Рішення

від 22.10.2024 по справі 910/2315/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2024Справа № 910/2315/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", м. Київ

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 217 487,20 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Скосарєв П.В. (адвокат за ордером серії АЕ№1156361 від 01.09.2022 року);

від відповідача: Хлабистін Д.М. (адвокат за довіреністю від 05.12.2023 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми збитків в розмірі 213 744,32 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 2 357,17 грн та суму 3% річних в розмірі 1 385,71 грн, у зв`язку з пошкодженням вагонів, що належать позивачу, під час перевезення залізницею.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/2315/24 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 14.05.2024.

25.04.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач є неналежною особою, яка має право звернутись до суду з даним позовом, оскільки позивач не є власником вагонів.

26.04.2024 до суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.05.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач має право на пред`явлення позову.

В судовому засіданні 14.05.2024 судом було оголошено перерву до 30.07.2024.

03.07.2024 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на позов, в яких зазначено, що позивач не є одержувачем чи відправником по деяких накладних, а тому не є належним позивачем.

11.07.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 30.07.2024 судом було оголошено перерву до 22.10.2024.

16.10.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 22.10.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У липні-серпні 2023 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

Як вбачається з наявних матеріалів справи на станції Чаплине було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 95845822, 95699229, 95692000, 95698270, 95693883, 95872123, 95846077, 95697785, 95998969, 95698932, 95699302, 95698445, 95698908, 95988754, 95698783, 95026480, 95693842, 95697868, 9594915, 95029641, 95698866.

В подальшому, на адресу начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» та начальника станції Чаплине надіслано звернення з вимогою надання матеріалів щодо виявлення та встановлення фактів розукомплектування по вище вказаним випадкам, а саме листи: №1152 від 17.17.2023 р, №1155 від 20.07.2023 р, №1176 від 31.07.2023 р, №1183 від 07.08.2023 р, №1213 від 22.08.2023 р, №1215 від 25.08.2023 р.

Також, листом №1184 від 07.08.23 року повідомлено Начальника регіональної філії «Придніпровська залізниця», Директора департаменту вагонного господарства та Директора апарату з економічної та інформаційної безпеки про складену ситуацію з проханням вжити відповідні заходи щодо недопущення подібних випадків в подальшому.

Листом №В-107 від 16.08.2023 року у відповідь на наш лист №1184 від 07.08.23 року Служба вагонного господарства Регіональної філії «Придніпровська залізниця» надано акти ВУ-23 та ГУ-23 по вказаним вагонам, але повідомлено, що акти ВУ-25 по даним випадкам не складаються, враховуючи, що розукомплектування це стороннє втручання в діяльність залізниці.

Не погоджуючись з даним твердженням позивач листом №1210 від 21.08.2023 року повідомив, що відповідно до чинних нормативних документів у даних випадках акти ВУ-25 мають складатись обов`язково, на що відповіді не отримано.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1313 від 16.11.2023 р., в якій зазначив, що у справі №910/15307/18 розглядалась аналогічна ситуація за позовом ТОВ «Лемтранс» до АТ «Українська залізниця» щодо компенсації за розукомплектування вагонів де встановлено, що позивач звертався до Начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з заявами про складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (а.24 Постанови ПАГС від 29.07.2019 року справа №910/15307/18) та у відповідь структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» були складені акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (а.25 Постанови ПАГС від 29.07.2019 року справа №910/15307/18).

В подальшому позивачем отримано лист № В-215 від 28.11.2023 року з відмовою у задоволені викладених в претензії вимог, що була складена за доручення керівництва АТ «Укрзалізниця» структурним підрозділом «Служби вагонного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Відмова аргументована тим, що розукомплектування вагонів було здійснено невстановленими особами, відповідальність з даного приводу може бути встановлено тільки відповідно до рішення суду за результатами кримінального провадження по фактах незаконного втручання в діяльність залізничного

За фактом встановлення відсутності деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування до пункту технічного огляду структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижнєдніпровськ-Вузол АТ «Українська залізниця».

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Факт надання вище вказаних послуг підтверджується Актами виконаних робіт наданими вагоноремонтним підприємством Перевізника Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 483/255 від 31.08.23, №501/255 від 06.09.23, №569/255 від 03.10.23, №594/255 від 09.10.23, №600/255 від 13.10.23, №613/255 від 23.10.23, №484/255 від 31.08.23, №502/255 від 06.09.23, №570/255 від 03.10.23, №595/255 від 09.10.23, №601/255 від 13.10.23, №614/255 від 23.10.23 та повідомленнями форми ВУ-36.

Факт сплати вище вказаних послуг підтверджується інструкціями: № 2281 від 07.08.2023 р, № 2282 від 07.08.2023 р № 2334 від 05.09.2023 р, № 2335 від 05.09.2023 р, № 2350 від 14.09.2023 р, № 2351 від 14.09.2023 р, № 2372 від 06.10.2023 р, № 2373 від 06.10.2023 р, № 2382 від 12.10.2023 р, № 2381 від 12.10.2023 р, № 2390 від 12.10.2023 р, № 2401 від 19.10.2023 р, № 2423 від 27.10.2023 р.

Загальна вартість ремонту вагонів та придбання додаткових деталей становить 213 744,32 грн, що сплачена позивачем згідно зазначених вище платіжних інструкцій (64 361,12 грн - вартість ремонту вагонів + 149 383,20 грн - вартість додатково придбаних деталей).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті розукомплектування вагонів, що складається з: 64 361,12 грн (технічне обслуговування) + 149 383,20 грн (вартість додатково придбаних деталей) = 213 744,32 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що позивач не є належною стороною, яка має право на звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Судом встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 63868913, 60520053, 63868939, 53058160, 56585227, 54040589, 60972718, 60035854, 55616411, 62008511, 60659034.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, на станціях Козятин 1, Здолбунів, Інгулець, Ім. Тараса Шевченка, Апостолове, Ароматна, Лозова було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", а саме: №№ 95845822, 95699229, 95692000, 95698270, 95693883, 95872123, 95846077, 95697785, 95998969, 95698932, 95699302, 95698445, 95698908, 95988754, 95698783, 95026480, 95693842, 95697868, 9594915, 95029641, 95698866.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

За фактом встановлення відсутності деталей, вагони власності (оренди) ТОВ "Лемтранс" були направлені на технічне обслуговування до пункту технічного огляду структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижнєдніпровськ-Вузол АТ «Українська залізниця».

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Факт надання послуг підтверджується Актами виконаних робіт наданими вагоноремонтним підприємством Перевізника Структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 483/255 від 31.08.23, №501/255 від 06.09.23, №569/255 від 03.10.23, №594/255 від 09.10.23, №600/255 від 13.10.23, №613/255 від 23.10.23, №484/255 від 31.08.23, №502/255 від 06.09.23, №570/255 від 03.10.23, №595/255 від 09.10.23, №601/255 від 13.10.23, №614/255 від 23.10.23 та повідомленнями форми ВУ-36.

Факт сплати послуг підтверджується інструкціями: № 2281 від 07.08.2023 р, № 2282 від 07.08.2023 р № 2334 від 05.09.2023 р, № 2335 від 05.09.2023 р, № 2350 від 14.09.2023 р, № 2351 від 14.09.2023 р, № 2372 від 06.10.2023 р, № 2373 від 06.10.2023 р, № 2382 від 12.10.2023 р, № 2381 від 12.10.2023 р, № 2390 від 12.10.2023 р, № 2401 від 19.10.2023 р, № 2423 від 27.10.2023 р.

Загальна вартість ремонту вагонів та придбання додаткових деталей становить 213 744,32 грн, що сплачена позивачем згідно зазначених вище платіжних інструкцій (64 361,12 грн - вартість ремонту вагонів + 149 383,20 грн - вартість додатково придбаних деталей).

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-469св10 від 02.06.2010).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Посилання відповідача на те, що позивач не має право на пред`явлення позову до залізниці про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач звертається до суду з позовом як власник (орендар) спірних вантажних вагонів, який має право на відшкодування збитків, заподіяних відповідачем.

До того ж, суд зазначає, що поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 213 744,32 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 2 357,17 грн та суму 3% річних в розмірі 1 385,71 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Водночас за висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, з набранням чинності рішенням суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди, тобто це зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду, це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

За встановленими обставинами справи, на користь позивача ухвалено про стягнення збитків даним рішенням, яким визнано грошові зобов`язання відповідача, визначено їх розмір.

Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (ч. 1 ст. 284 ГПК України).

Таким чином з дня набрання даним судовим рішенням законної сили, зобов`язання відповідача з відшкодування шкоди стануть конкретизованими і визначеними. І саме з указаного часу вони (зобов`язання) мають бути виконані.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц.

А тому, нарахування 3% річних та інфляційних втрат потрібно здійснювати від дня набрання відповідним рішенням законної сили.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17 від 10.12.2019 у справі № 912/2750/18.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 2 357,17 грн та суми 3% річних в розмірі 1 385,71 грн задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" частково обґрунтовані та підлягають задоволенню на суму в розмірі 213 744,32 грн.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне підприємство «Горизонт»» (код ЄДРПОУ 43198533, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) суму збитків в розмірі 213 744,32 грн (двісті тринадцять тисяч сімсот сорок чотири гривни 32 копійки) та суму судового збору в розмірі 3 206,17 грн (три тисячі двісті шість гривень 17 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене 04.11.2024 року.

Суддя С. МОРОЗОВ