Рішення

від 04.11.2024 по справі 750/2649/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/2649/24

Провадження № 2/750/1952/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Логвіної Т.В.,

секретаря Примак Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у лютому 2024 року позивач звернулась до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані календарні дні відпустки в розмірі 60246 грн. 89 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 вересня 2023 року по день винесення судом рішення у справі та моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані календарні дні відпустки в розмірі 60246 грн 89 коп., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 85911 грн 80 коп., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави та судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн 20 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду від 15 липня 2024 року скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 квітня 2024 року у справі № 750/2649/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав письмові пояснення, зазначивши, що позов не визнають в повному обсязі. Вказує що підставою несвоєчасного розрахунку з позивачем стала розпочата військова агресія Російської Федерації проти України. Підприємство не могло передбачити можливість початку ведення бойових дій на території країни та підготуватися до них. 12.09.2022 було знищено товар, який був поставлений постачальниками на склад товариства за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок потрапляння бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, внаслідок чого виникло займання, а будівлю складу було повністю знищено, а також знищення/ пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків в особливо великому розмірі (точна сума боргу встановлюється), враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило не можливість виконання усіх зобов`язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин.

Сторони в судове засідання не з`явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує, представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.2016 року по 14.09.2023 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с. 16-17).

Відповідно до наказу про припинення трудового договору від 14 вересня 2023 року № Т01/14/09/004 позивача було звільнено за угодою сторін згідно із пунктом 1 статті 36 КЗпП України з 15 вересня 2023 року (а.с.18).

З наказу № Т01/14/09/004 від 14.09.2023 вбачається, що позивачу належить виплатити компенсацію за 71 календарний день невикористаної відпустки.

Відповідно до довідки від 11 жовтня 2023 року № Т0100000138, виданої ТОВ «Технополіс -1» ОСОБА_1 , сукупний дохід позивача за липень 2023 року становить 14539 грн, а сума до виплати - 11703 грн 89 коп., сукупний дохід за серпень 2023 року - 14539 грн, сума до виплати - 11703 грн 89 коп., сукупний дохід за вересень 2023 року - 36754 грн 78 коп., сума до виплати - 29587 грн 60 коп. (а.с.19).

ТОВ «Технополіс -1» виплатило позивачу 5585 грн 89 коп. заробітної плати за липень 2023 року, які були зараховані 13 вересня 2023 року на картковий рахунок позивачки в АТ «Ощадбанк», на який остання отримувала заробітну плату, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача № НОМЕР_1 (а.с. 22-23).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 лютого 2024 року за період липень - вересень 2023 року відсутня інформація про доходи позивача, в тому числі не сплачені і податки та інші обов`язкові платежі (а.с. 20-21).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться у формі ОК-7 щодо нарахувань позивачу заробітної плати за липень - вересень 2023 року станом на 17 лютого 2024 року, податки та інші обов`язкові платежі відповідачем не сплачені, заробітна плата за вказані місяці не нарахована (а.с. 25-27).

Частиною 1 ст.94КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи, що за липень 2023 року позивачу була виплачена заробітна плата в розмірі 5585 грн 89 коп. відповідач має сплатити позивачу заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані календарні дні відпустки в розмірі 60246 грн 89 коп. (14539 грн + 14539 грн + 36754 грн 78 коп. = 65832 грн 78 коп.; 65832 грн 78 коп. - 5585 грн 89 коп. = 60246 грн 89 коп.), виплату яких провести після вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Що ж стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем середньоденна заробітна плата становить 660,86 грн.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, урегульовано Законом України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» (далі - Закон), який діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частин 2, 3 статті 1 Закону, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Частиною 3 статті 10Закону передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024.02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022.

Надані відповідачем докази доводять, що у період за який позивач просить стягнути середній заробіток порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили, що на підставі частини 3 статті 10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

Статтею 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та або/поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел передбачених законодавством. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд вважає доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди, що виразилась в душевних стражданнях. Вирішуючи питання розміру відшкодування суд враховує глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об`єктивності та справедливості вважає достатньою компенсацією стягнення 3000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату у розмірі 60246,89 грн. та 3000 грн у відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1ст.141 ЦПК України).

Позивачі - у справах про стягнення заробітної плати відповідно до статті 5Закону України«Про судовийзбір» звільнені від сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, на підставі ч.1 ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача та держави підлягає стягненню судовий збір у сумі по 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс 1» (вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Київська область, код ЄДРПОУ 32498133) про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Технополіс 1» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані календарні дні відпустки в розмірі 60246 грн 89 коп., виплату вказаної суми провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Технополіс 1» накористь ОСОБА_1 3000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Технополіс 1» накористь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Технополіс 1» на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя