Рішення

від 04.11.2024 по справі 420/26538/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №420/26538/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокум. Одеса

У залі судових засідань №11

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання- Товтин В.Р.

за участю сторін:

представника позивача- Глиняної Г.В.

представника відповідача- Малюченка А.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Фірми «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2024 року №315651532070524.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований позивачем тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про відсутність фактичної реалізації Фірмою «АВТОДЕТАЛЬ» товару покупцям: ТОВ «РЕДЛАЙН KO», ТОВ «ОПТТРЕЛ БУД», ТОВ «ПЛАСТ-МІКС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТ БУД», ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ», оскільки до перевірки надавалися первинні документи: договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, виписки банку, та ін. бухгалтерські документи, по взаємовідносинах з вище переліченими контрагентами - покупцями. Документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт реалізації ТМЦ. Позивач вказує, що порушення певним покупцем товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару вимог законодавства. Контролюючим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій Фірми «АВТОДЕТАЛЬ» з контрагентами з метою незаконного отримання якоїсь вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, просив відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований відповідачем тим, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій по реалізації ТМЦ на загальну суму 21550243,3 грн. по ланцюгу постачання на користь суб`єктів господарювання - покупців ТОВ «РЕДЛАЙН КО», ТОВ «ОПТТРЕЛ БУД», ТОВ «ПЛАСТ-МІКС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТ БУД», ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ», у зв`язку з відсутністю у них трудових ресурсів та неможливістю здійснення господарської діяльності через проведення лише фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування податкових зобов`язань, які не мають реального товарного характеру.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 24.06.2024 року №6170-п в період з 25.06.2024 року по 01.07.2024 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Фірми «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку контролю за правильністю висновку акта документальної планової виїзної перевірки від 24.01.2024 року №2457/15-32-07-05-18, за результатами якої складений акт від 08.07.2024 року №28706/15-32-07-05-19.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок не віднесення до складу податкових зобов`язань суми ПДВ по ТМЦ, використаними не в господарській діяльності, на загальну суму 3591707,22 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено відсутність фактичної реалізації товарів покупцям - контрагентам на загальну суму 21550243,3 грн., ПДВ - 3591707,22 грн.

За результатами цієї перевірки позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2024 року №315651532070524, яким за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 3950877,94 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 3591707,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 359170,72 грн.

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, в зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з положеннями п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з: постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з положеннями п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2019 року Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (постачальник) уклало з ТОВ «РЕДЛАЙН KO» (покупець) договір поставки продукції №27/11-19, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця опалювальні газові водонагрівачі в комплекті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов цього договору Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ поставила ТОВ «РЕДЛАЙН КО» котли А-18-ТТ з подовжувачем 2,3 м згідно наданих рахунків-фактур.

До перевірки надавалися видаткові накладні, довіреність на отримання цінностей, а також підтверджено оплату за поставлений товар на підставі виставлених рахунків платіжними дорученнями.

За результатами цих господарських операцій Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ виписала податкові накладні, суми ПДВ по яким включені до податкового зобов`язання.

В Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні за цими операціями відсутні та наведено податкову інформацію по контрагенту-покупцю ТОВ «РЕДЛАЙН КО» з АІС «Податковий Блок», зокрема: підприємство є платником ПДВ з 01.07.2019 року, свідоцтво платника ПДВ анульоване, інформація про чисельність працюючих відсутня, остання податкова декларація з ПДВ надана за жовтень 2023 року, відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за 2020-2021 інформація про основні засоби відсутня, відповідає критеріям ризиковості згідно рішення від 01.09.2020 року №120436.

30.11.2018 року Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (постачальник) уклало з ТОВ «ОПТТРЕЛ БУД» (покупець) договір поставки продукції №30/11-18, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця опалювальні газові водонагрівачі в комплекті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов цього договору Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ поставила ТОВ «ОПТТРЕЛ БУД» котли А-18-ТТ з подовжувачем 2,3 м згідно наданого рахунка-фактури.

До перевірки надавалася видаткова накладна, довіреність на отримання цінностей, а також підтверджено оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку платіжним дорученням.

За результатами цих господарських операцій Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ виписала податкову накладну, суми ПДВ по якій включені до податкового зобов`язання.

В Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні за цими операціями відсутні та наведено податкову інформацію по контрагенту-покупцю ТОВ «ОПТТРЕЛ БУД» з АІС «Податковий Блок», зокрема: підприємство є платником ПДВ з 01.07.2019 року, свідоцтво платника ПДВ від 01.09.2018 року, наявний склад, чисельність працюючих 1-3 особи у різні періоди, остання податкова декларація з ПДВ надана за вересень 2023 року, відповідно до фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за 2018, 2019, 2021, 2022 роки інформація про основні засоби відсутня, відповідає критеріям ризиковості згідно рішення від 20.01.2021 року №8617.

10.07.2018 року Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (постачальник) уклало з ТОВ «ПЛАСТ-МІКС» (покупець) договір поставки продукції №10/07-18, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця опалювальні газові водонагрівачі в комплекті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов цього договору Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ поставила ТОВ «ПЛАСТ-МІКС» котли А-18-ТТ з подовжувачем 2,3 м згідно наданого рахунку-фактури.

До перевірки надавалася видаткова накладна, довіреність на отримання цінностей, а також підтверджено оплату за поставлений товар на підставі виставленого рахунку платіжним дорученням.

За результатами цих господарських операцій Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ виписала податкову накладну, суми ПДВ по якій включені до податкового зобов`язання.

В Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні за цими операціями відсутні та наведено податкову інформацію по контрагенту-покупцю ТОВ «ПЛАСТ-МІКС» з АІС «Податковий Блок», зокрема: підприємство є платником ПДВ з 01.11.2017 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано, чисельність працюючих 2 особи, остання податкова декларація з ПДВ надана за червень 2023 року.

03.06.2019 року Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (постачальник) уклало з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТ БУД» (покупець) договір поставки продукції №ДГ-0000035, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця продукцію власного виробництва (домкрати автомобільні ДРВ-800М), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов цього договору Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ поставила ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТ БУД» домкрати ДРВ-800 згідно наданих рахунків-фактур.

До перевірки надавалася видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, а також підтверджено оплату за поставлений товар на підставі виставлених рахунків платіжними дорученнями.

За результатами цих господарських операцій Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ виписала податкові накладні, суми ПДВ по яким включені до податкового зобов`язання.

В Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні за цими операціями відсутні та наведено податкову інформацію по контрагенту-покупцю ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТ БУД» з АІС «Податковий Блок», зокрема: підприємство є платником ПДВ з 01.08.2018 року, свідоцтво платника ПДВ діюче, чисельність працюючих 17 осіб, підприємство звітує, основні засоби складають 5673,10 тис. грн. Згідно даних ДПС АІС «Податковий Блок», Архіву електронної звітності, ЄРПН, в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТБУД» не здійснював подальшу реалізацію цього товару, відносно нього прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку від 11.12.2023 року №53782.

20.11.2017 року та 19.03.2018 року Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (постачальник) уклало з ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ» (покупець) договори поставки продукції №6 та №7, відповідно до умов яких постачальник приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця опалювальні газові водонагрівачі в комплекті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

На виконання умов цих договору Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ поставила ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ» котли А-18-ТТ з подовжувачем 2,3 м згідно наданих рахунків-фактур.

До перевірки надавалася видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей, а також підтверджено оплату за поставлений товар на підставі виставлених рахунків платіжними дорученнями.

За результатами цих господарських операцій Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ виписала податкові накладні, суми ПДВ по яким включені до податкового зобов`язання.

В Акті перевірки зазначено, що товарно-транспортні накладні за цими операціями відсутні та наведено податкову інформацію по контрагенту-покупцю ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ» з АІС «Податковий Блок», зокрема: підприємство є платником ПДВ з 04.11.2016 року, свідоцтво платника анульоване, чисельність працюючих 1 особа, остання податкова декларація з ПДВ надана за лютий 2021 року, зараз підприємство не звітує, інформація про основні засоби відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що матеріали справи містять первинні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, який перевірявся, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих первинних документів вбачається, що вказаним контрагентам позивачем поставлявся товар, а вони в свою чергу здійснювали оплату за вказаний поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій позивач видав та зареєстрував податкові накладні, які включені у податкову звітність у періоді, що перевірявся, вказані обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки відповідач фактично обґрунтовує твердження про відсутність фактичної реалізації товарів покупцям ТОВ «РЕДЛАЙН KO», TOB «ОПТТРЕЛ БУД», ТОВ «ПЛАСТ-МІКС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ГРУПА «МОНОЛІТБУД», ТОВ «ПІВДЕНЬ ІНВЕСТ СТРОЙ» наявною податковою інформацією з даних ДПС АІС «Податковий Блок», Архіву електронної звітності, ЄРПН щодо відсутності подальшої реалізації товару, відсутності діяльності підприємств станом на теперішній час, наявністю рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

Верховний Суд в постановах від 17.07.2024 року у справі №440/2167/19 та від 13.03.2024 року у справі №640/1249/21 висловлював позицію, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення товариством господарських операцій, могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників.

Тобто, наявна у відповідача податкова інформація щодо контрагентів носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень з боку позивача.

Також, відповідач не надав до суду доказів, які підтверджують висновки акту перевірки від 08.07.2024 року №28706/15-32-07-05-19, зокрема доказів проведення перевірок або зустрічних звірок контрагентів з метою безпосереднього дослідження їх первинних документів, доказів наявності кримінальних проваджень та/або вироків щодо їх посадових осіб, або будь-яких інших беззаперечних доказів, які свідчать про порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача.

Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.10.2023 року по справі №320/17531/21.

Суд погоджується з позивачем, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів можливість виконання поставки товару самим підприємством - Фірмою «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ (наявність відповідної матеріально-технічної бази, працівників, складських приміщень, наявність товару тощо), а лише аналізує можливості контрагентів отримати чи реалізувати товар.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав доказів, що позивач вчинив протиправні дії, які призвели до невиконання або неналежного виконання ним вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з поставки товару вищезазначеним товариствам.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже зазначалося, на підтвердження реалізації товару вищезазначеним контрагентам позивачем надано як до перевірки так і до суду первинну документацію (договори поставки, видаткові накладні, відомості по рахунках, виписки з банківського рахунку, довіреності на отримання ТМЦ), яка підтверджує, що Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі ТОВ продала товар контрагентам-покупцям, отримала за це грошові кошти, склала податкові накладні та зареєструвала їх в ЄРПН, відобразила здійснені операції відповідними бухгалтерськими проводками.

При цьому, суд встановив, що документи, які складені за результатами проведених операцій з контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт реалізації ТМЦ.

Щодо неподання до перевірки товарно-транспортних документів, то суд погоджується з позивачем, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, та за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання транспортної документації не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Верховний Суд в постанові від 02.03.2023 року у справі №804/644/16 прийшов до висновку, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковою при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Крім того, під час розгляду справи суд встановив, що умовами вказаних договорів з контрагентами-покупцями передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу, місце завантаження: 19 км Старокиївської дороги, 35, Комінтернівський (Лиманський) район, Одеська область.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2006 року №10575535 Фірма «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю є власником заводу, розташованого за адресою: 19 км Старокиївської дороги, 35, Комінтернівський (Лиманський) район, Одеська область, відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 27.04.2006 року.

Також, п. 2.4 договорів передбачено, що одночасно з продукцією постачальник передає покупцеві всі документи, наявність яких передбачено чинним законодавством для цього виду продукції, а саме: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості/відповідності та/або висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та/або інший документ, що підтверджують якість продукції. Постачальник зобов`язаний у день оплати/постачання продукції, але у будь-якому разі не пізніше 10 календарних днів після оплати/постачання, відправити покупцеві за допомогою електронного програмного забезпечення податкову накладну в електронній формі, зареєстровану в Єдиному реєстрі накладних (із зазначенням номера договору, за яким здійснена оплата та відвантаження).

Партія продукції вважається переданою і право власності на неї переходить до покупця з моменту підписання товаросупровідних документів, зазначених у п. 2.4 (п. 2.5 договору).

Тобто, умовами договорів з контрагентами взагалі не передбачено формування товарно-транспортних накладних та проведення будь-яких розрахунків за перевезення товарів автомобільним транспортом, оскільки визначено умову самовивозу поставленої продукції безпосередньо самими контрагентами-покупцями.

Отже, посилання відповідача на неподання позивачем до перевірки товарно-транспортних документів є такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства в даному випадку.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника податку в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, матеріально-технічної бази, тощо.

Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки є можливим залучення третіх осіб для виконання договірних зобов`язань.

Також, порушення певним покупцем товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення продавцем товару вимог законодавства.

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань.

При цьому, якщо навіть такий контрагент допустив порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, іншого законодавством не передбачено.

Висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018 року, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на порушення позивачем податкового законодавства, яке обґрунтоване інформацією щодо неподання його контрагентами-покупцями фінансової звітності, відсутності трудових ресурсів для проведення господарських операцій по ланцюгу постачання, є безпідставними, що здійснені без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм податкового законодавства.

Отже, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 року №320/1147/19, від 24.11.2020 року №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України». Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови». Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності порушень позивачем вказаних вимог податкового законодавства.

Отже, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, п. 193.1 ст. 193, п. 198.5 ст. 198, п. 201.7 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 29.07.2024 року №315651532070524 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл Україна» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фірми «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, корп. 2, офіс 29 В, с. Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, код ЄДРПОУ 23862773) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 29.07.2024 року №315651532070524 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 29.07.2024 року №315651532070524.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фірми «АВТОДЕТАЛЬ» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Олексія Ставніцера, буд. 60, корп. 2, офіс 29 В, с. Визирка, Лиманський район, Одеська область, 67543, код ЄДРПОУ 23862773) сплачений судовий збір у розмірі 30280 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 листопада 2024 року.

СуддяЛеонід СВИДА