Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/10549/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/10549/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва (04212, м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 10) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ вул. Хрещатик, 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 18) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» (04200, місто Київ, вул. Бережанська, будинок 15) про стягнення 18 578 941,72 грн,

Представники учасників справи:

від прокуратури - Стретович М.О.;

від позивача - Шевченко І.Є.;

від відповідача - Якімлюк Н.О.;

від третьої особи - Попов А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2024 в системі «Електронний суд» заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» про стягнення 18 578 941,72 грн, та 29.08.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч вимог законодавства не виконано обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва (листи Департаменту економіки та інвестицій КМДА від 11.03.2024 №050/08-1052, від 16.04.2024 № 050/08-1600).

З огляду на що прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

18 578 941,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10549/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2024 о 10:15 год.

29.08.2024 в системі «Електронний суд» заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сформовано заяву про забезпечення позову у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, що на праві власності зареєстровано за ТОВ «БУДБІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 40045466, 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 18):

- квартира № 72 по вул. Автозаводській, 72-б в м. Києві загальною площею 67 кв.м, житлова площа - 37 кв.м, реєстраційний номер майна - об`єкта нерухомого майна -2604062780000;

- квартира № 132 по вул. Автозаводській, 72-б в м. Києві загальною площею 66,8 кв.м, житлова площа - 36,8 кв.м, реєстраційний номер майна - об`єкта нерухомого майна -2598257680000;

- квартира № 112 по вул. Автозаводській, 72-б в м. Києві загальною площею 67,3 кв.м, житлова площа - 36,9 кв.м, реєстраційний номер майна - об`єкта нерухомого майна -2590659980000;

- квартира № 32 по вул. Автозаводській, 72-б в м. Києві загальною площею 67 кв.м, житлова площа - 36,8 кв.м, реєстраційний номер майна - об`єкта нерухомого майна -2604159480000.

Ухвалою суду від 30.08.2024 в задоволенні заяви заступника керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Підготовче засідання, призначене на 26.09.24 о 10:15 год не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Демидова В.О. на навчанні, відтак ухвалою суду від 13.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/10549/24 на 30 днів та підготовче засідання у справі №910/10549/24 призначено на 03.10.24 о 10:45 год.

17.09.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач зокрема зазначає, що між позивачем, відповідачем та третьою особою жодних договорів про сплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, де було б передбачено додаткову відповідальність відповідача, не укладалося.

Таким чином, заявлена позивачем до відповідача, як начебто замовника будівництва, згідно закону вимога про стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, є необґрунтованою, оскільки відповідач не є замовником будівництва, а також відсутня пряма вказівка у законі про додаткову (субсидіарну) відповідальність відповідача перед позивачем та між сторонами не укладався договір, що передбачав таку відповідальність.

17.09.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Останнє обґрунтоване тим, що у позовній заяві заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ», як субсидіарного боржника, до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 18 578 941, 72 грн пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, який замовник будівництва зберігає без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування, на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача зазначає, що в даному позові заявлено позовну вимогу щодо стягнення безпідставно збережених грошових коштів, тобто спір не стосується права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, стягнення коштів внаслідок відчуження чи оренди.

19.09.2024 в системі «Електронний суд» заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва сформовано відповідь на відзив, відповідно до якого прокурор зокрема зазначив, що укладанням договору від 08.07.2016 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав ТОВ «АТП-13057-7» надала повноваження ТОВ «БУДБІЛДІНГ» здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва вказаного об`єкту, які визначені законодавством і належать ТОВ «АТП-13057-7», зокрема, вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом Об`єктів будівництва, в т.ч компенсувати ТОВ «АТП-13057-7» грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту ( п. 5.1.23 Договору).

За умовами вказаного договору саме ТОВ «БУДБІЛДІНГ» несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови, у тому числі, сплату або компенсацію ТОВ «АТП-13057-7» пайової участі в розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 6.2.5 Договору). Пунктом 9.3.5 вказаного договору також передбачено, що саме ТОВ «БУДБІЛДІНГ» зобов`язане нести всі витрати, які має понести ТОВ «АТП-13057-7» в зв`язку із пайовою участю у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Враховуючи викладене, прокурор вважає доводи відповідача такими, що не відповідають вимогам законодавства та обставинам даної справи, а відтак просить позовну заяву Оболонської окружної прокуратури м. Києва в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДБІЛДІНГ» про стягнення коштів задовольнити в повному обсязі.

19.09.2024 в системі «Електронний суд» заступником керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва сформовано заперечення на клопотання ТОВ «БУДБІЛДІНГ» щодо зміни підсудності, відповідно до яких прокурор зазначив, що згідно з частиною 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення.

З огляду на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном, прокурор зазначає, що заявлена позовна вимога безпосередньо кореспондується та виходить з правовідносин, пов`язаних з будівництвом об`єкта нерухомості на території міста Києва.

23.09.2024 в системі «Електронний суд» третьою особою сформовано пояснення, відповідно до яких представник зазначив зокрема, що договором №1 від 08.07.2016 між третьою особою та відповідачем виконання функцій замовника будівництва та обов`язку по сплаті пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва покладено саме на відповідача, третя особа ж не може бути боржником у цьому зобов`язанні та не несе солідарної відповідальності за зобов`язання ТзОВ «Будбілдінг».

24.09.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник зокрема зазначив, що зобов`язання щодо відшкодування витрат або їх компенсації, які виникають у ТОВ «АТП-13057-7» та ТОВ «БУДБІЛДІНГ», ніяким чином не породжують і не встановлюють обов`язки відповідача перед позивачем, оскільки позивач не є стороною цього договору та у договорі відсутні положення, що передбачають право позивача вимагати у відповідача сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

29.09.2024 в системі «Електронний суд» третьою особою сформовано пояснення, відповідно до яких представник зокрема зазначив, що відповідач був обізнаний із вимогами щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва і в даному випадку є належним відповідачем у цій справі, який несе відповідний обов`язок по сплаті пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

29.09.2024 в системі «Електронний суд» третьою особою сформовано заперечення на клопотання щодо направлення справи за підсудністю, обґрунтовуючи останнє представник вказав, що позовні вимоги стосуються безпосередньо сплати відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці у м. Києві за адресою: вул. Бережанська, 15. Отже представник третьої особи вважає, що спір має розглядатися за місцезнаходженням майна.

Ухвалою суду від 30.09.2024 заяву представника Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.

01.10.2024 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату - після розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року у справі № 320/4099/23, а саме після 03.10.2024 року. Окрім того у згаданому клопотанні представник зазначив, що представник відповідача адвокат Якімлюк Н.О. позбавлена можливості бути присутнім в судовому засіданні 03.10.2024 року, оскільки весь день буде перебувати на заході з підвищення кваліфікації.

У судове засіданні 03.10.2024 прибув прокурор, представник позивача, а також третя особа, представник відповідача у судове засідання не прибув повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Львівської області, а також відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Закрито підготовче провадження у справі № 910/10549/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024.

В судове засідання 24.10.2024 з`явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 24.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл ТОВ «АТП-13057-7» № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва.

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ «АТП-13057-7».

08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» (далі - третя особа, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» (далі - відповідач, сторона-2) укладено договір №1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, який викладений у новій редакції додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору №1 від 08.07.2016 від 14.05.2017 (далі - додатковий договір).

Як вбачається з преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Відповідно до п.3.1 договору (тут і далі в редакції додаткового договору) предметом цього договору є надання стороною-1 виключних повноважень (функцій замовника будівництва) стороні-2 на виконання всіх дій, в тому числі на вчинення правочинів щодо закупівель товарів, робіт та послуг, укладання відповідних договорів та контролю за їх виконанням, що стосуються проектування, отримання дозвільних документів, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом всіх об`єктів будівництва на земельній ділянці для реалізації проекту забудови, для набуття кожною із сторін у свою власність майнових прав на об`єкти нерухомого майна в об`єктах будівництва та об`єктів нерухомого майна відповідно до умов цього договору.

При виконанні цього договору сторона-2 не набуває права оренди (орендаря, суборендаря) на земельну ділянку (п. 3.2 договору).

Укладанням цього договору сторона-1 надала повноваження стороні-2 здійснювати за власний рахунок функції замовника будівництва об`єкту, які визначені законодавством і належать стороні-1, а саме вчиняти інші дії, які замовник проектування та/або будівництва об`єктів будівництва зобов`язаний чи вправі вчинити відповідно до законодавства України, нормативних документів, договорів, інших правочинів чи на іншій підставі з метою належного проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів будівництва, в т.ч. компенсувати стороні-1 грошові кошти, які та сплатила або зобов`язана сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (п. 5.1.23 договору).

За умовами п. 5.2 договору у випадку, якщо чинним законодавством не передбачена можливість одноособово стороною-2 укладати вищевказані у п. 5.1 договору договори чи вчиняти відповідні дії, а така можливість передбачена спільно у обох сторін, то сторона-1 зобов`язана вчинити такі дії спільно зі стороною-2, а у випадку якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладення обома сторонами вищевказаних у цьому пункті договору договорів чи вчиняти відповідні дії, а так можливість передбачена виключно для сторони-1, то сторона -1 зобов`язана укласти відповідні договори та вчинити відповідні дії від свого імені, або надати визначеній стороною-2 особі довіреність на вчинення відповідних дій (в тому числі, але не виключно, на укладення відповідних договорів). При цьому, у випадку, якщо чинним законодавством не визначено іншого, сторона-2 вправі самостійно визначати умови вищевказаних у цьому пункті договору договорів та осіб, з котрими укладаються такі договори.

Сторона-2 несе всі витрати, пов`язані з реалізацією проекту забудови, окрім тих, щодо яких вказаний обов`язок покладений на сторону-1 (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2.5 договору до витрат сторони-2 належать у тому числі, але не виключно, сплата або компенсація стороні-1 пайової участі в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі, передбаченому договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно з п. 9.3.5 договору сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторога-1 в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 12.4 договору).

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як стверджує прокурор, що відповідачем ТОВ «Будбілдінг» всупереч вимог законодавства обов`язок щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва не виконано, що підтверджується листами Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації від 11.03.2024 №050/08-1052, від 16.04.2024 №050/08-1600).

Згідно з інформацією, наведеною у зазначених листах Департаменту економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації, довідки про виконання умов пайової участі або про відсутність зобовязання по сплаті пайової участі ТОВ «Будбілдінг» та ТОВ «АТП-13057-7» не надавались. Крім того Департаментом неодноразово направлено вимоги щодо підписання та сплати розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (від 17.05.2023 №050/08-1876, від 04.07.2023 №050/908-2522). Однак розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста відповідачем та ТОВ «АТП-13057-7» не підписаний, відповідно кошти пайової участі ТОВ «АТП-13057-7» та ТОВ «Будбілдінг» не сплачені.

Прокурор зазначає, що ввівши об`єкт в експлуатацію та ухилившись у 2021 році від сплати коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, відповідач прострочив виконання відповідного нормативного обов`язку, що існував станом на 05.09.2021 та 14.09.2021.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі № 47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Пунктом 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплені повноваження виконавчих органів міських рад щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з підпунктом 1 пункту «б» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснення контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності віднесено до повноважень виконавчих органів міської ради.

Пунктом 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі також - Порядок), передбачено, що в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім того, пунктом 4.1 Порядку визначено, що замовники зобов`язані звернутися із заявою про визначення розміру пайової участі саме до Департаменту.

На підставі наведеного слід дійти висновку, що органом, уповноважених на виконання функцій контролю за дотриманням законодавства у даному випадку є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

Як наголошував прокурор інтерес держави полягає у необхідності відшкодування коштів пайової участі на користь місцевого бюджету замовником будівництва об`єкту, який ухиляється від виконання вимог законодавства, що призвело до набуття відповідачем майна (грошових коштів) та їх збереження без належної правової підстави.

Прокурором на доведення порушення інтересів держави наголошено, що Департаментом, починаючи з 17.05.2023 систематично здійснювалося листування з ТОВ «АТП-13057-7» та з 04.07.2023 з ТОВ «Будбілдінг» щодо необхідності сплати коштів пайової участі, тобто уповноваженому органу було відомо про порушення тривалий час.

Крім того, Оболонська окружна прокуратура міста Києва 05.04.2024 зверталась до Департаменту з листом №54-2897вих-24 щодо необхідності вжиття дієвих заходів, спрямованих на стягнення коштів належної до сплати пайової участі в даному випадку.

Як вбачається з інформації Департаменту (листи від 11.03.2024 №050/08-1052, від 16.04.2024 №050/08-1600) останній обмежився надсиланням відповідачу вимоги щодо необхідності сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

Прокурор наголошує, що вжиті Департаментом заходи є недостатніми та не призводять до ефективного, дієвого та належного поновлення порушеного права держави щодо отримання коштів до бюджету, які б вона могла реально одержати за звичайних обставин.

Департамент, будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольні сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив усіх достатніх та необхідних заходів для їх захисту, тим самим допустив неналежне виконання покладених на нього функцій.

Листом від 17.07.2024 Оболонська окружна прокуратура м. Києва повідомила Департамент про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою, а позов до суду надійшов 28.08.2024.

Таким чином, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо стягнення коштів пайової участі, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.

Вказане свідчить про нездійснення Департаментом повноважень із захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 926/14/19 зазначив: якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». У такому разі (за умови наявної відповіді уповноваженого органу) дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора), про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб`єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.

Невжиття Департаментом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про порушення інтересів держави, повинно кваліфікуватись як бездіяльність щодо захисту державних інтересів.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва в суді.

Крім того, надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 № 806/1000/17, від 02.10.2018 № 4/166 «Б», від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 №915/20/18, від 19.03.2019 у справі №925/1381/16.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Оболонської окружної прокуратури міста Києва було дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та подано позову заяву до суду в інтересах держави у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Для вирішення спору в справі першочергово потрібно встановити замовників будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва».

Як вбачається із Дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ113173632120 від 29.12.2017, який виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, вказаний дозвіл виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7 як замовнику на «Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва».

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ «АТП-13057-7».

Так, з матеріалів справи вбачається і не заперечується сторонами, що 08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТП-13057-7» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг» (сторона-2) укладено договір №1 про будівництво та купівлю-продаж майнових прав, який викладений у новій редакції додатковим договором про внесення змін та доповнень до договору №1 від 08.07.2016 від 14.05.2017. Як вбачається з преамбули додаткового договору, сторони уклали цей договір у зв`язку з наявністю наміру реалізувати проект забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:018:0010 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Бережанська, 15.

Водночас, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон в редакції станом на 29.12.2017, тобто на дату видачі дозволу на будівельні роботи) замовник - фізична або юридична особа, - яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Крім того, визначення поняття замовника будівництва передбачено також Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженим затвердженого рішенням КМР від 15.11.2016 № 411/1415.

Зокрема, пунктом 2.1. Порядку визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка здійснює, має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (будинків, будівель, споруд, їх комплексів або частин).

Статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

У той же час частиною 7 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що У разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції станом на 14.09.2021, тобто на дату видачі сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Указаними вище нормативно-правовими актами передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території повинна подати у встановленому законом порядку заяву про намір такої забудови, а також отримати передбачені чинним законодавством дозвільні документи.

У разі ж зміни замовника або делегування його функцій іншій особі, змовник у визначений законом строк зобов`язаний повідомити про такі зміни орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим як установлено вище, 29.12.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113173632120 на виконання будівельних робіт із будівництва об`єкта: «Будівництво житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва» саме ТОВ «АТП-13057-7» як замовнику.

В подальшому Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано та видано сертифікати про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об`єктів:

- №ІУ123210721769 від 05.09.2021 (ІІ черга, 2-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210906783 від 14.09.2021 (ІІ черга, 1-й пусковий комплекс);

- №ІУ123210907694 від 14.09.2021 (ІV черга, 1-й пусковий комплекс).

Згідно з інформацією, наведеною у вказаному дозволі та сертифікатах готовності, замовником будівництва є ТОВ «АТП-13057-7».

Будь-яких доказів зміни замовника або ж передачі його функцій іншій особі з належним повідомленням про такі зміни органу державного архітектурно-будівельного контролю, сторонами не надано.

Більш того, матеріалами справи підтверджується, що у всіх дозвільних документах щодо об`єкту будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного та соціально-побутового призначення за адресою: вул. Бережанська, 15 в Оболонському районі м. Києва, замовником визначено саме ТОВ «АТП-13057-7».

Крім того, згідно з п. 9.3.5 договору, на який посилається прокурор в обґрунтування позовних вимог, сторона-2 зобов`язана нести всі витрати, які має понести сторона-1 в зв`язку із пайовою участю сторони-1 у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, зокрема, але не виключно, в зв`язку із будівництвом дитячих садків, навчальних закладів, закладів надання медичної допомоги, доріг загального користування, під`їзних доріг, облаштування дитячих майданчиків тощо, як цього вимагатиме законодавство України та буде закріплено у відповідному договорі.

Водночас матеріали справи не містять жодних договорів, укладених між позивачем, відповідачем та третьої особою, про сплату коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, де було б передбачено додаткову відповідальність відповідача.

Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначаються положеннями ст. 619 ЦК України.

За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги.

Положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містять прямої вказівки щодо застосування субсидіарної відповідальності поряд із зобов`язаннями забудовника (замовника будівництва).

Матеріали справи не містять договору, в якому б відповідач брав на себе зобовязання щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури міста Києва.

Положеннями п. 5.1.23 договору від 08.07.2016 в редакції додаткового договору від 14.05.2017 передбачено обов`язок компенсувати ТОВ «АТП-13057-7» грошові кошти, які те сплатило або зобов`язано сплатити за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Водночас договір про пайову участь ТОВ «АТП-13057-7» не укладався та грошові кошти не сплачувалися.

Разом з тим, зобовязання щодо відшкодування витрат або їх компенсації, які виникають у ТОВ «АТП-13057-7» та ТОВ «Будбілдінг», ніяким чином не породжують і не встановлюють обов`язки відповідача перед позивачем, оскільки позивач не є стороною цього договору та у договорі відсутні положення, що передбачають право позивача вимагати у відповідача сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що Заступник керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся до суду з вказаним позовом до неналежного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Так само у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21 викладено правовий висновок про те, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі належного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

За таких обставин, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача, суд не здійснює розгляд справи по суті позову, не приймає до уваги та не надає оцінку усім іншим доводам сторін, оскільки вони не мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024

Суддя Владислав ДЕМИДОВ