Рішення
від 04.11.2024 по справі 640/14050/22
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Справа № 640/14050/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ "Щодо особового складу" Головного управління Національної поліції у м. Києві № 1022 о/с від 29.06.2022 щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 з 27.06.2022 на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.06.2022 по день поновлення на роботі, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позиції сторін

Позивач вказує, що з 07.11.2015 перебував на службі в Національній поліції.

Відповідно до витягу з Наказу №472 від 21.06.2022 щодо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та згідно витягу з Наказу №1022 о/с від 29.06.2022 у зв`язку із реалізацією Наказу №472 звільнено зі служби.

Позивач наполягає на відсутності факту та не підтвердження службовим розслідуванням самоусунення позивача від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Зауважив, що звільнення відносно позивача відбувалось двічі, враховуючи, що попередній Наказ про звільнення було скасовано та службове розслідування не проводилось, вважає такі дії відповідача порушенням вимог законодавства щодо встановлення вини, вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, доведення вини, проведення належного службового розслідування. ОСОБА_1 вважає, що призначення службового розслідування є формальністю, дії вчинені з метою уникнення в наступному порушень законодавства щодо звільнення позивача зі служби в поліції.

Відмітив, що на підставі Наказу №125 о/с від 24.01.2022 ГУНП у м. Києві позивачу була надана щорічна основна та додаткова оплачувана відпустка за 2021 рік відповідно до поданого рапорту від 05.01.2022. 07.02.2022 позивач перебував у щорічній оплачуваній відпустці за 2022 рік та перебував за адресою місця мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , де здійснював догляд за хворою матір`ю ОСОБА_2 та за бабусею. Основна щорічна оплачувана відпустка мала закінчитися 11.03.2022 та у зв`язку із оголошеним в країні воєнним станом з 24.02.2022 згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку із службовою необхідністю та відповідно до п.11 ст. 93 Закону № 580-VIII 24.02.2022 позивача Наказом ГУНП у м. Києві 24.02.2022 № 360 о/с відкликано з щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік. З Наказом від 24.02.2022 № 360 о/с позивача не ознайомлювали, не повідомлялося про відкликання з відпустки, в тому числі, про необхідність прибути до місця несення служби з метою захисту прав та інтересів Українського народу, держави Україна, та під час телефонних розмов позивача з керівником місця несення служби, позивачу вищезазначену інформацію не повідомляли.

25.02.2022 через нестабільну ситуацію з метою захисту та здійснення догляду за рідними, позивач разом з бабусею та неповнолітньою сестрою виїхав за межі адреси мешкання та Києва, маючи при собі службове посвідчення працівника поліції, жетон поліцейського та картку-замісник.

28.02.2022 позивач за місцем тимчасового проживання направився до найближчого районного відділу Національної поліції, а саме до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області, де став на облік, що підтверджується довідкою № 1402/123/12/02-2022 від 17.05.2022, виданою ГУНП в Чернівецькій області та відбував там службу. 11.03.2023 останній раз відбував службу в ГУНП в Чернівецькій області.

Позивач відмітив, що в телефонних розмовах з його керівниками у ГУНП у м. Києві, йому повідомили, що наразі відсутня необхідність у поверненні до основного місця несення служби. При цьому, його попередили, що повідомлять коли стане необхідність у його поверненні до м. Києва. Проте, як потім з`ясувалося, 18.03.2022 позивача Наказом №470 о/с було звільнено зі служби в поліції. Згодом, на адресу проживання позивача надійшов лист від ГУНП у м. Києві вих. № 2198/125/05/67-9022 від 16.05.2022, в якому повідомляється, що 12.05.2022 наказ ГУНП у м. Києві про звільнення позивача зі служби в поліції скасовано, повідомлено також, що відповідно до наказу відповідача від 12.05.2022 №531 розпочато службове розслідування, запропоновано прибути 20.05.2022 о 12:00 до адміністративної будівлі відповідача. На час проведення розслідування позивача було відсторонено від виконання обов`язків поліцейського. 20.05.2022 позивач прибув у встановлене місце для надання пояснень, надав відповідні пояснення щодо спростування факту порушення службової дисципліни.

ОСОБА_1 наполягає, що відповідачу було відомо про перебування його в щорічній оплачуваній відпустці, виїхав за межі міста Києва, став на облік з 28.02.2022 у найближчому районному відділенні ГУ НП у Чернівецькій області. Враховуючи зміст та характер служби поліцейського, останній виконує свої обов`язки на усій території України, саме тому під час оголошеного в країні воєнного стану позивач добровільно та добросовісно звернувся до найближчого відділення національної поліції за своїм місцезнаходженням з метою виконання покладених на нього обов`язків щодо захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період воєнного стану. Відповідно, вважає, що його дії входять до інтересів держави та українського народу, в ході службового розслідування комісія мала прийняти належні докази, які знімають з нього безпідставні звинувачення в порушенні п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», не врахування сумлінного ставлення до виконання своїх службових обов`язків згідно Статуту, Закону України «Про Національну поліцію», дотримання Правил етичної поведінки №1179, відсутності жодного випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності за весь час несення служби в поліції, висновки дисциплінарної комісії вважає повністю безпідставними, вимоги Порядку №893 не дотримано, дисциплінарний вид стягнення не доведено.

Зі спірним Наказом від 29.06.2022 №1022 о/с про звільнення позивача не було ознайомлено, наказу не отримував, ознайомився із вказаним наказом 27.07.2022, що підтверджується листом ГУНП у м. Києві вих. № 104-НЗ/125/26/01-2022 від 27.09.2022, в якому повідомляється, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського управління поліції 27 липня 2022 року, де додатково отримав витяг з наказу Головного управління від 29.06.2022 № 1022 о/с та листом управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві від 29.06.2022 №1553/125/26/01-2022 ОСОБА_1 було надіслано витяг зі спірного наказу. Даний лист від 29.06.2022 №1553/125/26/01-2022 було отримано позивачем 28.07.2022. Адвокат позивача здійснював запит 04.08.2022 до відповідача щодо витребування документів, які були підставою для звільнення. Отримавши 20.08.2022 відповідь на запит від 12.08.2022 вих. № 2065/125/26/01-2022, спірний наказ не надіслано, вказано причину щодо наявності в ньому персональних даних позивача. Лише 30.09.2022 відповідачем було надіслано копії матеріалів, які вимагались за адвокатським запитом від 08.08.2022 та отримані такі представником позивача 06.10.2022.

Позивач наполягає на протиправності спірного наказу, просить суд його скасувати, та застосовуючи положення ч. 1 ст. 235 КЗпП України поновити його на службі на посаді з якої було звільнено, а також, вказуючи на ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягнути середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу, з утриманням податків та зборів, обов`язкових платежів.

Відповідач вважає законним Наказ від 29.06.2022 №1022 о/с Про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, підстави для його скасування відсутні.

За висновками проведеного службового розслідування за Наказом № 531 від 12.05.2022, зафіксовано, що Наказом №219 від 24.02.2022 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності, та 24.02.2022 о 05:00 год. особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних органів (відокремлених підрозділів) було піднято сигналом «Тривога». Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 24.02.2022 до управління поліції за сигналом «Тривога» не прибув, 25.02.2022 з сім`єю виїхав до Чернівецької області, де став на облік до органу поліції та з 28.02.2022 по 10.03.2022 ніс службу в ГУ НП в Чернівецькій області. 10.03.2022 працівниками відділу кадрового забезпечення Шевченківського УП ОСОБА_1 було доведено вимогу Наказу №190, однак останній за місцем розташування управління поліції не прибув. Такі дії свідчать про безпідставну відсутність на службі ОСОБА_1 , що є свідомим самоусуненням від виконання обов`язків та грубим порушенням службової дисципліни.

Відповідач відмітив, що несення служби ОСОБА_1 в ГУ НП в Чернівецькій області з 28.02.2022 по 11.03.2022 не підтверджується жодними доказами, довідка зазначеного управління від 17.05.2022 №1402/123/12/02-2022 лише фіксує факт звернення до відділу та підтверджує факт самовільного виїзду за межі Київського гарнізону без відповідного дозволу. Зазначення позивачем про виїзд за межі у зв`язку із евакуацією сім`ї, при цьому твердження перебування у відпустці, поставлення на облік у відділок в Чернівецькій області, суперечать доводам позивача щодо причин не прибуття до Головного управління за місцем несення служби з часу оголошення сигналу «Тривога». Додав, що позивач не відноситься до жодних із категорій пункту 1 Наказу №190 від 10.03.2022, отже повинен був перебувати за основним місцем несення служби.

09.06.2022 затверджено висновок службового розслідування, в якому зафіксовано про встановлене порушення ОСОБА_1 пунктів 1, 2, 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу НПУ від 10.03.2022 №190, вчинення дисциплінарного проступку у вигляді самоусунення від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Висновком запропоновано звільнити зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Відповідно, Наказом №472 від 21.06.2022 щодо ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби поліції та Наказом №1022 о/с від 29.06.2022 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, звільнено ОСОБА_1 29.06.2022.

Посилаючись на положення пунктів 1, 2, 6 ч. 1 ст. 8, ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», абз. 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункти 1, 4, 8 ч. 1, ч. 3 ст. 1, ст. 12, ст.13 Дисциплінарного Статуту, висновки Верховного Суду викладені у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, відповідач наполягає на підвищених вимогах законодавства до служби поліцейського, не дотримання вимог та умов несення служби є дисциплінарним проступком, за вчинення якого застосовується дисциплінарне стягнення.

Вчинені процесуальні дії та прийняті рішення у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

26.01.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 26.01.2024 справа розподілена судді Войтович І.І.

08.02.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження та справа визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено судове засідання на 06.03.2024 об 11:30 год.

23.02.2024 та (29.04.2024 аналогічний за змістом) до суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, до якого долучено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем 15 денного строку звернення до суду із даним позовом із посиланням на ст. 30, 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 08.02.2023 у справі № 120/7567/22.

Судове засідання призначене на 06.03.2024 об 11:30 год знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 10.04.2024 року о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

26.03.2024 представник позивача подала до суду письмові пояснення по справі.

10.04.2024 до суду прибули представники сторін, представник позивача заявила клопотання про оголошення перерви з метою надання останній часу для ознайомлення з клопотанням відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд порадившись на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, відкласти розгляд справи на 22.05.2024 об 11:30 год. Про наступне судове засідання, сторони повідомлені належним.

29.04.2024 представник позивача подала клопотання про поновлення строку звернення до суду у якому зазначає, що строк на оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача було пропущено з поважних та об`єктивних причин, які не залежали від позивача, відтак просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, та поновити позивачу строк звернення до суду.

Під час вчинення у справі підготовчих дій, 22.05.2024 до суду прибули представник позивача Горбенко А.О., та представник відповідача Лисенко В.О., не заперечили проти вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду у письмовому провадженні.

27.05.2024 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ГУНП у м. Києві про залишення позову без розгляду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами та, поновлено позивачу строк на звернення до суду; продовжено проведення підготовчих дій у справі, призначено підготовче судове засідання на 25.06.2024 об 11:30 год.

25.06.2024 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, визначено наступну дату проведення судового засідання на 12.08.2024 об 11:30 год про що сторони повідомлені належним чином.

12.08.2024 до суду прибула представник позивача Горбенко А.О., представник відповідача будучи належним чином повідомленим про дату час та місце судового засідання до суду не прибув. Додаткових заяв/клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

13.08.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 жовтня 2024 року об 11:00 год.

07.10.2024 в судове засідання прибули представник позивача Горбенко А.О., представник відповідача Лисенко В.О.

В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги, позов просила задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні позову просив суд відмовити.

Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, за відсутності заперечень від представників сторін, в судовому засіданні судом ухвалено на місці продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Наказом ГУ Національної поліції у м. Києві від 12.05.2022 №531 призначено проведення службового розслідування з підстав отримання управлінням інформації про те, що окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів самоусунулись від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, із відстороненням від виконання службових обов`язків поліцейських на підставі ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції, відносно яких призначення службове розслідування, та припиненням нарахування грошового зобов`язання з 01.03.2022 відносно поліцейських зазначених в Додатку до цього наказу.

Згідно Додатку до Наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 12.05.2022 №531, за номером 62 зазначено лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0142277), інспектора ювенальної превенції відділ превенції Шевченківського УП.

16.05.2022 ОСОБА_1 надіслано повідомлення на WhatsApp за №2198/125/67-2022 в якому зазначено про скасування 12.05.2022 Наказу про звільнення, виданий Наказ від 12.05.2022 №531 про призначення та проведення службового розслідування, необхідність прибути на 20.05.2022 о 12:00 до адміністративної будівлі Головного управління за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, каб. 540, для надання дисциплінарній комісії пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни.

20.05.2022 ОСОБА_1 надано пояснення дисциплінарній комісії, оформлені у письмовому вигляді та підписані особисто ОСОБА_1 , до яких долучено довідку кадрового забезпечення ГУ НП в Чернівецькій області від 17.05.2022 №1402/123/12/02-2022.

Дисциплінарною комісією за наслідками проведеного службового розслідування складено висновок, в якому зазначено про те, що 11.05.2022 до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшли доповідні записки керівників підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів про те, що окремі підпорядковані їм поліцейські самоусунулись від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, та в період з 24.02.2022 відсутні на службі.

Зокрема, зазначено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05.00 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.

На виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.00, особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога".

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань із виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Кожен поліцейський, вступаючи на службу в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а саме, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак, окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.

Крім цього, керівниками підрозділів та районних управлінь поліцій Головного управління поліцейським, які безпідставно були відсутні на службі, було доведено вимоги наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та наказу Національної поліції від 07.04.2022 № 239, що скасовує попередній.

Так, відповідно до доповідної записки начальника Шевченківського управління поліції полковника поліції ОСОБА_3 від 11.05.2022, установлено, що інспектор сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Воробйов Григорій Дмитрович, в ОВС з 17.08.2015, в поліції з 07.11.2015, в займаній посаді з 06.12.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має, 24.02.2022 до управління поліції за сигналом "Тривога" не прибув. 25.02.2022 з сім`єю виїхав до Чернівецькій області, де став на облік до органу поліції та з 28.02.2022 по 10.03.2022 ніс службу у ГУНП в Чернівецькій області. 10.03.2022 працівниками відділу кадрового забезпечення Шевченківського управління поліції ОСОБА_1 було доведено вимогу наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, однак останній за місцем розташування управління поліції не прибув.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що 24.02.2022 до управління поліції за сигналом "Тривога" не прибув. 25.02.2022 з сім`єю виїхав до Чернівецької області, де став на облік до органу поліції та з 28.02.2022 по 10.03.2022 ніс службу у ГУНП в Чернівецькій області. 10.03.2022 працівниками відділу кадрового забезпечення Шевченківського управління поліції йому було доведено вимогу наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, однак за місцем розташування управління поліції він не прибув.

Комісія вказує, що зазначене свідчить про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі, що є свідомим самоусуненням від виконання посадових обов`язків та грубим порушенням службової дисципліни.

Під час проведення службового розслідування, дослідженням подій і фактів можливого самоусунення окремих поліцейських підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів, від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, установлено, що факти відсутності на службі без поважних причин наступних поліцейських знайшли своє документальне підтвердження, серед інших зазначених, зокрема, інспектор сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 18.03.2022.

Таким чином, під час проведення службового розслідування та на підставі зібраних матеріалів, комісією установлено, що зазначені поліцейські, відповідно, ОСОБА_1 , своїми діями допустили дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов`язкам, присягнувши на вірність українському народові.

У висновку дисциплінарна комісія вважає, що з (пункт 24) за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп. 1. 2. 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Висновок службового розслідування підписаний складом дисциплінарної комісії та затверджений 09.06.2022 начальником ГУ НП у м. Києві І. Вигівським.

До матеріалів службового розслідування долучено окрім доповідної записки від 11.05.2022, Наказу №531 від 12.05.2022, Додаток до Наказу №531, лист повідомлення від 16.05.2022, скріншот надіслання листа на WhatsApp, пояснень, довідки ГУ НП в Чернівецькій області, також акти про невихід на службу за підписами комісії від 24.02.2022 №385 в/е/125/56-2022, від 25.02.2022 №386 в/е/125/56-2022, від 26.02.2022 №387 в/е/125/56-2022, від 27.02.2022 №388в/е/125/56-2022, від 28.02.2022 №389в/е/125/56-2022, від 01.03.2022 №390в/е/125/56-2022, від 02.03.2022 №4194/125/56-2022, від 04.03.2022 №392в/е/125/56-2022, від 05.03.2022 №393в/е/125/56-2022, від 06.03.2022 №395в/е/125/56-2022, від 07.03.2022 №395в/е/125/56-2022, від 08.03.2022 №396в/е/125/56-2022, від 09.03.2022 №397в/е/125/56-2022, від 10.03.2022 №398в/е/125/56-2022, від 11.03.2022 №4194/125/56-2022, від 12.03.2022 №399в/е/125/56-2022, від 13.03.2022 №444 в/е/125/56-2022, від 14.03.2022 №400в/е/125/56-2022, від 15.03.2022 №401в/е/125/56-2022, від 16.03.2022 №402в/е/125/56-2022, від 17.03.2022 №403в/е/125/56-2022, від 18.03.2022 №404в/е/125/56-2022.

Наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління», зокрема, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190.

З метою виконання дисциплінарного стягнення, Наказом ГУНП у м. Києві від 29.06.2022 № 1022 о/с «Щодо особового складу», відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Отримавши Накази, не погоджуючись із правомірністю та законністю спірного наказу №1022 о/с від 29.06.2022, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента продовжений та на сьогодні не відмінений.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-ІІІ), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно зі статтею 3 Закону № 580-ІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Зміст Присяги викладений в ст. 64 Закону № 580-ІІІ.

Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-ІІІ).

Основні повноваження поліції, визначені в ст. 23 Закону № 580-VIII, згідно до частини першої - поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед визначеного: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення (пункт 4); здійснює охорону об`єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони (пункт 19); бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24); здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34).

Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (ч. 1 ст. 24 Закону № 580-VIII).

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (ч.2 ст. 24 Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).

За ч.ч. 1-3 ст. 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Поліцейський під час виконання покладених на нього обов`язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов`язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності (п. 5 розділу І Правил №1179).

Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

За ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Частиною 6 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов`язків за посадою; 5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації; 6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань; 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України; 12) на забезпечення спеціальними засобами безпеки з урахуванням особливостей проходження служби.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).

За ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції ( п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893).

Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Так, згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування стосовно заступників керівника Національної поліції України чи керівників територіальних органів Національної поліції України проводиться виключно дисциплінарною комісією.

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Згідно положень ст. 27 Дисциплінарного статуту вбачається, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника (абз. 3 ч. 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абз. 2 ч.3 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень (ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч. 1 ст. 28 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану на час проведення службового розслідування за рішенням керівника, який його призначив, на поліцейського, стосовно якого було прийнято рішення про відсторонення від виконання службових обов`язків (посади), може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.

Рішення про покладення тимчасового виконання обов`язків приймається з обов`язковим урахуванням обставин можливого вчиненого дисциплінарного проступку та його тяжкості, а також можливості відстороненого поліцейського під час тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою впливати на хід проведення службового розслідування.

Відсторонення від виконання обов`язків передбачено відповідно ст. 70 Закону №580-VIII.

Частинами 1 та 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Дисциплінарного статуту протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом`якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

Згідно ч. 1 ст. 30 Дисциплінарного статуту разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (ч. 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.

За ч. 1 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Згідно ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

За правилами статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

У частині 2 вказаної статті 19 Закону № 580-ІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 2 та ч. 3 ст. 77 Закону № 580-ІІІ).

Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Частинами 1 -3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Та, враховуючи проведення службового розслідування в умовах воєнного стану суд має безпосередньо перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку.

У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок порушення службової дисципліни, що виразилось у самоусуненні від виконання службових обов`язків у воєнний час, невиконання Наказу №190 від 10.03.2022. Зокрема, відповідачем зафіксовано невихід на службу без поважних причин з 24.02.2022 по 10.03.2022, а також відповідно до матеріалів, зафіксовано не вихід ОСОБА_1 на службу з 11.03.2022 по 18.03.2022.

Відповідно обставини відсутності позивача на службі дисциплінарною комісією було визнано як самоусунення від несення служби в умовах воєнного стану, грубе порушення службової дисципліни, зафіксовано порушення позивачем Закону України «Про Національну поліцію», Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022, такі обставини визнано дисциплінарним проступком.

Як встановив суд, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби були встановлені обставини порушення службової дисципліни, самоусуненні від виконання службових обов`язків по захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, не виконанні Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022.

Суд враховує у даній справі обставини 24.02.2022 коли рф розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим указом, зокрема, на території Хмельницької області.

Відповідно всі держані органи були задіяні до оборони та відсічі, забезпеченню порядку та забезпеченню захисту громадян на території за місцем дислокації.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

ОСОБА_1 займав посаду старшого лейтенанта поліції інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві та відповідно до займаної посади повинен був реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Києва.

Як встановлено судом, на виконання Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022, Наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності, 24.02.2022 о 05.00 год особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога".

Оскільки позивач перебував у відпустці з 07.02.2022 по 11.03.2022 за Наказом №125 о/с від 24.01.2022, Наказом ГУНП у м. Києві від 24.02.2022 № 360 o/с «Щодо особового складу» у зв`язку із службовою необхідністю та відповідно до пункту 11 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 було відкликано з 24.02.2022 з основної та додаткової відпустки за 2021 рік, про що повідомлено в телефонній розмові та проти чого не заперечує позивач і його представник.

Сам позивач зазначає, що він 25.02.2022 через оголошений в країні воєнний стан, нестабільну ситуацію, виїхав за межами міста Києва в м. Чернівці із хворою сестрою та хворою матір`ю, маючи при собі жетон, картку замісник та службове посвідчення, де потім став на облік в ГУ НП в Чернівецькій області, останній раз заступив на патруль 11.03.2022.

Позивач вказує, що з 11.03.2022, в телефонній розмові йому повідомили про те, що виходити наказу не має.

Враховуючи надані до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 (надані до комісії), вбачається, що він 25.02.2022 разом із хворими сестрою та матір`ю виїхав за межі міста Києва, 28.02.2022 направився до ГУ НП в Чернівецькій області де став на облік, проходив службу та патрулював. Після 11.03.2022 повідомили, що більше виходити на патрулювання не потрібно, 24.03.2022 передав жетон до відділу кадрів ГУ НП в Чернівецькій області. Долучив довідку від 17.05.2022 №1402/123/12/02-2022.

Суд враховує, що відповідно до наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану" поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби, та як вбачається згідно пункту 1 цього наказу, позивач не відноситься до жодної із категорій, визначених пунктом 1 вказаного наказу.

Таким чином, суд встановив, що позивач не заперечує виїзд за межі міста Києва 25.02.2022, враховуючи що в країні оголошено воєнний стан 24.02.2022 з 05:00 год., та усвідомлюючи свій статус, свої обов`язки, пішов до несення служби до іншого відділу поліції, в іншому місті. Такі дії суд вважає порушенням службової дисципліни.

Твердження позивача та його представника про те, що позивач не отримав наказу про відкликання із відпустки та те, що не мав розпорядження прибути до м. Києва для несення служби за закріпленим місцем, протирічать поясненням щодо телефонних розмов із представниками відповідача, тобто ОСОБА_1 було відомо про відкликання з відпустки та про порядок несення служби за основним місцем обліку.

Лист ГУ НП в Чернівецькій області та інші твердження щодо несення служби, патрулювання в Чернівецькій області, суд не приймає, оскільки лист не підтверджує переведення позивача у зв`язку із оголошеним воєнним станом до несення служби в інше місто, інший регіон, такий наказ відсутній, лист лише фіксує прибуття ОСОБА_1 до управління поліції. Інших належних та достатніх доказів позивачем та його представником, на спростування вказаних висновків, суду не надано.

Також, суд зазначає. що твердження позивачем про нестабільну ситуацію, наявність хворих родичів, не є належними доводами та доказами звільнення від виконання своїх службових обов`язків, тим паче в умовах воєнного стану оголошеного в країні та наявності діючого Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022.

Судом також не встановлено, не надано суду, рапортів чи наказів щодо позивача ОСОБА_1 про звільнення від виконання службових обов`язків у спірний період. Суд зазначає, що позивач мав прибути до свого відділу та приступити до виконання обов`язків, або повідомити відповідача про неможливість виконання обов`язків, отримати належний наказ керівництва, але останнє позивачем не вчинено, наказ відповідний відсутній.

Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, відповідно і під час несення служби, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 червня 2021 року, від 22 вересня 2022 року та від 25 листопада 2022 року у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а, від 31 травня 2023 року у справі №600/1542/22-а, відповідно.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).

Суд зазначає, що за вказаною справою позивач та його представник наполягають на безпідставності висновків службового розслідування, не оскаржуються порядок призначення службового розслідування, строки проведення службового розслідування та склад комісії, яка проводила службове розслідування, у зв`язку з чим, суд вважає відсутніми підстави для перевірки дотримання відповідачем вимог Дисциплінарного статуту та Порядку №893 щодо призначення та строків проведення службового розслідування, а також складу комісії з проведення службового розслідування.

Зауваження позивача щодо попереднього Наказу №470 о/с від 18.03.2022 про звільнення, який потім було скасовано Наказом №315 від 12.05.2022, не є підставою для суду вважати висновки дисциплінарної комісії необґрунтованими та протиправними.

Застосовуючи позиції сформовані в постановах Верховного Суду України від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16, суд приходить до висновку, що під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, вбачається, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння позивача з`ясувала повно та оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині самоусунення від виконання службових обов`язків, порушення службової дисципліни, кваліфікувала правильно, норми закону визначила як належні, зміст норми права витлумачила відповідно до їх дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності, дисциплінарною комісією було належним чином повідомлено про проведення службового розслідування, складено відповідний висновок, враховуючи положення розділу V Дисциплінарного статуту.

Відповідно суд враховує, що дисциплінарною комісією інших обставин, що свідчать про поважність причин самоусунення від несення служби під час службового розслідування не встановлено, та також не встановлено поважність виїзду з міста Києва до іншого регіону, враховуючи наявність Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022. Жодних документів на підтвердження наявності поважних причин відсутності на службі, позивач до дисциплінарної комісії не надав, як і не надано таких до суду.

Враховуючи вище зазначені норми діючого законодавства слід вказати, що дисциплінарні проступки такі, як залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Не виконання наказів керівництва є грубим порушенням службової дисципліни.

В основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівники поліції повинні діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України.

Суд зазначає, що службове розслідування проведено належним чином, зібрані усі необхідні докази та матеріали, встановлено та підтверджено склад дисциплінарного проступку позивача.

Суд погоджується, що позивач є насамперед поліцейським та у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Під час проведення службового розслідування, як самими матеріалами службового розслідування, та в ході розгляду даної справи, підтверджується факт, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 безпідставно покинув місце несення служби, не виконав Наказ ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022, не виконав свої службові обов`язки, не брав участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ігнорував накази та розпорядження керівника, не повідомляв останнього про місце свого перебування та свої дії, тим самим вчинив дисциплінарний проступок.

Підлягає також врахуванню позиція Верховний Суд викладена у постановах від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 за висновками в яких слідує, що основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд вважає доведеним та підтвердженим порушення позивачем вимог пунктів 1,2,6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022.

Суд враховує, що позивач не оскаржує у справі Наказ № 472 від 21.06.2022.

Відтак, суд приходить до висновку, що спірний наказ від 29.06.2022 № 1022 о/с є правомірним, відповідає вимогам чинного законодавства, положенням ст. 2 КАС України, підстав для його скасування судом не встановлено.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі надав суду належних та достатніх доказів в силу положень абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в обґрунтування правомірності своїх дій та прийнятого спірного рішення згідно ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Процесуальні підстави для розподілу витрат по справі у суду відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.11.2024
Оприлюднено06.11.2024
Номер документу122773793
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —640/14050/22

Ухвала від 27.01.2025

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Ухвала від 09.12.2024

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кучма Андрій Юрійович

Рішення від 04.11.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 13.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 27.05.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 08.02.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Войтович І.І.

Ухвала від 28.10.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Головань О.В.

Ухвала від 06.09.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Головань О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні