Ухвала

від 25.11.2024 по справі 916/2486/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"25" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2486/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ за вх. №2-1709/24 від 05.11.2024р. про розстрочення виконання рішення суду по справі №916/2486/23

за позовом Виконуючого обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська область, Одеський регіон, м. Біляївка, вул. Костіна, 17, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., місто Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 40477150), Державного агентства меліорації та рибного господарства України (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 45-а, код ЄДРПОУ 37472282), Дністровського міжрайонного управління водного господарства (67654, Одеська область, Одеський район, с. Маяки, вул. Богачова,83, код ЄДРПОУ 05387185)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (67300, Одеська обл., Березівський р-н, місто Березівка, вул. Пристанційна, буд.1, код ЄДРПОУ 43418783)

про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201 279,85 грн.

Представники сторін:

Від прокуратури: Кривельова Т.М. посвідчення;

від позивачів: не з`явились;

від відповідача: Ветрова В.О. самопредставництво;

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у задоволенні позову Виконуючого обов`язків керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у сумі 201 279,85 грн. було відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 рішення від 25.06.2024 у справі № 916/2486/23 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог:

- визнано недійсними додаткові угоди №3 від 07.12.2021, №4 від 09.12.2021, №5 від 13.12.2021 до договору про постачання електричної енергії у постачальника №91 від 02.11.2021 укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ на користь Дністровського міжрайонного управління грошові кошти в сумі 201 279 грн. 85 коп.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 11 071 грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 16 606 грн. 50 коп.

- доручено Господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

12.11.2024 матеріали справи №916/2486/23 надійшли до Господарського суду Одеської області.

12.11.2024 на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2024 у справі № 916/2486/23 Господарським судом Одеської області видано відповідні накази.

05.11.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ надійшла про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у справі № 916/2486/23.

Ухвалою суду від 13.11.2024 розгляд заяви призначено на 25.11.2024.

У судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення на 1 рік, покликалась на велику кількість подібних рішень суду, які необхідно виконувати, на значну кількість споживачів, якими є бюджетні організації, відсутність передоплати за укладеними договорами на постачання електричної енергії, а також на постійне коливання цін на електроенергію.

Представник прокуратури заперечував проти задоволення заяви, оскільки вважає, що відповідачем не наведено істотних обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Розглянувши заяву відповідача про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України, заява № 6962/02).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон України Про виконавче провадження) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вказані норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Розстрочення це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною 5 ст. 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Так, в якості обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявник вказує, що електрична енергія купується заздалегідь наперед та, враховуючи специфіку електроенергії як товару, ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ вимушено постійно кредитувати закупівлю електричної енергії для бюджетних установ; ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ здійснює свою діяльність виключно на комерційній основі (на засадах і принципах підприємництва), на основі повної господарської самостійності і самоокупності; внаслідок збройної агресії РФ проти України та значного скорочення видатків державного бюджету для споживачів ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ, доходи підприємства значно зменшились, що призвело до підвищеної фінансової навантаженості; ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ має значну дебіторську заборгованість; ТОВ ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ має фінансові зобов`язання, у тому числі за кредитними договорами.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Особа, яка подала заяву про розстрочення або відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Поряд з цим, відповідачем до заяви не додано жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається.

Зменшення доходів підприємства, підвищена фінансова завантаженість, значна дебіторська заборгованість та наявність фінансових зобов`язань не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення у цій справі.

Відповідач є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому зобов`язання за доданими до заяви договорами виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Ризики підприємницької діяльності несе суб`єкт господарювання, виконання зобов`язань за укладеними договорами стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Відтак, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, та не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на зменшення доходів та фінансову навантаженість, які викликані збройною агресією РФ проти України, як на підставу для розстрочення виконання рішення, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для надання розстрочки. Обставини впливу воєнного стану та збройної агресії на спроможність виконання зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2486/23.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОПЕРАТОР ЕНЕРГІЇ за вх. №2-1709/24 від 05.11.2024р. про розстрочення виконання рішення суду по справі №916/2486/23 - відмовити.

Ухвала набирає чинності в порядку, визначеному ст.235 ГПК України і може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 02.12.2024р.

Суддя К.Ф. Погребна