Рішення

від 19.09.2024 по справі 910/19911/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2024Справа № 910/19911/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/19911/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про стягнення 27407,09 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Дайнека О.В.;

від відповідача: Деревецький В.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" (далі - відповідач) про стягнення 27407,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №53087Га\05АВ від 08.08.2022 за наслідками настання страхового випадку, прийняв рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, яке, на думку останнього, суперечить вимогам закону, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплачених коштів за ремонт автомобіля у розмірі 27407,09 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 матеріали справи передані для розгляду судді Івченко А.М.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №01.3-16/38/24 від 10.01.2024 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19911/23 за результатом проведення якого матеріали справи передані для розгляду судді Васильченко Т.В., що відображено у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19911/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, оскільки позивач не є належним позивачем у справі так як не є вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №53087Га\05АВ від 08.08.2022. Відповідач зауважує, що станом на момент настання події, яка має ознаки страхового випадку автомобіль марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 вже був відчужений у власність ОСОБА_2 , який не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем за договором страхування і будь-яких змін чи доповнень до договору страхування щодо обставин зміни власника спірного транспортного засобу сторони, в порядку передбаченому законом та/або договором, не підписували. Відтак, оскільки відомості про зміну власника автомобіля позивач відповідачу не повідомив, а умовами договору сторони погодили, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав неповідомлення страхувальником інформації про зміну права власності на об`єкт страхування, то відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачу є правомірною. При цьому, відповідач в порядку передбаченому статтею 90 Господарського процесуального кодексу України у відзиві на позовну заяву поставив позивачу питання.

Також 05.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке обґрунтовано необхідністю відповідача надавати суду обґрунтовані пояснення, доводи та міркування з приводу обставин у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 призначено судове засідання у справі на 05.03.2024.

19.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшли заперечення, які, за своєю суттю, є поясненнями, у яких відповідач повторно наголосив на тому, що позивачем, як страхувальником за договором страхування, належним чином не було виконано зобов`язань зі своєчасного повідомлення відповідача, як страховика, про обставини зміни власника транспортного засобу, зняття з державного обліку такого транспортного засобу та його перереєстрацію, а отже позивачем було порушено умови пункту 25.2 договору страхування, а неповідомлення страховика про зміну власника транспортного засобу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у відповідності до пункту 29.5 договору страхування. При цьому, відповідач наголошує, що позивач до позову не додає будь-яких документів, зокрема, довіреність та/або договір доручення, для отримання страхового відшкодування замість вигодонабувача, як того передбачають умови пункту 28.18 договору страхування, а тому не може вважатися належним позивачем у справі.

20.02.2024 року через відділ діловодства суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення по суті спору, у яких останній вказав, що хоч він де-юре був власником автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , втім вказаний транспортний засіб безперервно перебував у користуванні ТОВ "Софт Генерація" і воно несло усі витрати щодо експлуатації транспортного засобу, в тому числі, щодо страхування та наголосив, що він відступив право позиватися до ПАТ "СК "Аркс" по страховому випадку для ТОВ "Софт Генерація".

Також, 20.02.2024 року через відділ діловодства суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення по суті спору, у яких останній зазначив, що купуючи автомобіль марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 був попереджений попереднім власником ( ОСОБА_1 ) про те, що транспортний засіб безперервно перебуває у користуванні ТОВ "Софт Генерація" і вказане товариство несе усі витрати щодо експлуатації транспортного засобу, в тому числі, щодо страхування та зауважив на тому, що відмовився від права позиватися до ПАТ "СК "Аркс" по страховому випадку та відступив його на користь ТОВ "Софт Генерація".

04.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач наголосив, що ані ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, у зв`язку з чим їх пояснення з процесуальної точки зору не вважаються поясненнями третіх осіб в порядку передбаченому статтею 168 Господарського процесуального кодексу України, а тому не повинні враховуватися судом під час вирішення спору по суті. Крім того, відповідач наголосив, що сторони під час укладення договору страхування були вільними та на власний розсуд погодили усі його умови, у свою чергу, необхідність у повідомленні страховика про зміну власника, зняття з державного обліку, перереєстрацію транспортного засобу та про укладення будь-якого іншого правочину щодо об`єкта страхування, зумовлено тим, що такі обставини прямо впливають на оцінку ступеня страхового ризику. В свою чергу, ні страхувальник, ні вигодонабувач не повідомляли страховика про зміну власника та перереєстрацію спірного транспортного засобу, а тому станом на дату події ОСОБА_1 , як вигодонабувач по договору, права на компенсацію суми страхового відшкодування не мав, як не мав такого права і ОСОБА_2 , оскільки не є стороною договору та не є вигодонабувачем.

У судовому засіданні 05.03.2024 суд оголосив перерву до 21.03.2024.

20.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких надав відповідь на поставлені відповідачем у відзиві питання та зауважив на тому, що страховиком всупереч умовам укладеного договору страхування та положенням чинного законодавства не проводилось жодного страхового розслідування, не встановлювались обставини заявленої страхувальником події і не оцінювався розмір заподіяної шкоди, тому вважає, що страховик знайшов виключно формальну підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому, позивач в підтвердження обставин фактичного користування автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 надає копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 08.07.2020, укладеного з ОСОБА_1 , копію договору найму (оренди) транспортного засобу від 03.08.2023, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Муніципальний консалтинговий центр" та копію договору суборенди транспортного засобу від 04.08.2023, укладеного між ТОВ "Муніципальний консалтинговий центр" та ТОВ "Софт Генерація", які підтверджують факт законного користування ТОВ "Софт Генерація" автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 .

Також, до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація" надійшло клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судове засідання, призначене на 21.03.2024, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 судове засідання у справі призначено на 14.05.2024.

13.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач заперечив проти наданих позивачем договорів найму та суборенди спірного транспортного засобу та наголосив на тому, що позивач всупереч умовам пункту 25.2.3 договору не повідомляв страховику про передачу автомобіля в оренду іншим стороннім особам, за таких обставин відповідач фактично був позбавлений можливості повторно оцінити ступень страхового ризику по транспортному засобу автомобілю марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 з урахуванням обставин відчуження автомобіля до іншої особи та подальшої передачі його у найм.

Крім того, 13.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшли заперечення на клопотання ТОВ "Софт Генерація" про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 14.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про часткове задоволення клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, встановлення третій особі строку на подачу пояснень по суті спору та оголошення перерви у судовому засіданні до 04.06.2024.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи предмет та підстави позову та зважаючи, що ОСОБА_1 визначений вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №53087Га\05АВ від 08.08.2022 суд прийшов до висновку про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов`язки.

У той же час, суд не вбачає підстав для залучення ОСОБА_2 , оскільки останній за умовами договору страхування не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем, а тому вирішення даного спору на користь позивача чи відповідача жодним чином не вплине на його права та обов`язки.

31.05.2024 року через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, в яких підтримала позовні вимоги у повному розмірі та вказала, що дійсно ні він, як вигодонабувач, ні позивач, як страхувальник не повідомляли відповідача про зміну власника автомобіля, однак таке неповідомлення жодним чином не кореспондується із конкретним страховим випадком та обов`язком відповідача, як страховика провести розслідування страхового випадку та здійснити відповідне страхове відшкодування.

У судовому засіданні 04.06.2024 оголошено перерву до 09.07.2024.

10.06.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" надійшли заперечення на письмові пояснення третьої особи, в яких відповідач наголосив, що страхувальником та вигодонабувачем були допущені порушення обов`язків, передбачених п. 25.2.2, п. 25.2.3, п. 25.2.7 договору, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 29.5.6, п. 29.5.13 договору.

У судовому засіданні 09.07.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 15.08.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 судове засідання у справі призначено на 17.09.2024.

У судовому засіданні 17.09.2024 суд оголосив перерву до 19.09.2024.

У судовому засіданні 19.09.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, у свою чергу, представник відповідача заперечив проти їх задоволення.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча про розгляд даної справи була належним чином повідомлена, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що третя особа була належним чином повідомлена про судове засідання, втім про причини неявки не повідомила і не подала жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за її відсутності.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аркс" (далі - страховик, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація" (далі - страхувальник, позивач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №53087Га\05АВ (далі - договір) предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язанні з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ) та іншим майном, а саме: автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску.

Відповідно до пункту 3 та 7 договору страхування, вигодонабувачем та власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Вінницька область, Вінницький район, н.п. Агрономічне, вул. Наукова, буд. 23, реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_2 . Транспортний засіб використовується на підставі договору оренди.

Пунктом 9 договору страхування передбачено, що до страхових ризиків (з урахуванням пункту 24.2 договору) відноситься: викрадення; збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) та збитки внаслідок інших подій.

Страхова сума становить 745000,00 грн (пункту 11 договору).

У розумінні договору страхування, страховим випадком є виникнення пошкоджень ТЗ чи втрата ТЗ внаслідок однієї із події, зазначеної у п. 24.2 договору.

За умовами цього договору, страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 24.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п. 33.1 та п. 33.2 договору в результаті настання страхового випадку (пункт 24.1 договору страхування).

Відповідно до пункту 24.2 договору страхування до страхових ризиків відносяться: "викрадення" - незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час, з урахуванням умов, вказаних в розділі 16 цього договору, шляхом: грабежу - відкритого викрадення ТЗ; крадіжки - таємного викрадення ТЗ; розбою - нападу з метою заволодіння ТЗ, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства; "збитки внаслідок ДТП" - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП; "збитки внаслідок інших подій" - викрадення окремих складових частин ТЗ чи додаткового обладнання, вказаного в розділі 6 договору, а також пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, вказаного в розділі 6 договору, внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України; пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання, вказаного в розділі 6 договору, внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню, осідання ґрунту, обвалу, лавини, незвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підґрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п. 24.2.1, п. 24.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами розділу 29 цього договору.

У пункті 25.2 договору страхування сторони погодили, що страхувальник зобов`язаний, зокрема, при укладенні договору надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, і надалі письмово протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення таких обставин, інформувати його про будь-які зміни страхового ризику чи обставини, що істотно впливають на умови договору (в т.ч., але не виключно, передача застрахованого ТЗ в оренду (прокат) заставу, або іншого обтяження на застрахований ТЗ (окрім обтяження, яке пов?язане з виконанням договірних відносин страхувальника з вигодонабувачем-банком), накладення арешту, користування, зберігання, передача в статутний капітал юридичної особи, зміна власника ТЗ, заміна кузова чи двигуна, встановлення додаткового обладнання та/або заміна комплектуючих ТЗ на відмінні від тих, які приймались на страхування, наявність подвійного страхування, зняття ТЗ з державного обліку, перереєстрація ТЗ, скасування державної реєстрації, втрата ключів чи реєстраційних документів на застрахований ТЗ, поломка чи зняття пристрою для запобігання викраденню, наявність випадків протягом попереднього року, що могли б бути кваліфіковані як страхові за даним договором, використання ТЗ як таксі, укладення будь-якого іншого правочину щодо ТЗ).

Згідно пункту 25.3 договору страхування страховик має право, зокрема, перевіряти достовірність повідомленої страхувальником інформації та наданих документів, а також виконання страхувальником умов договору та правил; робити запити про відомості щодо заявленої події, застрахованого ТЗ, щодо страхувальника/ вигодонабувача/ особи, допущеної до керування, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/ перереєстрації ТЗ, належного виконання страхувальником/ вигодонабувачем/ особою, допущеною до керування ТЗ, умов договору та правил, до органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, банків, медичних закладів, та інших підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, в т.ч., до тих, що володіють інформацією про обставини заявленої події, інформацією, яка стосується застрахованого ТЗ, страхувальника/ вигодонабувача/ особи, допущеної до керування застрахованим ТЗ, попередніх власників ТЗ, документів та інформації щодо реєстрації/ перереєстрації ТЗ, а також самостійно з`ясовувати причини та обставини заявленої події; визнати подію нестраховим випадком та/або відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі умов цього договору та законодавства.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник при переході права власності на застрахований ТЗ протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зміни власника не повідомив страховика письмово (пункт 29.5.13 договору страхування).

Пунктом 30.1 договору страхування встановлено, що договір набуває чинності з 00-00 годин дати початку дії договору, яка вказана в п. 18.1 договору, але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу (першого страхового платежу) в обсязі, визначеному в п. 17.2 договору на розрахунковий рахунок чи до каси страховика, та діє до 24-00 години дня, вказаного в п. 18.2 договору як дата закінчення дії договору.

Згідно пункту 18 договору страхування, строк дії договору з 15.08.2022 по 14.08.2023 включно.

Як зазначає позивач у позові, 07.08.2023 року із автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 трапилась подія, що містить в собі ознаки страхової події, а саме: під час руху вказаним транспортним засобом каменем, що вилетів з-під автомобіля, який рухався у протилежному напрямку, було пошкоджене вітрове скло.

07.08.2023 року страхувальник звернувся до страховика із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту суми страхового відшкодування.

Згідно рахунку-фактури, виставленого СТО - ПАТ "Хмельниччина-Авто" №НА-0004166 від 29.09.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 27407,09 грн.

Факт надання СТО - ПАТ "Хмельниччина-Авто" послуг з відновлення пошкодженого автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується актом виконаних робіт № НА-0025704 від 29.09.23.

Відповідно до платіжної інструкції №694 від 29.09.2023 позивачем було сплачено на рахунок СТО вартість відновлювального у розмірі 27407,09 грн.

30.08.2023 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Аркс" було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація" лист №7874/12ЦВ, у якому страховик повідомив, що на підставі ст. ст. 4, 16, 26 Закону України "Про страхування", п. 25.2.2, п. 25.2.3, п. 25.2.7, 25.2.3.1, п. 25.3.1, п. 25.3.3, п. 25.3.4, п. 29.5.6, п. 29.5.13 договору, вимушений відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування за випадком, заявленим 07.08.2023, у зв`язку з відсутністю у страхувальника правових підстав.

Вказана відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, позивач у позові зазначає, що підставою для відмови йому у виплаті страхового відшкодування слугувало те, що під час дії договору страхування, ні страхувальником, ні вигодонабувачем не було повідомлено страховика про зміну власника транспортного засобу, як встановлено умови пункту 25.2 договору, однак сам по собі факт переходу права власності на автомобіль марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 18.07.2023 не є тією обставиною в розумінні умов договору страхування та закону, за якої страховик не міг переконатися, що ця подіє є страховим випадком та за якої законодавець пов`язує право страховика відмовити страхувальнику у здійсненні страхового відшкодування. При цьому, позивач зауважує на тому, що він здійснює постійне фактичне володіння та управління автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , про що свідчать копії договорів найму та суборенди, укладені з попереднім та теперішнім власником автомобіля і оскільки страхувальник експлуатує автомобіль, то він покриває усі витрати на його утримання,в тому числі, технічний огляд, ремонт та страхування, що підтверджується попереднім та теперішнім власником, а відтак позивач є належним позивачем та має право на отримання вартості відновлювального ремонту.

У свою чергу, відповідач заперечує проти позову і наголошує на тому, що неповідомлення страховика про зміну істотних умов договору страхування, зокрема, в частині зміни власника автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , є порушенням умов договору та слугує самостійною підставою для відмови у визнанні події страховим випадком та виплати вартості відновлювального ремонту. Відповідач наголошує на тому, що зміна власника, зняття з державного обліку та перереєстрація автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , що відбулися під час дії договору страхування прямо впливають на оцінку страховиком ступеня страхового ризику, а оскільки факту прийняття нових ризиків в порядку передбаченому договором між страхувальником та страховиком не відбулося, то за настання події, яка має ознаки страхового випадку, у страховика наявні правові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", в редакції Закону від 07.03.1996 №85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик, зокрема, зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом (стаття 20 Закону).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про страхування", страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страхувальника.

Як вбачається з умов договору страхування, він укладений відповідно до Правил №003 "Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" зі змінами (надалі - Павила).

Пунктом 25.2 договору страхування сторони погодили, що страхувальник зобов`язаний, зокрема, виконувати усі умови договору та правил.

Згідно з пунктом 33.6 договору страхування умови, не зазначені у цьому договорі, регулюються Правилами та чинним законодавством України. У випадку розбіжностей між Правилами та умовами договору пріоритетне значення мають умови, вказані в договорі.

При цьому, відповідно до пункту 33.7 договору страхування підписанням цього договору страхувальник підтверджує та визнає, що: до укладення цього договору на виконання вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" страховик надав, а страхувальник отримав та ознайомився зі всією інформацією в обсязі та в порядку, що передбачені частиною 2 статті 12 Закону (надалі - інформація); зазначена інформація є доступною в місцях обслуговування страхувальників страховика та/або на веб-сторінці страховика в мережі інтернет axa-ukraine.com, а також є повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються страховиком; вся зазначена інформація та всі умови цього договору та Правил йому зрозумілі; зазначена інформація та договір не містять двозначних формулювань та/або незрозумілих страхувальнику визначень; укладення цього договору не нав`язане йому іншою особою (в тому числі вигодонабувачем); цей договір не укладається страхувальником під впливом помилки, тяжких обставин, примусу, насильства; страхувальник має необхідний обсяг правоздатності та дієздатності для укладення договору.

Пунктом 8.2.8 Правил визначено, що страхувальник зобов`язаний, зокрема, при укладенні договору страхування надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, і надалі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виникнення таких обставин, інформувати страховика про будь-які зміни страхового ризику чи обставин (умов), що істотно впливають на умови договору страхування (передача застрахованого транспортного засобу в оренду (прокат) чи в заставу, накладення арешту або іншого обтяження на застрахований транспортний засіб (окрім обтяження, виконанням договірних відносин яке пов`язане з виконанням договірних відносин страхувальника з вигодонабувачем-банком), користування, зберігання, передача в статутний капітал юридичної особи, зміна власника транспортного засобу, заміна кузова чи двигуна, встановлення додаткового обладнання та/або заміна комплектуючих транспортного засобу на відмінні від тих, які приймались на страхування, наявність подвійного страхування, зняття транспортного засобу з державного обліку, перереєстрація транспортного засобу, скасування державної реєстрації, втрата ключів чи реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, поломка чи зняття пристрою для запобігання викраденню, використання транспортного засобу як таксі, укладення будь-якого іншого правочину щодо транспортного засобу тощо), якщо інше не передбачено договором страхування. Факт прийняття страховиком транспортного засобу на страхування у випадку збільшення ступеня ризику за відповідною обставиною підтверджується укладенням додаткової угоди до договору страхування, підписаної сторонами договору страхування.

Вказаний пункт Правил кореспондується з положеннями пункту 25.2 договору страхування.

При цьому, суд наголошує, що Правила №003 "Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)" (нова редакції), затверджені заступником Голови Правління АТ "СК "Аркс" Гавритленком В.В. від 23.05.2020 та зареєстровані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядженням №1998 від 23.06.2020, відповідно до Наказу №215-0 від 26.06.2020, що підтверджує їх відповідність законодавству, в тому числі статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону (стаття 26 Закону України "Про страхування").

Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Цивільний кодекс України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, у частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони договору страхування, будучи вільними у визначені усіх його умов з урахуванням положень цивільного законодавства встановили на власний розсуд перелік підстав, за яких страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування.

Так, пунктом 29.5.13 договору страхування сторони встановили, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо, зокрема, страхувальник при переході права власності на застрахований ТЗ протягом 3 (трьох) робочих днів з дати зміни власника не повідомив страховика письмово.

Обов`язок страхувальника повідомити страховика про зміну власника транспортного засобу закріплений і у пункті 25.2 договору страхування.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на момент укладення договору страхування, власником автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , був ОСОБА_1 , який виступав вигодонабувачем за договором.

Згідно статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 18.07.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , автомобіль марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , перейшов у власність останнього.

Відтак, у відповідності до положень пункту 25.2 договору страхування, страхувальник чи вигодонабувач мали повідомити (проінформувати) страховика про обставини зміни власника транспортного засобу автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , у строк до 21.07.2023 включно, однак вказаного не зробили, що не заперечується учасниками справи.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач, як страхувальник, належним чином не виконав умови договору страхування в частині повідомлення страховика про зміну власника застрахованого транспортного засобу, прийнята страховиком відмова за наслідками розгляду страхової події, яка має ознаки страхового випадку, у повній мірі відповідає узгодженим між сторонами на власний розсуд умовам договору страхування та не протирічить вимогам чинного законодавства.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкоджало страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком.

Так, відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик зобов`язаний, зокрема протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

У свою чергу, страхувальник зобов`язаний, зокрема, при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов`язки страхувальника (стаття 21 Закону України "Про страхування").

Положення статті 26 Закону України "Про страхування" передбачають, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку та інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Отже, Закон України "Про страхування" передбачав право сторін договору страхування розширити перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Позивач та відповідач будучи при цьому вільними у визначенні усіх умов договору, погодили, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування може бути, зокрема, неповідомлення страхувальником страховика про зміну власника застрахованого транспортного засобу.

Визначення належного власника у договорі страхування є істотною його умовою, оскільки зазвичай власник транспортного засобу є вигодонабувачем, а у разі настання страхового випадку, є особою котрій повинні виплачуватися страховиком збитки за наслідками страхового випадку, що відповідає положенням статті 3 Закону України "Про страхування".

Отже, вказана обставина прямо впливає на ступінь страхового ризику.

Пунктом 25.2 договору страхування сторони встановили, що при укладенні договору страхувальник зобов`язаний надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику, і надалі письмово протягом 3 (трьох) робочих днів з дати виникнення таких обставин, інформувати його про будь-які зміни страхового ризику чи обставини, що істотно впливають на умови договору (в т.ч., але не виключно, передача застрахованого ТЗ в оренду (прокат) заставу, або іншого обтяження на застрахований ТЗ (окрім обтяження, яке пов?язане з виконанням договірних відносин страхувальника з вигодонабувачем-банком), накладення арешту, користування, зберігання, передача в статутний капітал юридичної особи, зміна власника ТЗ, заміна кузова чи двигуна, встановлення додаткового обладнання та/або заміна комплектуючих ТЗ на відмінні від тих, які приймались на страхування, наявність подвійного страхування, зняття ТЗ з державного обліку, перереєстрація ТЗ, скасування державної реєстрації, втрата ключів чи реєстраційних документів на застрахований ТЗ, поломка чи зняття пристрою для запобігання викраденню, наявність випадків протягом попереднього року, що могли б бути кваліфіковані як страхові за даним договором, використання ТЗ як таксі, укладення будь-якого іншого правочину щодо ТЗ).

З сукупного аналізу положень Закону України "Про страхування" та умов спірного договору страхування, вбачається, що зміна власника транспортного засобу прямо впливає на ступень страхового ризику.

У той час як, оцінка ступеня страхового ризику страховиком є ключовим етапом у процесі укладання страхового договору, оскільки вона визначає можливість настання страхового випадку, його ймовірність та потенційний обсяг збитків. Метою цього процесу є визначення оптимальних умов страхування, справедливої страхової премії та розмірів відшкодування, що відповідають характеру ризиків для конкретного страхувальника.

При цьому, ефективна оцінка ступеня ризику дозволяє страховикові збалансувати фінансові інтереси компанії та забезпечити страховий захист клієнтам на справедливих умовах.

Таким чином, оцінка страхового ризику є комплексним процесом, що враховує різноманітні фактори для досягнення максимальної точності у формуванні умов страхового договору та мінімізації можливих збитків для страховика, а відтак неповідомлення страхувальником відомостей про зміну власника транспортного засобу призвело до неможливості страховика оцінити страхові ризики станом на момент настання події, яка має ознаки страхового відшкодування.

Спеціальний закон передбачив, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування може бути інша підстава визначена договором страхування, при цьому така підстава для відмови, як неповідомлення про зміну власника транспортного засобу не суперечить вимогам закону, а тому, за наявності відповідних підстав для її застосування, страховик наділений правом відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, навіть за умови, що обставини настання подіє, прямо свідчать, що це є страховим випадком.

Водночас, суд зауважує, що надані позивачем договори найму та суборенди автомобіля марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 , хоч і підтверджують факт постійного користування спірним транспортним засобом позивачем, однак не виключають обов`язку позивача, як страхувальника повідомляти відповідача, як страховика, про факт змінити власника транспортного засобу та про його передачу у користування третім особами, з метою оцінки ступня страхового ризику.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування відповідає визначеним сторонами на власний розсуд умовам договору та не протирічить вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач під час розгляду справи не довів обставин неправомірності прийняття відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

У той же час, суд відхиляє і доводи відповідача про неналежність позивача у справі, з огляду на те, що йому не було надано повноважень, передбачених в порядку Закону та договору страхування на отримання страхового відшкодування, оскільки, у даному випадку, сторонами не заперечується факт користування автомобілем марки "Mercedes-Benz V 220", державний номерний знак НОМЕР_1 уповноваженими особами (працівниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація", отже, крім того, що ТОВ "Софт Генерація" є страхувальником та фактичним користувачем транспортним засобом відповідно до умов договорів найму та суборенди, останній є також потерпілою особою.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників цивільних правовідносин та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 Цивільного кодексу України), суд з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшов висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої, остання має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом встановленого Законом строку.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судових витрат на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Генерація" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" про стягнення 27407,09 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 04.11.2024.

СуддяТ.В. Васильченко