000грн.;

- Акт приймання-передачі електроенергії №363 від 10.03.2022 року, обсяг електроенергії 24462кВт*год, вартістю 123 210 грн.

Всі вказані акти підписані належним чином та скріплені печатками сторін.

Також у матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, з яких вбачається, що на виконання договору про закупівлю електричної енергії від 02.11.2021 року, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарство, с. Маяки, Одеська область та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка Одеської області, здійснював на рахунок відповідача відповідну оплату за поставлену електричну енергію.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин у даній справи матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для визнання недійсними зазначених у прохальній частині позовної заяви прокурора додаткових угод, укладених між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарство, с. Маяки Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка Одеської області та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка Одеської області на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки, Одеська область безпідставно сплачених бюджетних коштів в сумі 201 279 грн. 85 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перш ніж здійснювати оцінку правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги по суті позовних вимог, судова колегія перевіряє підставність представництва прокурором інтересів держави.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, останній зазначає, що сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та в порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» було укладено ряд додаткових угод, за якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на закупівлю електричної енергії за договором.

Прокурором подано позов в особі Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ та Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області в зв`язку з невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

В 2005 році, згідно наказу Державного комітету по водному господарству, затвердженого Наказом Президента України №898 від 14.07.2005 року Дністровське управління зрошувальних систем перейменовано в Дністровське міжрайонне управління водного господарства.

Відповідно до Положення Дністровське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною неприбутковою організацією з правом отримання власних надходжень, підпорядковується Одеському обласному управлінню водних ресурсів.

Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області зареєстроване у порядку, визначеному законом, і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державне агентство водних ресурсів України» від 20 серпня 2014 № 393 Державне агентство водних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Втім, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України 12.08.2022 № 714-р «Про передачу цілісних майнових комплексів держав підприємств, установ та організацій до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства» та акту-передачі від 30.12.2022 цілісний майновий комплекс Дністровського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ - 05387185), який належав до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, переданий до сфери управління Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Отже, Дністровське міжрайонне управління водного господарства є центральним органом виконавчої ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Як вбачається із матеріалів справи, договір та спірні додаткові угоди до нього були укладені між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарство, с. Маяки, Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка Одеської області.

При цьому, як зазначено прокурором, з часу укладення додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії №91 від 02.11.2021 поставка товару здійснювалась всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України за завищеними цінами, в результаті чого Дністровському міжрайонному управлінню водного господарство, с. Маяки, Одеської області було поставлено значно меншу кількість електричної енергії, що створило перешкоди в реалізації ним своїх завдань та функцій та порушило інтереси держави.

Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с.Маяки Одеської області є стороною правочину, до якого були укладені оспорювані додаткові угоди, втім, не звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними після отримання інформації від прокурора про наявні порушення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області та Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ.

Стосовно Південного офісу Державної аудиторської служби, м. Одеса, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику в сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частин 1 та 3 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Положенням про Державну аудиторську службу України (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, надалі - Положення), визначено що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення перевірки, моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є одним з центральних органів виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 п.4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави в разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю в разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

Отже, колегія суддів зазначає, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики в сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 01.09.2020 у справі №911/1534/19).

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Біляївською окружною прокуратурою 20.03.2023 направлено лист до Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса за № 56-926ВИХ-23, в якому повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та з метою з`ясування питання про вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод в частині зміни ціни до договору № 91 від 02.11.2021.

Згідно інформації Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса № 151531-17/1872-2023 від 13.04.2023, у зв`язку з тим, що відповідно до інформації, яка оприлюднена в електронній системі закупівель, договір щодо зазначеної процедури закупівель виконано, відсутні підстави для проведення моніторингу процедури закупівлі. Також повідомлено, що викладені у листі окружної прокуратури факти в межах повноважень будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час планування заходів державного фінансового контролю у замовника.

Також, Біляївською окружною прокуратурою 16.03.2023 направлено лист до Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області за № 56- 890ВИХ-23, в якому повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та з метою з`ясування питання щодо вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод в частині зміни ціни до договору № 91 від 02.11.2021.

Листом №01-06/07-154 від 20.04.2023 Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області повідомило, що незважаючи на те, що відповідачем не виконано перед позивачем зобов`язання за договором, позивачем по теперішній час заходи щодо відновлення свого порушеного права, а саме, щодо допоставки товару або ж стягнення безпідставно отриманих коштів в судовому порядку не вживались та зазначено, що заходів в судовому порядку щодо допоставки товару (забезпечення виконання договору) вживати не буде.

Крім того, Біляївською окружною прокуратурою 14.04.2023 направлено лист до Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ за № 56-1252ВИХ-23, в якому повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства про публічні закупівлі та з метою з`ясування питання про вжиття заходів щодо визнання недійсними додаткових угод в частині зміни ціни до договору № 91 від 02.11.2021.

Листом за № 2-5.209/2636-23 від 08.05.2023 Державне агентство меліорації та рибного господарства України, м. Київ повідомило, що з моменту передачі Дністровського міжрайонного управління водного господарства до сфери управління Держрибагентства з 01.01.2023 ними, відповідно до компетенції, здійснюється моніторинг та контроль за його діяльністю, зокрема, щодо проведення публічних закупівель. Оскільки дана закупівля була здійснена Управлінням в 2021 році, Державне агентство меліорації та рибного господарства України звернулось з відповідним листом до Дністровського міжрайонного управління водного господарства щодо вжиття заходів з врегулювання проблемних питань.

Відтак, Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області та Державним агентством меліорації та рибного господарства України, м. Київ особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Крім того, з часу укладення оспорюваних угод позивачами по справі не було вжито належних заходів для усунення зазначених прокурором порушень та звернення з позовом до суду, інші заходи для повернення надмірно сплачених коштів з бюджету також не вживалися.

Вказане свідчить про нездійснення суб`єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноважених суб`єктів владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, м. Київ та Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області з позовом у справі є порушення економічних інтересів держави внаслідок безпідставно витрачених коштів без отримання товару, за який їх сплачено, завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.

Порушення процедури державних закупівель унеможливлює раціональне та ефективне використання коштів територіальної громади і здатне спричинити істотної шкоди інтересам держави та територіальної громади.

Зволікання зі зверненням уповноважених органів до суду з вимогою про визнання недійсними додаткових угод про внесення змін до договору постачання електричної енергії щодо збільшення вартості одиниці товару призводить до зайвих витрат замовника та необґрунтованих прибутків постачальника, що у свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів.

Тому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно- значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Біляївська окружна прокуратура на адреси позивачів спрямувала повідомлення про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом № 56-1535ВИХ-23 від 16.05.2023, № 56-1536ВИХ-23 від 16.05.2023 та за № 56-1537ВИХ-23 від 16.05.2023.

Тобто, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).

Отже, як вже зазначалося вище, наведене свідчить про те, що Південний офіс Держаудитслужби, м. Одеса, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, м. Київ та Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області, будучи обізнаними про порушення законодавства при виконанні вищевказаного договору про закупівлю електричної енергії, протягом тривалого часу не вжили заходів щодо звернення з відповідним позовом до суду з метою захисту інтересів держави. Сам факт незвернення позивачів з цим позовом до суду свідчить про те, що останні неналежно виконують свої повноваження відносно вжиття заходів щодо повернення до бюджету надмірно сплачених коштів в сумі 201 279 грн. 85 коп.

З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, судова колегія вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Державного агентство меліорації та рибного господарства України, м. Київ, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області та Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса.

При цьому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог визнання недійсними додаткових угод №№3-5 до договору про постачання електричної енергії № 91 від 02.11.2021 тільки через нібито неналежний склад відповідачів у цьому спорі, а саме, тому, що інша сторона правочину визначена прокурором не відповідачем, а позивачем, є помилковими, оскільки в даному випадку оспорюється не сам правочин, який було належним чином укладено сторонами без будь-яких порушень чинного законодавства України, а ті додаткові угоди до нього, якими було збільшено ціну товару, причому також була заявлена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача, який є стороною правочину і розпорядником бюджетних коштів, що були надмірно сплачені, в сумі 201 279 грн. 85 коп. Тому у даній справі немає «неналежного складу відповідачів», на що послався місцевий господарський суд, вказавши постанову Великої Палати Верховного суду від 17.08.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 30.07.2020 року у справі №670/23/18, від 18.11.2020 року у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі 552/3469/18, та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №917/2041/20, які не можуть бути застосовані наразі, бо правовідносини у цих справах не є подібними з даною справою, виходячи з такого.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначено, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (саме такі висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

У кожному випадку порівняння правовідносин і їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, та порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій). Лише у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, установити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Водночас, наприклад, предметом спору було: у справі № 670/23/18 - визнання недійсним договору відступлення права за договором іпотеки, у справі № 318/1345/17 визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та земельної ділянки, у справі № 917/2041/20 - визнання недійсними договорів оренди землі та визнання договорів оренди землі поновленими.

Отже, колегія суддів зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилався суд у своєму рішенні, ухвалені за іншого предмету та підстав позову, іншої фактично-доказової бази, а також інших умов застосування правової норми, ніж у цій справі, у зв`язку з чим доводи суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі у зв`язку з неналежним складом відповідачів, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи та є особою, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Як вже зазначалося вище, у даній справі прокурор самостійно визначив її суб`єктний склад з огляду на необхідність захисту порушених прав держави з повернення надлишково сплачених однією зі сторін правочину (яка є розпорядником бюджетних коштів) та безпідставно отриманих саме відповідачем бюджетних коштів.

В зв`язку з вищевикладеним суд апеляційної інстанції вбачає наявними підстави для скасування помилкового висновку, викладеного в рішенні суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора саме з визначених судом підстав.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку по суті заявлених позовних вимог прокурора про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 201 279 грн.85 коп., колегія суддів зазначає таке.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 по справі №922/2321/22.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, вказана норма Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме, не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії ціновому демпінгу коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати ціновий демпінг з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Так судова колегія зазначає, що предметом укладеного між сторонами договору є закупівля електричної енергії у постачальника загальним обсягом 1 026 315 кВт*год за ціною 3,765740 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, загальна вартість якою становить 3 864 835 грн.79 коп.

Такий правочин укладено за наслідками розгляду тендерних пропозицій, переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області з остаточною ціновою пропозицією 3 864 835 грн.79 коп. з ПДВ.

Відповідно, з огляду на наведені законодавчі приписи при укладанні додаткових угод, сторони договору мали враховувати, що загальна вартість договору не може перевищувати 3 864 835 грн.79 коп. з ПДВ, а вартість за одиницю товару (1 кВт*год) не може перевищувати 3,765740 грн., відповідно до розрахунку: 3,765740 грн х 110% = 4,142314грн.

Втім, як свідчать наявні матеріли справи сторонами під час укладення оспорюваних додаткових угод не дотримано законодавчо визначених обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

При укладанні спірних додаткових угод Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТО ЕНЕРГІЇ» із відповідними листами про підвищення ціни на електричну енергію до

Дністровського міжрайонного управління водного господарства, с. Маяки Одеської області не зверталося.

Зокрема, додатковою угодою №3 від 07.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору про закупівлю підвищено ціну на електричну енергії до 4,14 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 583 084, 050724 кВт*год.

За інформацією, наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області, в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області надало цінову довідку №2713/21 від 29.10.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за вересень 2021 року у порівнянні з 30 днями жовтня (01.10-30.10) 2021 року зросла на 25,25%.

Отже, з вказаної вище довідки Харківської торгово-промислової палати слідує те, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось до укладання основного договору, відповідно не може підтверджувати коливання ціни на електроенергію після укладання договору №91 від 02.11.2021. В той же час, у зв`язку з укладенням додаткової угоди №3, ціну за одиницю товару збільшено з 3, 765740 грн. за 1 кВт*год до 4,14 грн. за 1 кВт*год., тобто на 0, 37426 грн. з ПДВ, що в загальному на 9,94%. більше від визначеної договором ціни за одиницю товару (4,14 - 3, 765740 =0,37426/3,7657400 =0,0994 * 100 = 9,94%).

Додатковою угодою №4 від 09.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору підвищено ціну на електричну енергії до 4,55 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 556 185, 703296 кВт*год.

За інформацією, наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області, в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області надало цінову довідку №2833/21 від 09.11.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за жовтень (01.10-31.10) 2021 року у порівнянні з першою декадою листопада (01.11-10.11) 2021 року зросла на 20,82 %. З вказаної вище цінової довідки Харківської торгово-промислової палати слідує те, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось за жовтень 2021 року та першу декаду листопада 2021 року, тобто за 29 днів до укладення додаткової угоди № 4 від 09.12.2021. Водночас, у вказаній довідці відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 02.11.2021 (дата укладення договору), або з 07.12.2021 (дата укладення додаткової угоди №3) по 09.12.2021 (дата укладення додаткової угоди №4), та міститься лише інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії. При цьому зазначено, що вказана довідка виготовлена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області на підставі інформаційного сайту https://www.oree.com.ua/ ДП «Оператор ринку», носить виключно фактографічно-інформаційний характер та не включає умов договорів та контрактів.

Крім того, враховуючи, що додаткова угода № 4 укладена 09.12.2021, a ціну на електричну енергію підвищено вдруге з моменту підписання основної угоди, постачальник не повідомив споживача про зміну умов договору за 20 днів до їх застосування, чим порушив п. 13.4 договору та п. 3.1.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

В той же час, у зв`язку з укладенням додаткової угоди №4, ціну за одиницю товару збільшено з 3, 765740 грн. за 1 кВт*год до 4,55 грн. за 1 кВт*год., тобто на 0, 78426 грн. з ПДВ, що в загальному на 20,83%. більше від визначеної договором ціни за одиницю товару (4, 55-3, 765740 = 0,78426/3,765740=0,2083*100=20,83%).

Додатковою угодою №5 від 13.12.2021 згідно з повідомленням про внесення змін до договору підвищено ціну на електричну енергію до 5,00 грн. 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 531 921,01 кВт*год.

За інформацією, наданою Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області в обґрунтування необхідності підняття ціни за одиницю товару Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області надало цінову довідку №3020/21 від 30.11.2021 Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання ціни за електроенергію в бік зростання за жовтень (01.10-31.10) 2021 року у порівнянні з листопадом (01.11-30.11) 2021 року зросла на 18,48%. Проте з вказаної цінової довідки Харківської торгово-промислової палати слідує те, що дослідження ринку цін на електричну енергію проводилось за жовтень 2021 року та листопад 2021 року, тобто за 13 днів до укладення додаткової угоди № 5 від 13.12.2021.

Водночас, у вказаній довідці відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку з 02.11.2021 (дата укладення договору), з 07.12.2021 (дата укладення додаткової угоди №3), або з 09.12.2021 (дата укладення додаткової угоди №4) по 13.12.2021 (дата укладення додаткової угоди №5) та міститься лише інформація про зміну середньозваженої ціни електричної енергії.

При цьому зазначено, що вказана довідка також виготовлена на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області на підставі інформаційного сайту https://www.oree.com.ua/ ДП «Оператор ринку», носить виключно фактографічно-інформаційний характер та не включає умов договорів та контрактів.

Крім того, враховуючи, що додаткова угода № 5 укладена 13.12.2021, a ціну на електричну енергію підвищено втретє за один місяць з моменту підписання основної угоди, Як вже зазначалося, постачальник не повідомив споживача про зміну умов договору за 20 днів до їх застосування, чим порушив п. 13.4 договору та п. 3.1.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Отже, у даному випадку оспорювані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни у розмірі 10 відсотків, встановленого нормами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, за результатами укладення оспорюваних угод ціну за одиницю товару загалом збільшено на 32,78 %.

Водночас, як вже було вказано вище, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти), укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 32,78% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та вважає, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України «Про публічні закупівлі» та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами), з огляду на що оскаржені додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу підлягають визнанню їх недійсними.

Установивши недійсність укладених між сторонами договору додаткових угод, колегія суддів зазначає, що правовідносини з постачання електричної енергії між позивачем і відповідачем у спірний період регулюються договором, а відтак, і поставка електричної енергії, і оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку судова колегія вважає, що додаткові угоди 3,4,5 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 91 від 02.11.2021 суперечать наведеним вище нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.

Щодо позовної вимоги про стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, як вже зазначалося вище, адже відносини між ними врегульовані договором. (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Одночасно з цим судова колегія вважає необхідним, виходячи з визначеного вище принципу, задовольнити позовні вимоги прокурора про повернення надмірно сплачених бюджетних коштів, оскільки в даному випадку є ознаки безпідставного їх отримання, бо договірні підстави встановлення іншої ціни з причини визнання недійсними оспорюваних додаткових угод, відпали, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи наведене, а також те, що додаткові угоди №№ 3,4,5 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства, с. Маяки Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором від 02.11.2021 № 91, відповідно зобов`язання сторін регулюються умовами Комерційної пропозиції (яке є Додатком № 1 до договору), підписаною сторонами при укладенні зазначеного договору, згідно з якою ціна за одиницю електричної енергії складає 3,765740 грн за 1 кВт/год з ПДВ .

За договором № 91 про закупівлю електричної енергії у постачальника від 02.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області було поставлено Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства, с. Маяки Одеської області 447 778 кВт*год електричної енергії, яка була оплачена на суму 1 887 495 грн. 38 коп., за цінами ,погодженими у додаткових угодах №№ 3,4,5.

Отже, фактично Дністровське міжрайонне управління водного господарства, с. Маяки Одеської області за отримані 447 778 кВт* електроенергії, поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області повинно було сплатити 1 686 215 грн. 53 коп., втім позивачем 3 за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплачено 1 887 495 грн.38 коп., тобто, загальна сума надмірно сплачених бюджетних коштів складає 201 279 грн.85 коп.

Відтак, як вже зазначалося вище, грошові кошти в сумі 201 279 грн. 85коп. є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ», м. Березівка Одеської області, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства, с. Маяки Одеської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, що також відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані прокурором на підтвердження обставини про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів є такими, що відповідають таким стандартам.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виконуючого обов`язків керівника Бяляївської окружної прокуратури про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» надмірно сплачених коштів у розмірі 201 279 грн., вважає, що доводи позивача викладені в позовної заяві знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 по справі №916/2486/23 потребує задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у справі №916/2486/23, слід скасувати в частині відмови у позові керівника виконуючого обов`язків Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 201 279 грн. 85 коп. з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат, понесених при розгляді справи у суді першої інстанції у зв`язку із скасуванням рішення місцевого господарського суд, у відповідності до вимог пп. б п. 3 ч. 1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у справі № 916/2486/23 скасувати.

Позовні вимоги виконуючого обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства про визнання додаткових угод №№ 3,4,5 до договору постачання електричної енергії недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів 201 279 грн. 85 коп. з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка, Одеська область задовольнити.

Визнати недійсним додаткову угоду №3 від 07.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії у постачальника №91 від 02.11.2021 укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства с. Маяки, Одеська область та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка, Одеська область.

Визнати недійсним додаткову угоду №4 від 09.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії у постачальника №91 від 02.11.2021 укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства с. Маяки, Одеська область та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка, Одеська область.

Визнати недійсним додаткову угоду №5 від 13.12.2021 року до договору про постачання електричної енергії у постачальника №91 від 02.11.2021 укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства с. Маяки, Одеська область та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» м. Березівка, Одеська область.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1, код ЄДРПОУ 43418783 ) на користь Дністровського міжрайонного управління (67654, Одеська область, с. Маяки, вул.Богачова, буд.83 код ЄДРПОУ 05387185) грошові кошти в сумі 201 279 грн. 85 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ» (67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1, код ЄДРПОУ 43418783) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул.Пушкінська,3 код ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11 071 грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 606 грн. 50 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 31.10.2024 року.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення31.10.2024
Оприлюднено05.11.2024
Номер документу122758697
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —916/2486/23

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Постанова від 31.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Ухвала від 12.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Діброва Г.І.

Рішення від 25.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Ухвала від 19.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

Ухвала від 04.06.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Погребна К.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні