Постанова

від 04.11.2024 по справі 183/7233/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8718/24 Справа № 183/7233/24 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя першої інстанції Парфьонов Д.О.),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - передано за підсудністю на розгляд Чугуївського міського суду Харківської області.

Із вказаною ухвалою суду не погодився представник позивачки та подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Наголошує на тому, що станом на дату звернення до суду з позовом, а також станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали відсутні підстави вважати, що Філія «Новомосковське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинена.

ОСОБА_2 просив ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо передачі справи на розгляд іншого суду

Згідно ч.2ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Передаючи справу на розгляд іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області,оскільки місцезнаходження відповідача знаходиться поза межами міста, а тому підлягає направленню за альтернативною підсудністю за місцем реєстрації позивачки до Чугуївського міського суду Харківської області

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підсудністьце розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з`ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.

Територіальна підсудність (юрисдикція)це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до частини другоїстатті 27 ЦПК Українипозови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток із вказаного правила становлять альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Частиною першоюстатті 31 ЦПК Українивизначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (частина другастатті 31 ЦПК України).

Відповідно до частини першоїстатті 28 ЦПК Українипозови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3. Так, територіальна підсудність справи за участю філії або представництва юридичної особи визначається відповідно до вимогЦивільного процесуального кодексу Українитакож за їх місцезнаходженням, якщо їм надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи (стаття 95 ЦК). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців»).

Оскільки філія або представництво юридичної особи діють у межах наданих їм повноважень, то пред`явлення позову за їх місцезнаходженням можливе лише тоді, коли спір випливає саме з їх діяльності.

Статтею 95 Цивільного кодексу Українивизначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч. 3). Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ч. 4). Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч. 5).

Отже, обсяг повноважень відособленого підрозділу юридичної особи на здійснення у цивільному суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти її відокремлений підрозділ. При цьому, стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) №44768034 значиться Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», місцезнаходження якого є: м. Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А. Також, містяться відомості про Філію «Новомосковське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Код ЄДРПОУ ВП:45042763, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, вул.Червоний Кут, буд. 1.

З наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що діяльність філії «Новомосковське лісове господарство» припинено, а тому висновок суду щодо пріоритету до альтернативної підсудності та направленню справи за місцем реєстрації позивачки, відповідає нормам процесуального права, оскільки у Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у даному випадку відсутні підстави розглядати дану справу через ліквідацію філії, а позивачка у м. Новомосковську чи Новомосковському районі не зареєстрована.

Крім того, позивачка та її представник не позбавлені можливості взяти участь в розгляду справи в режимі відеоконференції в порядку, визначеному статтею 212 ЦПКУкраїни,або звернувшись до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 367- 369, 375, 381- 384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта