Постанова

від 24.10.2024 по справі 903/559/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року Справа № 903/559/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд" - адв. Таращук О.В.

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" - адв. Кумановський Л.М., адв. Шваліковська В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс"

на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2024 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 25.07.2024 р.

у справі № 903/559/24 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс"

про стягнення 480695,23 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та відсотків річних і пені

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 25.07.2024 р. Господарський суд Волинської області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд" у справі № 903/559/24. Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд" 356960,00 грн. заборгованості та 5354,40 грн. витрат зі сплати судового збору. Суд відмовив у задоволені позову в частині стягнення 61830,19 грн. пені, 46129,78 грн. 15 % річних та 16045,26 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Скаржник погоджується з позицією суду першої інстанції, що договір № 25/08/1 від 25.08.2023 р. між ТОВ «Вестоілтрейд» та ТОВ «Науково-консалтингова фірма «Агронафтасервіс» укладений не був, однак не погоджується з позицією суду, що договір був укладений у спрощеній формі та щодо стягнення з ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс» 356960,60 грн.

Доводить, що сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, і товариством «НКФ «Агронафтасервіс» договір не підписаний, тоді як імперативною нормою п.1 ч.1 ст.208 ЦК України передбачено обов`язкову письмову форму правочину. Крім того, відповідачем не було вчинено дій, які могли вважатися прийняттям пропозиції.

Зазначає, що складання податкової накладної є односторонньою дією продавця. ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс» не було підписано податкову накладну, а тому, податкова накладна № 04092023 порядковий номер 3 не є і не може бути доказом реальності договору поставки, так само як і реальності поставки палива.

Зауважує, що суд першої інстанції встановив, що відповідач не підписав товарно-транспортну накладну і доводить, що відсутність підпису є доказом, що поставки палива від ТОВ «Вестоілтрейд» не було.

Звертає увагу, що суд першої інстанції зробив висновки про договір поставки у спрощеній формі лише на підставі акцизної накладної, оскільки інших доказів на підтвердження реальності господарських відносин позивачем не надано. Водночас до матеріалів справи не долучено жодного документа, який би підтвердив фактичний рух активів і реальний продаж палива ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс».

Просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2024 р. у справі № 903/559/24 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестоілтрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-консалтингова фірма «Агронафтасервіс» в частині стягнення 356960,00 грн. заборгованості.

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про витребування доказів та просить суд апеляційної інстанції витребувати у ТОВ «Вестоілтрейд» оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 04/09/1 від 09.09.2023 р. для огляду в судовому засіданні.

Позивач ТОВ «Вестоілтрейд» подав письмові пояснення, у яких виклав заперечення щодо апеляційної скарги відповідача, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Зазначає, що скаржник жодним чином не пояснив та не спростував факту здійснення часткової оплати саме із посиланням на рахунок-фактура № ВО-0000622 від 28.08.2023 р.

Вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що оскільки договір укладенй у спрощений спосіб, відповідач здійснював платежі протягом тривалого часу (чотирьох місяців), тому його поведінка щодо несплати коштів в розмірі 356960,00 грн є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

Стверджує, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Доводить, що на підставі встановлених обставин справи, досліджених та оцінених доказів, наданих позивачем, зокрема - податкової, акцизної накладних, а також з урахуванням вчинення відповідачем подальших дій з підписання акцизної накладної, можна прийти до висновку, що відповідачем отримано товар на свої склади. А відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Також позивач заперечує проти задоволення клопотання про витребування доказів - товарно-транспортної накладної, посилається на ст. 80,81 ГПК України та доводить, що позивач пропустив строк на подання такого клопотання та в суді першої інстанції не заявляв про намір подати таке клопотання.

Просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-консалтингова фірма «Агронафтасервіс» без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2024 р. у справі № 903/559/24 - без змін.

03.10.2024 р. позивач подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, які за своїм змістом є клопотанням про долучення доказів. Зокрема, позивач просить долучити до справи нові докази, доступ до яких він отримав 01 жовтня 2024 року після проведення ремонту телефону, що належить ОСОБА_1 , на якому вони зберігалися, а саме, листування з приводу замовлення товару, виконання зобов`язань, а саме, скріншоти електронного листування в WhatsApp, скріншот, що підтверджує належність мобільного номеру користувачу WhatsApp. Зазначає, що дані докази не могли бути подані позивачем при подачі позовної заяви у зв`язку із неполадками телефону представника позивача, на якому вони знаходилися.

22.10.2024 р. скаржник подав додаткові пояснення у яких заперечує проти долучення нових доказів поданих позивачем.

Зазначає, що із поданих позивачем скріншотів електронного листування в WhatsApp неможливо встановити осіб та посади осіб, які домовлялися про поставку палива, номери телефонів, з яких здійснювалося листування не є корпоративними номерами ТОВ «Вестоілтрейд» та ТОВ «НКФ «Агронафтасервіс», а також неможливо встановити дату та час листування. Отже, надані позивачем докази не відповідають вимогам ст.ст.77-78 Господарського процесуального кодексу України, щодо належності, допустимості та достовірності поданих доказів, та подані всупереч вимогам ст.80 ГПК України, а тому не можуть бути долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів розглянувши клопотання скаржника про витребування доказів та клопотання позивача про долучення доказів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2,3, 8 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегією суддів встановлено, що відповідач/скаржник в процесі розгляду справи № 903/599/24 у суді першої інстанції клопотання про витребування доказів, а саме товарно-транспортної накладної не подавав і не заявляв суду про намір його подати - матеріали справи не містять доказів такого. Натомість у клопотання про витребування доказів, яке відповідач подав до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою, останній не обґрунтовує неможливість подання такого клопотання у визначений ч. 3 ст. 80 ГПК України строк. Скаржник не наводить обгрунтування неможливості подання такого клопотання до суду першої інстанції. Натомість колегія суддів зазначає, що у витребуванні доказу про який просить скаржник, взагалі немає потреби, оскільки позивачем до позовної заяви долучений саме оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 04/09/1 від 03.09.2024 р.

Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи скріншотів електронного листування в WhatsApp та скріншоту, що підтверджує належність мобільного номеру користувачу WhatsApp колегія суддів зазначає, що статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норм ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегією суддів встановлено, що позивач в процесі розгляду справи № 903/559/24 у суді першої інстанції скріншоти електронного листування в WhatsApp та скріншот, що підтверджує належність мобільного номеру користувачу WhatsApp не надавав і не заявляв суду про намір подати такі документи - матеріали справи не містять доказів такого. В обгрунтування неможливості подання таких доказів позивач посилається на відсутність телефону у зв`язку з його ремонтом, однак колегія суддів зазначає, що такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами, як це передбачено ст. 74, 76 - 78 ГПК України. Тому позивач не довів винятковість випадку як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, і колегія суддів, керуючись ст. 269 ГПК України, не приймає додаткові докази, надані позивачем суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 24.10.2024 р. представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задоволити. Представник позивача в судових засіданнях 01.10.2024 р. та 24.10.2024 р. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

07.06.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд" подав до Господарського суду Волинської області позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" 356960,00 грн. заборгованості, 16045,26 грн. інфляційних втрат, 46129,78 грн. відсотків річних та 61830,19 грн пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" умов договору постачання нафтопродуктів № 25/08/1 від 25.08.2023 р.

До позовної заяви позивач долучив наступні документи :

- договір поставки нафтопродуктів № 25/08/01 від 25.08.2023 р., який підписаний директором позивача ТОВ «Вестоілтрейд» ОСОБА_3 та скріплений печаткою позивача. Натомість договір не підписаний іншою стороною - відповідачем ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" /а.с. 17 - 20 у т.1/;

- рахунок фактуру № ВО-0000622 від 28.08.2023 р., виданий позивачем/постачальником ТОВ «Вестоілтрейд» відповідачу/одержувачу ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" для оплати палива дизельного у кількості 10000,00 літрів на суму 456960,00 грн. /а.с. 21 у т.1/;

- платіжну інструкцію № 2484 від 25.10.2023 р. про перерахування відповідачем ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" позивачу/отримувачу ТОВ «Вестоілтрейд» 50000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за паливо дизельне, згідно договору № 25/08/1 від 25.08.2023 р., рах. № ВО-0000622від 28.08.2023 р., у сумі 41666.67 грн., ПДВ - 20 % 8333.33 грн.» /а.с. 22 у т.1/;

- платіжну інструкцію № 2583 від 03.01.2024 р. про перерахування відповідачем/платником ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" позивачу/отримувачу ТОВ «Вестоілтрейд» 50000,00 грн. з призначенням платежу «часткова оплата за паливо дизельне, згідно договору № 25/08/1 від 25.08.2023 р., рах. № ВО-0000622від 28.08.2023 р., у сумі 41666.67 грн., ПДВ - 20 % 8333.33 грн.» /а.с. 23 у т.1/;

- оригінал видаткової накладної № ВО-0000756 від 04.09.2023 р. на поставку палива дизельного у кількості 10000,00 літрів на суму 456960,00 грн. Така видаткова накладна підписана представником позивача/постачальника та скріплена печаткою позивача. Натомість у видатковій накладній відсутній підпис відповідача/одержувача та відсутня його печатка /а.с. 24 у т.1/;

- оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 04/09/1 від 04.09.2023 р. про поставку позивачем ТОВ «Вестоілтрейд» на адресу відповідача ТОВ "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс": « 43016, Україна, м. Луцьк, вул. Данила Галицького, 14» дизельного палива об`ємом 10000,00 літрів. Така товарно-транспортна накладна скріплена печаткою позивача та підписана директором позивача ОСОБА_3, який відпустив вантаж та водієм ОСОБА_2 який прийняв вантаж. Натомість в графі «Вантаж одержав» підпис та печатка одержувача відсутні /а.с. 25у т.1/;

- податкову накладну № 3 від 04.09.2023 р. та квитанцію про її реєстрацію /а.с. 26 - 27 у т.1/;

- акцизну накладна форми «П» від 04.09.2023 р. № 1 /а.с. 28 у т.1/.

Суд першої інстанції частково задоволив позов. Суд першої інстанції встановив, що відповідач договір поставки нафтопродуктів № 25/08/01 від 25.08.2023 р. не підписував та виснував, що такий договір не укладений оскільки у відповідача було відсутнє волевиявлення на укладення такого договору. Разом з тим, дослідивши докази, надані позивачем суд першої інстанції дійшов висновку про виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання на підставі договору поставки у спрощений спосіб та його порушення відповідачем та, відповідно, виснував про наявність підстав для стягнення 356960,00 грн. заборгованості. Також суд першої інстанції відмовив у стягненні 61830,19 грн. пені, 46129,78 грн 15% річних та 16045,26 грн. інфляційних втрат у зв`язку з тим, що не підтверджено строку оплати відповідачем вартості товару - дизельного палива.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір поставки нафтопродуктів № 25/08/01 від 25.08.2023 р. сторонами не був укладений, однак не погоджується з висновком суду про наявність підстав для стягнення 356960,00 грн. заборгованості, враховуючи наступне.

Позивач у позові доводить про виконання сторонами договору поставки на умовах договору поставки нафтопродуктів № 25/08/01 від 25.08.2023 р.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частин 2,3 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його стотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому, при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на приписи ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266,268 ЦК України та ст.265 ГК України. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Оскільки договір поставки нафтопродуктів № 25/08/01 від 25.08.2023 р. не підписаний відповідачем, суд першої інстанції правильно встановив, що сторони не уклали договір поставки на умовах, викладених у тексті такого наданого суду договору № 25/08/01 від 25.08.2023 р.

Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст.208 ЦК України. За загальним правилом згідно з ч.7 ст.179, ч.1 ст.181 ГК України (в редакціі на час спірних правовідносин) та ч.2 ст.207 ЦК України господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Разом з тим, згідно зі ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, і правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони.

Чинне законодавство встановлює обов`язкові вимоги до документів (за формою та змістом), які мають підтверджувати виконання господарських зобов`язань. Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості відповідно до наведених норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та згідно з п.2.1-2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями станом на серпень-грудень 2018 року; далі по тексту - Положення), повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно з п. 2.4 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Колегія суддів встановила, що у наданих позивачем видатковій накладній № ВО-0000756 від 04.09.2023 р. та товарно транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 04/09/1 від 04.09.2024 р. відсутні обов`язкові реквізити первинних документів - посада, прізвище та особистий підпис працівників/представників відповідача, а також - відсутні відбитки печатки. Отже, такі первинні документи не можуть бути доказом передачі/прийняття товарів, відповідно - відсутні докази того, що господарська операція з поставки пального фактично відбулась і відповідно - відсутні докази зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Натомість надані позивачем платіжні інструкції можуть бути доказами того, що відповідач виконував платежі на підставі рахунку-фактури позивача № ВО-0000622 від 28.08.2023 р., маючи намір одержати від позивача товар (дизельне пальне) у відповідній кількості, однак жодним чином не підтверджують факт поставки. Такими доказами мали б бути накладні, підписані представниками обох сторін.

Також згідно з ст. 76, 77 ГПК України не є належним та допустимим доказом факту передачі товарів надана позивачем податкова накладна, оскільки предметом доказування у даному спорі є господарське зобов`язання між сторонами, і немає підстав досліджувати податкові зобов`язання відповідача. Колегія суддів звертає увагу, що податкова накладна оформляється в односторонньому порядку, і за відсутності належним чином складених первинних документів, не може слугувати доказом виникнення господарських зобов`язань з огляду на вищезазначене. При цьому відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах, зокрема, від 04.11.2019 р. у справі № 905/49/15, від 04.07.2024 р. у справі № 910/9627/23, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару та його прийняття. Такий правовий висновок Верховного Суду враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Так само належним і допустимим доказом передачі товару не може бути і надана позивачем акцизна накладна. Така акцизна накладна не є первинним обліковим документом, який може підтверджувати факт отримання відповідачем товару. В кожному випадку бухгалтер не є тою особою, яка відповідальна за здійснення господарської операції чи відповідальна за вчинення правочину від імені сторони/відповідача. Натомість в процесі розгляду справи відповідач і його повноважні представники заперечували як факт одержання товару, так і те, що відповідачем реєструвалась податкова звітність.

Такі заперечення відповідача підтверджені інформацією Головного управління ДПС у Волинській області. Так, на запит суду першої інстанції Головне управління ДПС у Волинській області листом від 16.07.2024 р. № 11189/6/03-20-04-08-06 повідомило, що відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 % Розділу II. Податковий кредит у період з вересня 2023 року по травень 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-консалтингова фірма «Агронафтасервіс» не декларувало.

Отже, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, колегія суддів встановила, що суду не надані належні та допустимі докази виконання сторонами поставки дизельного пального у кількості 10000,00 літрів на суму 456960,00 грн., відповідно, відсутні докази виникнення у відповідача зобов`язання з оплати. Тому позовні вимоги про стягнення 356960,00 грн. заборгованості не підлягають задоволенню як безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи щодо належності та допустимості доказів та помилково виснував про задоволення вимоги позивача про стягнення 356960,00 грн. заборгованості, тому рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2024 р. у справі № 903/559/24 підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 356960,00 грн. заборгованості відповідно до п.2 ч.1 ст.277 ГПК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 61830,19 грн. пені, 46129,78 грн. 15 % річних та 16045,26 грн. інфляційних втрат сторонами не оскаржується, тому колегія суддів, керуючись нормами ст. 269 ГПК України, не перевіряє правильність рішення в частині відмови у стягненні 61830,19 грн. пені, 46129,78 грн. 15 % річних та 16045,26 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача судові витрати на оплату судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" задоволити, рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2024 р. у справі № 903/559/24 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення 356960,00 грн. заборгованості.

Ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 356960,00 грн. заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестоілтрейд" (43016, м. Луцьк, вул. Данила Галицького, 14, код ЄДРПОУ 44777342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-консалтингова фірма "Агронафтасервіс" (43016, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Франка, будинок 31, код ЄДРПОУ 34280302) 8031,60 грн., витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/559/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 01.11.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.