Рішення від 31.10.2024 по справі 127/28926/24

Справа № 127/28926/24

Провадження № 2/127/4152/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2024 рокуВінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 22.05.2021року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (надалі - первісний кредитор, кредитодавець) та відповідачем було укладено кредитний договір № 314705183 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику (надалі - Правила). Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV64XU8. Зокрема, 22.05.2021 о 20:07:24 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якостіпідпису,Позичальник використовуєяк електроннийпідпис одноразовийідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Відповідно до п. 1.1 кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 22000,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 21980 грн 00 коп. одразу після укладення Договору. Відразу після вчинених дій Відповідача, 22.05.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21980,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень. Зокрема, на підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, виданий та підписаний електронним підписом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк, що здійснював платіж), з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника. Таким чином, Позивачем долучено всі наявні докази, що передані в результаті факторингового ланцюгу та підтверджують зобов`язання Відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №314705183 від 22.05.2021, становить - 78177,86 грн., яка складається з наступного: 21980,00грн. - заборгованість по кредиту; 56197,86 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 17.07.2024- 26.07.2024. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги,зазначені увідповідних Реєстрахправ вимоги,а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 144 від 27.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 51 384,24 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протмгом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2022. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 314705183 від 22.05.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» -27.07.2021, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 144. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги Позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 314705183 від 22.05.2021 до ТОВ «Таліон Плюс». Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 314705183 від 22.05.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 05.08.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 (Додаток №18) та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78177,86 грн. Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 314705183 від 22.05.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви. 17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 17/07/24 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову. Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78177,86 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 78177,86 грн. суму боргу, судовий збір в розмірі 2422,40грн. та 6000,00грн. витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 30.09.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився надав суду відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ( по тексту договору кредитодавець або товариство) та відповідачем(по тексту договору позичальник) було укладено кредитний договір № 314705183.

Кредитний договір укладений в електронній формі в мережі Інтернет, з використанням веб-сайту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога, та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV64XU8, який 22.05.2021р. о 20:07:24 відповідач ввів індифікатор у відповідне поле інформаційно телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так».

Про підписання відповідачем кредитного договору (акцепт договору) аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора свідчить також довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про ідентифікацію.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору, сторони передбачили, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, Позичальник підтвероджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, тект яких розміщено на Сайті товариства: www.maneyveo.ua.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил таЗакону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

За умовами кредитного договору ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надає відповідачу кредит строком на 30 днів від дати отримання кредиту Позичальником.

На період строку Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 590,54 відсотків річних, що становить 1,62 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений договором, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, є процентами за користування грошовими в розумінні ч. 2ст. 625 Цивільного кодексу України.

Первинний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 21980,00 грн. шляхом перерахування на її банківську карту № НОМЕР_2 , що стверджується платіжним дорученням № е083а5bа-1091-4305-8а4а f21161edf26d від 22.05.2021 року, а також довідкою №07/2024 складеною ПАТ КБ «Приватбанк» від 12.07.2024.

Таким чином судом встановлено, що первинний кредитор - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. У свою чергу, відповідач за його умовами зобов`язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання відповідно цього договору.

Як вбачається із виписки із особового рахунку за кредитним договором №314705183, складеної ТзОВ «ФК Ейс» станом на 26.07.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена та становить 78177,86грн., що складається з наступного: 21980,00 грн.прострочена заборгованість по тілу кредиту; 56197,86 грн. прострочена заборгованість по відсотках.

Також судом встановлено, що 28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строком дії до 28.11.2019 року.

У розділі 1 зазначеного договору визначено терміни, а саме: Відповідно до умов вказаного договору: п.п.1.1 «Боржник»фізична особа, з якою укладено кредитний договір, право вимоги до якого уступається за цим договором; п.п.1.2 «Кредитний договір»кредитний договір, укладений між клієнтом і боржником, права вимоги за яким відступаються, та який відповідає наступним критеріям: боржником за кредитним договором виступає фізична особа та кредит не забезпечується заставою. Перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; п.п. 1.3. «Право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому; п.п1.4 «Борг»означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили; п.п.1.5 «Реєстр прав вимог»означає перелік прав вимог до боржників, що відступаються за цим договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в додатку № 1 до цього договору. Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1. договору).

Згідно умов цього договору факторингу, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (пункт 4.1).

На виконання пункту 2.1 договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 144 від 04.11.2020, у якому зазначено право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 51384,24 грн.

В подальшому, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено наступні угоди: 28.11.2019 року додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року; 31.12.2020 року додаткову угоду № 26, що продовжила строк дії договору до 31.12.2021 року; 31.12.2021 року додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року.

Крім того, 05.08.2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого встановлено до 04.08.2021 року.

В подальшому ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, якими продовжено строк дії договору зазначеного договору факторингу до 30.12.2024 року включно.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, сторони зазначили що від ТзОВ «Таліон Плюс» до ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» переходить право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором на загальну суму 78177,86 грн.

17.07.2024 року ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 17/07/2024, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступив позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024, сторони зазначили, що від ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача переходить право вимоги до відповідача на загальну суму 78177,86грн. за спірним кредитним договором.

Суд визначаючи наявність у позивача права грошової вимоги за кредитним договором №314705183 від 22.05.2021 до відповідача виходить з наступного.

За приписами ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч. 1ст. 512 ЦК Українидозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно дост. 517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення ст.516, ч. 2 ст.517 ЦКсвідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1ст. 1077 ЦКвизначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Згідно зст. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст. 203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3ст. 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20).

Як встановлено судом 22.05.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповфідачем укладено кредитний договір № 314705183.

В той же час відповідно до п.п. 8.2. п. 8. договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТзОВ «Таліон плюс» та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк його дії закінчується 28.11.2019 року. Таким чином, строк дії цього договору, з урахуванням п.п. 8.1. договору, визначено з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року.

Вказаним договором встановлено, що предметом відступлення за ним є, в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога). Разом з цим, суд вважає, що виходячи із умов такого договору, право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладання договору, тобто з 28.11.2018 року та діяло на майбутнє, але в межах строку дії указаного договору, тобто по 28.11.2019 року. При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу.

Таким чином, суд вважає, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору, тобто з 22.05.2021 року.

З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року, боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 22.05.2021 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги № 28/1118-01. Відтак, суд вважає, що у ТзОВ «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.

Додатково суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами факторингу.

Також позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що 27.07.2021 року на виконання положень договору факторингу № 28/1118-01 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» був складений та підписаний реєстр права вимоги № 144 за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором №314705183 від 22.05.2021 року.

Однак, оцінюючи вказаний доказ суд зазначає про те, що в зазначеному витязі з Реєстру не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1ст. 517 ЦК України. До того ж наданий витяг з реєстру не містить підписів сторін та печаток. Наступну сторінку не можливо розцінити, як частину цього витягу, оскільки з неї не вбачається до якого витягу вона відноситься, зокрема, вона не містить ні дати, ні номеру. Отже, вказаний витяг суд вважає неналежним доказом.

Також, при вирішенні позову, суд враховує те, що укладенням додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року лише продовжено строк дії договору факторингу між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс». При цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковими угодами не змінений, відтак, суд вважає, що вони не є новими договорами факторингу та не можуть підтверджувати перехід до ТзОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 314705183 від 22.05.2021 року.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно ч.ч. 1,3ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, враховуючи наведене, оцінивши до дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, кожного окремо, а також у їх сукупності, враховуючи те що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними доказами факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, на думку суду, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТзОВ «ФК «Ейс», суд приходить до висновку про те, що кредитним договором № 314705183 від 22.05.2021, укладеним між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем не порушуються права і законні інтереси ТзОВ «ФК «Ейс», що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.2,3,10,12,13,18,76-81,263-265,279,280,354-355 ЦПК України, ст.ст.526,527,530,610,629,1048-1050,1054 ЦК України, суд

Вирішив:

В задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 04.11.2024року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Суддя: