Рішення

від 25.10.2024 по справі 902/765/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2024 р. Cправа № 902/765/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422)

до: Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 9 510 092,70 грн.

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

позивача Качан А.А. за довіреністю;

відповідача не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01/1457-1/7 від 08.07.2024 Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення суми заборгованості у розмірі 9 510 092,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 22.07.2024, постановив позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою № 01/1659-1/7 від 26.07.2024, що надійшла на адресу суду 01.08.2024 (вх. № 01-34/7794/24), позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 02.08.2024, відкрив провадження у справі № 902/765/24 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 05.09.2024.

16.08.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 16.08.2024 (вх. № 01-34/8202/24 від 16.08.2024).

27.08.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 01/1914-1/7 від 20.08.2024.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 08.10.2024, про що 05.09.2024 постановлено відповідну ухвалу.

04.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 04.10.2024 (вх. № 01-34/9758/24 від 04.10.2024) представника відповідача - адвоката Московки О.О. про долучення платіжних інструкцій № 1029 від 12.09.2024, № 1076 від 20.09.2024, № 1132 від 30.09.2024 та картки рахунку № 631 від 01.10.2024 до матеріалів справи. Разом з цим за змістом клопотання представник відповідача повідомляє суд про те, що Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" сплачено кошти за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 у загальному розмірі 1 120 216,94 грн.

07.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 07.10.2024 (вх. № 01-34/9853/24 від 07.10.2024) представника позивача - керівника Круця М.Ф., за змістом якого позивач повідомляє суд про те, що Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" сплачено кошти за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 у загальному розмірі 1 120 216,94 грн.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання № б/н від 04.10.2024 (вх. № 01-34/9758/24 від 04.10.2024) та № б/н від 07.10.2024 (вх. № 01-34/9853/24 від 07.10.2024) учасників справи та додані до них матеріали, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, судом задоволено останні та долучено докази до матеріалів справи.

За результатами слухання справи 08.10.2024, судом відкладено розгляд справи по суті на 22.10.2024, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

21.10.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 21.10.2024 (вх. № 01-34/10357/24 від 21.10.2024) представника позивача - керівника Круця М.Ф. про долучення довідки до матеріалів справи. Разом з цим за змістом клопотання позивач повідомляє суд про те, що Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" сплачено кошти за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 у загальному розмірі 100 000 грн.

Дослідивши клопотання позивача про долучення довідки до матеріалів справи, судом встановлено, що остання не є достовірним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ГПК України, а тому не прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 22.10.2024 судом оголошено перерву до 24.10.2024.

23.10.2024 через підсистему ЄСІТС надійшло клопотання № б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-34/10418/24 від 23.10.2024) представника відповідача - адвоката Московки О.О. про долучення платіжної інструкції № 1260 від 17.10.2024 до матеріалів справи.

24.10.2024 на адресу суд надійшло клопотання № 0ІІ2656-1І7 від 24.10.2024 позивача про долучення акту звіряння взаємних розрахунків за період 09.03.2023-22.10.2024 до матеріалів справи.

На визначену судом дату з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи представник відповідача повідомлений належним чином у судовому засіданні 22.10.2024, що підтверджується протоколом та технічним записом такого засідання.

Дослідивши в судовому засіданні клопотання № б/н від 23.10.2024 (вх. № 01-34/10418/24 від 23.10.2024) та № 0ІІ2656-1І7 від 24.10.2024 учасників справи та додані до них матеріали, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, судом задоволено останні та долучено докази до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.10.2024 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати 25.10.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" зобов`язань за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Так, позивач стверджує, що в межах Договору поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023, згідно видаткових накладних, на адресу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" Постачальником було поставлено товар на загальну суму 20 670 854,94 грн.

Умовами Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару (п. 5.3. Договору).

Втім, за поставлений товар відповідач розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 9 510 092,70 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень зводиться до того, що згідно п. 5.4 Договору Замовник здійснює оплату партії Товару, яку замовив до відвантаження у відповідності зі строками визначеними у Заявці.

Відповідач зауважує, що у заявках сторони погодили вільний графік оплати за поставлені партії продукції, та саме тому термін оплати у заявках не відображено.

Як стверджує відповідач, у останнього перед позивачем не виникло обов`язку щодо сплати коштів за поставлений товар, згідно з умовами Договору, і саме з цих підстав, позивачу було надіслано лист № 337 від 23.04.2024, в якому зазначено, що погашення заборгованості за Договором буде розпочате з вересня 2024 року.

Позивач заперечує доводи відповідача. При цьому вказує на те, що відповідно до п. 5.3 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару, тобто, сторонами при укладанні Договору, встановлено термін зобов`язання по оплаті вартості товару, який підлягає поставці та підтвердили факт обов`язковості даних положень Договору для відповідача.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач заперечуючи факт прострочення зобов`язання по оплаті за отриманий товар посилається на лист № 337 від 23.04.2024, за змістом якого відповідач повідомляє, що погашення заборгованості за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 буде розпочате з вересня 2024 року.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 09.03.2023 між Приватним акціонерним товариство "Івано-Франківськцемент" (далі по тексту - Постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі по тексту - Покупець, Замовник, відповідач) було укладено Договір поставки № 29-16/П-23 (далі по тексту - Договір), за яким Постачальник зобов`язався передати у власність Замовника продукцію, надалі за текстом цього Договору - "Товар", а Замовник, у свою чергу, зобов`язався оплатити та прийняти товар відповідно до умов цього Договору (т. 1 а.с. 118-125).

Найменування товару: Портландцемент ПЦ 1-500 Н (п. 1.2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник здійснює поставку Товару залізничним транспортом - до ст. Гнівань, ПЗЗ за власний рахунок.

За змістом п. 3.2. право власності на поставлений товар і ризик випадкової його загибелі або пошкодження переходить від Постачальника до Замовника з моменту, коли товар передано Замовнику згідно умов пункту 3.1. та Замовником зроблено відмітку про прийом товару на видаткових накладних.

Постачальник буде вважатися таким, що виконав зобов`язання поставки товару, якщо він поставив товар до місця зазначеного у п. 3.1, із усією супровідною документацією (рахунки на оплату, видаткові накладні на відповідну партію товару), яка вимагається чинним законодавством України (п. 3.3. Договору).

Загальний перелік товару, що підлягає поставці за цим договором, одиниці вимірювання, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура тощо) за сортами, групами, видами, типами, розмірами, визначаються у Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною Договору (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 3.5. Договору партія Товару, що підлягає поставці у відповідності до п. 3.8 Договору, визначається у рахунках на оплату за згодою Сторін.

Відповідно до п. 3.6. Договору поставка Товару по кількості, якості, асортименту і ціні, повинна відповідати Заявкам Замовника та супровідним документам Постачальника. На кожну Заявку Замовника поставка здійснюється по окремому супровідному документу Постачальника.

У пункті 3.8. Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється на підставі попередньої Заявки Замовника. Оформлення Заявки проводиться Замовником у порядку, визначеному Договором. В Заявці визначається: номер Заявки; дата; місце складання; найменування кожної асортиментної позиції Товару; кількість одиниць по кожній асортиментній позиції; ціна (у відповідності зі Специфікацією № 1); дата поставки Товару; місце поставки Товару; термін оплати партії Товару.

За змістом п. 5.1. Договору Замовник оплачує товар за цінами, вказаними у Специфікації № 1 до цього Договору, що являється невід`ємною частиною даного Договору і приймається Сторонами в національній валюті України - гривні.

Замовник здійснює оплату за товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту одержання товару (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору Замовник здійснює оплату партії Товару, яку замовив до відвантаження у відповідності зі строками визначеними в Заявці.

Згідно п. 5.5. Договору за згодою Сторін можливі інші форми, порядок та строки (терміни) розрахунків, які оформляються додатковою угодою за підписом уповноважених осіб.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печаткою Сторін та діє до 31.12.2023 включно, а в частині поставки до повного виконання (п. 13.2. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

09.03.2023 позивач як постачальник і відповідач як замовник уклали між собою додаткову угоду № 1 до Договору поставки (т. 1 а.с. 126-127), якою врегулювали відносини електронного документообігу.

Відповідно до умов п. 1.3. Додаткової угоди № 1 сторони домовились, що на виконання умов цієї Додаткової угоди будуть застосовуватись наступні види електронних документів: видаткова накладна; акт звіряння взаємних розрахунків.

Пунктом 1.4. Додаткової угоди визначено, що електронний цифровий підпис (ЕЦП) - електронний підпис, що отримують за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписанта. ЕЦП є аналогом власноручного підпису, засобом захисту інформації, що забезпечує можливість контролю цілісності і підтвердження достовірності електронних документів.

За змістом п. 2.2. Додаткової угоди сторони домовились про те, що починаючи з 09 березня 2023 року при виконанні умов Договору будуть здійснювати підписання зазначених в п. 1.3. документів в формі електронних документів для підтвердження описаних в них господарських операцій.

Відповідно до п. 2.6. Додаткової угоди Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕЦП Стороною-одержувачем Е-документа, отриманого від Сторони-відправника з нанесеним нею ЕЦП.

У пункті 2.12. Додаткової угоди Сторони домовились, що Е-документи, які відправлені, завірені ЕЦП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

10.04.2023 Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" та Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" підписали Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № 29-16/П-23 (т. 1 а.с. 128), в якій п. 5.3. Договору виклали в наступній редакції:

"Замовник здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту одержання Товару та наданої Замовнику податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно ст. 201 ПК України".

19.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору поставки № 29-16/П-23, якою було продовжено термін дії договору до 31 березня 2024 року (т. 1 а.с. 129).

Як стверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору за період вересень-листопад 2023 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20 670 854,94 грн, що стверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними. Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем в електронній формі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видаткових товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

За доводами позивача, за вищевказані поставки товару відповідач провів часткові розрахунки в сумі 11 160 030,12 грн, а саме:

09.10.2023 у сумі 2 025 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 1841 (т. 1 а.с. 207);

24.10.2023 у сумі 634 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 1923 (т. 1 а.с. 208);

25.10.2023 у сумі 770 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 1938 (т. 1 а.с. 209);

26.10.2023 у сумі 800 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 1942 (т. 1 а.с. 210);

31.10.2023 у сумі 4 394 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 1977 (т. 1 а.с. 211);

08.11.2023 у сумі 187 030,12 грн, згідно кредитового повідомлення № 2004 (т. 1 а.с. 212);

29.11.2023 у сумі 1 000 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 2155 (т. 1 а.с. 213);

30.11.2023 у сумі 1 350 000,00 грн, згідно кредитового повідомлення № 2171 (т. 1а.с. 214).

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 01/363-1/1 від 29.02.2024 про оплату отриманого товару.

Листом № 337 від 23.04.2024 відповідач повідомив позивача, що матиме змогу розпочати проводити розрахунки по погашенню заборгованості за Договором поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 з вересня 2024 року.

Відповідно до обопільно підписаного сторонами Акту звірки розрахунків за період з 15.09.2023 по 08.05.2024, станом на 08.05.2024 заборгованість Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" перед Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент", з урахуванням початкового сальдо 732,12 грн, склала 9 510 092,70 грн (т. 1 а.с. 131-132).

Оскільки остаточний розрахунок за поставлений товар відповідачем здійснено не було, позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 9 510 092,70 грн в примусовому порядку.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України(надалі ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ним в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 9 510 092,70 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.3. Договору поставки № 29-16/П-23 від 09.03.2023 в редакції Додаткової угоди № 2 від 10.04.2023, сторони погодили, що Замовник здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту одержання Товару та наданої Замовнику податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно ст. 201 ПК України.

Отже, прострочення відповідача щодо оплати вартості отриманого товару виникло за спливом 10 календарних днів після його прийняття (за фактом підписання відповідних видаткових накладних), що кореспондується із приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 9 510 092,70 грн основного боргу є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними доказами не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, після відкриття провадження у даній справі Приватним акціонерним товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" було сплачено Приватному акціонерному товариству "Івано-Франківськцемент" грошові кошти у сумі 1 220 216,94 грн, що стверджується платіжними інструкціями, зокрема:

- № 1029 від 12.09.2024 на суму 500 000 грн;

- № 1076 від 20.09.2024 на суму 300 000 грн;

- № 1132 від 30.09.2024 на суму 320 216,94 грн;

- № 1260 від 17.10.2024 на суму 100 000 грн.

Відтак, станом на день ухвалення рішення в даній справі, відсутній спір щодо стягнення основного боргу в розмірі 1 220 216,94 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстави. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування та є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 220 216,94 грн провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору за позовними вимогами провадження за якими закрито по п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позаяк предмет спору в цій частині перестав існувати після відкриття провадження у справі.

Відтак, витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі в сумі 142 651,39 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення 1 220 216 грн 94 коп суми основного боргу закрити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310; код ЄДРПОУ 00282435) на користь Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422; код ЄДРПОУ 00292988) 8 289 875 грн 76 коп - основного боргу та 142 651 грн 39 коп - витрат зі сплати судового збору.

Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 04 листопада 2024 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи