Постанова

від 17.10.2024 по справі 927/531/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа№ 927/531/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представника боржника адвоката Підгорного К.Є. згідно ордеру

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року

у справі №927/531/24 (суддя Сидоренко А.С.)

за заявою Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство СТОВ "Батьківщина".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ "Украгро НПК" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 року у даній справі та направити справу до суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.07.2024 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Тищенко О.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2024 у справі №927/531/24, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/531/24.

26.07.2024 року супровідним листом Господарського суду Чернігівської області №927/531/24/10-07/947/24 від 23.07.2024 року витребувані матеріали справи №927/531/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

29.07.2024 року через відділ документального забезпечення суду від СТОВ "Батьківщина" надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 по 16.08.2024 перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 для розгляду справи №927/531/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сибіга О.М., ОСОБА_1

Крім того, головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 29068,80 грн. Крім того, даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання СТОВ "Батьківщина" про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав подання суду підробленого документу про сплату судового збору.

30.08.2024, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 27.08.2024 надано докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу СТОВ "Батьківщина" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року для розгляду справи №927/531/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 15.10.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/531/24 за апеляційною скаргою ПрАТ "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року.

В судове засідання 17.10.2024 року з`явився представник боржника.

Представник кредитора в судове засідання не з`явився, подавши до дати судового засідання клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано неможливістю прибути в судове засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Розглядаючи заявлене скаржником клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Крім того, у відповідності до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Водночас, судом встановлено, що в порушення норм ст.ст. 73-80 ГПК України до клопотання не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин непрацездатністі представника скаржника, тобто наведені у клопотанні причини не є доведеними, а відтак визнаються судом неповажними.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції ставиться критично до посилання представника скаржника адвоката Вронського О.О. про те, що він є єдиним представником ПрАТ "Украгро НПК".

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та апеляційну скаргу підписано генеральним директором ПрАТ "Украгро НПК" Довбнею В.В.

В судових засіданнях суду першої інстанції 20.06.2024 та 24.06.2024 інтереси ПрАТ "Украгро НПК" представляв адвокат Васьківський Л.М. на підставі довіреності, яка видана генеральним директором Довбнею В.В. та дійсна до 31.12.2024 року.

Наведене дає підстави стверджувати про наявність у скаржника щонайменше ще трьох повноважних представників.

Більш того, судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Слід зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Разом з тим, заявником клопотання не доведено суду ані відсутності іншого повноважного представника ПрАТ "Украгро НПК", ані неможливості розгляду справи без його участі.

Окрім цього, апелянт не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України, проте своїм процесуальним правом не скористався.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, беручи до уваги, що матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представника скаржника.

Представник боржника в судовому засіданні 17.10.2024 проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

17.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалами справи, у червні 2024 року ПрАТ "Украгро НПК" звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство СТОВ "Батьківщина".

В обґрунтування поданої заяви кредитор посилається на неможливість виконання боржником грошових зобов`язань в розмірі 39 604 705,75 грн., строк яких настав.

У запереченнях проти відкриття провадження у справі про банкрутство, СТОВ "Батьківщина" зазначив, що між сторонами існує спір про право, оскільки в судовому порядку оскаржується правочин, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, а тому існують підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

За наслідками розгляду поданої заяви ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство СТОВ "Батьківщина".

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обставин, які беззаперечно свідчать про наявність між сторонами спору про право в розумінні положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

ПрАТ "Украгро НПК" з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

На переконання ПрАТ "Украгро НПК", на підтвердження наявності спору про право суд першої інстанції послався тільки на копію вступної та резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі №927/994/23, якою скасовано рішення суду та прийнято нове про відмову у задоволенні позову кредитора до боржника про стягнення грошових коштів за договором поставки №Р137 від 28.03.2023.

Як стверджує апелянт, наявність даної постанови не може підтверджувати наявність спору про право між скаржником та боржником, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, тобто не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення даного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для його скасування з огляду на наступне.

ПрАТ "Украгро НПК" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 28.03.2002, про що у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості за №10031200000000003.

СТОВ "Батьківщина" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 30.03.2000, про що у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні відомості за №10581200000000153.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 КУзПБ надано визначення таким термінам:

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя-п`ята статті 39 КУзПБ).

Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Частиною першою статті 39 КУзПБ унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлює обов`язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв`язку.

Водночас суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (ст. 42, ч. 2 ст. 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження в цілому вже після його відкриття.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

Для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають дві можливі підстави:

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №911/1005/23.

Законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Водночас, правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Колегією суддів враховується стала та послідовна практика Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно якої встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

За змістом КУзПБ кредитор(и), який(і) звернувся(лися) з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не мають більшого, порівняно з конкурсними кредиторами обсягу процесуальних повноважень, крім тих, які обумовлені самим фактом ініціювання процедури банкрутства. Відтак, вимоги щодо детальної перевірки підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, також стосуються й вимог кредитора, який звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №908/1336/23.

Щодо поняття "спір про право" в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і в матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі № 902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, від 26.10.2022 у справі № 911/299/21).

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22).

У постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №922/2503/20 висловлено правову позицію про те, що заперечення [обґрунтовані] боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, від 22.02.2022 у справі № 922/3369/21, від 16.08.2022 у справі №910/10741/21.

Як вже було вказано вище та встановлено судом першої інстанції, в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитор посилається на наявність у боржника заборгованості в розмірі 27 182 068,94 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань по своєчасній оплаті товару, поставленого згідно Договору поставки №Р137 від 28.03.2023, укладеного між сторонами (надалі - Договір).

За умовами Договору Постачальник (кредитор) в порядку та на умовах. Визначених в цьому Договорі, зобов`язався поставити (передати) у власність Покупцю (боржник) Товар - аміак рідкий технічний, а Покупець в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі зобов`язався прийняти та оплатити його.

Умови щодо найменування/асортименту, кількості. Вартості/ціни та оплати Товару, базису, строку та місця здійснення поставки Товару Сторони погоджують та зазначають у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Орієнтовна загальна кількість Товару, що поставляється за цим Договором, складає 4500 т.

Розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються Покупцем на умовах та в строк, що визначені Сторонами у відповідній Специфікації (-ях), на підставі виставленого Рахунку-фактури, отриманого в рамках цього Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями по 500 тон по кожній специфікації, на умовах попередньої оплати. Оплата першої партії, що поставляється за договором, здійснюється на протязі трьох робочих днів з дня підписання договору.

Сторонами були складені, підписані та скріплені печатками наступні Специфікації:

№ 1 від 28.03.2023, за якою поставка Товару становить 191 тон загальною вартістю 9015203,82 грн. з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

№ 2 від 04.04.2023, за якою поставка Товару становить 505 тон загальною вартістю 23836010,10 грн. з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

№ 3 від 10.04.2023, за якою поставка Товару становить 128 тон загальною вартістю 6041602,56 грн. з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

№ 4 від 11.04.2023, за якою поставка Товару становить 170,45 тон загальною вартістю 7533893,41 грн. з ПДВ (44200,02 грн/т з ПДВ),

№ 5 від 19.04.2023, за якою поставка Товару становить 2755,31 тон загальною вартістю 121784757,11 грн. з ПДВ (44200,02 грн/т з ПДВ),

№ 6 від 26.04.2023, за якою поставка Товару становить 246,89 тон загальною вартістю 11258184,00 грн. з ПДВ (45600,00 грн/т з ПДВ).

В Специфікаціях Сторони передбачили, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в розмірі 100% загальної вартості за кожну партію Товару за відповідною Специфікацією. Строк оплати першої партії Товару - впродовж трьох робочих днів з дня підписання договору.

На виконання умов Договору кредитор поставив боржникові Товар на загальну суму 179035882,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 175-199).

Боржник частково розрахувався з кредитором, сплативши 150 350 010,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 21-31); як наслідок - вартість неоплаченого товару становила 28685872,82 грн.

При цьому, кредитор вказує, що видатковою накладною №Р399 від 14.05.2023 боржник оплатив товар частково в сумі 1006816,62 грн.; товар, поставлений згідно видаткових накладних №Р400 від 15.05.2023, №Р401 від 16.05.2023, №Р407 від 18.05.2023 та №Р408 від 19.05.2023, залишився з боку боржника не оплаченим.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор звертався до Господарського суду Чернігівської області з позовом до боржника про стягнення 28 865 872,82 грн. заборгованості по оплаті Товару, поставленого згідно Договору.

За результатами вирішення даного спору місцевим господарським судом 05.09.2023 ухвалено рішення у справі №927/994/23 про часткове задоволення позову та стягнення на користь кредитора, зокрема 28685872,82 грн. боргу.

На примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі №927/994/23 був виданий виконавчий документ та відкрито виконавче провадження (постанова від 13.12.2023 про відкриття виконавчого провадження (ВП №73593201)).

В межах виконавчого провадження №73593201 приватним виконавцем було звернуто стягнення на грошові кошти боржника в загальній сумі 1503803,88 грн., а тому загальна вартість неоплаченого Товару становить 27182068,94 грн.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 вказане вище рішення місцевого господарського суду від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову кредитора до боржника про стягнення грошових коштів за Договором поставки №Р137 від 28.03.2023 відмовлено, що на дату прийняття оскаржуваної наразі ухвали підтверджувалось копією вступної та резолютивної частин відповідної постанови.

Відсутність повного тексту даної постанови, на що посилається апелянт, не спливає на саму суть прийнятої постанови про відмову у задоволенні позову.

Більш того, на час перегляду оскаржуваної ухвали в суді апеляційної інстанції повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі №927/994/23 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та забезпечено надання його загального доступу.

Посилання скаржника на передчасність прийнятої ухвали у зв`язку з тим, що останнім складається касаційна скарга на постанову Північного апеляційної інстанції від 30.05.2024 року колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно ст. 284ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Як на дату прийняття ухвали судом першої інстанції (24.06.2024), так і станом на день проведення судового засідання в апеляційному господарському суді (17.10.2024) постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 року у справі №927/994/23 є чинною, не скасованою, а її дія не зупинена судом касаційної інстанції, зворотнього скаржником не доведено.

Таким чином, судове рішення, яким обґрунтовувалась безспірна заборгованість боржника перед кредитором, скасовано в апеляційному порядку.

З урахуванням наведеної постанови суду апеляційної інстанції 04.06.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. закінчено виконавче провадження (ВП № 73593201).

З огляду на наявну прострочку по оплаті поставленого товару заявник на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України здійснив інфляційні нарахування в сумі 755 046,12 грн., нарахування трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 884 595,26 грн., а також визначив пеню в сумі 10 782 995,43 грн.

Боржник заперечуючи проти здійснення заявником відповідних нарахувань зазначив, що на його думку неможливим є вчинення відповідних дій, зокрема, за відсутності визначеного сторонами строку виконання зобов`язання та чітко визначеної суми боргу, оскільки в кінцевому рахунку відсутня можливість перевірити правильність таких нарахувань.

Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, Сторони визначили, що поставка Товару здійснюється партіями; оплата першої партії здійснюється на протязі трьох робочих днів з дня підписання Договору. Проте строк оплати інших партій поставленого Товару Сторонами ані у Договорі, ані у Специфікаціях до нього не передбачений; докази звернення заявника до боржника з вимогою оплатити всі партії поставленого Товару (що дало би змогу визначити строк (термін) виконання зобов`язання в порядку ст.530 ЦК України) в матеріалах справи відсутні.

Наведене вище свідчить про існування спору про право, оскільки між товариствами існує неоднозначність у частині вирішення питань щодо суми зобов`язання, строку його виконання та правомірності здійснення заявником нарахувань в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/997/23 за позовом ПрАТ "Украгро НПК" до СТОВ "Батьківщина" про стягнення 17 570 815,60 грн.; позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023.

У межах даної справи №927/997/23 СТОВ "Батьківщина" 27.09.2023 року подано зустрічний позов до ПрАТ "Украгро НПК" про визнання недійсними Договору поставки №Р137 від 28.03.2023 року та Договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023, укладених між сторонами.

З урахуванням поданої до суду 29.02.2024 заяви СТОВ "Батьківщина" про зміну предмету зустрічного позову, предметом зустрічної позовної заяви є визнання недійсними Договору поставки №Р137 від 28.03.2023 та Договору оренди сільськогосподарської техніки №Р138 від 28.03.2023, що укладені між сторонами, та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з ПрАТ "Украгро НПК" на користь СТОВ "Батьківщина" 70 513 986,30 грн. суми сформованої переплати та 250 884 621,76 грн. збитків.

Як на дату прийняття ухвали судом першої інстанції (24.06.2024), так і станом на день проведення судового засідання в апеляційному господарському суді (17.10.2024) справа №927/997/23 розглядається судом першої інстанції , тобто її розгляд не завершено.

Вказане вище свідчить про існування обґрунтованих заперечень боржника щодо вимог заявника у вигляді згаданого вище зустрічного позову, предметом якого є оспорення боржником правочину, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до Господарського суду Чернігівської області до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; під час вирішення такого спору у порядку позовного провадження підлягають з`ясуванню обставини щодо правомірності його укладення, наявності права кредитора на отримання грошових коштів та обов`язку боржника їх сплатити.

З огляду висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які є обов`язковими до виконання, наведені вище обставини беззаперечно свідчать про наявність між сторонами спору про право в розумінні положень ч.6 ст. 39 КУзПБ, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, а тому місцевий господарський дійшов заснованого на законі висновку про відмову ПрАТ "Украгро НПК" у відкритті провадження у справі про банкрутство СТОВ "Батьківщина".

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 року у справі №927/531/24 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 31.10.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков