Постанова

від 04.11.2024 по справі 480/10259/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 р. Справа № 480/10259/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко) по справі № 480/10259/23

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі також - відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України розірвати контракт та звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що він є військовослужбовцем, має матір, яка є особою, що потребує постійного догляду, а тому вказані обставини відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" є безумовною підставою для звільнення з військової служби. Проте, поданий позивачем рапорт про звільнення на підставі п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" разом із усіма необхідними документами, залишений відповідачем без задоволення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з ІІ групою інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 27.10.2022 року №660561, випискою з акту огляду МСЕК серії 12ААВ №660561 від 27.10.2022 та довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12 ААВ № 660561 від 27.10.2022 року.

Позивач зазначає, що надані документи є достатнім підтвердження потреби постійного догляду, а тому відмова відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, що надані документи взагалі не передбачають необхідності постійного догляду, а тому не можуть бути підставою для звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", є помилковою.

Також просить врахувати, що підстава, за якої він просив звільнити його зі служби взагалі відсутня в постанові КМУ № 413 від 12.06.2013, а тому цей нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та на нього помилково посилається відповідач та суд.

Зазначає, що під час дії воєнного стану п. 3 ч. 5 ст. 26 "Про військовий обов`язок і військову службу" доповнений підпунктом "г" згідно із Законом N 2122-IX від 15.03.2022; в редакції Закону N 2169-IX від 01.04.2022. Оскільки норми ст. 26 Закону та перелік поважних причин, затверджених Постановою №413, суперечать одна одній, відтак, правозастосуванню у спірних правовідносинах підлягають приписи закону, як акту вищої юридичної сили.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що інспектор прикордонної служби 2 категорії навідник-оператора другого відділення інспекторів прикордонної застави третього відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, має матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати позивача ОСОБА_2 є особою з ІІ групою інвалідності, згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 12ААВ №660561 від 27.10.2022 та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12 ААВ № 660561 від 27.10.2022 .

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 27.10.2022 року зазначено, що причиною інвалідності ОСОБА_2 є загальне захворювання, у висновку про умови та характер праці зазначено, що особа може працювати з обмеженнями, протипоказана важка фізична праця в несприятливих метеоумовах. ( а.с. 48 )

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12 ААВ № 660561 від 27.10.2022 року для ОСОБА_2 рекомендованими заходами щодо відновлення працездатності є нагляд і лікування у онколога, сімейного лікаря.(а.с. 49)

Позивач, 13.08.2023 року за місцем служби подав рапорт про розірвання контракту та звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

У відповідь на звернення начальником НОМЕР_2 прикордонного загону за вих. № 12/10702-23 від 31.08.2023 надано відповідь, якою з посиланням на п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зазначено, що, військовослужбовцем не надано медичного висновку МСЕК або ЛКК відповідно до якого мати потребує постійного догляду. ( а.с. 40 )

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що долучені позивачем до рапорту виписка з акту огляду МСЕК та довідка до акту огляду МСЕК взагалі не передбачають необхідності постійного догляду, а тому не можуть бути підставою для звільнення з військової служби згідно пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Також надані позивачем довідки № б/н від 19.10.2023, видані лікарем КНП "Центр первинної медико - санітарної допомоги № 1" Сумської міської ради, за своєю суттю лише вказують на наявність певних діагнозів у пацієнта, що в свою чергу, фактично не підтверджує за даних обставин "необхідності здійснення постійного догляду" за особою.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За змістом пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пп. 12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підставою відмови, як зазначено у відповіді на рапорт позивача, є те, військовослужбовцем не надано медичного висновку МСЕК або ЛКК відповідно до якого мати потребує постійного догляду.

Судом встановлено, що на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивачем надано до рапорту виписку з акту огляду МСЕК серії 12ААВ №660561 від 27.10.2022 та довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, серії 12 ААВ № 660561 від 27.10.2022 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з положенням цього Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до п. 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно з абз. 2 п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено пп. "г" п.1, 2 ч.4, пп. "ґ" п. 2 ч. 5, пп. "г" п. 2 ч. 6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку відсутня суперечність правових норм одна одній, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров`я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від віку суб`єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб`єктів (ЛКК і МСЕК) підтверджувати ідентичні обставини.

Щодо висновку про необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися і та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Пунктом 4 цієї Інструкції визначено, що Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року N 859.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. (пункт 7 Інструкції).

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що надані позивачем до рапорту про звільнення з військової служби довідка МСЕК від 27.10.2022 , виписка з акту огляду МСЕК від 27.10.2022, довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 27.10.2022 року, не містять рекомендацій щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідності, систематичність, чи іншу періодичність такого догляду.

При цьому, пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду.

З огляду на відсутність у наданих документах МСЕК інформації про необхідність постійного догляду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При вирішенні справи суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23.

Отже дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю хворою матір`ю, є правомірними.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 480/10259/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій