Постанова

від 14.10.2024 по справі 911/39/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа№ 911/39/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сиротюк Р.В., Кєєр О.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Тандир Д.В.

від відповідача-3: не з`явився

від третіх осіб: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2023, повний текст складено та підписано 11.10.2023

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023, повний текст складено та підписано 27.10.2023

у справі №911/39/23 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом ОСОБА_2

до 1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_1

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталії Миколаївни

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клімової Надії Валентинівни

3. Державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренка Володимира Вікторовича

про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 38/23 від 02.01.2023) ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" про визнання недійсним довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора та рішення єдиного учасника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не надавалась довіреність, що стала підставою наявності повноважень на вчинення від її імені спірних дій та зміни власника 100 % частки Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" з позивача на ОСОБА_1 .

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №8847/23 від 08.05.2023) про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 задоволено заяву позивача (вх. №8847/23 від 08.05.2023) про зміну предмету позову та ухвалено розгляд справи №911/39/23 здійснювати за остаточними позовними вимогами:

1. Визнати недійсною довіреність, посвідчену 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, що складена від імені громадянки України ОСОБА_2 на ім`я громадянина України ОСОБА_3 за реєстровим № 1958.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" від 01.12.2022 року, який укладено між громадянкою України ОСОБА_2 , від імені якої, на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, діяв громадянин України ОСОБА_3 та громадянином України ОСОБА_1 щодо відчуження належної ОСОБА_2 частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД".

3. Визнати недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, посвідченого 01.12.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими № 6255, № 6256 та №6258, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим № 1958, яким відчужено (передано) 100% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" ОСОБА_1 .

4. Визнати недійсним наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" №02/12/2022 від 02.12.2022 року про призначення Директором Товариства - ОСОБА_1 .

5. Визнати недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" від 01.12.2022 року про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" ОСОБА_4 за власним бажанням з 01.12.2022 року, призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" ОСОБА_1 з 02.12.2022 року, а також виключення ревізійної комісії зі складу органів управління Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД".

6. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (код в ЄДРПОУ 41007704).

7. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, Зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (код в ЄДРПОУ 41007704).

Доводи та заперечення інших учасників

Від відповідача-1 та відповідача-3 письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідач-2 заперечував проти позову в повному обсязі, та зазначав, що позовна заява є необґрунтованою, містить явні та очевидні ознаки зловживання процесуальними правами, не підтверджена належними та допустимими доказами, ґрунтується виключно на припущеннях та не підлягає задоволенню. За доводами відповідача-2 позивачем обраний неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові. Також, з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №200/15072/16-ц, зазначає, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений, а тому, на думку відповідача-2, спір в цій частині є цивільно-правовим.

У письмових поясненнях третя особа-1 повідомила про вчинення нею дій із посвідчення довіреності від імені позивача на ім`я відповідача-1 з питань, що стосуються учасника (засновника) відповідача-3, а також з питань щодо відступлення (продажу) частки у статутному капіталі відповідача-3. Особу позивача було встановлено за паспортом ВТ094885, виданим Єнакієвським МВ ГУ ДМС України в Донецькій області 17.04.2014.

Третя особа-2 у своїх письмових поясненнях зазначала, що на підставі статей 34, 78 Закону України "Про нотаріат" 01.12.2022 вона вчинила такі нотаріальні дії: засвідчила справжність підписів на акті приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, рішенні №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 від 01.12.2022, а також новій редакції статуту відповідача-3. До вчинення зазначених дій було здійснено перевірку довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958 в Єдиному реєстрі довіреностей, яка була дійсною.

Від третьої особи-3 письмових пояснень по суті спору до суду не надходило.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.07.2023 у справі №911/39/23 позов задоволено частково; (1) визнано недійсною довіреність, посвідчену 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., що складена від імені громадянки України ОСОБА_2 на ім`я громадянина України ОСОБА_3 за реєстровим №1958; (2) визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" від 01.12.2022, який укладено між громадянкою України ОСОБА_2 , від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. за реєстровим №1958, діяв громадянин України ОСОБА_3 , та громадянином України ОСОБА_1 , щодо відчуження належної ОСОБА_2 частки у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Украгро-Інвест Лтд"; (3) визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, посвідчений 01.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Н.В. за реєстровими №6255, №6256 та №6258, ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. за реєстровим №1958, яким відчужено (передано) 100% частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" ОСОБА_1 ; (4) визнано недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" від 01.12.2022 про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" ОСОБА_4 за власним бажанням з 01.12.2022, призначення на посаду директора ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" ОСОБА_1 з 02.12.2022, а також виключення ревізійної комісії зі складу органів управління ТОВ "Украгро-Інвест Лтд"; (5) скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В., щодо ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" (код в ЄДРПОУ 41007704); (6) скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В., щодо ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" (код в ЄДРПОУ 41007704). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 368,00 грн судового збору за подання позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 368,00 грн судового збору за подання позову. Стягнуто з ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" на користь ОСОБА_2 5 368,00 грн судового збору за подання позову та 894,67 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що спірна довіреність не підписувалась позивачем, тобто цей односторонній правочин укладено від його імені проти його волі, відтак, наявні підстави для визнання спірної довіреності недійсною у зв`язку з недодержанням в момент вчинення цього правочину вимог частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що оспорюваний правочин вчинено відповідачем-1 фактично поза волею позивача, який є власником частки у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд", з огляду на що відповідач-1 не був наділений повноваженнями для вчинення відповідного правочину, а тому договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі цього товариства є недійсним відповідно до частини другої статті 203 ЦК. Також, враховуючи той факт, що суд раніше дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд", а також передбаченої чинним законодавством можливості реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі на підставі лише нотаріально посвідченого акта прийому-передачі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд", посвідченого 01.12.2022. Суд першої інстанції дійшов висновку про визнання недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" від 01.12.2022 у зв`язку з невідповідністю нормам чинного законодавства, з огляду на відсутність у відповідача-2 відповідних корпоративних прав на управління товариством, відтак, невідповідність волі уповноваженої особи - власника 100% частки у статутному капіталі товариства. Тож суд зазначив, що позивачем не доведено обставин про те, яким чином визнання недійсним наказу директора ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" №02/12/2022 від 02.12.2022 призведе до відновлення порушеного права позивачки, а саме права володіння часткою у статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд". Оскільки суд дійшов висновку про визнання недійсними правочинів та актів, то відповідно зазначив, що підлягають скасуванню вчинені на їх підставі реєстраційні дії.

Господарський суд Київської області додатковим рішенням від 31.08.2023 у справі №911/39/23 частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 28 571,43 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28 571,43 грн витрат на правничу допомогу адвоката. Стягнув з ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" на користь ОСОБА_2 28 571,43 грн витрат на правничу допомогу адвоката. У задоволенні іншої частини заяви - відмовив.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн є реальною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору. Суд першої інстанції відмовив у стягненні витрат на професійну правничу допомогу на суму пропорційну до позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2023 у справі №911/39/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної та повної оцінки всім обставинам справи. При ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги жодні висновки Верховного Суду в аналогічних справах, порушив принципи рівності та змагальності сторін при розгляді справи, базував своє рішення виключно на помилкових та передчасних висновках.

Так, скаржник, зокрема зазначає, що належним та об`єктивним способом захисту, у разі порушення прав позивача, в частині незаконного позбавлення останнього його частки в статутному капіталі ТОВ "Украгро-Інвест Лтд", що мало місце за фактичними обставинами та твердженнями суду першої інстанції, є не визнання правочинів недійсними, а відновлення становища, яке існувало до порушеного права. Разом із тим, такі вимоги не були, а ні предметом оцінки судом, а ні заявлялися позивачем.

На переконання скаржника, є очевидним невірне застосування місцевим господарським судом способу захисту порушеного права позивача, з огляду на що спір по суті не є вирішеним, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/39/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити частково.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що позовна заява, як і рішення стосувалися виключно вимог про визнання правочинів недійсними, що за своїм юридичним змістом є значно простішим, а ніж корпоративні відносини на які посилається суд в додатковому рішенні, фактично прирівнявши вимоги про визнання правочинів недійсними до майнових вимог загальною вартістю в 1 мільйон гривень і ставлячи такі мотиви в критерії співмірності.

Доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що реєстраційні дії були зроблені поза волею позивача, а довіреність, посвідчена 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М., позивачем не підписувалась і не надавалась, а отже наявні всі підстави для визнання всіх вчинених на її підставі правочинів, недійсними.

Третя особа-2 у письмових поясненнях по суті спору зазначає, що нею як нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій здійснені всі максимальні перевірки як осіб з їх повноваженнями, так і відповідних документів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 заяву ОСОБА_2 про відмову від частини позовних вимог у справі №911/39/23 задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_2 від позовних вимог у справі №911/39/23 про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо ТОВ "Украгро-Інвест ЛТД", а також про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведену державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо ТОВ "Украгро-Інвест ЛТД".

Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.12.2023 скасував рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2023 у справі №911/39/23 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Скасував додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/39/23 та ухвалив нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу. Матеріали справи №911/39/23 повернув до Господарського суду Київської області.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №911/39/23 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №911/39/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи судове рішення апеляційної інстанції та повертаючи справу на новий розгляд Верховним Судом наведено наступні висновки, які в силу приписів частини 5 статті 310 ГПК України є обов`язковими для апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

- у цій справі Позивачка зазначала, що нинішній власник частки - ОСОБА_1 , з яким було укладено оспорюваний договір від імені ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою разом із іншими особами, у період часу з 29.11.2022 по 06.12.2022, використовуючи завідомо підроблені документи, незаконно заволодів часткою статутного капіталу ТОВ "Украгро-Інвест ЛТД" у розмірі 100%. Отже, у такому спорі оцінка законності набуття частки ОСОБА_1 полягає у перевірці обставин правомірності укладення оспорюваного договору, який у силу статті 204 ЦК є правомірним поки судом не буде встановлено інше;

- повернення частки у таких правовідносинах, фактично, є наслідком визнання недійсним оспорюваного правочину, який (наслідок) безпосередньо зумовлює зобов`язання для відповідача згідно з нормою абзацу другого частини першої статті 216 ЦК. Тому вимога про визнання правочину недійсним є належним способом захисту прав у таких відносинах;

- відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд послався на практику Верховного Суду, яка не є релевантною до спірних правовідносин, водночас залишив без будь-якої оцінки питання щодо належності та ефективності обраного позивачкою способу захисту в контексті застосування положень статей 215, 216 ЦК, які у разі задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним є підставою для виникнення у кожної із сторін такого правочину зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину;

- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам позивачки про те, що на підставі судового рішення про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, рішення засновників товариства права останньої повертаються у попередній стан. Тобто, що визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, акта приймання-передачі частки у статутному капіталі, рішення засновників товариства є достатнім способом захисту порушених прав позивачки та правовою підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру в силу приписів статті 216 ЦК та статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до пункту 2 частини першої якої державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.06.2024 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2023 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/39/23 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційних скарг до розгляду на 12.08.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2024, в письмовій формі до 05.08.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, заперечень, пояснень в письмовій формі до 05.08.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи №911/39/23 на 23.09.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 повідомлено учасників справи, що яудове засідання призначене на 23.09.2024 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці. А тому справу №911/39/23 призначено до розгляду на 14.10.2024. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.10.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 14.10.2024 представники відповідача-3 та третіх осіб не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином засобами поштового зв`язку та в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідач-1 також не з`явився в судове засідання 14.10.2024, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Поштове повідомлення, направлене на адресу відповідача-1: АДРЕСА_1 , повернулось за зворотною адресою до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Додатково судом апеляційної інстанції викладено оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» про розгляд справи 14.10.2024.

Виходячи зі змісту ст. 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. (Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17.).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, та у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 14.06.2024 у справі №910/8002/23.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-1,3 та третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_2 (далі - позивач) з 2017 року володіла 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" (далі - відповідач-3), що в гривневому еквіваленті становить 1773000,00 грн. (статутний капітал відповідача-3).

01.12.2022 між позивачем, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною за реєстровим №1958, діяв ОСОБА_3 (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі відповідача-3, відповідно до якого за ціною у 2000,00 грн. відчужено (передано) 100% частки позивача у статутному капіталі відповідачу-2.

Передача 100% частки позивача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" відбулась на підставі акта приймання-передачі частки у статутному капіталі відповідача-3, посвідченого 01.12.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клімовою Надією Валентинівною за реєстровими №6255, №6256 та № 6258, який є Додатком до договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 01.12.2022.

01.12.2022 відповідачем-2 ухвалено рішення №01/12/2022 єдиного учасника відповідача-3 про затвердження нової редакції статуту, звільнення директора відповідача-3 ОСОБА_4 за власним бажанням з 01.12.2022, призначення на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" ОСОБА_1 з 02.12.2022, а також виключення ревізійної комісії зі складу органів управління товариством. Також 02.12.2022 відповідачем-2 видано наказ №02/12/2022 про призначення директором товариства ОСОБА_1 (відповідач-2).

Державним реєстратором Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Макаренком В.В. щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 05.12.2022 09:35:38, 1003551070007010912, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, а також державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу 07.12.2022 14:45:08, 1003551070007010912, зміна кінцевого бінефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бінефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 стверджує, що всі реєстраційні дії щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" здійснені поза її волею, а довіреність, що посвідчена 29.11.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. за реєстровим №1958, позивачкою не підписувалась і не надавалась, а отже, наявні всі підстави для визнання усіх вчинених на її підставі правочинів, недійсними.

В процесі розгляду справи позивачка згідно заяви від 11.12.2023 відмовилась від частини позовних вимог, зокрема, щодо скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Тож на розгляді суду перебувають позовні вимоги про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки, акта приймання-передачі, рішення загальних зборів товариства та наказу директора товариства.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статі 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.

Частиною 3 статті 244 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до частини 1 статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно з частиною 3 статті 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику довірителем відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Отже, представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (постанова Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №360/1742/18).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка на обґрунтування позовних вимог вказувала на фактичне порушення її корпоративних прав через незаконне припинення участі у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд", при цьому, посилаючись на відсутність свого волевиявлення при вчиненні правочину з надання повноважень оспореною довіреністю відповідачу-1 представляти свої інтереси у відносинах з третіми особами, у тому числі й на відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства.

Так, на підтвердження цих обставин, позивачкою долучено до справи висновок експерта №СЕ-19/111-23/2947-ПЧ від 03.02.2023 за наслідками проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12022111130002616. Зокрема, судовим експертом Юрієм Сохою досліджувалось таке питання: "Чи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи інша особа виконала підпис та напис ОСОБА_2 , в графі підпис у довіреності виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі №1958, бланк НСЕ831480?".

За результатом проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12022111130002616 судовий експерт Юрій Соха дійшов таких висновків: " 1. Рукописний запис: " ОСОБА_2 ", в графі: "підпис" у Довіреності виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі № 1958, бланк НСЕ 831481, - виконано не ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі: "підпис" у Довіреності виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 29.11.2022 зареєстрованій у реєстрі № 1958, бланк НСЕ 831481, - виконано не ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.".

У цьому зв`язку Суд зазначає, що згідно з частинами першою, другою 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Такий правовий висновок, який є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17 та у постанові від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, на який посилається скаржник у касаційній скарзі.

До того ж, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на поставлені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №520/8073/16, від 12.02.2020 у справі №457/906/17, від 15.06.2021 у справі №916/2479/17, від 07.06.2022 у справі №916/302/16).

Колегія суддів встановила, що експертне заключення складено судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який повідомлений про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку. Зі змісту вступної частини висновку вбачається, що на дослідження експерту було надано оригінал довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 від 29.11.2022 та посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною, реєстровий номер 1958; вільні та експериментальні зразки підпису і почерку Євтягіної Інни Миколаївни. За результатами дослідження наданих матеріалів експертом на поставлені питання надано вичерпну відповідь.

Отже, за результатом оцінки в порядку статті 86 ГПК України експертного висновку, Суд погоджується з виснуванням суду першої інстанції, що долучений до матеріалів справи висновок експерта №СЕ-19/111-23/2947-ПЧ від 03.02.2023 є належним та допустимим доказом в підтвердження факту підробки підпису позивачки на довіреності. Викладені в ньому заключення, на переконання колегії, не можуть бути поставлені під сумнів у зв`язку із його складенням при дотриманні процедурних правил та на підставі дослідження достатньої сукупності матеріалів (об`єктів дослідження). Відповідачі встановлений висновком факт підробки підпису належними засобами доказування не спростовано.

Оскільки оспорюваний правочин (довіреність) не містить оригінального підпису позивачки, тобто оформлений від імені останньої проти її волі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання спірної довіреності недійсною у зв`язку із недодержанням в момент вчинення цього правочину вимог частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, розглядаючи спір за вказаною вимогою місцевим господарським судом цілком правомірно було враховано викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №925/394/18 правову позицію щодо належності до господарської юрисдикції спору за вимогою про визнання недійсною довіреності, яка вчинена в межах корпоративних правовідносин.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Беручи до уваги те, що договір купівлі-продажу частки був укладений на підставі неправомірного правочину (довіреності), колегія суддів приходить до висновку, що і оспорюваний договір був укладений з дефектом суб`єктивного складу та волі позивачки, на що посилається остання в обґрунтування своїх позовних вимог. А тому суд першої інстанції дійшов неспростованого доводами апеляційної скарги висновку про наявність підстав для визнання його недійсним згідно з частинами 2, 3 статті 203 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що частка у статутному капіталі Товариства вибула з власності позивачки на підставі Акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства від 01.12.2022 та Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 01.12.2022, на який міститься посилання в пункті 1 даного Акту.

Відповідно до частини 1 статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подається, зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства. Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 викладено правову позицію, відповідно до якої учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону № 755-ІV передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.

Отже, як слушно зауважено судом попередньої інстанції, передача частки за актом приймання-передачі та надання для реєстрації акту є самостійною підставою для зміни відомостей про розмір статутного капіталу, розмір часток чи складу учасників.

З урахуванням встановлених обставин того, що позивач як власник 100% частки в статутному капіталі товариства не вчиняв дій з її відчуження, представника не уповноважував на вчинення таких дій, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку щодо обґрунтованості заявленої вимоги про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства від 01.12.2022.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Оскільки відповідач-2 не набув право власності на частку у статутному капіталі Товариства та, відповідно, не мав правочностей, пов`язаних з нею (права з частки), то суд першої інстанції правомірно здійснив задоволення вимоги позивача про визнання недійсним рішення №01/12/2022 єдиного учасника товариства від 01.12.2022.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту колегією суддів відхиляються, оскільки ані Цивільний кодекс України, ані корпоративне законодавство України (зокрема, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") не містять норм, які б унеможливлювали захист корпоративних прав та інтересів учасника товариства шляхом визнання правочину недійсним, укладеного між учасником товариства і третьою особою, якщо цим договором порушуються корпоративні права цього учасника чи законний інтерес, зокрема, але не виключно права на управління товариством та/або отримання прибутку, тощо.

При цьому Суд зауважує, що визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки, акта приймання-передачі, рішення загальних зборів за своєю суттю є нічим іншим як застосуванням наслідків недійсності правочину у відповідності до вимог статті 216 ЦК України у вигляді приведення сторін у первісний стан. А судове рішення про задоволення названих вимог в силу приписів статті 216 ЦК та пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" є правовою підставою для внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру. Відтак, пред`явлений позов у випадку його задоволення забезпечити реальний захист порушених корпоративних прав позивачки.

Відносно позовної вимог про визнання недійсним наказу директора ТОВ "Украгро-Інвест Лтд" №02/12/2022 від 02.12.2022 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та / або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18.

Як слушно зауважено судом першої інстанції порушення прав позивачки обґрунтовано саме позбавленням її корпоративних прав, що за відсутності її волевиявлення були відчуженні.

В свою чергу, наказ - це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими. А отже, і наказ директора товариства №02/12/2022 від 02.12.2022 актом індивідуальної дії, який вичерпується після його реалізації, та відповідно не впливає на обставини позбавлення учасника його права на часту.

В змісті наведеного, колегія суддів вважає, що позовна вимога про визнання недійсним наказу директора товариства задоволенню не підлягає, оскільки не спрямована на відновлення порушеного корпоративного права, за захистом якого пред`явлено позов у цій справі.

До того ж, позивачка після відображення в Єдиному державному реєстрі актуальних відомостей про учасника товариства буде не обмежена в праві на зміну виконавчого органу товариства.

Позовні вимоги про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу не розглядаються у зв`язку поданням позивачкою заяви про відмову від частини позовних вимог, яка ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №911/39/23 прийнята.

Щодо додаткового рішення

В суді першої інстанції позивачем заявлене покладення на відповідачів витрат позивача на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач-2 вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу є явно завищеними, не відповідають критерію розумності, обґрунтованості, витраченого адвокатом часу та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач-2 відзначає, що:

- заявником завищено показник наданих робіт/витраченого адвокатом часу, щонайменше на 18 годин, за рахунок підготовки клопотань, які були однотипними та не містили значного обсягу, які були в подальшому відкликані чи взагалі не передбачені чинним процесуальним кодексом;

- пунктом 4.5. основного договору про надання правничої допомоги встановлено, що при визначені вартості наданих послуг, має враховуватися час, який витрачено для надання правової допомоги та тарифна сітка адвокатського об`єднання, яка до поданих заявником документів не додана;

- додатковою угодою, змінено пункт 8.1. договору, який відношення до основних умов договору не має та встановлено сталий розмір адвокатського гонорару.

Враховуючи наведене, відповідач-2 просить про часткове задоволення заяви у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач-1,3 та треті особи своїх аргументів щодо заяви про стягнення витрат на правову допомогу не надали.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2023:

- заяву (вх. №6127 від 31.07.2023) ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково;

- стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 28571,43 грн. (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна гривня сорок три копійки) витрат на правничу допомогу адвоката;

- стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 28571,43 грн витрат на правничу допомогу адвоката;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-Інвест Лтд" на користь ОСОБА_2 28571,43 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалюючи додаткове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн є реальною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору.

Не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, 03.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/39/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити частково.

Скаржник, зокрема, посилається на те, що позовна заява, як і рішення стосувалися виключно вимог про визнання правочинів недійсними, що за своїм юридичним змістом є значно простішим, а ніж корпоративні відносини, на які посилається суд в додатковому рішенні, фактично прирівнявши вимоги про визнання правочинів недійсними до майнових вимог загальною вартістю в 1 мільйон гривень і ставлячи такі мотиви в критерії співмірності.

Висновки суду першої інстанції щодо понесених витрат в суді першої інстанції

За результатами розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

На підтвердження понесення цих судових витрат позивачем надані на розгляд суду такі документи:

- копія договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП»;

- копія договору доручення від 19.12.2022 між Адвокатським об`єднанням «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» та адвокатом Кадигроб Анастасією Сергіївною;

- копія додаткової угоди №1 від 29.12.2022 до договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022;

- копія акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2023 до договору №672-19/12/2022 про надання правової допомоги від 19.12.2022;

- копія додатку №1 до акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2023 за Договором №672-19/12/2022 про надання правової допомоги від 19.12.2022.

Відповідно до пункту 4.1. договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022 загальна вартість послуг за цим договором складається із суми всіх виставлених клієнту рахунків - фактур.

У пункті 4.2. договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022 визначається, що підписанням даного договору клієнт підтверджує, що ознайомлений із тарифною сіткою адвокатського об`єднання.

Згідно з пунктом 4.5. договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022 при розрахунку вартості юридичної допомоги, вказаної в пункті 4.1. даного договору враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами та співробітниками та тарифна сітка адвокатського об`єднання.

У додатковій угоді №1 від 29.12.2022 до договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022, зокрема, зазначається таке:

«...на виконання п. 8.1 Договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022 року (надалі - Договір) уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1. Сторони погодили, що гонорар АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ за комплексне супроводження судової справи в Господарському суді Київської області за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталія Миколаївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клімова Надія Валентинівна, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (державний реєстратор Макаренко В.В.) про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акта приймання-передачі частки в статутному капіталі, наказу про призначення на посаду директора, рішення єдиного учасника, становить фіксовану суму у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., що включає аналіз справи, пошук судової практики, написання та підготовку необхідних документів для участі у судових засіданнях по справі та участь у судових засіданнях..

2. Гонорар АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ повинен бути сплачений Клієнтом протягом 60 днів з дня набрання рішення Господарського суду Київської області законної сили та на підставі підписаного Сторонами відповідного Акта приймання-передачі наданих послуг. 3. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання Сторонами. 4. В іншому, що прямо не передбачено цією Додатковою угодою, Сторони керуються положеннями Договору та чинним законодавством України.».

Отже, додатковою угодою №1 від 29.12.2022 до договору №672-19/12/2022 про надання правничої допомоги від 19.12.2022, позивач узгодив з Адвокатським об`єднанням «РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП» фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги у даній справі.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що дана справа є корпоративним спором, який також стосується цивільного законодавства в частині дійсності правочинів. Правовідносини усередині господарських товариств, корпоративного управління цими організаціями, корпоративних відносин тощо й досі є недостатньо вивченими й урегульованими законодавством. Саме тому в судовій практиці є чимало складних і неоднозначних питань щодо вирішення відповідних спорів. Корпоративний спір - це спір, що виникає щодо матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин стосовно набуття, здійснення та припинення їхніх корпоративних прав й інтересів. Корпоративні спори виникають між господарським товариством і його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов`язані зі створенням цього господарського товариства. Кінцевою метою корпоративного спору є не просто його врегулювання, а саме встановлення законності суджень учасника про певний стан прав й обов`язків у правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не відноситься до категорії нескладних, а тому погоджений між позивачем та адвокатським об`єднанням гонорар не є завищеним, або таким, що не відповідає чи перевищує ринкову вартість послуг адвоката у господарських спорах із даної категорії справ.

З огляду на пункт 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат судом враховане дійсне велике значення справи для позивача, оскільки підставою для звернення до суду стало відчуження 100% частки позивача у статутному капіталі відповідача-3 поза його волею.

Матеріалами справи підтверджується, що витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 100 000,00 грн, є справедливими з урахуванням складності, обґрунтованості, пропорційності, співмірності та розумності їхнього розміру до предмета спору, що господарським судом було враховано при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини цілком обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 129 ГПК України, поклавши їх на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 85 714,29 грн.

Твердження апелянта про те, що вартість заявлених послуг значно завищеною та неспівмірною із складністю справи, що не відповідає критеріям розумності, колегія відхиляє, оскільки зазначені обставини не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду.

За результатами апеляційного перегляду судова колегія зазначає, що апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції, всім обставинам, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Київської області від 27.07.2023 у справі № 911/39/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 911/39/23 з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №911/39/23 про закриття провадження в частині позовних вимог, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/39/23 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі №911/39/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 01.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова