Постанова

від 10.09.2024 по справі 204/1053/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3734/24 Справа № 204/1053/20 Головуючий у першій інстанції: Токар Н. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13 грудня 2023 року по справі за позовом Дніпровської міської ради до Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання знести будівлю, припинення права власності та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2020 року Дніпровська міська рада звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв. м, опис об`єкта (згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно): нежитлове приміщення поз.1, на першому поверсі у прибудові літ. «а8-1», ганок літ. «а11», що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21 березня 2011 року, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано 06 травня 2019 року (номер запису про право власності: 31477433) на підставі рішення державного реєстратора Чумаківської сільської ради Дніпровського району про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46788525. 14 травня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цього нежитлового приміщення. За повідомленням Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів та відповідно до матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01 січня 2008 року до 20 травня 2011 року) дозвіл на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21 березня 2011 року Інспекція або Департамент не видавали. Земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Спірне нерухоме майно побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, відсутня декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкту до експлуатації, відсутні докази того, що земельна ділянка використовується на законних підставах. Вважає, що спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва. Виходила з того, що ОСОБА_1 не набула права власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 на законних підставах, отже у неї відсутні правові підстави для розпорядження цим майном. Спірне майно підлягає знесенню, а земельна ділянка приведенню у придатний для використання стан. Таким чином, відчуження нежитлового приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконним, а правочин недійсним. Тому позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л., та зареєстрований в реєстрі за №658; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1825843512101, за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 31477433, що внесений 06 травня 2019 року державним реєстратором Чумаківської сільської ради Грендач Т. В.; за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 31533677, що внесений 14 травня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л.; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу самовільно побудованого об`єкту - нежитлового приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв. м.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дніпровська міська рада уточнила позов та зазначила, що 08.10.2019 ОСОБА_2 на підставі договору дарування нерухомого майна подарувала ОСОБА_3 нежитлове приміщення літ. «а8-1», ганок літ. «а11», що знаходиться по АДРЕСА_1 . Отже, власником спірного нерухомого майна на даний час зареєстрований ОСОБА_3 . Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21.03.2011, що виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області дозвіл на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21.03.2011 Інспекцією або Департаментом не видавався. Земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради. Спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети, відсутня декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкту до експлуатації, відсутні докази того, що земельна ділянка використовується на законних підставах. Спірний об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 не набула права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 на законних підставах, отже у неї були відсутні правові підстави для розпорядження вказаним майном. Тому Дніпровська міська рада просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 під спірною спорудою, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знести самочинно побудоване нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м, (опис об`єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на 1-му поверсі у прибудові літ. «а8-1», ганок літ. «а11»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101; припинити право власності та скасувати державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване за адресою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101 із закриттям розділу (а.с.42-56 т. 3).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 130-137 т. 3).

В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог (а. с. 145-158 т.3).

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Від Чумаківської сільської ради надійшло клопотання №1111 від 23.07.2024 про розгляд справи без участі їх представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 06 травня 2019 року, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46788525, державний реєстратор Чумаківської сільської ради Дніпровського району вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №31477433 про право власності на нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв. м, що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21 березня 2011 року, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101) (а.с.10-11 т. 1).

14 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. «а8-1», ганок літ. «а11», що знаходиться по АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л., та зареєстрований в реєстрі за №658 (а.с.97-100, 101 т. 1).

08 жовтня 2019 року ОСОБА_2 , на підставі договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за №1581 (бланк серії НОВ 411813), подарувала ОСОБА_3 вказане вище нежитлове приміщення літ. «а8-1», ганок літ. «а11» по АДРЕСА_1 (а.с.23-25 т. 3).

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №335705631 від 14.06.2023, право власності на спірне нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , номер запису про право власності 33581572, внесений 08.10.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. на підставі договору дарування №1581 від 08.10.2019 (а.с. 23 т.3).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів та відповідно до матеріалів архівних справ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області (з 01.01.2008 по 20.05.2011) дозвіл на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21.03.2011 Інспекцією або Департаментом не видавався (а.с.12 т.1).

Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25.06.2024 №6/5-2179, зокрема, у реєстраційній справі №1825843512101 щодо реєстрації 10.05.2019 права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 (номер запису про право власності №31477433) відсутні відомості щодо ухвалення Дніпровською міською радою чи уповноваженими органами рішення про передачу у власність, в оренду, про виділення під забудову земельної ділянки, що розташована під нежитловим приміщенням літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м. за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 106 т.4).

Також у вказаній вище реєстраційній справі наявний лист КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ДОР від 23.04.2019 №5994, адресований державному реєстратору відділу державної реєстрації Чумаківської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Грендач Т.В., відповідно до якого БТІ повідомляє, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою по АДРЕСА_1 на дату останньої інвентаризації нежитлове приміщення №а8-1 не значиться (а.с. 116, 127 т. 4).

09 червня 2023 ОСОБА_3 звернувся до міської ради з проханням надати йому дозвіл на розробку документації на земельну ділянку площею 28,6 кв.м., яка знаходиться під спірним приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності (а.с. 82 т. 3).

Листом Департаменту по роботі з активами ДМР від 25.07.2023 №8/13-584 повідомлено ОСОБА_3 , що надані ним графічні матеріали не забезпечують чітке відображення усіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж; вказано також про необхідність надання графічних матеріалів, що забезпечують чітке відображення всіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж (а.с. 84 зворот т. 3).

Також, згідно листа Департаменту по роботі з активами ДМР від 21.06.2024 №4/13-398, електронна база обліку прийнятих рішень міської ради та її виконавчого комітету (База) ведеться виконавчими органами з 2001 року і дозволяє здійснювати пошук, спираючись на інформацію, яка є у заголовку до рішення (адреса земельної ділянки, назва землекористувача, ідентифікаційний код або код ЄДРПОУ, цільове призначення земельної ділянки та інше) або містить номер і дату прийняття рішення. Ураховуючи зазначене, у Базі "Чичеріна, 2", виявлено, що міською радою було прийнято рішення від 28.04.2010 №491/56 " Про передачу земельних ділянок по АДРЕСА_2 в оренду та спільну оренду гр. ОСОБА_2 по фактичному розміщенню магазину непродовольчих товарів". За пошуковими параметрами "Надії Алексєєнко, 2", "нежитлове приміщення літ. а8-1", " ОСОБА_3 " прийнятих рішень міської ради не виявлено. До міської ради надходило клопотання ОСОБА_3 від 09.06.2023 вх. №36/1161 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . За результатами розгляду клопотання, листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.12.2023 №8/13-1246 ОСОБА_3 було проінформовано про невідповідність розміщення об`єкта "нежитлове приміщення літ. А8-1" по АДРЕСА_1 вимогам містобудівної документації, діючим будівельним нормам, державним стандартам та правилам, а отже, задоволення вимог зазначених у клопотанні від 09.06.2023 вх. №36/1161 не є можливим (а.с. 249 т.4).

Апеляційним судом встановлено, що спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення літ. А8-1 загальною площею 28,6 кв. м. по АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1825843512101 - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має наступний опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на першому поверсі у прибудові літ. «а8-1», ганок літ. «а11».

Разом з тим, відповідно до технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 станом на 14.01.2019, спірне нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м., висотою 4,0 м., розміщене на відстані близько 3,5 м. від зовнішньої бокової стіни двоповерхового житлового будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1 ; спірне житлове приміщення має один поверх (а.с. 112-113а т.4).

Факт розташування одноповерхового спірного нежитлового приміщення за межами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 також визнаний сторонами у судовому засіданні, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.

Також судом установлено, що 25 лютого 2009 року рішенням Дніпропетровської міської ради №187/43 вирішено, зокрема, віднести земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:07:478:0025, площею 0,0037 га за адресою по АДРЕСА_1 за категорією цільового призначення до земель історико-культурного призначення (а.с. 155 зворорт, 156-157 т.4).

Відповідно до копії висновку про наявність обмежень на використання земельної ділянки від 16.01.2006 №27, складеного Головним архітектурно-планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради, за даними містобудівного кадастру та матеріалами Генерального плану розвитку АДРЕСА_1 розташована в районі реконструкції центральної комерційно-ділової зони; на зазначеній ділянці розташовано 2-х поверховий житловий будинок з приміщеннями магазину на першому поверсі; зазначений будинок віднесено до категорії «цінна історична забудова» (а.с. 163 т.4).

За положеннями підпункту 9 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, власні (самоврядні) повноваження з надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Частиною першою статті 60 вказаного вище Закону встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України).

Земельна ділянка, на якій було побудоване спірне нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м., по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101), належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради, та віднесена до земель комунальної власності.

Установлено, що не надавався та не реєструвався дозвіл на виконання будівельних робіт (нежитлового приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв. м) за адресою по АДРЕСА_1 .

Крім того, земельна ділянка за адресою по АДРЕСА_1 , на якій було побудоване спірне нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101), не виділялась Дніпровською міською радою під будівництво, в оренду, користування чи власність будь-яким особам не передавалась.

Отже, об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101), яке є одноповерховим та розташоване біля двоповерхового багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , - є самочинним будівництвом.

Будь-яких належних доказів надання дозволу на будівництво спірного об`єкту нерухомості, виділення земельної ділянки (надання в користування, оренду), тощо, відповідачами не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.

Відповідно до частин першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Аналіз положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19).

За частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує щодо визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Отже, за статтею 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з статтями 3, 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження №12-39гс23) зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункти 112, 113).

Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові також указала, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92).

Разом із цим, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Новий власник набуває усі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 01 липня 2020 року у справі №755/3782/17, від 12 квітня 2022 року у справі №726/1092/20, від 02 червня 2021 року у справі №509/11/17, від 31 травня 2023 року в справі №201/4483/20.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м. побудоване біля двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 без виділення під будівництво земельної ділянки, без реєстрації дозвільних документів на будівництво та без введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію, тому є самочинним будівництвом, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та усунення перешкод Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно побудоване нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м (опис об`єкта згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на 1-му поверсі у прибудові літ. «а8-1», ганок літ. «а11»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101, що розташоване по АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеної вище правової позиції, позовна вимога про зобов"язання знести самочинне будівництво до інших співвідповідачів задоволенню не підлягає.

Суд наголошує, що, згідно копії технічного паспорту, виготовленого ФОП ОСОБА_4 станом на 14.01.2019, спірне нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м., висотою 4,0 м., розміщене на відстані близько 3,5 м. від зовнішньої бокової стіни двоповерхового житлового будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1 . Спірне нежитлове приміщення має один поверх, розташоване за межами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 . Викладене об"єктивно свідчить про технічну можливість знесення спірної самочинної споруди, у тому числі без порушення прав та законних інтересів третіх осіб (а.с. 112-113а т.4).

Твердження відповідача ОСОБА_3 щодо звернення у червні 2023 року до міської ради із заявами про надання дозволу на розроблення документації на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомого майна (через чотири роки після незаконної реєстрації права власності 06.05.2019 за першим власником на підставі неіснуючого дозволу на виконання будівельних робіт №28/2011-04 від 21.03.2011 року) - не спростовує викладених вище висновків суду щодо наявності підстав часткового задоволення позову.

Більше того, за результатами розгляду клопотання, листом департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 27.12.2023 №8/13-1246 ОСОБА_3 було проінформовано про невідповідність розміщення спірного об`єкту по АДРЕСА_1 вимогам містобудівної документації, діючим будівельним нормам, державним стандартам та правилам, а отже, задоволення вимог зазначених у клопотанні від 09.06.2023 вх. №36/1161 не є можливим (а.с. 249 т.4).

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до пояснень відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду 10 вересня 2024 року, він має задовільний стан здоров`я, перебуває за межами території України близько пів року, перебуваючи в Україні займався ремонтами квартир, допомагав батькам в обробленні земель сільськогосподарського призначення площею майже 15,0 га, його щомісячний дохід складав від 10000,00 грн до 20000,00 грн, у Німеччині дохід на сім`ю складає близько 1000,00 Євро на місяць; ОСОБА_3 проживає разом з дружиною ОСОБА_5 та малолітніми дітьми - донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом апеляційної інстанції не встановлено обставини неможливості покладення на ОСОБА_3 обов`язку провести демонтаж (за власні кошти або власною працею) нежитлового приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , яке є невеликим за розмірами, має один поверх, бетонний фундамент та підлогу, цегляні стіни, перекриття з дерева, металеву покрівлю.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що проведення (оплата) ОСОБА_3 робіт з демонтажу вказаної самочинної споруди, зокрема, власною працею (враховуючи задовільний стан його здоров`я та наявність навику ремонтних робіт) не становитиме для нього надмірного тягаря.

Колегія суддів зауважує, що у даному випадку втручання власника земельної ділянки через здійснення на ній самочинного будівництва переслідує легітимну мету, враховуючи будівництво нежитлового приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м. по АДРЕСА_1 біля житлового будинку, який віднесено до категорії «цінна історична забудова», на земельній ділянці історико-культурного призначення, без виділення під будівництво земельної ділянки, без реєстрації дозвільних документів на будівництво, без дотримання вимог містобудівної документації, діючим будівельним нормам, державним стандартам та правилам та без введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)), а також вказувала на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) зазначено, що «визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом».

Задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №202/7377/16-ц (провадження №61-20139св19) Верховний Суд дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №521/21538/19 (провадження №61-204св22).

Отже, позовні вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації на спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101 із закриттям розділу задоволенню не підлягає.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог міської ради.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради підлягають стягненню судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, у вигляді сплаченого судового збору при поданні позовної заяви (2102,00 грн), апеляційної скарги (3153,00 грн), касаційної скарги (4204,00 грн) та заяви про забезпечення позову (525,50 грн) в загальному розмірі 9984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 50 коп. (ас. 1, 14, 198 т.1, а.с. 10 т. 2).

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знести самочинно побудоване нежитлове приміщення літ. «а8-1», загальною площею 28,6 кв.м (опис об`єкта: нежитлове приміщення поз.1, розташоване на 1-му поверсі у прибудові літ. «а8-1», ганок літ. «а11»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1825843512101, що розташоване по АДРЕСА_1 .

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) судові витрати у розмірі 9984 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова