Рішення

від 19.11.2024 по справі 910/2315/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2024Справа №910/2315/24За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", м. Київ

про ухвалення додаткового рішення

у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", м. Київ

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 217 487,20 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

27.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідач) суми збитків в розмірі 213 744,32 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 2 357,17 грн та суму 3% річних в розмірі 1 385,71 грн, у зв`язку з пошкодженням вагонів, що належать позивачу, під час перевезення залізницею.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2023 року позов задоволено частково та стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" суму збитків в розмірі 213 744,32 грн та суму судового збору в розмірі 3 206,17 грн.

25.10.2024 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2315/24, у поданій заяві заявник просять суд стягнути із відповідача 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 розгляд заяви позивача ухвалення додаткового рішення у справі №910/2315/24 призначено на 19.11.2024.

06.11.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11.11.2024 до суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.11.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просить залишити без розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та/або відмовити в її задоволенні.

Розглянувши в судовому засіданні 19.11.2024 заперечення відповідача на заяву про ухвалення додаткового рішення в частині її залишення без розгляду, суд дійшов висновку про відмову, у зв`язку з наступним.

Так, відповідач в поданих запереченнях зазначає, що адвокат Скосарев П.В. не мав повноважень, щоб подавати заяву про ухвалення додаткового рішення, а також заяви про проведення відеоконференцій, оскільки ним до зазначених заяв, було додано нотаріально непосвідчені довіреності у порядку передоручення від 06.12.2023, у зв`язку з чим просить залишити без розгляду подану заяву про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 60 ГПК України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» одним із документів, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги є довіреність.

Відповідно до положень ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Згідно ч. 8 ст. 6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

У відповідності до п. 30 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС) користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. (п. 31 Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення). (п. 32 Положення про ЄСІТС).

Згідно положень ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Відповідно до п. 34 Положення про ЄСІТС Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Згідно п. 9 Положення про ЄСІТС Інструкція користувача Електронного кабінету розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.

У розділі «Реєстрація кабінету установи та надання довіреностей представникам» сайту wiki.court.gov.ua надається наступне роз`яснення функціонування Електронного суду в контексті видачі довіреностей на представлення юридичної особи:

«З кабінету юридичної особи можливе формування та направлення заяв/клопотань. При цьому, на заяву/клопотання та додатки буде накладено КЕП керівника підприємства/установи. До списку додатків автоматично буде додано витяг з ЄДР, завірений системним КЕП.

Для надання довіреностей представникам установи необхідно:

· Перейти в розділ Довіреності/Ордери в кабінеті керівника установи;

· Відкрити документ Виписка з ЄДР;

· Натиснути кнопку Передоручити;

· Ввести РНОКПП представника (особа має бути вже зареєстрована в кабінеті ЕС);

· Обрати необхідні права доступу представника;

· Натиснути кнопку Підписати.»

Відтак, функціональна складова підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи передбачає формування у системі Електронний суд довіреності у порядку передоручення уповноваженою особою згідно витягу з ЄДР.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі №380/830/21 Верховний Суд зазначав, що: «Учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично. Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді. При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.»

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21 Верховний Суд вказав, що представник учасника справи може подавати на підтвердження своїх повноважень довіреність або ордер в електронній формі, підписані належним електронним підписом. Таку можливість для представника сторони слід розглядати як додаткову конституційну гарантію, передбачену статтями 55 та 129 Конституції України. Сучасний стан електронного судочинства в Україні враховує передові світові стандарти у сфері інформаційних технологій, дає змогу зробити його використання для особи зручним, а суду - уникати надмірного формалізму під час забезпечення доступу такої особи до правосуддя.

У постанові від 29.06.2023 по справі № 340/807/21 Верховний Суд встановив: «Суд дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення довіреності, керуючись тим, що довіреність не засвідчена нотаріально, оскільки правила засвідчення копій довіреностей, виданих в паперовій формі, неможливо застосувати до електронних доручень, сформованих учасником справи в підсистемі «Електронний суд»».

Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 в рамках справи № 560/10261/21 установив, що довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

На підтвердження повноважень представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт", зокрема, до заяви ухвалення додаткового рішення було додано сформовану у системі «Електронний суд» довіреність у порядку передоручення від 06.12.2023 року, якою керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" - Загайкевич Костянтин Ігорович - згідно витягу з ЄДР від 18.10.2023 уповноважує Скосарева Павла Володимировича представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Враховуючи викладене, до заяви позивача про ухвалення додаткового рішення були надані належні докази на підтвердження права Скосарева Павла Володимировича представляти позивача у справі, адвокат Скосарев Павло Володимирович діяв в межах наданих йому повноважень, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог відповідача про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, заперечення відповідача та заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з поданої заяви позивача, між ним (клієнт) та Скосаревим Павлом Володимировичем (адвокат) було укладено договір (угоду) про надання правової допомогу №0111/1 ПДГ від 01.11.2023, відповідно до якого, клієнт в порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.3 договору узгоджено, що на підтвердження надання правової допомоги, відповідно до умов договору адвокатом складається акт наданих послуг і направляється клієнту.

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість послуг передбачених п. 1.1 договору узгоджується окремо, про що сторони укладають додаткову угоду.

Згідно з п. 1 додаткової угоди №1 до договору (угоди) про надання правової допомоги №0111/1 ПДГ від 01.11.2023, адвокат надає правову допомогу клієнту у справі про стягнення заборгованості з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) у суді першої інстанції.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 до договору (угоди) про надання правової допомоги №0111/1 ПДГ від 01.11.2023 визначено, що на умовах п. 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення справи складатиме 40 000, 00 грн.

24.10.2024 між позивачем та адвокатом було підписано акт наданих послуг №1 до договору (угоди) про надання правової допомоги №0111/1 ПДГ від 01.11.2023 за ведення справи визначеної у Додатковій угоді №1 від 01.11.2023, згідно з яким адвокатом надано послуги з правової допомоги, вартість яких складає 40 000, 00 грн.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Так, суд зазначає, що витрати на складання заяв про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції не є обов`язковими, оскільки подання даних заяв обумовлене лише зручністю для адвоката.

Окрім того, суд приймає до уваги, що не є обґрунтованим включення послуг із написання заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, адже вона фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на їх підготовку не підлягають відшкодуванню. Вказаний висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також складності справи, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, часткове задоволення позову, заперечення відповідача, та з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу, на переконання суду, не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись приписами ст. ст. 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"" (код ЄДРПОУ 43198533, місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.)

3. Додаткове рішення набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржене в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового підписано 20.11.2024

Суддя Сергій МОРОЗОВ