Рішення

від 28.10.2024 по справі 697/2194/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/2194/23

Провадження № 2/697/123/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Деревенського І.І.

за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Васяновича В.В.

представника відповідача - Константінової Т.М.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) в інтересах якої діє адвокат Васянович В`ячеслав Валерійович (далі - адвокат Васянович В.В.. представник позивача) звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка працювала у відповідача на посаді викладача та концертмейстера.

Наказом від 29.06.2021 №15-к за п. 1 ст. 40 КЗпП України, позивачку звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 (за скороченням штату працівників).

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19.07.2023, за позовом ОСОБА_3 до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення позивача з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача концертмейстера Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з 01 липня 2021 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в позові про стягнення позивачу в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу місцевий суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, зазначив що, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог позивача про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час ви рушеного прогулу, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Переглядаючи вищевказане рішення, Черкаський апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що відмовляючи в задоволенні вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вважав, що дана вимога заявлена до неналежного відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, оскільки Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має окремі права фінансово-господарської самостійності та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 087750.

Надаючи оцінку доводам скаржника, колегія суддів прийшла до висновку про їх необґрунтованість, оскільки сама по собі обставина того, що відокремлений структурний підрозділ створений без права юридичної особи не свідчить про те, що така установа не може мати за дорученням органу фінансово-господарську самостійність. Зокрема, на переконання колегії суддів, місцевим судом вірно враховано пункти наказу Міністерства освіти і науки України від 29.12.2020 № 1573 «Про перейменування відокремленого структурного підрозділу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», згідно яких Відокремленому структурному підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» надано окремі права фінансово-господарської діяльності, зокрема, права вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп.

Крім того, звернуто увагу, що фінансування Відокремленого структурного підрозділу « Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини » проводиться з державного бюджету та виплата заробітних плат працівникам проводиться безпосередньо останнім.

Відтак, колегія суддів вважає слушними посилання суду першої інстанції на фінансову-господарську самостійність ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», який має відповідні повноваження на вчинення фінансових операцій.

Крім цього, як вбачається з довідки про доходи позивача, їй також була раніше виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за попереднім рішенням суду про поновлення на роботі саме відповідачем Відокремленим структурним підрозділом «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», а тому заявлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу до відповідача - Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини є безпідставними.

Водночас, колегія суду апеляційної інстанції наголосила, що позивач, за наявності підстав, не позбавлений можливості звернутись до суду, на захист своїх прав та законних інтересів з позовом до належного кола відповідачів.

Згідно запису № 24 від 17.03.2023 року на підставі наказу № 11-к від 17.03.2023 позивача було поновлено на роботі.

У зв`язку з вище викладеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Справа перебувала у провадженні судді Власової Б. В..

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2023 відмовлено у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22.11.2023 апеляційну скаргу представника позивача адвоката Васяновича В.В. задоволено, а ухвалу судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.10.2033 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У зв`язку з лікарняним судді Власової Б.В. та відповідно до рішення зборів суддів Канівського міськрайонного суду Черкаської області № 14 від 23.08.2024 було проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу передано для подальшого розгляду судді Деревенському І. І..

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду від 27.08.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено судовий розгляд справи.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду від 17.09.2024 у задоволенні заяви представника відповідача в особі директора коледжу Біліченко В.П. про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відмовлено.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07.10.2024 задоволено клопотання представника позивача адвоката Константінової Т.М. та витребувано з архіву Канівського міськрайонного суду Черкаської області матеріали справи №697/1823/21 та зобов`язано позивача надати додатки до позовної заяви.

В судовому засіданні позивач та її представник позовну заяву підтримали та просили її звадовільнити, посилаючись на те, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 їх позов про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було задоволено частково, а саме поновлено а роботі, однак у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено у зв`язку з неналежністю відповідача.

Представник відповідача адвокат Константінова Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 у справі №697/1823/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю, тобто судом вже вирішено дане питання. Також зазначила, що довідки форми ОК-5 та ОК-7 є неналежними доказами та не можуть братися судом до уваги. Крім того, вказала, що не вірно вирахуваний середній заробіток. У звя`зку з чим просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Вислухавши думку сторін, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що рішенням Канівського міськрайолнного суду Черкаської області від 16.03.2023 у справі №697/495/22 позов ОСОБА_1 до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 на роботі, в іншій частині позову відмовлено в зв`язку з тим що позов подано до неналежного відповідача (а.с.150-168).

Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 14.06.2021 № 167, Канівське культурно-освітнє училище згідно наказу № 205 від 28.11.1990 перейменоване в Канівське училище культури, яке відповідно до наказу № 239 від 27.12.2001 перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв, та відповідно до наказу № 76/1 від 15.05.2010 перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв Черкаської обласної ради, яке відповідно до наказу №1-к від 14.02.2014, наказу №105 від 05.02.2014 МОН України перейменоване в Канівський коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відокремлений структурний підрозділ університету, та відповідно до наказу № 1-к від 17.02.2021, наказу № 1573 від 29.12.2020 МОН України перейменований у Відокремлений структурний підрозділ « Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини » (а.с.148).

Наказом Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини» № 9-к від 30.04.2021 внесено зміни до тарифікаційного навантаження викладачів коледжу з 30.06.2021, а саме: скоротити посаду викладача та концертмейстера, попередити викладача та концертмейстера ОСОБА_1 (не пізніше, ніж за два місяці) про вивільнення її посади відповідно до чинного законодавства України про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 136).

Відповідно до наказу № 15-к від 29.06.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 за ст. 40 п. 1 КЗпП України (а.с. 137).

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просить стягнути з відповідача Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 01.07.2021 по 16.03.2023 роки.

Щодо тверджень представника відповідача, адвоката Константінової Т.М. про те, що судом вже вирішено дане питання, оскільки існує відповідне рішення в якому в позові ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено, суд зазначає наступне, так дійсно 08.09.2021 було подано позов до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.92-102), в задоволенні якого було відмовлено рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.03.2022 в зв`язку з неналежним відповідачем справа №697/1823/22 (а.с.103-106).

Крім цього, позивачкою було подано позов до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2023 у справі №697/495/22 було задоволено частково, а саме: поновлено ОСОБА_1 на роботі, в іншій частині позову відмовлено в зв`язку з тим що позов подано до неналежного відповідача (а.с150-168). Постановою апеляційного суду дане рішення залишено без змін.

09.10.2023 позивачкою знову було подано позов до Відокремленого структурного підрозділу «Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», ухвалою від 16.10.2023 у відкритті якого було відмовлено (а.с.10-11), однак постановою Черкаського апеляційного суду від 22.11.2023 ухвалу суду від 16.10.2023 було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду (а.с.45-49).

Зі змісту постанови Черкаського апеляційного суду вбачається, «…15 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просила, зокрема, стягнути з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу з розрахунку 200,20 грн на день, починаючи з 29.06.2021 по день винесення рішення, розмір якого на момент звернення позивача до суду складає 56 256,20 грн..

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 липня 2023 року, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку відмовлено з тих підстав, що Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу.

Із вказаних судових рішень, які набрали законної сили вбачається, шо ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має окремі права фінансово-господарської самостійності та включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 087750.

Апеляційним судом, зокрема зазначено, що сама по собі обставина того, що відокремлений структурний підрозділ створений без права юридичної особи не свідчить про те, що така установа не може мати за дорученням органу фінансово-господарську самостійність. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 29.12.2020 № 1573 «Про перейменування відокремленого структурного підрозділу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», ВСП університету імені Павла Тичини надано окремі права фінансово-господарської діяльності, зокрема, права вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп.

Крім того, встановлено, що фінансування ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» проводиться з державного бюджету та виплата заробітних плат працівникам проводиться безпосередньо останнім.

Також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 була раніше виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за попереднім рішенням суду про поновлення на роботі саме відповідачем ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», а тому заявлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу до відповідача - Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини є безпідставним.

Отже, судовими рішеннями, що набрали законної сили встановлено, що ВСП «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» має відповідні повноваження на вчинення фінансових операцій, що не враховано судом першої інстанції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Тлумачення вказаних норм процесуального права свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У своєму рішенні, апеляційний суд вважає, висновки суду першої інстанції про застосування положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 186 ЦПК України до позовних вимог ОСОБА_1 помилковими» (а.с.45-49).

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законами.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Зі змісту наведеного вище положення вбачається, що законодавець не пов`язує право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням з тим, чи перебуває особа на день звільнення на роботі та виконувала відповідну трудову функцію, або ж у відпустці, зокрема й без збереження заробітної плати.

Також суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 08 лютого 2022 року, винесеній у справі №755/12623/19, згідно якого середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Таким чином, оскільки позивачку було незаконно звільнено 30.06.2021 у зв`язку з чим вона поновлена на займаній посаді рішенням суду від 16.03.2023, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 01.07.2021 по 16.03.2023, тобто по день ухвалення судом рішення у даній справі.

Представником позивачки подано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2021 по 16.03.2023, який визначено у розмірі 93334,15 грн. виходячи з положень ч. 2 ст. 235 КУпАП - загальна кількість трудових днів становить - 365 днів та середнього заробітку позивачки кількості робочих днів у вказаний період за два повні місяці до дня звільнення, тобто за травень та червень 2021, що становить 255,71 (а.с. 5).

При цьому розмір середнього заробітку необхідно розраховувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами. Згідно пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, тобто за квітень та травень 2021 року, а не травень та червень 2021 року, як вказано позивачем.

Позивачем надано копію довідки №180 від 30.06.2021, яка видана дирекцією Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про надання інформації про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 30.06.2021 роки.

Щодо тверджень представника відповідача, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються компенсаційні виплати, які зазначені в пункті 4 ІІІ розділу Порядоку № 100, суд звертає увагу, що учасниками процесу не надано детальних розрахунків нарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1 , саме тому розрахунок середнього заробітку позивача проведений на підставі наданої довідки Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про зарахування заробітної плати позивачу ОСОБА_1..

З довідки №180 від 30.06.2021 вбачається, що за звітний 2021 рік Відокремлений структурний підрозділ «Канівського фахового коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (код 39088920) сплачувало заробітну плату в навчальному закладі. Зокрема, у період квітня та травня місяців 2021 року, сплачено та нараховано заробітну плату, а саме: за квітень - 17368,98, за травень - 2104,66 грн. (а.с.138).

Так, розмір середньоденної заробітна плата позивача становить: 19473,64грн. / 40 днів = 486,84 грн. Загальна кількість трудових днів за період з 01.07.2021 по 16.03.2023 становить 440 днів, однак враховуючи обмеження зазначені представником позивача, загальна кількість днів становитиме 365. Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 177696,6 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в межах суми заявленої стороною позивача.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Стосовно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судового збору, суд вважає, що така вимога є недоцільною, оскільки позивачка при подачі позову судовий збір не сплачувала.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Отже, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1211,20 грн..

28.10.2024 в судовому засіданні представником позивача адвокатом Васяновичем В.В. було заявлено усне клопотання про намір подати докази сплати правової допомоги протягом 5 днів після проголошення рішення, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, представнику позивача адвокату Васяновичу В.В. необхідно подати докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу у сумі 93 334 (дев`яносто три тисячі триста тридцять чотири) грн. 15 коп.

Стягнути з Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча сто одинадцять) грн. 20 коп..

Представнику позивача адвокату Васяновичу В`ячеславу Валерійовичу протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», код ЄДРПОУ 39088920, місцезнаходження: вул. Юрія Ільєнка, 2, м. Канів, Черкаська область.

Повний текст рішення складено 01.11.2024.

Головуючий І . І . Деревенський