Постанова

від 28.01.2025 по справі 927/531/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/531/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Вронський О.О.

СТОВ "Батьківщина" - адвокат Підгорний К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.10.2024

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючого), Отрюха Б.В., Сотнікова С.В.

та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області

від 24.06.2024

у складі судді: Сидоренка А.С.

у справі № 927/531/24

за заявою Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. 05.06.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство СТОВ "Батьківщина".

3. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПрАТ "Украгро НПК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

5. 20.11.2024 Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24, сформована в системі "Електронний суд" 20.11.2024.

6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" у справі № 927/531/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2024 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 залишено без руху. Надано Приватному акціонерному товариству "Украгро НПК" строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 та, шляхом виконання вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).

8. 05.12.2024 Приватне акціонерне товариство "Украгро НПК" направило до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24, до якої долучило платіжну інструкцію в національній валюті від 02.12.2024 № 268678, що підтверджує доплату судового збору в розмірі 9 689,60 грн за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24.

9. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 927/531/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024; призначено розгляд касаційної скарги на 21.01.2025 року о 10:00 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 в залі судових засідань № 330.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.01.2025 № 32.2-01/59, у зв`язку із запланованим відрядженням судді Погребняка В. Я., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/531/24.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 для розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І.

12. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 прийнято касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Картере В. І., до свого провадження.

13. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 927/531/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 до 09:45 год. 28.01.2025.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись із вказаною постановою ПрАТ "Украгро НПК" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

15.1 Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки відсутності спору щодо наявності заборгованості СТОВ "БАТЬКІВЩИНА" перед ПрАТ "УКРАГРО НПК" за договором поставки № Р137. Зокрема, матеріали справи № 927/531/24 не містять даних про відсутність заборгованість боржника перед кредитором, як не містять таких даних рішення судів в даній справі.

15.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що у справі № 927/994/23 спірні правовідносини виникли на підставі договору поставки № Р137 від 28.03.2023. Судом першої інстанції визнано доведеним наявність обставин, якими обґрунтовано позовну заяву, зокрема, розмір основного зобов`язання відповідача. Апеляційним судом висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовані. Разом з тим, єдиною правовою підставою скасування рішення Господарського Суду Чернігівської області від 05.09.2023 про задоволення позову ПрАТ "УКРАГРО НПК" є факт застосування санкцій РНБО України до пов`язаної з позивачем особи.

15.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що з урахуванням судових рішень в справі № 927/531/24 борг СТОВ "Батьківщина" перед ПрАТ "УКРАГРО НПК" не є припиненим. Також судами не надано вказаним обставинам належної правової оцінки, в зв`язку із чим сформовано помилковий висновок про спірність боргу.

15.4 Апеляційним судом не враховано висновки Верховного Суду в справі

№ 824/146/19 (постанова від 19 березня 2020) в частині нерозповсюдження персональних санкцій на третіх осіб.

15.5 Верховним Судом не сформовано правові висновки щодо застосування положень ст. ст. 1, 3, 4 Закону України "Про санкції", п.п.1 п. 1 та п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 до правовідносин, що виникли з приводу стягнення боргу за договорами, стороною яких є особа, до кінцевого бенефіціарного власника якої застосовані санкції згідно Закону України "Про санкції". Також, відсутні висновки судів касаційної інстанції щодо правомірності розширеного тлумачення положень п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 в частині суб`єктного складу осіб відносно яких запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

16. Представник скаржника в судових засіданнях 21.01.2025 та 28.01.2025 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. СТОВ "Батьківщина" подано відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18. Представник СТОВ "Батьківщина" в судових засіданнях 21.01.2025 та 28.01.2025 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

19. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

20. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, наступне.

22.1 В заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство кредитор посилається на наявність у боржника заборгованості в розмірі 27 182 068,94 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань по своєчасній оплаті товару, поставленого згідно Договору поставки № Р137 від 28.03.2023, укладеного між сторонами (надалі - Договір).

22.2 За умовами Договору Постачальник (кредитор) в порядку та на умовах. Визначених в цьому Договорі, зобов`язався поставити (передати) у власність Покупцю (боржник) Товар - аміак рідкий технічний, а Покупець в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі зобов`язався прийняти та оплатити його.

22.3 Умови щодо найменування/асортименту, кількості, вартості/ціни та оплати Товару, базису, строку та місця здійснення поставки Товару Сторони погоджують та зазначають у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

22.4 Орієнтовна загальна кількість Товару, що поставляється за цим Договором, складає 4 500 т.

22.5 Розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються Покупцем на умовах та в строк, що визначені Сторонами у відповідній Специфікації (-ях), на підставі виставленого Рахунку-фактури, отриманого в рамках цього Договору.

22.6 Поставка Товару здійснюється партіями по 500 тон по кожній специфікації, на умовах попередньої оплати. Оплата першої партії, що поставляється за договором, здійснюється на протязі трьох робочих днів з дня підписання договору.

22.7 Сторонами були складені, підписані та скріплені печатками наступні Специфікації:

- № 1 від 28.03.2023, за якою поставка Товару становить 191 тон загальною вартістю 9 015 203,82 грн з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

- № 2 від 04.04.2023, за якою поставка Товару становить 505 тон загальною вартістю 23 836 010,10 грн з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

- № 3 від 10.04.2023, за якою поставка Товару становить 128 тон загальною вартістю 6 041 602,56 грн з ПДВ (47200,02 грн/т з ПДВ),

- № 4 від 11.04.2023, за якою поставка Товару становить 170,45 тон загальною вартістю 7 533 893,41 грн з ПДВ (44200,02 грн/т з ПДВ),

- № 5 від 19.04.2023, за якою поставка Товару становить 2 755,31 тон загальною вартістю 121 784 757,11 грн з ПДВ (44200,02 грн/т з ПДВ),

- № 6 від 26.04.2023, за якою поставка Товару становить 246,89 тон загальною вартістю 11 258 184,00 грн з ПДВ (45600,00 грн/т з ПДВ).

22.8 В Специфікаціях Сторони передбачили, що розрахунки за Товар здійснюються Покупцем в розмірі 100% загальної вартості за кожну партію Товару за відповідною Специфікацією. Строк оплати першої партії Товару - впродовж трьох робочих днів з дня підписання договору.

22.9 На виконання умов Договору кредитор поставив боржникові Товар на загальну суму 179 035 882,82 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 175-199).

22.10 Боржник частково розрахувався з кредитором, сплативши 150 350 010,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (а.с. 21-31); як наслідок - вартість неоплаченого товару становила 28 685 872,82 грн.

22.11 При цьому, кредитор вказує, що видатковою накладною № Р399 від 14.05.2023 боржник оплатив товар частково в сумі 1 006 816,62 грн; товар, поставлений згідно видаткових накладних № Р400 від 15.05.2023, № Р401 від 16.05.2023, № Р407 від 18.05.2023 та № Р408 від 19.05.2023, залишився з боку боржника не оплаченим.

23. Аргументи скаржника (пункти 15.1, 15.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

24. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) надано визначення таким термінам:

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

25. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.

26. Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

27. Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

28. Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

29. При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

30. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

31. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя-п`ята статті 39 КУзПБ).

32. Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

33. Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

34. Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

35. Частиною першою статті 39 КУзПБ унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлює обов`язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

36. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

37. Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

38. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

39. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

40. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

41. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

42. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

43. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв`язку.

44. Водночас суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (стаття 42, частина друга статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження в цілому вже після його відкриття.

45. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

46. Для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають дві можливі підстави:

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23.

47. Законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

48. Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.

49. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.

50. З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

51. Водночас, правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

52. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

53. При цьому наявність спору про право, згідно правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

- процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

- матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

54. Щодо поняття "спір про право" в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

55. Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

56. Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і в матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/1922/20, від 24.11.2021 у справі № 902/560/20, від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, від 26.10.2022 у справі № 911/299/21).

57. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).

58. У постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 922/2503/20 висловлено правову позицію про те, що заперечення [обґрунтовані] боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитор звертався до Господарського суду Чернігівської області з позовом до боржника про стягнення 28 865 872,82 грн заборгованості по оплаті Товару, поставленого згідно Договору. За результатами вирішення даного спору місцевим господарським судом 05.09.2023 ухвалено рішення у справі № 927/994/23 про часткове задоволення позову та стягнення на користь кредитора, зокрема 28 685 872,82 грн боргу. На примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 був виданий виконавчий документ та відкрито виконавче провадження (постанова від 13.12.2023 про відкриття виконавчого провадження (ВП №73593201)). В межах виконавчого провадження №73593201 приватним виконавцем було звернуто стягнення на грошові кошти боржника в загальній сумі 1 503 803,88 грн, а тому загальна вартість неоплаченого Товару становить 27 182 068,94 грн. Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 вказане вище рішення місцевого господарського суду від 05.09.2023 у справі № 927/994/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову кредитора до боржника про стягнення грошових коштів за Договором поставки № Р137 від 28.03.2023 відмовлено. Повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 927/994/23 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та забезпечено надання його загального доступу.

60. Як на дату прийняття ухвали судом першої інстанції (24.06.2024), так і станом на день проведення судового засідання в апеляційному господарському суді (17.10.2024) постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 927/994/23 була чинною.

61. Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 927/994/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

62. З наведеного убачається, що розгляд вказаної справи № 927/994/23 станом на 28.01.2025 не завершено.

63. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснив інфляційні нарахування в сумі 755 046,12 грн, нарахування трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 884 595,26 грн, а також визначив пеню в сумі 10 782 995,43 грн. Судами встановлено, що боржник заперечуючи проти здійснення заявником відповідних нарахувань зазначив, що на його думку неможливим є вчинення відповідних дій, зокрема, за відсутності визначеного сторонами строку виконання зобов`язання та чітко визначеної суми боргу, оскільки в кінцевому рахунку відсутня можливість перевірити правильність таких нарахувань.

64. Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

65. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

66. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України).

67. Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

68. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

69. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

70. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Сторони визначили, що поставка Товару здійснюється партіями; оплата першої партії здійснюється на протязі трьох робочих днів з дня підписання Договору. Проте строк оплати інших партій поставленого Товару Сторонами ані у Договорі, ані у Специфікаціях до нього не передбачений; докази звернення заявника до боржника з вимогою оплатити всі партії поставленого Товару (що дало би змогу визначити строк (термін) виконання зобов`язання в порядку статті 530 Цивільного кодексу України) в матеріалах справи відсутні.

71. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведене вище свідчить про існування спору про право, оскільки між товариствами існує неоднозначність у частині вирішення питань щодо суми зобов`язання, строку його виконання та правомірності здійснення заявником нарахувань в порядку статті 625 Цивільного кодексу України.

72. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/997/23 за позовом ПрАТ "Украгро НПК" до СТОВ "Батьківщина" про стягнення 17 570 815,60 грн.; позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди сільськогосподарської техніки №Р 138 від 28.03.2023.

73. У межах цієї справи № 927/997/23 СТОВ "Батьківщина" 27.09.2023 подано зустрічний позов до ПрАТ "Украгро НПК" про визнання недійсними Договору поставки № Р137 від 28.03.2023 року та Договору оренди сільськогосподарської техніки № Р138 від 28.03.2023, укладених між сторонами.

74. З урахуванням поданої до суду 29.02.2024 заяви СТОВ "Батьківщина" про зміну предмету зустрічного позову, предметом зустрічної позовної заяви є визнання недійсними Договору поставки № Р137 від 28.03.2023 та Договору оренди сільськогосподарської техніки № Р138 від 28.03.2023, що укладені між сторонами, та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з ПрАТ "Украгро НПК" на користь СТОВ "Батьківщина" 70 513 986,30 грн суми сформованої переплати та 250 884 621,76 грн збитків.

75. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як на дату прийняття ухвали судом першої інстанції (24.06.2024), так і станом на день проведення судового засідання в апеляційному господарському суді (17.10.2024) справа № 927/997/23 розглядається судом першої інстанції, тобто її розгляд не завершено.

76. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій правомірно встановлено, що вказане вище свідчить про існування обґрунтованих заперечень боржника щодо вимог заявника у вигляді згаданого вище зустрічного позову, предметом якого є оспорення боржником правочину, на якому ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до Господарського суду Чернігівської області до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство; під час вирішення такого спору у порядку позовного провадження підлягають з`ясуванню обставини щодо правомірності його укладення, наявності права кредитора на отримання грошових коштів та обов`язку боржника їх сплатити.

77. З огляду на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені вище обставини беззаперечно свідчать про наявність між сторонами спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

78. Аргументи скаржника (пункти 15.2, 15.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що обставини щодо введення та розповсюдження персональних санкцій, застосованих РНБО України, на третіх осіб, не входять до предмету доказування у цій справі, оскільки як вже було зазначено, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є, зокрема, перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право.

79. При цьому, вказані аргументи скаржника не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про те, що наведені вище обставини щодо розгляду судами справ № 927/994/23 та № 927/997/23 свідчать про наявність між сторонами спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

80. Аргументи скаржника щодо питання застосування ст. ст. 1, 3, 4 Закону України "Про санкції", п.п.1 п. 1 та п.п. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 (пункт 15.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що, як вже було зазначено, обставини щодо введення та розповсюдження персональних санкцій, застосованих РНБО України, на третіх осіб, не входять до предмету доказування у цій справі. При цьому, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

81. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

82. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

83. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

84. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

86. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

87. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

88. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

89. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Украгро НПК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2024 у справі № 927/531/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. І. Картере