Рішення

від 30.10.2024 по справі 903/797/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2024 року Справа № 903/797/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Комфортбуд», смт. Ратне, Ковельського району, Волинської області

про стягнення 214 478, 54 грн.,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: Шеремета В.М. - адвокат (ордер серії АС №1113066 від 10.10.2024),

в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Коломий О.О. (службове посвідчення №071846 від 01.03.2023),

в с т а н о в и в:

13.09.2024 документ сформовано в системі «Електронний суд», а 16.09.2024 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву №51-2027вих-24 від 13.09.2024 Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Комфортбуд» 214478, 54 грн., з них: 175522,33 грн. збитків, завданих інфляцією, 38956,21 грн. процентів річних.

На обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач не перерахував до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 16.10.2024.

14.10.2024 відповідач надіслав до суду відзив на позов, у якому просить повернути позовну заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України; у випадку розгляду позовної заяви - відмовити у її задоволенні.

15.10.2024 Камінь-Каширська окружна прокуратура подала до суду відповідь на відзив, у якій просить відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві, а позовні вимоги - задовольнити.

16.10.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що станом на 16.10.2024 не надійшли відповіді на адвокатські запити.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Підстави відкладення розгляду справи визначені ст.202 ГПК України.

Обставини, на які посилається відповідач на обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи, за змістом ст.202 ГПК України не є підставою для відкладення.

Разом з цим, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач не обгрунтував, які саме обставини можуть підтвердити або спростувати докази, які витребувані за адвокатським запитом.

У судовому засіданні 16.10.2024 було оголошено перерву до 30.10.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник відповідача просила приєднати до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит Камінь - Каширської міської ради № 5164/01-28/2-24 від 16.10.2024 на підтвердження відсутності у прокурора підстав для представництва.

Оскільки відповідь від Камінь - Каширської міської ради на адвокатський запит надійшла після подачі відповідачем відзиву на позов, слід задовольнити клопотання представника відповідача та приєднати до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит Камінь - Каширської міської ради № 5164/01-28/2-24 від 16.10.2024.

Справу 30.10.2024 розглянуто за відсутності представника позивача з огляду на те, що позивач належним чином шляхом надіслання йому ухвали суду до його електронного кабінету був повідомлений про судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача судом встановлено, що 30.01.2020 між ТОВ «ДП Комфортбуд» та ОСОБА_1 було укладено договір про встановлення права користування для забудови (суперфіцію) земельною ділянкою з кадастровим номером 0721410100:01:003:1613 площею 0,2 га, яка розташована за адресою: м. Камінь-Каширський, вул. Коніщука, 26.

Земельна ділянка була передана у користування для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Державну реєстрацію договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 04.02.2020.

14.05.2020 ТОВ «ДП Комфортбуд» було відмовлено у наданні дозволу на будівельні роботи, а пізніше - 02.06.2020 надано дозвіл.

01.06.2021 за заявою ТОВ «ДП Комфортбуд» у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва зареєстровано сертифікат № ІV 122210126382 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - багатоквартирного житлового будинку по вул. Коніщука, 26 у м. Камінь-Каширський, кількістю поверхів - 7, загальною кількістю квартир - 60, площею 3265,2 м.кв.

Згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництво розпочато 02.06.2020, завершено 25.12.2020.

У розділі «Пайова участь» як підставу звільнення від сплати вказано п. 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019.

Камінь-Каширська окружна прокуратура 08.03.2024 надіслала запит до Камінь-Каширської міської ради про надання інформації про сплату відповідачем коштів пайової участі.

Згідно з відповіддю від 12.03.2024 № 1305/01-27/2-24 договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури за будівництво багатоквартирного будинку із ТОВ «ДП Комфортбуд» не укладався, Камінь- Каширською міською радою розрахунок пайової участі не проводився.

Листом від 19.04.2024 № 2001/01-27/2-24 Камінь-Каширська міська рада повідомила окружну прокуратуру про те, що запитувана інформація від ТОВ «ДП Комфортбуд» до органу місцевого самоврядування не надходила. Крім цього, міською радою проведено розрахунок розміру пайової участі у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури, згідно з яким вона становить 440 638,74 грн.

Враховуючи, що відповідач розпочав будівництво об`єкта у 2020 році, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) про перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У випадку, якщо замовником об`єкта будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури 01.05.2024 подав позовну заяву в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради до ТОВ «ДП Комфортбуд» про стягнення 440 638,74 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Камінь-Каширський.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.05.2024 було відкрито провадження у справі № 903/436/24.

Відповідно до платіжної інструкції, наданої Камінь-Каширською міською радою, 13.05.2024 вказані кошти ТОВ «ДП Комфортбуд» до місцевого бюджету було сплачено добровільно, а тому ухвалою суду від 22.05.2024 провадження у справі №903/436/24 було закрито на підставі ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VІ).

Відповідач 02.06.2020 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, а 01.06.2021було зареєстровано сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Положеннями статті 40 Закону №3038-VІ в редакції, що діяла до 01.01.2020, було передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01.01.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (надалі - Закон № 132-ІХ), яким з 01.01.2020 року виключено статтю 40 Закону № 3038-VІ, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

За змістом Закону № 132-ІХ та його прикінцевих та перехідних положень з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

При набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VІ в редакції, яка діяла до 01.01.2020, визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником збудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038- VІ після втрати нею чинності.

Разом з цим, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132- IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19.

Разом з цим, під час внесення змін до Закону № 3038-УІ (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-ІХ) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (надалі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Враховуючи те, що відповідач розпочав будівництво об`єкта у 2020 році, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) про перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У випадку, якщо замовником об`єкта будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З урахуванням наведеного відповідач як замовник будівництва був зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) грошові кошти пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Такі висновки сформульовані також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 констатовано, що ненадання замовником будівництва документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів (у даному випадку відомостей про площу квартир згідно сертифікату від 01.06.2021 №ІУ 122210126382 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України та) із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Згідно із сертифікатом від 01.06.2021 № ІУ 122210126382 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - багатоквартирного житлового будинку по вул. Коніщука, 26 в м. Камінь-Каширський , загальна площа квартир становить 3265,2 м.кв.

На час введення згаданого об`єкта будівництва в експлуатацію діяв наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 № 119, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.04.2021), згідно з якими вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Волинської області становить 13 495 грн.

Крім цього, відповідно до п. 3.2, 3.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Камінь-Каширської міської ради від 18.02.2014 № 44/12, для замовників, кошторисна вартість будівництва об`єктів яких визначена на підставі вимог ДБН Д.1.1.-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», розмір пайової участі встановлюється на рівні: 1% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. У разі коли загальна кошторисна вартість будівництва об`єктів не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, то вона визначається, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури (Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України) для Волинської області станом на день укладення договору про пайову участь, а саме: як добуток загальної площі будівництва (8 загал.) на опосередковану вартість спорудження одного квадратного метра загальної площі житла (квартири, будинку) з врахуванням ПДВ (8 1).

Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, становить 440 638,74 грн., виходячи з розрахунку: 3 265,2 м.кв. х 13 495 грн. х 1 %.

Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати до місцевого бюджету грошових коштів пайової участі, прокурор звернувся з позовом до суду про їх стягнення як безпідставно збережені.

Проте, після відкриття провадження у справі № 903/436/24 за позовом окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради до ТОВ «ДП Комфортбуд» про стягнення 440 638,74 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Камінь-Каширський, ТОВ «ДП Комфортбуд» 13.05.2024 добровільно сплатило кошти до місцевого бюджету.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14- 591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12- 105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення., який у цій справі має місце з дати, наступної за датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли відпали підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

З урахуванням наведеного, є правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та процентів річних за несвоєчасну сплату ним коштів пайової участі за період з дати, наступної за датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію, по дату виконання ним грошового зобов`язання.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 911/3025/21 вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь- якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Оскільки об`єкт прийнято в експлуатацію 01.06.2021, а кошти пайової участі відповідач сплатив 13.05.2024, то відповідач допустив прострочення платежу, а тому підлягає до задоволення вимога керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради про стягнення з відповідача 175 522,33 грн. збитків, завданих інфляцією, 38 956,21 грн. процентів річних, нарахованих за прострочення платежу за період з 02.06.2021 по 12.05.2024 (розрахунки наведені у позовній заяві - а.с.1 - 10).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини, відсутність вимоги про сплату коштів пайової участі не звільняє відповідача від обов`язку сплатити проценти річних та інфляційні, які є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання.

Підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Частинами 1, 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.

Бюджетом розвитку, згідно з приписами статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Належна інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави.

Створення та розвиток інфраструктури потребує значних матеріальних затрат і неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом.

Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об`єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.

Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також інфляційні втрати та проценти річних, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У розумінні вимог ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Камінь-Каширська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.п. 5 п. а ч. ст. 28 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури тощо.

За змістом підпункту 3 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону шляхом проведення розрахунку пайової участі щодо об`єкта будівництва.

У правовідносинах, які виникли щодо стягнення із ТОВ «ДП Комфортбуд» інфляційних втрат та процентів річних, які нараховані за несвоєчасну сплату коштів пайової участі, Камінь-Каширська міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов`язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.

З урахуванням наведеного, Камінь-Каширська міська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з відповідним позовом, проте не вживала таких дій.

У позовній заяві прокурор зазначає, що розмір інфляційних втрат та процентів річних було обчислено лише після скерування окружною прокуратурою відповідного листа. Крім цього, листом від 21.08.2024 № 4351/01-27/2-24 орган місцевого самоврядування повідомив про відсутність заперечень щодо представництва окружною прокуратурою інтересів держави у суді, що свідчить про відсутність наміру звертатись до суду з відповідним позовом самостійно.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Камінь-Каширська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом, що підтверджується копією листа №51-1995вих.24 від 09.09.2024.

Таким чином, прокурор належним чином обгрунтував підстави звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Камінь-Каширської міської ради про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних у зв`язку з несвоєчасною сплатою коштів пайової участі.

За таких обставин є правові підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Камінь-Каширської міської ради та немає правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, як стверджував відповідач у процесі судового розгляду.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі - 2 573,74 грн., сплаченого Волинською обласною прокуратурою судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Комфортбуд» (44101, Волинська область, Ковельський район, смт. Ратне, вул. Центральна, 16 А, код ЄДРПОУ 40055605) на користь Камінь-Каширської міської ради (44501, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2, код ЄДРПОУ 34836909, р/р UА558999980314131921000003558, код класифікації доходів бюджету)

- 38956 грн. 21 коп. процентів річних,

- 175 522 грн. 33 коп. збитків, завданих інфляцією.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Комфортбуд» (44101, Волинська область, Ковельський район, смт. Ратне, вул. Центральна, 16 А, код ЄДРПОУ 40055605) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UА138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2573 грн. 74 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано: 04.11.2024.

Суддя І. О. Якушева