Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/10238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/10238/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 12, офіс 205) до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3) про стягнення 900 000,00 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2024 на адресу Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" надійшла позовна заява до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" про стягнення 900 000,00 грн та 20.08.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший будівельний управитель» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віп-Капітал» укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № ВК/ВТО/2021-02294 (далі по тексту - Договір страхування).

Позивач вказує, що 23 серпня 2022 року, перерахував на користь Відповідача частину суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 23.08.2022.

Після здійснення перерахунку частини суми страхового платежу, з відомостей, отриманих з відкритих джерел Позивачу стало відомо, що Національний банк України (далі по тексту - НБУ) тимчасово зупинив дію всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності Товариству з додатковою відповідальністю «страхова компанія «Віп-Капітал» (ЄДРПОУ 35533505). Таке рішення Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив на засіданні 3 грудня 2021 року. Рішення про тимчасове зупинення дії ліцензії набрало чинності 4 грудня 2021 року. Зазначена інформація мітиться на офіційному сайті НБУ за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/news/all/strahoviku-timchasovo-zupineno-diyu-litsenziy.

Оскільки підпунктом 8.2.3 пункту 8.2. Договору передбачено, що дія Договору страхування припиняється та втрачає чинність, зокрема, у разі несплати Страхувальником чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу), встановлені цим Договором страхування строки. При цьому дія цього Договору припиняється з 0 год. 00 хв. дня, що йде за днем, зазначеним як останній строк внесення чергового страхового платежу (чергової частини страхового платежу).

Враховуючи, що строк сплати страхового платежу: частинами мав бути здійснений не пізніше 31.03.2022, позивач вважає що Договір страхування припинив та втратив чинність -01.04.2022, а відтак позивач вважає, що перерахована частина суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн на користь Відповідача лише 23.08.2022 є безпідставно набуті кошти.

Ухвалою суду від 26.08.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 26.08.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також судом було встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд та зазначено про обов`язок Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" зареєструвати свій електронний кабінет.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 03.09.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600286339023) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 03.09.2024, який направлявся на адресу відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3) був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший будівельний управитель» (далі по тексту - Страхувальник, Позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віп-Капітал» (далі по тексту - Страховик, Відповідач) укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № ВК/ВТО/2021-02294 (далі по тексту - Договір страхування).

Предметом цього Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням Страхуванням шкоди, заподіяної Третім особам, внаслідок здійснення ним господарської діяльності (п. 1.1. Договору страхування).

Пунктом 3.3. Договору страхування передбачено, що страховий платіж - плата за страхування, яку Страхувальник зобов`язаний внести Страховику згідно з Договором страхування.

Страхові суми, безумовні франшизи, страхові тарифи, загальний страховий платіж за цим Договором страхування та строк його сплати вказані у Додатку № 1 до цього Договору страхування (п. 3.5. Договору страхування).

Пунктом 4.1. встановлено, що Договір страхування набуває чинності 08.10.2021 та діє до 30.09.2022.

Підпунктом 8.2.3 пункту 8.2. Договору передбачено, що дія Договору страхування припиняється та втрачає чинність, зокрема, у разі несплати Страхувальником чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу), встановлені цим Договором страхування строки. При цьому дія цього Договору припиняється з 0 год. 00 хв. дня, що йде за днем, зазначеним як останній строк внесення чергового страхового платежу (чергової частини страхового платежу). Внесена частина страхового платежу у цьому випадку не повертається.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору страхування, страховий платіж складає 2 686 302,00 гривень. Строк сплати страхового платежу: частинами, не пізніше 31.03.2022.

23 серпня 2022 року, Позивач перерахував на користь Відповідача частину суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 23.08.2022.

Позивач вказує, що здійснюючи 23.08.2022 перерахування грошових коштів в розмірі 900 000,00 грн на користь Відповідача, Позивач помилково вважав, що Договір страхування діє до 30.09.2022, як це визначено п. 4.1. Договору та не врахував, що положеннями підпункту пункту 8.2. підпункту 8.2.3. Договору страхування було передбачено дострокове припинення дії договору та втрати ним чинності у зв`язку з несплатою Страхувальником (Позивачем) чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу) у строк визначений Додатком № 1 до Договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладений між сторонами Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № ВК/ВТО/2021-02294 від 08 жовтня 2021 за своєю правовою природою є договором добровільного страхування.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень Закону України «Про страхування», страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Спірні правовідносини склались між сторонами з приводу перерахування позивачем 23.08.2022 грошових коштів в розмірі 900 000,00 грн на користь відповідача, позивач помилково вважав, що Договір страхування діє до 30.09.2022, як це визначено п. 4.1. Договору та не врахував, що положеннями підпункту пункту 8.2. підпункту 8.2.3 Договору страхування було передбачено дострокове припинення дії договору та втрати ним чинності у зв`язку з несплатою Страхувальником (Позивачем) чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу) у строк визначений Додатком № 1 до Договору.

Окрім того як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи Національний банк України (далі по тексту - НБУ) тимчасово зупинив дію всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності Товариству з додатковою відповідальністю «страхова компанія «Віп-Капітал» (ЄДРПОУ 35533505). Таке рішення Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив на засіданні 3 грудня 2021 року. Рішення про тимчасове зупинення дії ліцензії набрало чинності 4 грудня 2021 року.

21 січня 2022 року, Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалено рішення про анулювання 16 ліцензій. Такі відомості на офіційному сайті НБУ за посиланням https://bank.gov.ua/ua/news/all/desvat-ustanov-viklvucheno-z-revestriv-shist-dobrovilno-vidmovilisya-vid-litsenziy.

При цьому, як вказує позивач з Комплексної інформаційної системи НБУ, що міститься за посиланням https://kis.bank.gov.ua/Home/SrchViewLic/20000039128 останньому стало відомо, що на підставі заяви Відповідача йому анульовано 16 ліцензій на надання фінансових послуг у сфері страхування, у тому числі ліцензію на страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

З відомостей, що містяться у Комплексній інформаційній системі НБУ за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/ вбачається, що Відповідача виключено з Державного реєстру фінансових установ.

Поміж тим в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомив позивача про настання обставин, що зумовлені тимчасовим зупиненням дії ліцензій на надання фінансових послуг у сфері страхування, а потім виключенням відповідача з Державного реєстру фінансових установ та анулюванням всіх його ліцензій.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено ст. 997 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про страхування", договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 105 Закону України «Про страхування» визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред`явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Підпунктом 8.2.3 пункту 8.2. Договору передбачено, що дія Договору страхування припиняється та втрачає чинність, зокрема, у разі несплати Страхувальником чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу), встановлені цим Договором страхування строки. При цьому дія цього Договору припиняється з 0 год. 00 хв. дня, що йде за днем, зазначеним як останній строк внесення чергового страхового платежу (чергової частини страхового платежу). Внесена частина страхового платежу у цьому випадку не повертається.

Судом встановлено, що 23 серпня 2022 року, Позивач перерахував на користь Відповідача частину суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 23.08.2022.

Позивач вважає що Договір страхування припинив та втратив чинність - 01.04.2022, а відтак перерахована частина суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн на користь Відповідача лише 23.08.2022 є безпідставно набутими коштами.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, своїх заперечень стосовно позовних вимог не надав.

За таких обставин, суд з урахуванням підпункту 8.2.3 пункту 8.2. Договору прийшов до висновку, що станом на 01.04.2022 договірні відносини сторін, враховуючи їх поведінку та обставини, припинились.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладена така правова позиція: кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19.

Відповідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

При цьому стандарт "вірогідності доказів" не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20).

З огляду на те, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування позовних вимог не надав, суд з урахуванням вірогідності доказів та враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 900 000,00 грн, дійшов висновку про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів у загальному розмірі 900 000,00 грн.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів сплати позивачу суми 900 000,00 грн. матеріали даної справи не містять та відповідачем не подані.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 900 000,00 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3 код ЄДРПОУ 35533505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 12, офіс 205, код ЄДРПОУ 34333076) грошові кошти у розмірі 900 000 (дев`ятсот тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024.

Суддя Владислав Демидов