Рішення

від 31.10.2024 по справі 127/16283/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16283/24

Провадження № 2-др/127/131/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Корченюка Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 11.09.2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування задоволено.

Судом ухвалено стягнути з Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_2 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 47961 гривню 21 копійку (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 21 копійку) та на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 47961 гривню 21 копійку (сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят одну гривню 21 копійку).

Також судом стягнуто з Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.

16.09.2024 представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Корченюк А.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі щодо судових витрат та стягнути з відповідача Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» на користь позивачів судові витрати за надання професійної правничої допомоги а саме на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 7 056 (сім тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. та на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7056 (сім тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп., що були понесенні позивачами на підставі Договорів про надання правової допомоги від 01.06.2023, актів приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024, переліком наданих послуг та часу, витраченого на надання (правничої) правової допомоги. Відповідно до взятих на себе зобов`язань, адвокат надав наступні послуги: зустріч з Клієнтом та проведення інтерв`ювання (1 год. 30 хв.) 1816 грн. 80 коп.; консультування, формування правової позиції та правове супроводження клієнта (02 год. 00 хв.) 2422 грн. 40 коп.; підготовка процесуальних та інших документів: позовна заява із додатками (03 год. 00 хв.) 3633 грн. 60 коп.; відповідь на відзив на позовну заяву (02 год. 00 хв.) 2422 грн. 40 коп. заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності (01 год. 30хв.) 1816 грн. 80 коп.; підготовка, прибуття до суду та участь в судовому засіданні 11.09.2024 року (2

000,00 грн. за судодень (судодень незалежно від часу участі)).

Сторони погодили, що дані послуги надавались спільно ОСОБА_1 згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2024 року та ОСОБА_2 (за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2023 року), а тому гонорар клієнта згідно Договору складає 7 056,00 грн. (50% від 14 112,00 грн. (вартості наданих послуг)).

Також, 16.09.2024 року було складено аналогічний за змістом Акт приймання- передачі наданих послуг від 16.09.2024 року між Адвокатом Корченюком А.В. та ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог заяви представник відповідача посилається на те, що ним у позові зазначалося про витрати по справі на професійну правничу допомогу, які очікувалося понести, а також зроблено заяву, якою повідомлено про намір надання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у справі.

З огляду на положення ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» Молдавською О.В. на подану заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат за надання професійної правничої допомоги на користь позивачів, подав письмове заперечення про зменшення розміру заявлених вимог, обґрунтовуючи заперечень статтею 137 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу суд витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складність справи та фінансового стану учасників справи. Зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомог, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представник СК ББС ІНШУРАНС вважає заяву необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню. Вважаємо розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Вважає, що адвокатом не затрачено багато часу для написання позовної заяви і копіювання документів. З процесуальних документів, адвокатом підготовлено лише позовну заяву, яка відносно обґрунтування позиції позивача по суті спору містить лише 0,5 сторінки. Однак і ці сторінки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених доказами. При цьому відповідно заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що такі витрати є неспівмірними із ціною позову. Стороною позивача не надано обґрунтувань щодо критеріїв співмірності зазначених в ч. 4 ст. 137 ЦПК України

Таким чином, заявлений розмір витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на зазначену послуг надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, встановлено, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, та надані адвокатом відповідачу такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, консультування та зустріч з клієнтами та проведення інтерв`ювання, вивчення відповідної судової практики складання та подача позову та відповіді на відзив, заперечень, не є ті послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Звертає увагу, що за висновками Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2024 року в справі № 910/9714/22 заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів і такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Таким чином, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат, а тому задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу позивача слід відмовити, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмові в позові - на позивача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що представником позивачів адвокатом Корченюком А.В. було подано разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, договори про надання правової допомоги від 01.06.2023, акти приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2024, перелік наданих послуг та часу, витраченого на надання (правничої) правової допомоги.

Відповідно до переліку взятих на себе зобов`язань, адвокат надав наступні послуги: зустріч з Клієнтом та проведення інтерв`ювання (1 год. 30 хв.) 1816 грн. 80 коп.; консультування, формування правової позиції та правове супроводження клієнта (02 год. 00 хв.) 2422 грн. 40 коп.; підготовка процесуальних та інших документів: позовна заява із додатками (03 год. 00 хв.) 3633 грн. 60 коп.; відповідь на відзив на позовну заяву (02 год. 00 хв.) 2422 грн. 40 коп. заперечення на клопотання про застосування строків позовної давності (01 год. 30хв.) 1816 грн. 80 коп.; підготовка, прибуття до суду та участь в судовому засіданні 11.09.2024 року 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч. І ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, представником позивачів заявлено до стягнення суми витрат ОСОБА_1 згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.05.2024 року та ОСОБА_2 (за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2023 року), гонорар клієнта згідно Договору складає 7 056,00 грн. (50% від 14 112,00 грн. (вартості наданих послуг)).

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Корченюк А.В. в судовому засіданні підтримав подану ним заяву та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачів заявленої суми витрать на правничу допомогу, посилаючись на письмові заперечення та необґрунтованість заявлених вимог, просила суд відмовити у її задоволення. Також звернула увагу суду на те, що представником позивача не надав суду обґрунтування поважних причин чи їх неповажності, неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, а тому просить суд відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо понесених судових витрат ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на правничу допомогу, заперечення представника відповідача ОСОБА_4 , вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що заявлена представником позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 адвокат Корченюк А.В. до стягнення з відповідача на користь позивачів сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 056,00 грн. (50% від 14 112,00 грн. (вартості наданих послуг), є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме надані адвокатом позивачам таких послуг, як: зустріч з клієнтом та проведення інтерв`ювання (1 год. 30 хв.) 1816 грн. 80 коп.; консультування, формування правової позиції та правове супроводження клієнта (02 год. 00 хв.) 2422 грн. 40 коп.; підготовка процесуальних та інших документів, а також прибуття до суду, не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, а також фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи та відповідно сталу практику при розгляді такої категорії справ (про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування), суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації на користь ОСОБА_2 у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок. та на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час написання позову, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.

Щодо позиції представника відповідача з приводу не надання представником позивача суду обґрунтування поважних причин чи їх неповажності, неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, то суд їх відхиляє у зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю та є такою яка не відповідає дійсним обставинам справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).

Суд звертає увагу на те, що представником позивача у позові зазначалося про витрати по справі на професійну правничу допомогу, які очікувалося понести, а також зроблено заяву у судових дебатах, якою повідомлено про намір надання доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви представника позивачів ОСОБА_5 про ухвалення додаткового судового рішення .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 164, 270, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Корченюка Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення по справі № 127/16283/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС «ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС «ІНШУРАНС» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ;

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач Акціонерне товариство Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» код ЄДРПОУ 20344871, адреса місцезнаходження: м. Київ, Білоруська, 3.

Суддя: