Ухвала

від 01.11.2024 по справі 156/934/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/934/24

провадження № 2/156/300/24

У Х В А Л А

01 листопада 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого суддіФедечко М.О.

за участю секретаря судових засідань Салатюк Г. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області, Виробниче управління житлово-комунального господарства про встановлення безоплатного земельного сервітуту, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про скасування дії земельного сервітуту, скасування запису про проведену державну реєстрацію прав та про зобов`язання ОСОБА_1 вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

В провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває вищенаведена цивільна справа.

Справа перебуває на стадії судового розгляду по суті.

31.10.2024 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подав на адресу суду заяву про забезпечення позову в обґрунтування якої зазначив, що він звернувся до суду з позовом у зв`язку із вчиненням відповідачем ОСОБА_3 перешкод у користуванні спільним приміщенням котельні. Ствердив, що ОСОБА_3 не заперечує факт вчинення нею перешкод у користуванні позивачем за первісним позовом спільним приміщенням котельні, оскільки вона вважає, що це її приватна власність, однак незважаючи на наявний cпip, котрий триває уже значний час, приміщення котельні все ще знаходиться у спільному користуванні сторін, оскільки наявний сервітут, до приміщення котельні підведені комунікації: вода, підведені труби на опалення, як до квартири ОСОБА_1 так i до квартири ОСОБА_3 , встановлений котел на опалення. На даний час суттєво похолодало, скоро зима, тому ОСОБА_1 потрібен доступ до приміщення котельні з метою контролю cтaнy опалення його квартири. Також, в приміщенні котельні знаходиться лічильник на газ, який встановлений спеціально для обліку газу, що спожитий спільним котлом. (газовий лічильник обліковується за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно), тому i для контролю спільно спожитого газу потрібен доступ до приміщення котельні. Вважає, що в даному випадку нівелюється право ОСОБА_1 на ефективний судовий захист та поновлення порушених прав за захистом яких він звернувся.

ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що на даний час він має право на користування спільним приміщенням котельні та частиною земельної ділянки на яку накладено сервітут, однак через дії ОСОБА_3 він цього права позбавлений.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 , з метою забезпечення позову у цивільній справі № 156/934/24, просить вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити ОСОБА_3 чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 33 кв.м, та приміщенням котельні площею 5,6 кв.м., на яких встановлений сервітут, кoтрі знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, сторони в судове засідання не викликалися.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, оглянувши письмові матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, що передбачено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України.

Відповідно до ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 153 ЦПК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам" (пункт 4).

Разом із тим, Верховним Судом у постанові від 10 травня 2023 року в цивільній справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22) виснувано, що застосування такого виду забезпечення позову, за змістом якого фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечитиме меті процесуального інституту забезпечення позову та знівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення по суті спору суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи потрібно позов задовольнити або в позові відмовити. Позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Так, із аналізу прохальної частини первісної позовної заяви ОСОБА_1 та заяви про забезпечення позову вбачається, що вимоги останнього, викладені у позові та у заяві про його забезпечення фактично є ідентичними, це усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 33 кв.м. та приміщення котельні, як сервітутом. В той же час відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом у якому просила скасувати дію земельного сервітуту площею 33 кв.м. встановленого на належній їй земельні ділянці та приміщені котельні.

В Постанові від 22.09.2021 року у справі № 752/24015/20 Верховний Суд вказав, що тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.

Тобто, задоволення заяви про забезпечення позову у даному випадку призведе до результату, якого позивач за первісним позовом бажає досягти за наслідками розгляду цієї справи, а отже при задоволенні заяви про забезпечення позову судом фактично буде вирішений спір, що із огляду на приписи ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.

При цьому, заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципи змагальності та процесуальної рівноправності сторін.

Підстав для застосування положень абз. 2 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, у цьому випадку, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вимушений відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали суду складено 01.11.2024 року.

Суддя М.О. Федечко