Рішення

від 28.10.2024 по справі 559/1547/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/1547/24

Провадження № 2/559/541/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Рижко С.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвокатки Лопухович А.О.,

представника Органу опіки та піклування Дубенської міської ради - Кобилянського Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 2013 року. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубенського міськройонного суду від 07.12.2016 шлюб між сторонами розірвано. Син проживає та знаходяться на утриманні позивачки. Відповідач з 2016 року, тобто коли фактично припинилися сімейні стосунки сторін відсутній в житті свого сина, не цікавиться його долею, не допомагає матеріально, самоусунувся від його виховання та утримання. Фактично син називає батьком, і знає як батька, вітчима, тобто другого чоловіка позивачки. Від другого шлюбу у позивачки народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діти зростають разом у любові, для них створені всі умови для гармонійного розвитку. Відповідач покладених законом обов`язків не виконує, не бере будь-якої участі у вихованні сина, неповнолітній ОСОБА_5 знаходиться на утримання позивачки. Тому, звертається до суду за захистом своїх прав і просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та понесені судові витрати у справі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

07.05.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.09.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Лопухович А.О. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додала, що батько, самоусунувся від виховання сина, не спілкується у жодній з можливих форм. Неповнолітній ОСОБА_5 знає та вважає батьком другого чоловіка позивачки - ОСОБА_6 .

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що вісім років назад розлучилася з чоловіком, бачила його один раз, шість років тому. Дитина не знає свого біологічного батька, він не дзвонить, не приходить, грошей на утримання сина ніколи не дав і не дає, участі у вихованні не бере, його родичі також не спілкуються з сином та участі у вихованні не приймають. Три роки тому була з сином у церкві та бачила матір колишнього чолові (бабу ОСОБА_5 ) , однак вона просто відвернулася від нього (свого внука).

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_7 , сусід позивачки, надав суду пояснення наступного змісту: перший чолові ОСОБА_8 ніколи не з`являвся після розлучення, взагалі ніколи не бачив його, ні з дитиною, ні з колишньою дружиною, хоча поряд проживали близько п"ятнадцяти років. З другим чоловіком позивачка живе десь 7-8 років, а першого вже стільки ж саме не бачив, однак до розлучення знав його особисто, віталися. Хлопчик ОСОБА_5 з теперішнім чоловіком позивачки ОСОБА_9 постійно разом, ОСОБА_5 називає його татом.

Свідок ОСОБА_10 - сусідка позивачки , в судовому засіданні розповіла, що перший чоловік ОСОБА_11 не проживає з ними давно, навіть не приходив відвідувати дитину, не бачила його з моменту їх розлучення. Зазначила, що живе поряд з позивачкою, їхні помешкання розділяє лише загорожа, дітей бачить щоденно, часто прибігають до неї. ОСОБА_5 знає і називає татом ОСОБА_12 .

Представник Органу опіки та піклування Дубенської міської ради - Кобилянський Р.Ф. в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, зазначив, що до суду надано письмовий висновок органу опіки та піклування, який підтримують у повному обсязі, зазначає, що батько викликався на засідання комісії, однак не з`явився, за місцем реєстрації відсутній, в громаді не мають відомостей, де він перебуває. Представник органу спілкувався з сином позивачки, якому 10 років, однак біологічного батька він не знає, а татом називає зовсім іншу людину - теперішнього чоловіка позивачки, який його утримує та виховує. Враховуючи, що біологічний батько самоусунувся від виховання свого сина, тому просить прийняти рішення в інтересах дітей, позбавивши відповідача батьківських прав.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно ст.128 ЦПК України відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_13 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 17.09.2013 року. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11). Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області №559/1578/16-ц від 07.12.2016 шлюб між сторонами розірвано, дитину залишено проживати з матір`ю, рішення набрало законної сили 26.12.2016 (а.с.10).

Позивачка змінила паспорт громадянина України на прізвище « ОСОБА_14 », оскільки уклала шлюб з ОСОБА_15 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.13). Від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.14).

Згідно Витягів з реєстру Дубенської територіальної громади №2024/003219452, №2024/003219681, №2024/003219481, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9, 12, 15).

Згідно характеристики наданої з навчального закладу вбачається, що ОСОБА_16 навчається у четвертому класі Дубенського ліцею №1, має навчальні досягнення середнього рівня, має добрий загальний розвиток, однак на уроках часто не уважний і не активний, письмові роботи виконує швидко, проте не досить акуратно і каліграфічно, підтримує дружні відносини з багатьма учнями, бере активну участь у громадському життя школи та класу. Мама ОСОБА_17 та вітчим ОСОБА_6 приділяють належну увагу вихованню сина. ОСОБА_18 називає вітчима - татом. Батько ОСОБА_5 , ОСОБА_19 вихованням та навчанням сина не цікавиться, школи не відвідував жодного разу, спілкування ОСОБА_5 з батьком повністю відсутнє (а.с.16).

Згідно письмового висновку органу опіки і піклування Дубенської міської ради № 3266/05-02-29/24 від 10.09.2024 визнано неналежним виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та вважають за доцільне позбавити його батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.47-50).

IV. Норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1.Стороною позивача було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого сина, ніколи не приймав участь його вихованні, не цікавиться його життям та здоров`ям, ОСОБА_5 вважає батьком іншу людину. Подання позову, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини. Суд першочергову увагу приділяє якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, тож ухилення від виконання батьківських обов`язків є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно п.2 ч.1 ст.164 СК України.

5.2 Також, суд роз`яснює ОСОБА_2 , що за ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

5.3 Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів, при вирішенні спору суд враховує, що незалежно від того, проживають батьки дітей разом чи окремо, незалежно від характеру їх взаємовідносин, але той з батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний допомагати утримувати її і забезпечувати належні умови проживання та виховання, створювати обстановку для гармонійного розвитку. І той факт, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняє її від обов`язку щодо утримання дитини. Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів. З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб неповнолітньої дитини, можливостей відповідача, який відзиву із запереченнями проти позову не подав, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі частина усіх видів його заробітку. Стягнення аліментів у такому розмірі що не суперечитиме чинному законодавству, інтересам позивачки, неповнолітньої дитини та відповідача, адже цей розмір є мінімально гарантованим на одну дитину і стягується навіть за судовим наказом в безспірному порядку.

5.4. ч. 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачкою було сплачено судовий збір за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 1211,20 грн., які в разі задоволення позову підлягають стягненню з відповідача.

5.5. Відповідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. За таких обставин позивачка у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 1211,20 грн. грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180 СК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частина заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2024

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Лопухович Алла Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса вул. Д.Галицького, 12, м. Дубно, Рівненської області, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_6

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, код ЄДРПОУ 35799884, адреса вул. Замкова, 4, м. Дубно, Рівненської області. Представник Кобилянський Роман Федорович dubno@icc.rv.ua

Суддя О.Ю. Жуковська