Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/13240/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/13240/22 (910/14563/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: Данилевич В.С. згідно ордера

від відповідача-1: Попічко Р.Р. в порядку самопредставництва

відповідача-2: приватний виконавець Крайчинський С.С. особисто

розглянувши апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року

у справі №910/13240/22(910/14563/23) (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

до 1. Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

2. Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Боярчуков С.Г.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Ляшук Олена Вікторівна

2. Державне підприємство "Сетам"

про скасування акту, визнання недійсним свідоцтва та витребування майна

в межах справи №910/13240/22

за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23) позов задоволено повністю; скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського С.С. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В., зареєстровано в реєстрі за № 899; витребувано у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадок-ясла № 14, загальною площею 1 129, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000; присуджено до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 204 588,50 грн. судового збору.; присуджено до стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського С.С. на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 204588,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22 (910/14563/23) повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також скаржник просив відстрочити до ухвалення рішення апеляційного суду сплату 491 012,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 20.05.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13240/22(910/14563/23).

30.05.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/13240/22(910/14563/23)/2998/2024 від 28.05.2024 року витребувані матеріали даної справи №910/13240/22(910/14563/23) надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.06.2024 вищевказаною колегією суддів відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Північним апеляційним господарським судом судового рішення у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 20.06.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 20.06.2024 розгляд справи відкладено на 11.07.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.07.2024 розгляд справи відкладено на 29.08.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 29.08.2024 розгляд справи відкладено на 10.10.2024 на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Представник скаржника та відповідач-2 в судовому засіданні 10.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23) повністю та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

10.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13240/22 про банкрутство ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", провадження у якій відкрито ухвалою суду від 19.12.2022 року за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед.

У вересні 2023 року ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі-відповідач-1) та приватного виконавця виконавчого органу міста Київ Крайчинського С.С.(далі-відповідач-2), в якому просило суд:

- скасувати акт приватного виконавця виконавчого органу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича про передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 року у зведеному виконавчому провадженні №69556021 (ВП № 69555087) з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 року у справі №910/8964/20 та наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 року у справі №910/8964/20;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №899;

- витребувати у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадок-ясла №14, загальною площею 1 129,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 58 (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує про порушення приватним виконавцем приписів ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" при виставленні майна на повторні та треті торги після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог приватний виконавець у відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність з його боку порушень законодавства, оскільки вважає, що продаж майна (в т.ч. на повторних та третіх торгах) розпочався до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому на дані правовідносини не розповсюджується заборона, встановлена ч.3 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Державна корпорація з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", в свою чергу, у поданому суду відзиві також зазначає про відсутність з боку приватного виконавця порушень законодавства; вказує про безпідставність та необґрунтованість вимог про витребування у нього майна, оскільки вважає себе добросовісним набувачем, а норма ч.2 ст.388 ЦК України встановлює заборону на витребування майна від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень; посилається на те, що скасування акта приватного виконавця та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів є неефективним способом захисту.

За наслідками розгляду заявлених позивачем позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22 (910/14563/23) позов задоволено повністю; скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського С.С. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В., зареєстровано в реєстрі за №899; витребувано у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадок-ясла № 14, загальною площею 1 129, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000.; присуджено до стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 204 588,50 грн. судового збору.; присуджено до стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського С.С. на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" 204588,50 грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано доведенням позивачем заявлених ним вимог належними і допустимими доказами.

Приймаючи дане рішення, судом встановлено порушення приватним виконавцем приписів ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" при виставленні майна на повторні та треті торги після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, у зв`язку з чим задоволено вимоги позивача про скасування акта приватного виконавця та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України з огляду на реалізацію майна позивача під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також витребувано спірне нерухоме майно, яке було предметом продажу на торгах, на користь позивача на підставі ст. 387 ЦК України.

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" з даним рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не погоджується з висновками суду і вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 року у справі №910/8964/20 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" грошові кошти в розмірі 39 101 214,85 грн., комісію в розмірі 5 806 368,09 грн. Розірвано договір комісії №USE-20.4-109-D/K-18 від 13.08.2018 року, укладений між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". Стягнуто з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" витрати по сплаті судового збору в розмірі 675 715,74 грн. У задоволенні іншої частини первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у наведеній справі апеляційну скаргу ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" залишено без задоволення, апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/8964/20 скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги первісного позивача про стягнення з відповідача 52 253 700,91 грн. збитків із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовної вимоги. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 року у справі №910/8964/20 у наступній редакції:

"1.Первісний позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код 14312364) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код 21655998) грошові кошти в розмірі 91 354 915,76 грн (дев`яносто один мільйон триста п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятнадцять грн 76 коп.), комісійну плату в розмірі 5 806 368,09 грн (п`ять мільйонів вісімсот шість тисяч триста шістдесят вісім грн 09 коп.).

3.Розірвати договір комісії № USE-20.4-109-D/K-18 від 13.08.2018, укладений між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (код 21655998) та Приватним акціонерним товариством "Завод "Кузня на Рибальському" (код 14312364).

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26, код 14312364) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код 21655998) витрати по сплаті судового збору в розмірі 735 700,00 грн (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот грн 00 коп.).

5.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.".

Стягнуто з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 178 176,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

На примусове виконання зазначеної постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 року у справі №910/8964/20 Господарським судом міста Києва 01.08.2022 року видано накази про стягнення з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 91 354 915,76 грн. грошових коштів, 5 806 368,09 грн. комісійної плати, 735 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору, а також 178176,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

03.08.2022 приватним виконавцем Крайчинським С.С. на підставі заяв стагувача відкрито виконавчі провадження №69555087, №69555876, №69555941 та розпочато примусове виконання вищезазначених наказів.

Постановою від 03.08.2022 року відповідачем-2 об`єднано виконавчі провадження №69555087, №69555876 та №69555941 у зведене виконавче провадження №69556021.

У ході здійснення заходів з примусового виконання судового рішення у межах виконавчого провадження №69556021 відповідачем-2 проведено огляд, описано та арештовано належний позивачу об`єкт нерухомого майна - Дитсадок-ясла №14, загальною площею 1 129,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, буд. 58 (літ. В), про що винесено відповідну постанову від 25.10.2022 року.

13.12.2022 приватним виконавцем у відповідності до ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2831 від 29.09.2016, до ДП "СЕТАМ" подано Заявку про реалізацію об`єкта нерухомості, як наслідок відповідним оголошенням від 13.12.2022 торги було заплановано на 12.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року у справі №910/13240/22, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському".

27.12.2022 приватним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021.

Постановою відповідача-2 від 29.12.2022 внесено зміни до вищезазначеної постанови від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021, а саме, доповнено мотивувальну частину постанови від 27.12.2022 абзацами 7 та 8 наступного змісту:

"Відповідно до положень частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду м. Києва по справі №910/13240/22 про відкриття провадження у справі №910/13240/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364) була прийнята 19.12.2022, а інформаційне повідомлення про проведення електронного аукціону за лотом № 520798 було опубліковано в системі електронних аукціонів з реалізації арештованого майна - 13.12.2022, дія постанови ВП №69555087 (ЗВП № 69556021) від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій, не поширюється на процедуру з реалізації арештованого майна за лотом № 520798.".

12.01.2023 року о 09:05:04 сформовано протокол №581414 проведення електронного аукціону (торгів), згідно з яким перший електронний аукціон (торги) з реалізації Дитсадок-ясла не відбувся у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Згідно з протоколом №586900 проведення електронного аукціону (торгів), який сформовано 25.04.2023 о 09:05:02, повторний електронний аукціон (торги) з продажу Дитсадка-ясел не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.

Згідно з протоколом №588590 проведення електронного аукціону (торгів) від 26.05.2023 третій електронний аукціон (торги) з продажу Дитсадка-ясел не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.

Листом від 26.05.2023 №449 відповідач-2 повідомив відповідача-1 про те, що відповідно до протоколу №588590 від 26.05.2023 з проведення електронного аукціону (торгів) треті торги не відбулись та запропонував відповідачу-1 залишити за собою нереалізоване майно.

У відповідь на вказаний лист відповідач-1 листом від 07.06.2023 року №И8Е-13.3-4981 повідомив відповідача-2 про бажання залишити за собою нереалізоване майно позивача.

08.06.2023 відповідачем-2 винесено постанову у ЗВП №69556021 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Крім того, 08.06.2023 між відповідачем-1 та відповідачем-2 складено акт, з урахуванням постанови від 12.06.2023 року про внесення виправлень, про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яким підтверджується передача дитсадка-ясел відповідачу-1 в рахунок часткового погашення суми боргу позивача в розмірі 26 920 600,00 грн.

12.06.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного приватним виконавцем Крайчинським С.С. 08.06.2023 року, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та зареєстровано в реєстрі за №899.

На переконання позивача, відповідач-2 порушив приписи ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", виставляючи на продаж майно ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" після відкриття провадження у справі про його банкрутство, у зв`язку з чим останнє звернулось до суду з даним позовом.

Отже, предметом спору у даній справі є питання наявності або відсутності правових підстав для: скасування акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); витребування у стягувача на користь боржника майно, яке було предметом торгів та передано стягувачу в рахунок погашення боргу.

Щодо вимог позивача про скасування акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) судова колегія зазначає наступне.

Так, заявляючи вказані вимоги, позивач вказує, що на підставі постанови та акта приватного виконавця від 08.06.2023 відповідач-1 отримав свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, на підставі якого, в свою чергу, останній зареєстрував право власності на майно позивача.

Отже, за твердженням позивача, саме скасування акту приватного виконавця Крайчинського С.С. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023 є ефективним способом захисту інтересів позивача, які гарантують повне відновлення порушеного права, оскільки має наслідком припинення права власності за незаконним володільцем.

Крім того, як зазначає позивач, акт приватного виконавця про реалізацію майна є формою фіксації такого правочину, а отже звернення до суду з позовом про скасування акту приватного виконавця є належним способом захисту порушеного права позивача.

Але, судова колегія з такими твердженнями позивача не погоджується.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу, й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим Закон допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження, Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 62 Закону).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч. 9 ст. 62 Закону).

З огляду на зазначене, передбачена статтею 62 Закону процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, що є законними підставами виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Однак за своєю правовою природою таку процедуру разом з відповідними постановою та актом державного виконавця не можуть бути ототожнені з процедурою відчуження майна з прилюдних торгів тільки тому, що за результатами проведення прилюдних торгів державний виконавець також складає акт.

Таким чином, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 03.07.2019 року у справі № 206/2421/16-ц, від 27.04.2023 року у справі №509/2654/19 та від 31.01.2024 року у справі №755/4534/21.

Суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення вищенаведену правову позицію Верховного Суду не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про скасування акту приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського С.С. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 на підставі положень ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В свою чергу, видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

За пп. 4.1, 4.2 п. 4 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до ст. 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

Тобто нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

З огляду на викладене, визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника (в даному випадку позивача). Цей документ не породжує жодного права.

Тому позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва нотаріуса не є належним способом захисту (таки висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 та постановах Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі №908/976/19, від 12.04.2023 року у справі №16/89 та від 11.07.2024 року у справі №926/2179/20).

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції також враховано, що Верховний Суд у постанові від 19.07.2023 року у справі №124/28780/21 дійшов висновку, що оскільки спірне нерухоме майно не було примусово реалізовано на торгах, а на підставі заяви особи, яка не була учасником торгів (стягувачем) було залишено за нею у рахунок погашення боргу, тому положення частини другої статті 388 ЦК України на цю особу не поширюються.

Такими чином, враховуючи характер спірних правовідносин, що склались між сторонами у даній справі, ефективним способом захисту порушеного права власника (ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському") є витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), а не визнання недійсними постанови приватного виконавця, акта про передачу майна, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Подібний висновок також наведено у постанові Верховного Суду у справі від 31.01.2024 року у справі №755/4534/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Водночас, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п. 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 155)), що в свою чергу виключає в даному випадку необхідність надання судом оцінки аргументам позивача та дослідження підстав для скасування акту приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та визнання недійсним свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції в даному випадку не досліджує обставини справи по суті заявлених позивачем вимог на предмет відповідності/невідповідності акту приватного виконавця та свідоцтва нотаріуса про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок продаж майна у виконавчому провадженні, оскільки обрання позивачем у наведеній частині неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення аналогічних доводів відповідача-1 та, як наслідок, про скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування акта приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023 і відмову у задоволенні позову в цій частині з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права.

Як було зазначено вище, ефективним способом захисту порушеного права ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" є витребування майна від особи, яка, на його думку, незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями статей 387- 390 ЦК України.

Так, за правилами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст.387 ЦК України).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Аналізуючи положення ст. 387 ЦК України, суд приходить до висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:

- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується;

- майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею;

- відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Як встановлено судом і не заперечується учасниками провадження справі, спірне нерухоме майно: дитсадок-ясла №14, загальною площею 1 129,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, буд. 58 (літ. В) належало позивачу - ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" та було реалізовано приватним виконавцем у виконавчому провадженні шляхом передачі його стягувачу (відповідачу-1) в рахунок погашення боргу позивача.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що визначальним для надання належної оцінки фактичним обставинам даної справи і для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння є дослідження правомірності вибуття даного майна з володіння позивача у виконавчому провадженні.

Так, при зверненні до суду з даним позовом про витребування майна від особи, яка незаконно ним заволоділа, ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" заперечує правомірність набуття відповідачем-1 права власності на нерухоме майно позивача, вважаючи, що відповідачем-2 при повторному виставленні такого майна на продаж було порушено приписи ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Задовольняючи дану вимогу позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні погодився з позивачем та витребував від відповідача-1 на користь позивача об`єкт нерухомого майна - дитсадок-ясла №14.

Однак, колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського помилковими та такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Таким чином, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника, якщо на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року відкрито провадження у справі №910/13240/22 про банкрутство ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", відкрито процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1-3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства завданням мораторію на задоволення вимог кредиторів є забезпечення збереження майнових активів боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів на засадах конкурсу, який би забезпечував максимально можливу ціну предмета продажу на ринку.

Таким чином, положення ст. 41 КУзПБ передбачають випадки, на які не поширюється дія мораторію, зокрема, у разі перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.

Так, процедура примусового виконання судових рішень та рішень інших органів врегульована положеннями Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII та Порядку реалізації арештованого майна, що затверджений наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016.

Поняття "перебування майна на стадії продажу", застосованого в ст.41 КУзПБ, слід розуміти як здійснення усіх передбачених Законом №1404-VIII стадій та дій щодо продажу майна боржника, стосовно якого розпочалися відповідні процедури реалізації до порушення справи про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із заходів примусового виконання рішень згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII є, зокрема, звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

При цьому, відповідно до ст.48 наведеного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до положень згаданого вище Порядку реалізації арештованого майна, яким визначено правила проведення електронних торгів як способу реалізації майна боржника у виконавчому провадженні, дата розміщення на веб-сайті організатора торгів інформаційного повідомлення про електронні торги є датою оприлюднення інформації про продаж майна боржника.

Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною) - пункт 1 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна.

Організатор здійснює внесення до системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (пункт 2 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.61 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Частиною 5 наведеної статті Закону передбачено можливість проведення першого, повторного та третього електронного аукціону в залежності від результату проведення попереднього аукціону.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою, також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

З огляду на положення ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вказані процедури з майном боржника, якщо останнє перебувало на стадії продажу в момент порушення справи про банкрутство.

Як було зазначено вище, інформацію про арештоване майно (формування лоту) було опубліковано в системі електронних аукціонів з реалізації арештованого майна (СЕТАМ) 13.12.2022 року.

Таким чином, за висновками колегії суддів, саме з цього моменту майно боржника перебувало на стадії продажу.

Натомість ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство позивача було прийнято Господарським судом міста Києва 19.12.2022 року, що з урахуванням ст. 41 КУзПБ виключало підстави для припинення електронного аукціону.

Згідно матеріалів справи, спірне майно не було реалізовано на трьох електронних торгах, у зв`язку з чим приватним виконавцем було запропоновано стягувачу залишити його за собою. Стягувач погодився на передачу майна в рахунок погашення боргу, про що приватним виконавцем було винесено відповідну постанову та складено акт від 08.06.2023 року, на підставі якого приватним нотаріусом 12.06.2023 року стягувачу видано свідоцтво про право власності на передане майно.

З огляду на викладені обставини справи, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт перебування станом на дату відкриття відносно боржника справи про банкрутство майна останнього на стадії продажу, колегія суддів в даному конкретному випадку не вбачає порушень приватним виконавцем приписів ст. 41 КУзПБ та ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" при виставленні майна на повторні та треті торги після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Судова колегія наголошує, що процедура першого аукціону з продажу майна боржника визначена в Законі України "Про виконавче провадження" саме таким чином, щоб продовжувалась можливість існування другого та третього аукціону, цілісне та сукупне завершення яких спрямовується на досягнення кінцевого результату у вигляді реалізації або нереалізації майна, про що зазначено безпосередньо у ст. 61 згаданого Закону.

Однак, судом першої інстанції при прийнятті рішення не здійснено системного аналізу вищезазначених норм Закону та Порядку реалізації арештованого майна, у зв`язку з чим помилково не враховано те, що кожний наступний аукціон проводиться в залежності від результату проведення попереднього аукціону та не потребує прийняття додаткових рішень з боку приватного виконавця, що вказує на відповідний зв`язок, коли всі аукціони виступають складовими однієї загальної (цілісної) процедури примусової реалізації майна боржника з моменту оприлюднення інформації про продаж боржника і до моменту завершення всієї процедури примусової реалізації майна, включаючи процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою.

Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового рішення про задоволення позовних вимог про витребування у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадку-ясел № 14, загальною площею 1 129, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним господарським судом, а відтак наявні підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", судом в ухвалі від 04.06.2024 року відстрочено скаржнику сплату судового збору у сумі 491 012,40 грн. за подання апеляційної скарги до прийняття Північним апеляційним господарським судом судового рішення у даній справі, а оскільки станом на дату проведення судового засідання 10.10.2024 року скаржником судовий збір у визначеному розмірі не сплачено, судова колегія дійшла висновку про стягнення із скаржника вказаної суми в дохід державного бюджету України.

Згідно із частинами 1, 4, 8 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 491 012,40 грн. у відповідності до ст.129 ГПК України покладаються на позивача шляхом їх стягнення з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22 (910/14563/23) задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23) скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) в дохід Державного бюджету України 491 012,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) 491 012,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду містка Києва видати накази.

7.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

8.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 31.10.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков