Рішення

від 23.10.2024 по справі 915/149/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 915/149/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югкомп-Сервіс» (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 5, кв. 12; ідентифікаційний код 37585293)

про: зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

13.02.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 09.02.2024 (вх. № 1746/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальність «ЮГКОМП-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 375Н5293, 54030, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 5. кв. 12) в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальність «ЮГКОМП-СЕРВІС» кредиторські вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код в ЄДРПОУ 14360570) за кредитними договорами, що виникли станом на 15.12.2023 р. у загальному розмірі 110 623,37 грн.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Заяви на відкриття рахунку б/н від 18.03.2011; наказу Сп-2010-817 від 22.7.2010; Умов та правил надання банківських послуг (витяг), що діяли на момент укладення договору; виписок по рахунках; заяви АТ КБ «ПриватБанк» з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЮГКОМП СЕРВІС» б/н від 11.01.2024, з доказами її направлення відповідачу; та мотивовані, зокрема, тим, що станом на 15.12.2023 у ТОВ «ЮГКОМП-СЕРВІС» існує заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по Договору від 18.03.2023 в сумі 110 623, 37 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 12 000 грн, заборгованості за відсотками 33 431,81 грн, боргу по комісії 7 373,36 грн та боргу по пені 57 818, 20 грн. Позивач зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «ЮГКОПМ-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37585293) перебуває в стані припинення, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ по ТОВ «ЮГКОМПСЕРВІС». В силу вимог чинного законодавства позивач направив на адресу ТОВ «ЮГКОМПСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37585293) Заяву АТ КБ «ПриватБанк» з кредиторськими вимогами до ТОВ «ЮГКОМП СЕРВІС» б/н від 11.01.2024, разом із розрахунком заборгованості станом на 15.12.2023, договором б/н від 18.03.2011 з додатками, виписками про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом відправлення разом із трекінгом відправлення АТ «Укрпошта» №4909401852193. Зазначена заява з кредиторськими вимогами відповідачем не отримано з невідомих причин, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошта, щодо поштового відправлення 4909401852193. Позивач також зазначає, що з огляду на те, що рахунки ТОВ «ЮГКОМП-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 37585293) відкритті в Приватбанку, не закриті ліквідаційною комісією, й відсутні докази складання проміжного ліквідаційного балансу, вважає за можливе звернутися до суду, з вимогою щодо визнання кредиторських вимог Приватбанку в розмірі 110 623,37 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 12 000 грн, заборгованості за відсотками 33 431,81 грн, боргу по комісії 7 373,36 грн та боргу по пені 57 818,20 грн та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «ЮГКОМП-СЕРВІС».

Ухвалою від 13.03.2024 (суддя Алексєєв А.П.), після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/149/24 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.04.2024 до суду від позивача надійшли пояснення б/н від 03.04.2024 (вх. № 3987/24), які судом (суддя Алексєєв А.П.) до розгляду не прийняті, з постановленням відповідної ухвали в підготовчому засіданні 08.04.2024.

В підготовчому засіданні, проведеному 08.04.2024, судом (суддя Алексєєв А.П.) було постановлено ухвалу, з занесенням її до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду по суті.

У зв`язку з відпусткою судді Алексєєва А.П., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/149/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим у справі № 915/149/24 визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 01.08.2024 було постановлено справу № 915/149/24 прийняти до провадження судді Смородінової О.Г.; повторно розпочати розгляд справи № 915/149/24 по суті; судове засідання з розгляду справи № 915/149/24 по суті призначити на 02 жовтня 2024 року о 13:00.

23.09.2024 до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.09.2024 (вх. № 11371/24) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 23.09.2024.

Ухвалою суду від 02.10.2024 розгляд справи по суті було відкладено на 24 жовтня 2024 року о 12:30.

02.10.2024 до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 02.10.2024 (вх. № 11833/24) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористалися.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 13.03.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 20.03.2024 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600255108147).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2024 у справі № 915/149/24 відповідач отримав 20.03.2024.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 04.04.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань щодо спірних правовідносин суду не надав.

23.10.2024 в судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 23.10.2024 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В

Предметом даного позову є немайнова вимога позивача про зобов`язання відповідача в особі голови комісії з припинення визнати та включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, а також наявність підстав для включення відповідної заборгованості до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Югкомп-Сервіс» на відкриття рахунку б/н від 18.03.2011;

- Умови та правила надання банківських послуг (витяг), що діяли на момент укладення договору, з наказом № Сп-2010-817 від 22.7.2010 про їх затвердження;

- банківські виписки по рахунках № 26005021715639, № 35787058716609, № 20628054210068, № 26009060748608, № 20675057006426, № 20636054201359, № 80303053203449, № 26073053212940, № 20699054217915, № 20681054225313, № 96116054214481, № 20688054220195, № 35792058762239, № 89864041700039, № 89868053205488, № 26076057005655, № 20695057006202, № 20685054220143, № 80324053205653, № 96111054214840, № 96111011700879, № 80321053203249, № 96114054215170, № 96119041701776, № 29094050131936, № 29097011704870, № 80916057711421, № 82341011704143;

- заява Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП СЕРВІС» б/н від 11.01.2024, з доказами її направлення відповідачу.

Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Матеріали справи свідчать, що 18.03.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Відповідно до вказаної заяви товариство приєдналося до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 18.03.2011, та взяло на себе зобов`язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26009060748608 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнтбанк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов`язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.2.1.1.8. Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

За даними позивача, свої зобов`язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 12000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано виписку по рахунку 26009060748608.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом із цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 18.03.2011. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.

Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4 яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов`язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань. Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Відповідно 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня , (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, водночас, відповідно до 3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

За даними позивача, не спростованими та не заперечними відповідачем, останнім допущено порушеннями зобов`язань за Договором обслуговування кредитних лімітів, у зв`язку із чим на поточному рахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» станом на 15.12.2023 має заборгованість у розмірі 110 623, 37 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 12 000 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 33 431,81 грн; заборгованості з комісії у розмірі 7373, 36 грн; заборгованості з пені у розмірі 57818,20 грн.

На підтвердження видачі кредитних коштів, часткового погашення тіла кредитного ліміту, відсотків, пені та комісії по Договору б/н від 18.03.2011 позивачем надано суду виписки по рахунках № № 26005021715639, № 35787058716609, № 20628054210068, № 26009060748608, № 20675057006426, № 20636054201359, № 80303053203449, № 26073053212940, № 20699054217915, № 20681054225313, № 96116054214481, № 20688054220195, № 35792058762239, № 89864041700039, № 89868053205488, № 26076057005655, № 20695057006202, № 20685054220143, № 80324053205653, № 96111054214840, № 96111011700879, № 80321053203249, № 96114054215170, № 96119041701776, № 29094050131936, № 29097011704870, № 80916057711421, № 82341011704143.

Відповідачем наведені позивачем розрахунки не спростовано, контррозрахунок не надано.

За перевіркою суду позивачем відповідні нарахування проведені правильно.

При цьому, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 37585293) перебуває в стані припинення; до реєстру був внесений записи: «В стані припинення, 16.08.2012, 15221100002020972, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації», «Вимоги кредиторів розглядаються до: 17.11.2012».

Позивач зазначає, що в силу вимог чинного законодавства Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» направило на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» заяву з кредиторськими вимогами від 11.01.2024, разом із розрахунком заборгованості станом на 15.12.2023, договором б/н від 18.03.2011з додатками, виписками про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг.

Зазначена заява з кредиторськими вимогами відповідачем не отримана з невідомих причин, що підтверджується інформацією з офіційного сайту Укрпошта, щодо поштового відправлення 4909401852193.

Оскільки неотримання відповідачем заяви з кредиторськими вимогами свідчить про ухилення останнього від визнання грошових вимог, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1). Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч. 3). До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється (ч. 4). Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч. 5). Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч. 6).

Відповідно до статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (п. 1 ч. 1); якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства (ч. 3).

Приписами ч. 2 ст. 48 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, установленому цим Законом, з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Інші підстави та порядок припинення товариства встановлюються законом.

У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними (ч. 5 ст. 112 ЦК України).

Судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» (ідентифікаційний код 37585293) перебуває в стані припинення з 16.08.2012 за рішенням засновників, строк для заявлення вимог кредиторів установлено до 17.11.2012.

Позивач 11.01.2024 направив на адресу відповідача заяву з кредиторськими вимогами, в якій просив розглянути вимоги АТ КБ «Приватбанк» та включити їх до ліквідаційного балансу (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 4909401852193).

Поштове відправлення не було отримано відповідачем та повернуто позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Тобто, ліквідаційна комісія фактично не розглянула вимоги позивача, а залишила їх без розгляду.

Норми цивільного законодавства не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 910/9052/18 та від 26.10.2022 у справі № 910/406/21).

При цьому, доведення факту ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду вимог кредитора не потребує надання останнім доказів отримання зазначеною комісією/ліквідатором заяви з кредиторськими вимогами. Такий факт (ухилення) суд може встановити на підставі наявних у справі доказів належного звернення кредитором до боржника (юридичної особи, що припиняється) та відсутності відповідного рішення ліквідаційної комісії (ліквідатора), яке в силу частини шостої статті 105 ЦК України має надсилатися кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання таким боржником відповідної вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 905/229/21).

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 105, ч. 3 ст. 112 ЦК України суд вважає, що неотримання відповідачем заяви з кредиторськими вимогами свідчить про ухилення комісії з припинення відповідача від виконання обов`язків, передбачених статтями 105, 107 Цивільного кодексу України, щодо визнання існуючої заборгованості перед позивачем та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.

Суд зазначає, що правове регулювання процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням її учасника спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом такого учасника як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд і правом кредитора цієї юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про її припинення, на задоволення своїх кредиторських (грошових) вимог. Відтак, настання наслідків у вигляді припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації є можливим за умов дотримання учасником цієї особи та її ліквідаційною комісією (ліквідатором) добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої положеннями цивільного законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу. Інша поведінка названих осіб суперечитиме таким засадам цивільного законодавства, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Добровільна ліквідація юридичної особи без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Припинення юридичної особи шляхом добровільної ліквідації (за рішенням її учасників) є можливим виключно у випадку достатності майна цієї особи для задоволення вимог її кредиторів (платоспроможності боржника). Протилежний стан, а саме недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, зумовлює в силу вимог частини третьої статті 110 ЦК України обов`язок такої юридичної особи здійснити всі необхідні дії, визначені законодавством про банкрутство (чинним Кодексом України з процедур банкрутства, що встановлює умови та порядок, зокрема, відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом).

Перевірка факту достатності майна юридичної особи, що ліквідується за рішенням учасників, для задоволення вимог її кредиторів здійснюється на підставі відомостей проміжного ліквідаційного балансу цієї особи, який складається ліквідаційною комісією (ліквідатором) після закінчення строку для заявлення вимог кредиторами. Відповідно, наявність та розмір кредиторської заборгованості такої особи встановлюється, виходячи з пред`явлених кредиторами, в межах відповідного строку, грошових вимог до неї (статті 110-112 ЦК України).

У контексті наведеного, враховуючи пропуск позивачем строку на звернення з кредиторськими вимогами, суд зазначає, що ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація юридичної особи за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення такої особи, передбаченої статтями 110, 111 ЦК України, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.

Законодавець пов`язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права, зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у цій справі.

Якщо вимоги кредитора не визнані ліквідаційною комісією (ліквідатором), а кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України. При цьому, такі наслідки стосуються випадків як своєчасного (в межах строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), так і несвоєчасного звернення з кредиторськими вимогами.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення, то ліквідаційна комісія (ліквідатор) у випадку обґрунтованості таких вимог зобов`язана в силу частини четвертої статті 112 ЦК України їх погасити (задовольнити) з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. У разі ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду таких вимог (поданих з пропуском вищезазначеного строку) кредитор може захистити своє право шляхом звернення до суду з відповідним позовом про зобов`язання ліквідаційної комісії (ліквідатора) визнати кредиторські вимоги та задовольнити їх з майна боржника, що залишилось після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Якщо звернення з кредиторськими вимогами відбулось поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення (у зв`язку з чим відбулось затвердження проміжного ліквідаційного балансу та задоволення своєчасно заявлених вимог кредиторів, після чого складення та затвердження ліквідаційного балансу), а майна боржника виявилось недостатньо для повного чи часткового задоволення вимог цього кредитора, то такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 905/229/21.

В обох випадках (звернення з кредиторськими вимогами в межах та поза межами строку, визначеного учасниками юридичної особи, що прийняли рішення про її припинення), якщо у задоволенні кредиторських вимог за рішенням суду кредиторові відмовлено, такі вимоги вважаються погашеними в силу положень частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У випадку ухилення ліквідаційною комісією (ліквідатором) від розгляду кредиторських вимог, частина третя статті 112 ЦК України не виключає можливості розгляду судом таких вимог навіть у разі, якщо звернення кредитором до суду відбулось поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/28502/14, від 10.05.2023 у справі № 905/229/21).

Таким чином, ухилення ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» від розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та не включення їх до ліквідаційного балансу призводить до того, що позивач (кредитор) фактично перебуває у стані правової невизначеності щодо своїх прав та зумовлює їх порушення, тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів затвердження проміжного ліквідаційного балансу учасником юридичної особи, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, як того вимагає ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів товариства, як кредитора у процесі ліквідації юридичної особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 5, кв. 12; ідентифікаційний код 37585293) в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальність «ЮГКОМП-СЕРВІС» кредиторські вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) за кредитними договорами, що виникли станом на 15.12.2023 у загальному розмірі 110 623,37 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГКОМП-СЕРВІС» (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 5, кв. 12; ідентифікаційний код 37585293) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 3028,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Югкомп-Сервіс» (54030, м. Миколаїв, вул. Наваринська, буд. 5, кв. 12; ідентифікаційний код 37585293).

Повне рішення складено та підписано судом 04.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова