Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/10238/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2024Справа № 910/10238/24

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 12, офіс 205) до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3) про стягнення 900 000,00 грн.,

Без повідомлення (виклику) сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.08.2024 на адресу Господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" надійшла позовна заява до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" про стягнення 900 000,00 грн та 20.08.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший будівельний управитель» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віп-Капітал» укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № ВК/ВТО/2021-02294 (далі по тексту - Договір страхування).

Позивач вказує, що 23 серпня 2022 року, перерахував на користь Відповідача частину суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 23.08.2022.

Після здійснення перерахунку частини суми страхового платежу, з відомостей, отриманих з відкритих джерел Позивачу стало відомо, що Національний банк України (далі по тексту - НБУ) тимчасово зупинив дію всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності Товариству з додатковою відповідальністю «страхова компанія «Віп-Капітал» (ЄДРПОУ 35533505). Таке рішення Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг ухвалив на засіданні 3 грудня 2021 року. Рішення про тимчасове зупинення дії ліцензії набрало чинності 4 грудня 2021 року. Зазначена інформація мітиться на офіційному сайті НБУ за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/news/all/strahoviku-timchasovo-zupineno-diyu-litsenziy.

Оскільки підпунктом 8.2.3 пункту 8.2. Договору передбачено, що дія Договору страхування припиняється та втрачає чинність, зокрема, у разі несплати Страхувальником чергового страхового платежу (чергової частки страхового платежу), встановлені цим Договором страхування строки. При цьому дія цього Договору припиняється з 0 год. 00 хв. дня, що йде за днем, зазначеним як останній строк внесення чергового страхового платежу (чергової частини страхового платежу).

Враховуючи, що строк сплати страхового платежу: частинами мав бути здійснений не пізніше 31.03.2022, позивач вважає що Договір страхування припинив та втратив чинність -01.04.2022, а відтак позивач вважає, що перерахована частина суми страхового платежу в розмірі 900 000,00 грн на користь Відповідача лише 23.08.2022 є безпідставно набуті кошти.

Ухвалою суду від 26.08.2024 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 26.08.2024, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 у справі № 910/10238/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

11.11.2024 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення допомогу відповідно до якої представник просить стягнути 40 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, остання містить посилання, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу складатимуть 40 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки рішення у справі № 910/10238/24 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, суд вважає наявні у справі матеріали достатніми для здійснення розгляду заяви без виклику учасників справи, та згідно приписів ст. 244 ГПК Україна судове засідання для розгляду заяви позивача не призначається.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат у сумі 40000,00 грн представник позивача надав копію: рахунку-фактури № 23/01 від 23.01.2024, платіжну інструкцію № 2 від 23.01.2024, рахунок-фактури № 05/11 від 05.11.2024, платіжну інструкцію № 19 від 11.11.2024, договір про надання правової допомоги № ПБУ від 23.01.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 05.11.2024.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням «КОРТ РАЙДЕР» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" (замовник) було укладено Договір, відповідно до п. 2.1 якого виконавець надає послуги в міру звернення замовника.

Згідно з п. 5.1 Договору вартість послуг за цим Договором складає 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.

20 000,00 (двадцять тисяч) гривень Замовник сплачує протягом 3 днів після підписання Договору на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

20 000,00 (двадцять тисяч) гривень Замовник сплачує протягом 3 днів після підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) па підставі виставленого Виконавцем рахунку.

У відповідності до п. 5.2 Договору Акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які містять детальний опис, обсяг та вартість наданих послуг, складаються сторонами по мірі необхідності за результатами наданих послуг. Замовник підписує Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 3 днів з моменту його надання Виконавцем або надає мотивовану відмову від підписання з переліком внесення необхідних коригувань і термінів їх здійснення.

05.11.2024 між виконавцем та замовником підписано акт приймання-передачі наданих послуг до Договору, відповідно до якого адвокатське об`єднання надало, а клієнт отримав професійну правничу допомогу в рамках даної справи, в наступному обсязі:

- вивчення наданих Замовником документів, у тому числі страхового договору № ВК/ВТО/2021-02294 від 08.10.2021, інформації стосовно поточного стану справ ТДВ «Страхова компанія «Віп-капітал»;

- аналіз судової практики щодо стягнення безпідставно набутих коштів;

- складання та подання до господарського суду позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів з ТДВ «Страхова компанія «Віп-капітал».

Відповідно до вказаного акту фіксована вартість наданих адвокатом виконавця послуг складає 40 000,00 грн.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 викладено правову позицію, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та [або] значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім [орієнтовним] розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Водночас суд з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі з урахуванням предмету спору, складності відповідної роботи та кількістю процесуальних документів, що містяться в матеріалах справи.

Так, частина п`ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем не було подано жодного процесуального документу.

Аргументи позивача окрім викладених у позовній заяві, які б вплинули на розгляд справи позивачем не подавалось.

Суд не вбачає, що з правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, а саме з договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами № ВК/ВТО/2021-02294 за яким же сам позивач помилково (як вказував останній) перерахував грошові кошти у розмірі 900 000,00 грн відповідачеві потребував значної складності для формування правової позиції для захисту адвокатом інтересів позивача.

Окрім того суд звертає увагу, що дана справа є незначної складності, що було зазначено в ухвалі суду від 03.09.2024 та стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Враховуючи вищевикладене, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 40 000,00 грн є співрозмірні зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВІП-КАПІТАЛ" (01601, місто Київ, Печерський Узвіз, будинок 3 код ЄДРПОУ 35533505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ УПРАВИТЕЛЬ" (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Космічна, будинок 12, офіс 205, код ЄДРПОУ 34333076) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом додаткового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання додаткового рішення 18.11.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ