Рішення

від 29.10.2024 по справі 925/833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Черкаси Справа № 925/833/24

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Костянтина ДОВГАНЯ, з секретарем судового засідання Тетяною ДЯЧЕНКО, за участю представників: позивача Самофал В.І., адвокат за ордером, відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Смілаенергопромтранс до Приватного підприємства Телерадіокомпанія Сміла - ТВ про стягнення 4 692, 78 грн,

УСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Смілаенергопромтранс звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства (далі - ПП) Телерадіокомпанія Сміла - ТВ про стягнення 4 692, 78 грн боргу за отриману теплову енергію, з яких:

- 4 538,73 грн основний борг,

- 44,05 грн 3 % річних,

- 56,13 грн інфляційні,

- 53,87 грн пеня.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав зобов`язання з оплати послуг за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування.

Ухвалою від 19.07.2024 суд прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позов суду не подав.

Ухвалою суду від 19.09.2024 розгляд справи був відкладений на 11:00 год. 29 жовтня 2024 року.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини нез`явлення суд не повідомлений.

Судом з`ясовано, що станом на 29.10.2024 установою поштового зв`язку ухвала суду від 19.09.2024 не вручена, а повернута з відміткою у Довідці про причини повернення (ф.20): «за закінченням терміну».

З огляду на викладене, суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою судом з додержанням вимог процесуального закону за належною адресою надсилалася ухвала від 19.09.2024 для вчинення відповідних дій та яка повернулася до суду через закінчення терміну зберігання, є дією у площині волевиявлення самого адресата, тобто має суб`єктивний характер.

Про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, в тому числі шляхом розміщення оголошення про повідомлення відповідача на веб-сторінці Судова влада України.

Відтак, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Суд, вислухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Позивач - ТОВ Смілаенергопромтранс є одним з надавачів послуг з централізованого опалення в м. Сміла Черкаської області.

З матеріалів справи вбачається, що у сезоні 2023-2024 років одним з багатоквартирних будинків, який опалював позивач, був будинок № 1 по вул. Захисників України в м. Сміла Черкаської області, що підтверджується актом про подачу теплової енергії від 02.11.2023, підписаного між позивачем та балансоутримувачем будинку Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Квітень-2017».

У вказаному багатоквартирному будинку знаходиться вбудоване нежитлове приміщення магазину загальною площею 43,8 кв.м., яке належить територіальній громаді м. Сміла та знаходиться в оперативному управлінні Управління економічного розвитку виконавчого комітету Смілянської міської ради, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2023 № 335495111.

Після отримання вказаної інформації позивач звернувся з листом від 14.06.2023 № 449 до міського голови міста Сміли про підтвердження інформації щодо власності та повідомлення балансоутримувача/орендаря цього приміщення.

Листом від 07.07.2023 № 669/02-50 виконавчий комітет Смілянської міської ради підтвердив, що вказане приміщення належить територіальній громаді, однак перебуває в оренді згідно договору від 27.12.2016 № 87/02-10 у відповідача - ПП «Телерадіокомпанія «Сміла-ТВ».

Позивачем була отримана копія вказаного договору оренди з додатковою угодою, згідно яких строк дії договору діяв по 31.10.2022. Водночас, відповідно до положень п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 р. № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Тобто, враховуючи викладене, дія договору оренди індивідуально визначено (нерухомого майна або іншого) комунального майна № 87/02-10 від 27.12.2016 (далі - Договір оренди) продовжена, а відповідач продовжує здійснювати оренду вказаного вище приміщення.

За умовами п. 7.1.8 Договору оренди Орендар зобов`язаний самостійно нести всі витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна (тепло-водо-електропостачання,прибирання прибудинкової території тощо).

З матеріалів справи вбачається, що вказане нежитлове приміщення від`єднане від мереж централізованого опалення, однак власник/користувач згідно діючого законодавства повинен оплачувати свою частину теплової енергії, яка була витрачена на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень в багатоквартирному будинку, а також функціонування системи опалення.

Суд враховує, що у 2021 році вступили в дію наступні нормативно-правові документи:

- Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року (далі - Закон);

- Правила надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила);

- Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджену наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика), яка діяла протягом опалювального періоду 2021-2022 року в 2 редакціях: до 28.01.2022 та після цього.

За приписами п. п. 2, 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово- комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги Таким чином товариство є виконавцем комунальної послуги, а власники приміщень (житлових і нежитлових) в будинку по вул. Захисників України, 1 в м. Сміла є індивідуальними споживачами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 13 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Судом встановлено, що 13.10.2021 позивач на своєму офіційному веб-сайті http://septrans.com.ua/ опублікував договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Оскільки власники приміщень в будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з товариством відповідний договір, то з 13 листопада 2021 року вважається, що з усіма власниками приміщень в цього будинку укладений індивідуальний договір з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

За приписами ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначив позивач, він 01.10.2023 підготував договір із заявою приєднання від імені відповідача - ПП «ТРК «Сміла-ТВ» та звернувся до директора Вариводи Г.Г. для його підписання, проте останній категорично відмовився його отримувати та підписувати. У зв`язку з чим 08.11.2023 позивач направив вказаний договір поштою, що підтверджується відповідною квитанцією, однак поштове відправлення повернулося з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги

щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону до повноважень Кабінету Міністрів України належать:

1) затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком;

2) затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком (Постанови КМУ № 830, № 1182).

За змістом п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, належать: становлення методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії, а також послуги з поводження з побутовими відходами) у багатоквартирних будинках та інших будівлях, де налічуються два або більше споживачів.

Таким чином, Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень затвердив Правила, а Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - Методику розподілу теплової енергії в багатоквартирному будинку.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 8 Закону Виконавець комунальної послуги зобов`язаний у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Отже, підсумовуючи викладене, позивач зобов`язаний здійснювати розподіл спожитої теплової енергії будинком № 1 по вул. Захисників України у відповідності до Методики, а відповідач в свою чергу зобов`язаний дотримуватися положень цих нормативних документів та сплачувати відповідні нарахування.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

2) плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що відповідно п. 14 Правил, в редакції яка діяла в грудні 2021 року, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Пунктом 7 Правил передбачено, що визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору: за показаннями вузла комерційного обліку договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору.

Згідно п. 24 Правил обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Відповідно п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Аналізуючи вищевикладене і враховуючи те, що приміщення відповідача відокремлене від системи централізованого опалення, останній зобов`язаний приймати участь в оплаті своєї частки від обсягу теплової енергії:

1) витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі;

2) на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Суд враховує, що відповідно п. 2 Розділу І Методики в редакції від 28.01.2022 загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Згідно п. 3 Розділу І Методики в редакції від 28.01.2022 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

За приписами п. 12 розділу IV Методики в редакції від 28.01.2022 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

За умовами п. 5 публічного Договору про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного між сторонами, Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:

1) обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

2) частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

3) обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

П.32 публічного Договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. А відтак, відповідач має оплачувати частку теплової енергії, яка спожита будинком, незважаючи на відсутність централізованого опалення.

За умовами п. 22 публічного Договору про надання послуги з постачання теплової енергії Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання здійснює виконавець.

Пунктами 30, 32, 34 публічного Договору про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця septrans.com.ua.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Наказами позивача № 30 від 11.11.2022, № 33 від 28.12.2023 була встановлена плата за абонентське обслуговування в розмірі 38.07 грн та 42.94

грн відповідно.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 06.10.2023 № 382 для ТОВ «Смілаенергопромтранс» встановлено тариф на постачання теплової енергії за категорією споживачів «Інші споживачі» в сумі 4357,98 грн/Гкал з ПДВ.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Методики, в редакції станом на період надання послуги, розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.

Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр).

Відтак відповідач як споживач, в якого індивідуальне опалення має сплачувати: за загальнобудинкові потреби та за тепло, яке надходить від транзитних стояків, що проходять через його приміщення, тобто за стояки.

Оскільки в товариства відсутні дані для здійснення розрахунку загальнобудинкових потреб за формулами (зокрема інформації про всі мережі в будинку, їх протяжність, діаметр та інше, енергоаудиту, то застосовано положення п. 8 розділу ІV Методики, відповідно до якої У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.

Саме цей відсоток брався від усієї спожитої будинком теплової енергії, оскільки будинок в якому розміщено приміщення відповідача, є п`ятиповерховим, що підтверджується зокрема низкою технічних паспортів, доданих до позовної заяви.

Qопз.б.п= zвідкл* Qз.б.поп.проект, де: Qз.б.поп.проект - визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал;

zвідкл - коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою: zвідкл=1+ Sвідкл/Sоп.буд,де:

Sвідкл - опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м-2;

Sоп.буд - загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м-2.

Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл.і), розраховується за формулою: Qвідкл.і=0,86*10-6* qвтр.транз * L lтранз*mопал.розр, де:

0,86 * 10-6 - перевідний коефіцієнт одиниць вимірювання фізичних величин, Вт*год у Гкал;

qвтр.транз = 7 Вт/м - питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів, які прокладаються в шахтах, каналах, штрабах, Вт/м; питомі теплові втрати трубопроводів, ізоляція на ділянках яких відсутня або порушена, збільшуються на 100 %; можуть застосовуватись питомі теплові втрати відповідно до проекту відокремлення (відключення) приміщення (за його наявності) або за результатами розрахунку організації, яка має на це відповідний дозвіл;

L lтранз - довжина всіх транзитних трубопроводів у приміщенні з індивідуальним опаленням або окремому приміщенні з транзитними мережами опалення, м;

mопал.розр - фактична кількість годин надання послуги з постачання теплової енергії у розрахунковому періоді, годин.

З врахуванням цих нормативно-правових актів Боржнику були нараховані наступні суми щодо оплати за теплову енергію:

- за жовтень 2023 року - плата за абонентське обслуговування 38,07 грн;

- за листопад 2023 року - 631,91 грн. за теплову енергію та плата за абонентське обслуговування 38,07;

- за грудень 2023 року - 958,76 грн. за теплову енергію та плата за абонентське обслуговування 38,07;

- за січень 2024 року - 997,98 грн. за теплову енергію та плата за абонентське

обслуговування 42,94;

- за лютий 2024 року - 814,94 грн. за теплову енергію та плата за абонентське

обслуговування 42,94;

- за березень 2024 року - 806,23 грн. за теплову енергію та плата за абонентське обслуговування 42,94;

- за квітень 2024 року - плата за абонентське обслуговування 42,94 грн;

- за травень 2024 року - плата за абонентське обслуговування 42,94 грн.

Всього плата складала 4538,73 грн.

Відповідно до положень п. 35 Правил, п. 38 Типового договору та публічного договору приєднання, Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з ч. 1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Як встановлено ч.1 та 2 ст.509, ч. І ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредтора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних за формулою: Сума санкції ( 3 % річних) = С х З хД/365 / 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку за прострочення відповідачем грошового зобов`язання за період з 01.12.2023 по 01.07.2024 становить 44,05 грн 3% річних.

Суд також враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому суд вказав, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку інфляційні втрати за період з 01.12.2023 по 01.06.2024 склали 56,13 грн.

Окрім того, згідно п. 45 типового договору та укладеного між сторонами публічного договору приєднання у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку пеня за період з 01.12.2023 по 01.07.2024 за прострочення платежів складає 53,87 грн.

Таким чином, як зазначив позивач, з відповідача підлягає стягненню основний борг в сумі 4538,73 грн., 3 % річних в сумі 44,05 грн., інфляційні втрати в сумі 56,13 грн, пеня в сумі 53,87 грн., а всього 4692,78 грн.

За приписами частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно п.1 ч. ст.174 Господарського кодексу (далі - ГК) України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Наведеними вище нормами господарського законодавства врегульовано правові підстави виникнення господарських зобов`язань, до яких, зокрема, належить господарський договір.

За приписами ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Ч.1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За змістом частин 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За правилами ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч.2 ст.12 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

В силу абзаців 1 та 2 частини 5 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

За правилами абз.6 ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 24 Закону України Про теплопостачання основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків; недопущення провадження будь-яких видів господарської діяльності в охоронних зонах теплових мереж без погодження з власником об`єкта теплопостачання.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України та 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст.610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до таких висновків.

Суд, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору вважає, що між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно Закону України Про теплопостачання на споживачів теплової енергії покладено обов`язок своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії та вносити плату за постачання теплової енергії.

Договір є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення такого у договорі або законі не висловив заперечень проти договору у формі мовчання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі №646/834/17.

Дослідивши розрахунок поданий позивачем про стягнення з відповідача в порядку ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та втрат внаслідок інфляції, суд приходить до наступного.

Постановою від 05.03.2022 № 64 Кабінет Міністрів України установив, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Суд зауважує, що вказана постанова стосується оплати виключно населенням за житлово-комунальні послуги, тобто жодним чином не стосується категорій споживачів інші споживачі та/або бюджетні установи та організації.

Позивач здійснював нарахування згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України. Жодні зміни до цієї статті під час дії воєнного стану не були внесені. Тому, суд враховуючи положення Цивільного кодексу України, як основного регулятора приватних відносин, вважає нараховані позивачем 3% річних та інфляційні обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України і є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача.

Відтак, суд, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат внаслідок інфляції за прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вважає його арифметично правильним і таким, що підлягає до задоволення.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за отриману від позивача теплову енергію в розмірі 4692,78 грн, з яких: 4538,73 грн борг за теплову енергію, 44,05 грн 3 % річних, 56,13 грн інфляційних втрат, 53,87 грн пені за період з жовтня 2023 року по травень 2024 року.

Відповідно ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.236-241 ГПК, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «Сміла-ТВ», (код ЄДРПОУ: 34781698; вул.Незалежності,88, м.Сміла, Черкаська область, 20702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Смілаенергопромтранс (код ЄДРПОУ: 33931257; 20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Василя Стуса, 41):

- 4 538,73 грн (чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім грн 73 коп.) основний борг,

- 44,05 грн (сорок чотири грн 05 коп.) 3 % річних,

- 56,13 грн (п`ятдесят шість грн. 13 коп.) інфляційні втрати,

- 53,87 грн (п`ятдесят три грн. 87 коп.) пеня,

- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення складено і підписано 04.11.2024.

СУДДЯ Костянтин ДОВГАНЬ