Рішення

від 21.10.2024 по справі 759/13543/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13543/24

пр. № 2/759/4551/24

21 жовтня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Нахамко В.І., представника відповідача Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» №12 Енергодарської міської ради - адвоката Кузьміна Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дня додаткової відпустки за особливий характер праці, стягнення компенсації за невиконані дня щорічної відпустки та стягнення заробітної плати за весь час відпустки, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року через підсистему «Електронний суд» адвокат Нахамко В.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради про поновлення на роботі, в якому просила про:

- поновлення ОСОБА_1 на роботі;

- стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за особливий характер праці;

- стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;

- стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за весь час відпустки («відпускні») за відпустку з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року.

Позовні вимоги мотивував тим, що, починаючи з 11.03.2008 року ОСОБА_1 працювала в ДНЗ № НОМЕР_1 .

15.04.2024 року вона отримала повідомлення від роботодавця про наступне звільнення з посади сестри медичної з дієтичного харчування на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 30.04.2024 року.

30.04.2024 року ДНЗ № 12 надіслало ОСОБА_1 наказ № 32/ОС від 30.04.2024 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого, сестру медичну з дієтичного харчування, звільнено із займаної посади 30.04.2024 року у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, п. 6 ч. 1 ст.41 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Підстава: наказ від 15.04.2024 № 27 «Про попередження про наступне вивільнення працівників», попередження про заплановане вивільнення від 15.04.2024 № 2».

Одночасно з наказом про звільнення ОСОБА_1 отримала повідомлення щодо розрахунків при звільненні.

Вважає звільнення ОСОБА_1 таким, що здійснено з численними порушеннями її трудових прав, зазначені у наказі підстави для звільнення надуманими та такими, що не відповідають дійсності; звільнення відбулось із грубим порушенням процедури звільнення, що викликало необхідність звернення до суду за їх поновленням та захистом.

Зазначив, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Однак, відповідно до штатного розпису у ДНЗ № НОМЕР_1 , введеного в дію з 01.01.2024 року, затверджено штат у кількості 96,88 штатних одиниць, і всього 30 різних посад.

Довідка щодо переліку вакантних посад, надана ДНЗ № 12 про те, що станом на 15.04.2024 року вакантною була лише посада соціального педагога (0,5 ставки) містить недостовірну інформацію, оскільки штат закладу, за штатним розписом складає 96,88 штатних одиниць. Згідно Інформаційної довідки про назви посад працівників ДНЗ № 12 згідно штатного розпису, які продовжили працювати у ДНЗ № 12, починаючи з 01.05.2024 року «з 01.05.2024 року в ДНЗ № 12 продовжили працювати педагогічні працівники, провідний фахівець інспектор з кадрів та діловодства, завідувач господарством».

Педагогічний персонал закладу, згідно штатного розпису, складає 55,25 одиниць. Тому за даними повідомленими ДНЗ N212 у закладі працює 57,25 шт. од. (55,25 (педагоги) + 1 (інспектор з кадрів та діловодства) + 1 (завідувач господарством).

Згідно Інформаційної довідки про назви посад працівників ДНЗ № НОМЕР_1 та дат їх звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 01.07.2022 по 16.06.2024 року «в період з 01.07.2022 року по 16.06.2024 року на підставі п. 6 ч. 1 ст.41 КЗпП України звільнено: 30.04.2024 року зубного лікаря; 31.05.2024 року медичну сестру з фізіотерапії.

Таким чином у є вакантними 39,63 шт. од. (розрахунок: 96,88 шт. од. відняти 57,25 шт. од. = 39,63 шт. од.).

При цьому, при звільнення з роботи відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП можливе лише, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 цього Кодексу).

Проте, роботодавцем не забезпечено дотримання вимоги ч. 4 ст. 41 цього Кодексу, та не запропоновано працівнику інші вакантні посади в закладі.

Також, не здійснено не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.

При цьому, зі змісту штатного розпису та листа про надання інформації (щодо дії колективного договору в ДНЗ № 12) у закладі створена та діє профспілкова організація, керівником профспілкового комітету є Любов Рекунчик .

Зі змісту листа ДНЗ № 12 про надання інформації від 21.06.2024 року № 19/02-13 (щодо відсутності посадової інструкції сестри медичної з дієтичного харчування) про захоплення окупантами об`єктів нерухомості закладів та установ освіти Енергодарської міської ради разом з майном та документами закладу повідомлено управління освіти Енергодарської міської ради службовою запискою директора ДНЗ №12 від 12.12.2022 року вих. № 72/02-14. Також подано відповідну заяву до Служби Безпеки України.

Тобто, виходить, починаючи з 12.12.2022 року по 30.04.2024 року у роботодавця ДНЗ № 12 була потреба у виконанні ОСОБА_1 її посадових обов`язків, а з 30.04.2024 року така потреба відпадала.

При цьому, жодних змін фактичних обставин для виконання трудової функції ОСОБА_1 після 12.12.2022 року не відбулось, а тому вважає, що рішення роботодавця щодо звільнення ОСОБА_1 є упередженим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах і наявних доказах по справі.

Тому, вказав, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на раніше займаній посаді.

Щодо середнього заробітку зазначив про те, що надану відповідачем довідку про заробіток ОСОБА_1 за березень 2024 - квітень 2024 не можна використовувати для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, згідно розрахункового листа за квітень 2024 року (при звільненні), оплата праці здійснювалася у розмірі 2/3 у зв`язку із простоєм на підприємстві.

При цьому, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Тобто, якщо заробіток зберігався частково через оголошення простою (2/3 посадового окладу), то цей період виключаєтеся із розрахункового періоду.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи,.

В частині вимог щодо стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки зазначив, що відповідно до заяви на щорічну основну відпустку ОСОБА_1 від 22.12.2023 року вона була у щорічній основній відпустці у період з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року (відпускний період з 11.03.2023 по 10.03.2024).

За змістом ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.

Проте, заробітна плата за весь час відпустки ОСОБА_1 ДНЗ № 12 так і не були виплачені.

Тому підлягає до стягнення заробітна плата за весь час відпустки («відпускні») за відпустку з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року у розмірі 16 097,28 грн (24 дні відпустки х 670,72 грн = 16 097,28 грн).

В частині вимог щодо стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів зазначив, що відповідно до розділу п. 25а розділу XVII Додатку 1 Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 року № 679 679-2003-п) лікар-дієтолог, сестра медична з дієти мають право на 7 днів 7 додаткової відпустки за особливий характер праці.

Проте у 2023-2024 робочому році ОСОБА_1 така відпустка не була надана, а тому вона має право на отримання компенсації невикористаних днів відпустки, надання якої є обов`язковим для роботодавця ДНЗ № 12 у розмірі 4 695,04 грн.

В частині вимог щодо компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки вказав, що відповідно до заяви на щорічну основну відпустку ОСОБА_1 від 22.12.2023 року її відпускний період починається з 11.03.2023 та закінчується 10.03.2024.

При цьому, у повідомленні щодо розрахунків при звільненні роботодавцем вказано, що за період з 11.03.2023 року по 30.04.2024 року - 24 календарних дні відпустки, 24 к.д. з яких використав, працівник має право на компенсацію за невикористану відпустку за 00 к.д.».

При цьому. Державна служба України з питань праці надала роз`яснення, що «до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку зараховують, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Тож час перебування у простої входить до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

При обчисленні середньої зарплати з розрахункового періоду виключають час, упродовж якого працівники, згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали, і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 6 п. 2 Порядку № 100).

До нього відносять час простою не з вини працівника, який оплачувався у розмірі не нижче 2/3 встановленої працівникові тарифної ставки (окладу).

Тому при розрахунку середньої зарплати для виплати суми компенсації за невикористані відпустки час простою виключають з розрахункового періоду».

Таким чином оскільки за 12 місяців роботи надається 24 к.д. відпустки, то за 15 днів роботи надається 1 день відпустки (12 / 24 = 0,5 місяця = 15 днів).

Таким чином ОСОБА_1 при звільнення мала бути виплачена компенсація за З (три) невикористані дні щорічної основної відпустки за 1,5 місяця у розмірі 2 012,16 грн.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_3 до ТОВ «Епіцентр К» про стягнення заробітної плати залишено без руху (а.с. 60-61).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17.07.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою, позовну заяву ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради про поновлення на роботі прийнято до розгляду й відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 78-79).

13.09.2024 року отримано додаткові пояснення позивача, в яких останній підтримав заявлені позовні вимоги.

27.09.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради - Кузьміна Д.Л. на позовну заяву, в якому останній проти вимог позову повністю заперечив та просив відмовити у його задоволенні, оскільки вважав, що вимоги у позовній заяві не ґрунтуються на вимогах закону, не доведені належними, допустимими та достовірними доказами (а.с. 133-142).

02.10.2024 року до суду через систему «Електронний суд» адвокат Нахамко В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказав на необґрунтованість та недоведеність позиції відповідача та просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 216-222).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.04.2024 року № 68/02-13 ДНЗ № 12 Попередженням № 2 «Попередження про заплановане звільнення» ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади сестри медичної з дієтичного харчування на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, яке відбудеться 30.04.2024 року, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. З попередженням ОСОБА_1 ознайомлена 15.04.2024 року, про що міститься підпис останньої (а.с. 42).

30.04.2024 року ОСОБА_1 під підпис ознайомлена з Повідомленням щодо розрахунків при звільненні (а.с. 43).

Наказом від 30.04.2024 року № 32/ОС ОСОБА_1 , сестру медичну з дієтичного харчування, звільнено із займаної посади 30.04.2024 року у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, п. 6 ч. 1 ст.41 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. Підстава: наказ від 15.04.2024 № 27 «Про попередження про наступне вивільнення працівників», попередження про заплановане вивільнення від 15.04.2024 № 2» (а.с. 44).

Копію наказу про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми ОСОБА_1 отримала 30.04.2024 року, про що міститься підпис останньої (а.с. 44).

Згідно листа Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради від 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161-3 від 16.06.2024 року «Про надання інформації та документів», наданого на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., заклад повідомив, що у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Енергодарська міська територіальна громада внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією за кодом: UA23040110000019947, найменування: Енергодарська міська територіальна громада, дата початку тимчасової окупації: 04.03.2022 року.

Починаючи з 04.03.2022 року і по теперішній час, місто Енергодар Василівського району Запорізької області (Енергодарська міська територіальна громада) є тимчасово окупованою територією державою-агресором, де розташований об`єкт нерухомості Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради (ДНЗ № НОМЕР_1 ), який є захопленим окупантами з усім майном та документами, які там знаходились.

У зв`язку із захопленням окупантами об`єктів нерухомості закладів та установ освіти Енергодарської міської ради разом з майном та документами, управління освіти Енергодарської міської ради ( враховуючи в тому числі і службову записку директора ДНЗ № 12 від 12.12.2022 року вих. № 72/02-14), подано відповідну заяву до Служби Безпеки України (а.с. 38).

Згідно листа Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради від (ДНЗ № НОМЕР_1 ) 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161 від 16.06.2024 року «Про надання інформації», наданого на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., колективний договір, укладений між адміністрацією ДНЗ № 12 та профспілковим комітетом на період 2017-2020 роки, після закінчення строку чинності продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний (а.с. 39).

Згідно листа Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради від (ДНЗ № НОМЕР_1 ) 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406-3 від 16.06.2024 року «Про надання інформації», наданого на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., у зв`язку із захопленням окупантами об`єктів нерухомості закладів та установ освіти Енергодарської міської ради разом з майном та документами, колективний договір між адміністрацією та профспілковим комітетом ДНЗ № 12 на 2017-2020 роки залишився в будівлі ДНЗ № 12 в тимчасово окупованому Енергодарі. Про захоплення закладу повідомлено управління освіти Енергодарської міської ради службовою запискою директора ДНЗ № 12 від 12.12.2022 року вих. № 72/02-14. Також подано відповідну заяву до Служби Безпеки України (а.с. 39).

Згідно довідки Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради від 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161-3 від 16.06.2024 року «Щодо переліку вакантних посад ДНХ № 12 станом на 15.04.2024 року» наявна вакантна посада соціального педагога - 0,5 одиниць (а.с. 40).

Згідно довідки Управління освіти Енергодарської міської ради № 320 від 18.06.2024 року заробіток ОСОБА_1 , яка дійсно працює в організації Управління освіти Енергодарської міської ради з 11.03.2008 року на посаді: сестра медична з дієтичного харчування, з березня 2024 року по квітень 2024 року включно складає всього 21 630,57 грн. (нараховано березень 2024 року 6 656,79 грн., нарахованого квітень 2024 року 14 973,78 грн.) (а.с. 41).

Відповідно до інформаційної довідки ДНЗ № 12 від 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161-3 від 16.06.2024 року, наданої на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., з 01.05.2024 року в ДНЗ № 12 продовжили працювати педагогічні працівники, провідний фахівець інспектор з кадрів та діловодства, завідувач господарством (а.с. 44).

Відповідно до інформаційної довідки ДНЗ № 12 від 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161-3 від 16.06.2024 року, наданої на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., в період з 01.07.2024 року по 16.06.2024 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України звільнено: 30.04.2024 року - зубного лікаря; 31.05.2024 року - медичну сестру з фізіотерапії (а.с. 45).

21.06.2024 року зв вих. № 19/02-13 на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І. ДНЗ № 12 надано інформацію про причини, підстави та обґрунтування звільнення ОСОБА_1 тане звільнення всіх інших працівників ДНЗ № 12.

Зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посаді сестри медичної з дієтичного харчування, в обв`язки якої відповідно до посадової інструкції, введеної в дію наказом по ДНЗ № 12 від 24.12.2019 року № 224 входило:

- складання меню-вимогу згідно з розкладкою на кількість дітей, щоденно здійснювати розрахунок меню-розкладки з дотриманням вартісних показників на кожну дитину;

- забезпечення виконання норм харчування дітей в ДНЗ, введення журналу обліку виконання натуральних норм харчування;

- контролювати безпечність та якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції, організацію оптимального питного режиму дітей, температурний режим у холодильниках;

- контролювати дотримання санітарно-гігієнічних вимог на харчоблоці, в коморі, дотримання встановлених вимог до устаткування та інвентарю;

- слідкувати за своєчасною зміною спецодягу, рушників, тощо;

- контролювати, щоб продукти харчування та продовольча сировина надходили із супровідними документами, які свідчать про їх надходження та якість (накладні, сертифікати відповідності; висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо);

- брати участь у роботі комісії з бракеражу продуктів харчування та продовольчої сировини при встановленні їх недоброякісності, виявленні продуктів з великим (понад стандартний) відсотком відходів;

- здійснювати контроль за своєчасністю обов`язкових медичних оглядів (перевіряє особисті медичні книжки);

- забезпечувати дієтичне харчування дітей за призначенням лікаря та здійснює контроль;

- організовувати заходи щодо профілактики харчових отруєнь, протиепідемічні заходи у разі виявлення осередку інфекції;

- проводити з батьками вихованців або особами, які їх замінюють, санітарно- просвітницьку роботу з питань організації харчування дітей, профілактики шлунково- кишкових захворювань;

- надавати батькам рекомендації з харчування дітей удома, дотримання режиму харчування у вихідні та святкові дні;

- організовувати випуск сан бюлетенів, інформаційних листів щодо профілактики шлунково-кишкових захворювань;

- проводити з працівниками санітарно - просвітницьку роботу з питань організації харчування дітей, профілактики шлунково-кишкових захворювань, проводить навчання з персоналом щодо впровадження системи НАССР, щомісячні заняття з гігієни харчування та основ дитячого дієтичного харчування;

- систематично та якісно вести необхідну документацію та забезпечує її зберігання згідно вимог номенклатури справ закладу. Відповідальна за ведення документації, необхідної для належного впровадження принципів системи НАССР, тощо.

В штатному розписі обліковуються педагогічні працівники, завідувач господарством та провідний фахівець - інспектор з кадрів та діловодства. Наявність даних посад в штатному розписі відповідно до реалій сьогодення та дії правового режиму воєнного стану обумовлюються:

- взаємодією всіх учасників та організація освітнього процесу у ДНЗ у дистанційному форматі;

- цифрових технологій - помічників педагогів з підготовки якісного освітнього контенту;

- створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогів;

- психологічна підтримка та плекання психологічної стійкості;

- ведення кадрового та військового обліку;

- ведення обліку матеріальних цінностей (а.с. 45-46)

Згідно листа Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради від (ДНЗ № НОМЕР_1 ) 21.06.2024 року № 19/02-13 на № 2406/161-3 від 16.06.2024 року «Про надання інформації», наданого на адвокатський запит представника позивача - адвоката Нахамка В.І., у зв`язку із захопленням окупантами об`єктів нерухомості закладів та установ освіти Енергодарської міської ради разом з майном та документами, посадова інструкція сестри медичної з дієтичного харчування ДНЗ № НОМЕР_1 , залишилась в будівлі ДНЗ № НОМЕР_1 в тимчасово окупованому Енергодарі. Про захоплення закладу повідомлено управління освіти Енергодарської міської ради службовою запискою директора ДНЗ № 12 від 12.12.2022 року вих. № 72/02-14. Також подано відповідну заяву до Служби Безпеки України (а.с. 47).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-ІХ, який набув чинності 19.07.2022 року внесено зміни до ст. 41 КЗпП України, згідно з п.6 якої трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин і ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3933-ХІІ (далі Конвенція).

Згідно із ст. 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом п. 2 ст. 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності підстав для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві (постанова ВС від 11.06.2020 року по справі № 564/516/18).

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною2 ст. 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно із позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.01.2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06.02.2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12.06.2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28.04.2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, проте суд зобов`язаний з`ясувати наявність підстав для звільнення та дотримання процедури звільнення.

Статтею 40 КЗпП України встановлені підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників (за певних умов) визначені ст. 41 КЗпП України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, доповнено ст. 41 КЗпП України пунктом 6 додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Відповідно до Пояснювальної записки метою законопроекту є вирішення проблем, які виникають на сьогодні в частині організації трудових відносин в умовах воєнного стану. У зв`язку з активними бойовими діями на території України та знищенням майна підприємств, установ, організацій, подальше ведення їх діяльності часто стає неможливим.

Законопроектом пропонувалось запровадження додаткової підстави для звільнення працівника - неможливість забезпечувати працівникові умови праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи зазначеним працівником виробничі, організаційні, технічні потужності, засоби виробництва або майно власника або уповноваженого ним органу знищені в результаті бойових дій, а також введення особливої процедури вивільнення таких працівників.

Отже, з 19.07.2022 року, дати набрання чинності Закону № 2352-IX, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій (п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Таким чином, обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, внаслідок бойових дій, з якими пов`язане повне знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця.

Роботодавець може розірвати трудовий договір на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 КЗпП України). Про таке звільнення працівника потрібно персонально попередити не пізніше ніж за 10 календарних днів (ч. 7 ст. 492 КЗпП України) та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Статтею 492 КЗпП України передбачено, що вивільнення працівників відповідно до п. 6 ч. 1 статті 41 цього Кодексу здійснюється в такому порядку: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 10 календарних днів; не пізніше ніж за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Верховний суд у постанові від 17.01.2019 року № 708/254/18 зазначив, що згідно з положеннями ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Верховний Суд дійшов висновку, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Суд наголошує, що обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Належних та допустимих доказів знищення майна роботодавця, засобів виробництва суду не було надано.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв`язку не з наявністю військового стану, а у зв`язку із окупацією регіону внаслідок бойових дій.

Так, Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який не одноразово було продовжено і триває станом на час ухвалення судом рішення у цій справі по суті спору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 376 затверджено Положення про Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Згідно із п. 1 цього положення, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (або Мінреінтеграції) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінреінтеграції (п. 1 цього положення в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 року № 585 та від 28.06.2022 року № 740) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої рф території України, а також прилеглих до неї територій, дотримуючись норм міжнародного гуманітарного права на цій території України, інформаційного суверенітету України …

Основними завданнями (п. 3) Мінреінтеграції є: забезпечення формування та реалізація державної політики з питань тимчасово окупованої території та захисту населення, що на ній проживає … участь у формуванні та реалізації державної політики щодо захисту прав і свобод осіб, які порушено внаслідок тимчасової окупації частини території України або втрати контролю над її територією…;

Мінреінтеграції відповідно до покладених на нього завдань (п. 4): … координує здійснення заходів, спрямованих на захист та відновлення права на активи державної, комунальної та приватної власності, що перебувають на тимчасово окупованій території ...

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 року», Енергодарську міську територіальну громаду включено до вказаного Переліку.

До вказаного наказу неодноразово вносились зміни. Проте, Енергодарську міську територіальну громаду із зазначеного Переліку виключено не було.

Згідно із наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в розділі ІІ. Тимчасово окуповані російською федерацією території України значиться, зокрема,… територія Запорізької області Енергодарська міська територіальна громада.

Так, зокрема, в п. 4 (ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ) за кодом UA23040110000019947 вказано, що дата початку тимчасової окупації Енергодарської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області 04.03.2022 року.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження знищення засобів виробництва та майна роботодавця, оскільки останні перебувають на окупованій території. В той же час, в ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку із окупацією регіону ДНЗ № 12 запроваджено інший варіант альтернативного способу організації праці, такий як дистанційна. Наявність посад в штатному розписі відповідача обумовлена взаємодією всіх учасників та організація освітнього процесу у ДНЗ у дистанційному форматі.

Доказів зворотного, зокрема, позивачем, не надано.

Крім того, судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу № 52 від 01.03.2022 року «Про призупинення освітнього процесу в ДНЗ» у зв`язку із відсутністю технічних і організаційних умов для роботи закладу та неможливістю забезпечити безпечні умови прані, вирішено тимчасово призупинити освітній процес під час дії правового режиму воєнного стану в закладі з 01.03.2022 року, оголошено простій для працівників, яких неможливо забезпечити роботою, в тому числі і для позивача, до 31.03.2022 року.

В подальшому, з тих самих підстав, кожен календарний місяць, до моменту звільнення позивача, відповідачем видавались накази про оголошення простою, в тому числі і для ОСОБА_1 , тривалістю до завершення відповідного місяця (накази № 53 від 31.03.2022 року, № 33 від 01.12.2023 року, № 06 від 01.03.2024 року).

Як вбачається із вказаних наказів, ОСОБА_1 на час простою забезпечувалась виплата відповідно до ч. 3 ст.113 КЗпП України.

Таким чином, з березня 2022 року та до моменту звільнення ОСОБА_1 перебувала у простої за місцем свого проживання, тобто не виконувала жодних трудових обов`язків, за що отримувала гарантовані законодавством та роботодавцем кошти.

Підставами для простою визначались ті самі, що і стали підставою для звільнення позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував, що з березня 2022 року та до моменту звільнення, як зрештою і зараз, позивач не оскаржувала підстави для простою, що пояснювались неможливістю забезпечити її роботою. Позивача все влаштовувало, вона погоджувалась із наказами про простій, а отже і з причинами для такого простою. Це саме стосується і наведених нею переліку обов`язків із посадової інструкції, які нібито вона могла виконувати.

Вказаного позивач не заперечила і в ході розгляду справи.

Отже, наявна відсутність організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій.

Обов`язковою умовою для звільнення за цією підставою має бути обґрунтована неможливість забезпечувати працівника роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією, яка безпосередньо пов`язана з повним знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Згідно з ч. 4 ст. 492 КЗпП України вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Отже, оскільки вивільнення позивача мало місце у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, тому посилання сторони позивача про неповідомлення останньої про вакантні посади судом оцінюються критично.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач за освітою, фахом та іншими чинниками відповідала кваліфікаційним вимогам щодо цих посад, зокрема, посаді соціального педагога 0,5 одиниці, наявної в ДНЗ № НОМЕР_1 на момент звільнення.

Посада, яку позивач уважала такою, що є вакантною та має бути їй запропонована, за своїми кваліфікаційними вимогами не є рівнозначними посаді, яку обіймала позивач, відтак відсутні також підстави уважати про порушення переважного права позивача на залишення на роботі.

Таким чином, враховуючи, що станом на момент розгляду справи інформація про відсутність виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна відповідача внаслідок бойових дій підтверджена у встановленому законом порядку, можливість забезпечити позивача роботою, визначеною трудовим договором та трудовою функцією у позивача відсутня, роботодавцем дотримано процедуру, визначену ст. 492 КЗпП України, то наявні підстави для звільнення позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, суд не знаходить підстав для поновлення позивача на роботі.

Як наслідок, не підлягає задоволенню похідна вимога про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Щодо вимог про стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за особливий характер праці; компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та заробітної плати за весь час відпустки («відпускні») за відпустку з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до наказу № 52 від 01.03.2022 року «Про призупинення освітнього процесу в ДНЗ» у зв`язку із відсутністю технічних і організаційних умов для роботи закладу та неможливістю забезпечити безпечні умови прані, вирішено тимчасово призупинити освітній процес під час дії правового режиму воєнного стану в закладі з 01.03.2022 року, оголошено простій для працівників, яких неможливо забезпечити роботою, в тому числі і для позивача, до 31.03.2022 року.

В подальшому, з тих самих підстав, кожен календарний місяць, до моменту звільнення позивача, відповідачем видавались накази про оголошення простою, в тому числі і для ОСОБА_1 , тривалістю до завершення відповідного місяця (накази № 53 від 31.03.2022 року, № 33 від 01.12.2023 року, № 06 від 01.03.2024 року).

Як вбачається із вказаних наказів, ОСОБА_1 на час простою забезпечувалась виплата відповідно до ч. 3 ст.113 КЗпП України.

Таким чином, з березня 2022 року та до моменту звільнення ОСОБА_1 перебувала у простої за місцем свого проживання, тобто не виконувала жодних трудових обов`язків, за що отримувала гарантовані законодавством та роботодавцем кошти.

Також, слід зазначити, що ст. 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Тобто заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

За змістом ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що ДНЗ № 12 здійснило повний розрахунок з позивачем у зв`язку з її звільненням.

Також, вказав, що відповідачем дійсно було допущено помилку, та при звільненні помилково не виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористання трьох днів щорічної основної відпустки у 2024 році. Зазначив, що в іншій частині, щодо розрахунку позивача, який перевищує вказану суму, вимога не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тобто, проведення повного розрахунку зі звільненим працівником проводиться не на вимогу такого працівника, а закріплено законодавством.

Статтею 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про відпустки», до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються: зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним, згідно з законодавством, зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Порядок розрахунку середньої заробітної плати регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Постанова 100).

Абзацом 6 пункту 2 Постанови 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівники, згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин, не працювали, i за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.

До цього періоду відноситься час простою не з вини працівника, який оплачувався згідно з нормами статті 113 KЗпП України в розмірі не нижче двох третин встановленої працівникові тарифної ставки (окладу).

Разом з тим, в ході справи не встановлено невідповідності проведеного відповідачем розрахунку позивача вимогам чинного законодавства.

Твердження позивача з даного приводу не знайшли свого підтвердження.

У зв`язку з тим, що на момент подання даної позовної заяви, відповідачем виплачено позивачу грошові компенсації за невикористані дні відпустки, допущена помилка при розрахунку відповідачем виправлена самостійно до початку розгляду справи по суті, розрахунок середньоденного заробітку для обрахунку компенсації відповідачем проведено у відповідності до вимог діючого законодавства України, тому, в даному випадку, суд не вбачає порушених права позивача, які підлягають поновленню шляхом задоволення вказаних позовних вимог, тому надходить до висновку про те, що позов і в цій частині задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Тому, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи викладені обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, суд надає перевагу доводам відповідача, наведеним у його заявах по суті справи, надані ним докази в сукупності на підтвердження своїх доводів визнає більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження наведених нею обставин, тому позов визнає необґрунтованим і з підстав, заявлених у ньому, у його задоволенні позивачу відмовляє повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) компенсуючого типу «Посмішка Пізнайки» № 12 Енергодарської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані дня додаткової відпустки за особливий характер праці, стягнення компенсації за невиконані дня щорічної відпустки та стягнення заробітної плати за весь час відпустки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко