Постанова

від 22.10.2024 по справі 925/1459/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. Справа№ 925/1459/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Капітоненко А.Ю.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційн у скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 р. (повний текст складено 11.07.2024 р.)

у справі № 925/1459/23 (суддя - Чевгуз О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Гулака Олега Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т"

про стягнення 2586558,73 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т"

до Фізичної особи-підприємця Гулака Олега Володимировича

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Фізична особа-підприємець Гулак Олег Володимирович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 2586558,73 грн, з яких: 2250000,00 грн основного боргу, 251675,17 грн інфляційних втрат, 84883,56 грн 3% річних.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договором неналежним чином виконав зобов`язання за укладеним договором про виконання проектних робіт № 20/VІІ-21 від 20.07.2021 р. щодо своєчасної та повної оплати за послуги з виготовлення проектної документації.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гулака Олега Володимировича про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт № 20/VII-21 від 20.07.2021 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Гулаком Олегом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т".

Вимоги позивача за зустрічним позовом обгрунтовані тим, що укладення договору про виконання проектних робіт № 20/VІІ-21 від 20.07.2021 р. не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, які породжуються відповідним правочином, а фактично направлено на безпідставне збагачення виконавця по договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 р. у справі № 925/1459/23 задоволено первісний позов Фізичної особи-підприємця Гулака Олега Володимировича та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т".

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що роботи за оспорюваним договором були виконані. Крім цього, скаржник зазначає, що фіктивність оспорюваного договору є доведеною, оскільки обидві сторони не бажали настання реального виконання договору та штучно створили обов`язок відповідача сплатити борг за виконані роботи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 925/1459/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 925/1459/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1459/23 та призначено її до розгляду на 01.10.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 р. задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Гулака Олега Володимировича про участь у судовому засіданні у справі № 925/1459/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Через систему "Електронний суд" 01.10.2024 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 р. було відкладено розгляд справи до 22.10.2024 р.

21.10.2024 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" надійшли клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та судової технічної експертизи документів.

Розглянувши вказані клопотання у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Здійснивши аналіз вказаних положень, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

З огляду на наявні у матеріалах справи докази, відмову суду першої інстанції в призначенні експертизи, апеляційним господарським судом також не встановлено необхідності у призначенні судової будівельно-технічної експертизи та судової технічної експертизи документів, а тому в задоволенні клопотань відповідача слід відмовити.

У судовому засіданні 22.10.2024 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 14.08.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 925/1459/23 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 15.08.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 16.08.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 14.08.2024 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 925/1459/23 оприлюднена у реєстрі 15.08.2024 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

20.07.2021 р. між Фізичною особою-підприємцем Гулаком Олегом Володимировичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" (далі - замовник) було укладено договір про виконання проектних робіт № 20/VII- 21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується у встановлений цим договором термін за завданням замовника розробити і передати замовнику проектну документацію по об`єкту: "Екологічний комплекс з будівництва центру з сортування, переробки, утилізації ТПВ (твердих побутових відходів), відновленні та утилізації гумових автомобільних шин, виробництва електричної, теплової енергії, будівництва заводу з переробки технічної коноплі", для подальшого виготовлення інвестиційного проекту згідно вимогам та побажанням іноземного інвестора - Українське представництво China Gezhouba Group Co, Ltd, зареєстроване і існуюче відповідно до законодавства України, з офісом за адресою: 01014, м Київ, Печорський район, вул. Звіринецька, будинок 63, реєстраційний номер 26633337, з яким підписано меморандум "Про взаєморозуміння та співробітництво" від 04.02.2021 р., а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Згідно з п. п. 1.3, 2.1 договору термін виготовлення проектної документації за цим договором - 1 календарний рік після підписання сторонами цього договору. Сума договору становить 2250000,00 грн.

Як передбачено п. 2.3 договору, розрахунок по договору проводиться на підставі рахунка виконавця після завершення робіт протягом 10 днів після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних робіт.

Термін дії договору - з дати підписання до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 7.1 договору).

Вказаний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

11.07.2022 р. між сторонами підписано акт № 20/VII-22 здачі-приймання виконаних проектних робіт по об`єкту: "Екологічний комплекс з будівництва центру з сортування, переробки, утилізації ТПВ (твердих побутових відходів), відновленні та утилізації гумових автомобільних шин, виробництва електричної, теплової енергії, будівництва заводу з переробки технічної коноплі". Вартість виконаних робіт за договором складає 2250000,00 грн, без ПДВ.

12.07.2022 р. позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 4 на суму 2250000,00 грн щодо виконання проектних робіт по об`єкту: "Екологічний комплекс з будівництва центру з сортування, переробки, утилізації ТПВ (твердих побутових відходів), відновленні та утилізації гумових автомобільних шин, виробництва електричної, теплової енергії, будівництва заводу з переробки технічної коноплі".

Однак відповідач виконані позивачем проектні роботи не оплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо вчасної плати за виконані проектні роботи не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати. В свою чергу, відповідач вважає, що укладений між сторонами договір не був спрямований на настання реальних наслідків, оскільки оригінал оспорюваного договору № 20/VII-21 від 20.07.2021 р. на виконання проектних робіт та інших документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" відсутній, тому є сумніви щодо відповідності наданих копій доказів їх оригіналам.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підтвердження факту надання послуг з виконання проектних робіт позивачем за первісним позовом надано акт № 20/VII-22 здачі-приймання виконаних проектних робіт від 11.07.2022 р. на суму 2250000,00 грн, підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договором на виконання проектних робіт №20/VII-21 від 20.07.2021 р. в розмірі 2250000,00 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження надання позивачем за первісним позовом послуг з виконання проектних робіт за укладеним договором, а відповідачем за первісним позовом не надано доказів оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2250000,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано 251675,17 грн інфляційних втрат та 84883,56 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем за зустрічним позовом строків оплати наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 251675,17 грн інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по вересень 2023 року та 84883,56 грн 3% річних за період з 22.07.2022 р. по 23.10.2023 р. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Стосовно зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт № 20/VII-21 від 20.07.2021 р., колегія суддів зазначає наступне.

Так, вимоги позивача за зустрічним позовом обгрунтовані тим, що оспорюваний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 910/7547/17, від 26.02.2019 р. у справі № 925/1453/16, від 11.08.2022 р. у справі № 918/99/19.

Вбачається, що судом не встановлено наявність умислу в усіх сторін правочину, а саме, що відповідач за зустрічним позовом мав інші цілі, ніж передбачені договором про виконання проектних робіт № 20/VII-21 від 20.07.2021 р., відповідачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами доведено виконання проектної документації по об`єкту "Екологічний комплекс з будівництва центру з сортування, переробки, утилізації ТПВ (твердих побутових відходів), відновленні та утилізації гумових автомобільних шин, виробництва електричної, теплової енергії, будівництва заводу з переробки технічної коноплі" на загальну суму 2250000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про виконання проектних робіт № 20/VII-21 від 20.07.2021 р. є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та не підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області 28.06.2024 р. у справі № 925/1459/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області 28.06.2024 р. у справі № 925/1459/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоцентр МБО-Т".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.11.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко