Рішення

від 04.11.2024 по справі 480/5174/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Справа № 480/5174/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Головного управління ДПС у Сумській області, третя особа - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.03.2024 №322918280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 538 320,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 53 832,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 26.03.2024 №323318280703, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 16 808 657,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (вул. Симона Петлюри, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 12602750) витрати зі сплати судового збору в сумі 24 244,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469).

15.10.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача до суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по справі в частині стягнення судових витрат, що пов`язані з прибуттям до суду.

Ухвалою суду від 16.10.2024 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.11.2023 о 11 год. 00 хв.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд заяви у її відсутність, посилаючись на велику кількість повітряних тривог та обстріли Сумської області. При цьому у поданому клопотанні зазначила про те, що вимоги заяви про стягнення витрат, що пов`язані із прибуттям до суду підтримує у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, з огляду на наведене, фіксування судового засідання по справі не здійснювалось, заява розглянута в письмовому провадженні.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС -України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, крім іншого, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо вимог заяви в частині стягнення добових витрат представника позивача та водія, суд зазначає наступне.

Положеннями частин першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини першої статті 135 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз вказаної вище норми дає можливість виділити чотири групи витрат, які відносяться до витрат, що пов`язані із прибуттям до суду:

- витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників;

- витрати пов`язані з найманням житла;

- компенсація за втрачений заробіток;

- компенсація за відрив від звичайних занять.

Аналіз абзацу 13 підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України свідчить про те, що добові витрати це витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи.

Тлумачення терміну «добові витрати» свідчить про те, що цей вид витрат неможливо віднести до жодної з виділених груп витрат, передбачених статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кодексом адміністративного судочинства України не віднесено добові до витрат, які відносяться до таких, що пов`язані із прибуттям до суду та, відповідно, не передбачено стягнення такого виду витрат як добові за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача, який виграв спір у справі, відтак Товариство позбавлене можливості стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, добові витрати представника позивача та водіїв.

З огляду на викладене, заявлені добові представника позивача та водія на сум 3200 грн не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 по справі № 480/3047/23.

Щодо вимог заяви в частині стягнення витрат на пальне, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Так, згідно з довідкою про вартість транспортних витрат позивачем до вартості витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту включено витрати на пальне в сумі 5928,76 грн.

Суд звертає увагу на те, що аналіз зазначеної вище статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 КАС України граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590 (далі - Постанова № 590), згідно з додатком до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Норм для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива, зокрема, базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км.

Згідно з п.1.2 розділу 1 Норм базова лінійна норма H s встановлюється для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження.

Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).

У зв`язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.

Розділом 3 вказаних норм встановлено випадки в яких норми витрат палива підвищуються, зокрема, відповідно до підпункту 3.1.10 пункту 3.1 вказаного розділу норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км - до 3%; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км - до 5%; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км - до 7%; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км - до 9%.

Вказаний підпункт містить примітку, відповідно до якої надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі (таким чином передбачається, що підприємство здійснює відповідні заходи щодо підтримання автомобіля у задовільному технічному стані відповідно до рекомендацій заводу-виробника). Наказ Міністерства автомобільного транспорту України №43 від 10 лютого 1998 року «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», доповнений наказом Мінінфраструктури №36 від 24 січня 2012 року.

Позивачем на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з прибуттям в судові засідання 25.07.2024, 29.08.2024, 10.09.2024, 02.10.2024 надані копії: витягів з наказів про відрядження, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, звітів про використання коштів, виданих на відрядження, посвідчення про відрядження, довідки про вартість транспортних витрат, наказу від 03.01.2024 №4 «Про затвердження норм витрат палива автомобільним транспортом ТОВ «Авіакон», стандарту підприємства СТП №87-7-1-17 «Положення про службові відрядження в межах України та за кордон», подорожніх листів, заборних карт-вимог, платіжних інструкцій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), фіскальних чеків.

Відповідно до розрахунку, наведеного у довідці про вартість транспортних витрат витрати позивача на пальне склали 5928,76 грн. Зазначений розрахунок узгоджується з вимогами наказу Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, відповідачем не спростований.

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати позивача на пальне у розмірі 5928,76 грн, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська,буд. 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакон» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 12602750) судові витрати у розмірі 5928,76 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Савицька