Постанова

від 04.11.2024 по справі 440/4829/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 р. Справа № 440/4829/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 20.06.24 у справі № 440/4829/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати повністю Наказ Військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2024 року №55 "Про результати службового розслідування", яким старшого лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді "сувора догана".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права; має місце невідповідність висновків, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи. Наводить обставини справи, зазначені ним у позовній заяві, та вказує на їх неврахування судом першої інстанції під час розгляду справи.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24 лютого 2022 року №39 (пункт 2.495) /а.с. 51/, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням із 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" призначено молодшого лейтенанта ОСОБА_1 на посаду лікаря медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , з 24 лютого 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення і наказано вважати таким, що з 24 лютого 2022 року справу та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3440 гривень на місяць, тарифний розряд - 12, шпк "старший лейтенант медичної служби".

Відповідно до матеріалів службового розслідування /а.с. 52-87, 100-133/ у період з 03 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року командиром медичної роти Військової частини НОМЕР_1 майором медичної служби ОСОБА_2 проведено службове розслідування стосовно обставин та уточнення причин і умов щодо можливого факту підробки первинної медичної документації (Форма 100 згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період), що ймовірно мало місце в період 18 січня 2022 року лікарем медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , а також встановлення ступеню його вини.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №55 від 20 березня 2024 року "Про результати службового розслідування" /а.с. 9-12/, наказано:

1. Службове розслідування, стосовно з`ясування обставин та уточнення причин і умов щодо можливого факту підробки первинної медичної картки форма 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60), що ймовірно мали місце в період з 18 січня 2022 року, лікарем медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , а також встановлення ступеню його вини вважати завершеним;

2. За порушення вимог статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинення негідного військовослужбовця вчинку, який має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, а саме: підробка або отримання якимось іншим неправомірним чином первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року № 60), лікаря медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , притягнути до дисциплінарної відповідальності - накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана";

3. Для верифікації правильності здійснених правових висновків та встановлення наявності/відсутності у діяннях старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), заступнику командира - начальнику відділення морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , підготувати та направити матеріали службового розслідування до ІНФОРМАЦІЯ_1, ДБР м. Краматорськ та керівнику спеціалізованої прокуратуру у сфері оборони Східного регіону м. Краматорськ.

В обґрунтування вказаного наказу зазначено, що відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31317, Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 лютого 2024 року №66 «Про призначення службового розслідування», командиром медичної роти Військової частини НОМЕР_1 майором медичної служби ОСОБА_2 проведено службове розслідування з метою з`ясування обставин та уточнення причин і умов щодо можливого факту підробки первинної медичної документації (Форма 100 згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період), що ймовірно мало місце в період 18 січня 2023 року лікарем медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , а також встановлення ступеню його вини.

Під час проведення службового розслідування на підставі рапорту командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_4 стало відомо щодо можливого факту підробки (фальсифікації) первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року № 60) на старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , на підставі якої він отримав висновок ВЛК №352 від 18 січня 2024 року та прагне пройти медично-соціальну експертну комісію для визначення відсотка непрацездатності, встановлено таке.

Відповідно до первинної медичної картки форми 100, виданої медичним пунктом (не вказано найменування медичного пункту (закладу), відсутній штамп медичного пункту (закладу)) 18 січня 2023 року в 18:10, ОСОБА_1 встановлено діагноз: Акубаротравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Проте на лицьовому та зворотному боці первинної медичної картки форми 100 відсутні розшифровки підписів лікарів (медичного персоналу) та печатки військової частини (закладу), що є порушенням вимог заповнення до первинної медичної картки форми 100 (також не вказана дата та час отримання травмування(поранення)). Вказані недоліки (невідповідності) у первинній медичній картці форми 100 унеможливлюють ідентифікацію медичного підрозділу та медичного працівника, який виписав її та проводив огляд лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 . Крім того, надіслано запит до Військової частини НОМЕР_3 (військовий мобільний госпіталь), який розміщувався на території 2-гої міської лікарні міста Краматорськ та в який згідно з визначеним етапам евакуації доставлялися поранені військовослужбовці з Військової частини НОМЕР_2 . В «Книзі обліку травм Військової частини НОМЕР_2 » відсутні записи щодо звернення з приводу поранення лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 в період 18 січня 2023 року.

Відповідно до журналу ведення бойових дій Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 записи за 18 січня 2023 року відносно отримання поранення, виконання бойових завдань, чи будь-якого іншого запису відносно лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з відповіддю на запит щодо можливого надання медичної допомоги лейтенанту медичної служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_3 , отримана відповідь, що такий військовослужбовець у зазначений проміжок часу (18 січня 2023 року) не звертався.

Отже, згідно з поясненнями старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 йому надавалася медична допомога в Краматорській міській лікарні №2 (де на той час розміщувалась Військова частина НОМЕР_3 (військовий мобільний госпіталь), проте з пояснень капітана медичної служби ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_6 відомо про те, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 був доставлений на територію 2-гої міської лікарні м. Краматорськ (при чому свідки зазначають різний час), але підтвердження надання медичної допомоги чи хоча б огляду лікарями Військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 відомо лише зі слів останнього, що спростовано відповіддю з Військової частини НОМЕР_3 від 09 лютого 2024 року №590/490.

Відсутність старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 на точці евакуації підтверджують його пояснення, так як останній зазначає, що перебував в районі населеного пункту Дружківка околиці населеного пункту Соледар на трасі Бахмут-Слав`янськ. Зазначені пояснення свідчать про те, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 не орієнтується, де була розміщена точка медичної евакуації. Населений пункт Дружківка знаходиться біля 60 кілометрів (автомобільним шляхом) від околиць міста Соледар, а точка евакуації знаходилась на перехресті шляху Бахмут - Слав`янськ з населеним пунктом Залізнянське.

19 січня 2024 року старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 написаний рапорт на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 , в якому старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , посилаючись на Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та з метою встановлення групи інвалідності (визначення відсотку втрати працездатності) визначення потреби в протезуванні, просить направити його на медико-соціальну експертну комісію.

Також 22 січня 2024 року Полтавським окружним адміністративним судом відкрито провадження за позовом старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 з позовними вимогами: визнати незаконною відмову Військової частини НОМЕР_2 у непроведенні службового розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубартравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини.

Свої позовні вимоги старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 18 січня 2023 року він отримав травму (контузію), що підтверджено первинною медичною карткою форми 100 (Додатку №2 Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року № 60), та додав первинну медичну картку форми 100, завірену адвокатом.

Порівнюючи свідчення капітана ОСОБА_7 , який спілкувався з лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 в місці постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) близько 19:00 18 січня 2023 року, та записом в первинній медичної картки форми 100, який датується 18 січня 2023 року 18:10 год. (за свідченнями старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 поранення отримане ним в темну пору доби, а медичну допомогу - в місті Краматорськ Донецької області), слід дійти висновку, що зазначені факти виключають можливість в короткий часовий проміжок переміщення старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 на значну відстань з міста Краматорськ Донецької області до села Розсошенці Полтавського району Полтавської області, разом з цим за свідченнями старшого солдата ОСОБА_8 , старшого солдата ОСОБА_9 лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 після 10:00 ранку 18 січня 2023 року більше не бачили на визначеній точці медичної евакуації на повороті траси Бахмут - Слав`янськ біля села Залізнянське; капітан медичної служби ОСОБА_5 останній раз лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 бачив близько 12:00 18 січня 2023 року в місті Слов`янськ Донецької області. Підсумовуючи такі свідчення стає зрозуміло, що факт спілкування капітана ОСОБА_7 і лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 о 19:00 18 січня 2023 року в пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) стає можливим (проміжок часу з 12:00 до 19:00 18 січня 2023 року дозволяє на автомобільному транспортні подолати відстань від міста Слов`янськ Донецької області до села Розсошенці Полтавського району Полтавської області); наведені факти унеможливлюється отримання поранення (травмування) старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 під час перебування на визначеній точці медичної евакуації на повороті траси Бахмут - Слав`янськ біля села Залізнянське і викликають сумнів щодо достовірності заповнення первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року № 60).

Враховуючи вимоги щодо оформлення первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60), слід зазначити таке:

- на етапі медичної евакуації, де пораненому вперше надано першу лікарську допомогу, заповнюється лицьовий бік первинної медичної картки форми 100 та її корінець. Після цього первинна медична картка форми 100 відривається від корінця, який використовується для складання чергового донесення з медичної служби. Заповнена первинна медична картка форми 100 підписується лікарем, завіряється печаткою військової частини (закладу) та разом із пораненим, що евакуюється, відправляється на наступний етап медичної евакуації.

На представленій первинній медичній картці форми 100 відсутні печатки військової частини (закладу) та розшифровка підписів медичних працівників, що не дає можливості ідентифікації достовірності встановленого діагнозу та місця надання медичної допомоги.

За висновками службового розслідування при відсутності рапорту командира підрозділу щодо отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , відсутності записів в журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_2 (яка в підпорядкуванні Військової частини НОМЕР_1 ) та журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_1 щодо ворожих обстрілів точки медичної евакуації та отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , видача довідки про обставини травми (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затверджений наказом МОУ від 14 серпня 2008 року № 402 (зі змінами)) є безпідставною.

Враховуючи матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, пояснення свідків та пояснення старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 зроблено висновки, що лікар медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 (підпорядкування Військової частини НОМЕР_1 ) шляхом підроблення чи в інший спосіб отримав в невідомому медичному підрозділі та не зрозуміло від якого лікаря (медичного працівника) первинну медичну картку форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60) з неправдивими даними стосовно поранення, на підставі якої останньому видано Довідку ВЛК №352 від 18 січня 2024 року про обмежену придатність до військової служби, та на підставі чого старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 за направленням на медико-соціальну експертну комісію для визначення відсотку втрати працездатності, що у випадку визначення відсотку втрати працездатності може призвести до незаконної виплати останньому одноразової грошової допомоги, а отже завдати державі матеріальної шкоди. Тобто в діях лікаря медичного пункту, старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 , вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого частиною 1 та частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, тобто можливе підроблення офіційного документа первинної медичної картки форми 100, яка надає право останньому на отримання довідки військово- лікарської комісії про обмежену придатність до військової служби, та якою останній станом на сьогодні продовжує використовувати, так як намагається отримати довідку про обставини травми (Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого Наказом МОУ від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами)), направлення на медико-соціальну експертну комісію з метою визначення втрати відсотку працездатності та отримання одноразової грошової допомоги, та на підставі якої старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 подано до Полтавського окружного адміністративного суду позов з позовними вимогами: визнати незаконною відмову Військової частини НОМЕР_2 у непроведенні службового розслідування за рапортом старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубартравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести службове розслідування за рапортом старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини. Також ОСОБА_1 намагається отримати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва - Додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого Наказом МОУ від 14 серпня 2008 року №402 (зі змінами)), без якої медико - соціальна експертна комісія не буде проводити визначення відсотку втрати працездатності та без якої в останнього не буде можливості звернутися до медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення інвалідності або визначення відсотка втрати працездатності.

Не погодившись з наказом Військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2024 року №55 "Про результати службового розслідування", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що встановлений службовим розслідуванням факт підробки або отримання якимось іншим неправомірним чином первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60), тим більше в умовах воєнного стану та покладення на військовослужбовця обов`язків із забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій, є грубим порушенням військової дисципліни та не відповідає військовому званню військовослужбовця безвідносно до настання/ненастання негативних наслідків, а тому дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 55 від 20 березня 2024 року "Про результати службового розслідування".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ /далі - Закон №2232-ХІІ/.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами третьою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту Внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV /далі - Статут/, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статтею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" №551-XIV від 24 березня 1999 року /далі - Дисциплінарний статут/.

Відповідно до вимог статей 1, 2 та 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Як визначено статтею 54 Дисциплінарного статуту, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з статтею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до положень статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Водночас статтею 87 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

З такого правового регулювання слідує, що військовослужбовець зобов`язаний дотримуватись військової дисципліни, яка зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно і неухильно додержуватися Конституції та законів України, порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. У разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни командир за необхідності вправі накласти на порушника дисциплінарне стягнення, яке визначено Статутом та відповідає військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 /далі - Порядок №608/, визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

У цій справі позивач оспорює наказ командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани за порушення військової дисципліни.

Як убачається з матеріалів справи, указаний наказ прийнятий за результатами службового розслідування, проведеного у період з 03 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року командиром медичної роти Військової частини НОМЕР_1 , майором медичної служби ОСОБА_2 , стосовно обставин та уточнення причин і умов щодо можливого факту підробки первинної медичної документації (Форма 100 згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період), що ймовірно мало місце в період 18 січня 2023 року лікарем медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , старшим лейтенантом медичної служби ОСОБА_1 , а також встановлення ступеню його вини.

Тож колегія суддів відхиляє довід позивача щодо непроведення службового розслідування за фактом отриманої ним травми 18 січня 2023 року, оскільки вказані обставини не належать до предмету доказування у цій справі та є предметом спору у справі № 440/555/24.

Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 440/555/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання незаконною відмову відповідача у непроведенні службового розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини; зобов`язання військової частини НОМЕР_2 провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі № 440/555/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.04.2023; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.04.2023 й надати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Натомість предметом спору у справі, що наразі розглядається, є правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Дослідивши долучені позивачем до позовної заяви документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставини, які наведені у матеріалах службового розслідування щодо вчиненого позивачем порушення військової дисципліни, позивачем в ході судового розгляду справи не спростовані.

Заявлений позивачем довід щодо упередженого проведення службового розслідування у зв`язку із наявністю у позивача конфлікту із командиром Військової частини НОМЕР_2 не підтверджений жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції посилання позивача на факт неврахування відповідачем під час проведення службового розслідування пояснень осіб, які безпосередньо були поруч із позивачем під час отримання ним травми 18 січня 2023 року та які здійснювали надання йому медичної допомоги та відповідно оформлення довідки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60), оскільки позивачем ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не наведено конкретних осіб (прізвища, імена та по батькові, посади тощо) та обставини, які б такі особи могли підтвердити на спростування встановлених службовим розслідуванням порушень, а також не надано письмових пояснень таких осіб до суду, не заявлено клопотання про виклик їх як свідків, тощо.

На противагу аргументу позивача стосовно того, що оскаржуваний наказ Військової частини НОМЕР_1 від 20 березня 2024 року №55 "Про результати службового розслідування" не містить жодного пункту та статті, які порушив позивач та за що до нього застосована сувора догана, колегія суддів зазначає, що у вказаному наказі зазначено про порушення позивачем вимог статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинення негідного військовослужбовця вчинку, який має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України, а саме: підробка або отримання якимось іншим неправомірним чином первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком № 2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року № 60).

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводу позивача щодо відсутності підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення, оскільки з моменту події минуло більше року, з огляду на таке.

З аналізу статті 87 Дисциплінарного статуту слідує, що дисциплінарне стягнення у разі провадження службового розслідування має бути накладено протягом місяця від дня його закінчення (не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці), та не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення (не враховуючи часу проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин).

Колегія суддів ураховує, що у спірних правовідносинах з рапорту командира Військової частини НОМЕР_2 , підполковника ОСОБА_4 , від 02 лютого 2024 року стало відомо про наявність ознак у діях позивача дисциплінарного проступку та оскаржуваний Наказ винесений 20 березня 2024 року, яким також завершено проведене стосовно позивача службове розслідування.

Водночас колегія суддів зазначає, що дисциплінарна відповідальність - самостійний вид юридичної відповідальності, який не обумовлений наявністю чи відсутністю складу іншого правопорушення чи фактом притягнення особи до іншого виду відповідальності, в тому числі кримінальної, а відтак дисциплінарне стягнення може накладатися у зв`язку зі вчиненням дисциплінарного правопорушення, яким у спірному випадку є факт порушення позивачем військової дисципліни внаслідок порушення вимог статей 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинення негідного військовослужбовця вчинку, який має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 4 статті 358 Кримінального кодексу України, а саме: підробка або отримання якимось іншим неправомірним чином первинної медичної картки форми 100 (згідно з Додатком №2 до Настанови з медичного забезпечення Збройних Сил України на особливий період, затвердженої Наказом начальника генерального штабу Збройних Сил України від 11 лютого 2019 року №60).

Оскільки встановлений службовим розслідуванням факт підробки або отримання якимось іншим неправомірним чином первинної медичної картки форми 100, тим більше в умовах воєнного стану та покладення на військовослужбовця обов`язків із забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в районі ведення бойових дій, є грубим порушенням військової дисципліни та не відповідає військовому званню військовослужбовця безвідносно до настання/ненастання негативних наслідків, висновок суду першої інстанції про правомірність винесення відповідачем Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №55 від 20 березня 2024 року "Про результати службового розслідування" є обґрунтованим і законним.

Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Відповідачем належним чином доведено обґрунтованість Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 55 від 20 березня 2024 року "Про результати службового розслідування" щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - «сувора догана», оскаржуваний наказ прийнятий з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто обґрунтовано, та відповідає критеріям правомірності, зазначеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58), згідно з якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів уважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 440/4829/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова