Постанова

від 04.11.2024 по справі 520/10042/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 р. Справа № 520/10042/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024, по справі № 520/10042/23

за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

до Комунального підприємства "Харківводоканал"

третя особа Харківська міська рада

про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках,

ВСТАНОВИВ:

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до суду із позовом, в якому просило стягнути кошти з відкритих банківських рахунків, з рахунків, які будуть відкриті в майбутньому, КП «Харківводоканал» у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 312672981,34 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги податковий орган зазначив, що станом на 02.03.2023 за КП «Харківводоканал» рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 312672981,34 грн., який виник у зв`язку з несплатою поточних грошових зобов`язань самостійно задекларованих платником податків. У зв`язку з чим, підприємству, відповідно до вимог ст. 59 Податкового кодексу України в автоматичному режимі сформовано та вручено податкову вимогу від 07.06.2016 №7-17. Однак, враховуючи, що вказаний податковий борг відповідачем не сплачено, виникло право на стягнення податкового боргу з відкритих у банках рахунків платника податків.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, у КП "Харківводоканал" наявна заборгованість в загальному розмірі 312672981,34 грн., з яких 280804 161,74 грн. за основним платежем, 31868819,60 грн. пеня, який виник за період з 15.06.2020 по 02.03.2023.

07.06.2016 контролюючим органом винесено та направлено податкову вимогу від № 7-17, яка отримана відповідачем, та податковий борг, визначеній у ній не переривався.

Враховуючи, що КП "Харківводоканал" не вживались заходи щодо добровільного погашення боргу, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги податкового органу обґрунтовані п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, замість застосування спеціальної норми - ст. 96 Податкового кодексу України, без врахування об`єктивних обставин, які впливають на реальну можливість погашення податкового боргу та всупереч приписам підп. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 41.4 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Відповідно до пункту 41.1. цієї статті, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Виходячи зі змісту п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За визначенням п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 п. 95.5 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Таким чином, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що спірний податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість на підставі декларацій з податку на додану вартість, податкових повідомлень-рішень та пені, що є узгодженою, а відтак він повинен стягуватися у позасудовому порядку шляхом приймання контролюючим органом самостійного рішення.

Зі статуту КП «Харківводоканал», зареєстрованого 26.01.2012, номер запису 14801050018010649, встановлено, що КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Пунктом 2.3. Статуту визначено, що підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків.

Згідно з п. 5.2 Статуту основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до п. 5.3 Статуту здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочностей розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 5.5 Статуту встановлено, що відчуження майна, переданого Підприємству за договором господарського відання, здійснюється на підставі рішення сесії Харківської міської ради.

Особливості управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки визначені ст. 24 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у комунальному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління між зазначеними суб`єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Суб`єктами господарювання комунального сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб`єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб`єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2016 у справі № 820/669/15, встановлено, що актом опису майна у податкову заставу, складеним 26.12.2014 податковим керуючим Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові підтверджена відсутність у КП "Харківводоконал" майна, що може бути описано у податкову заставу. Враховуючи, що КП "Харківводоконал" є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, та в якого відсутнє власне майно, зроблено висновок про те, що порядок погашення податкового боргу такого підприємства передбачений положеннями ст. 96 Податкового кодексу України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.05.2020 у справі № 820/899/17, та який враховується судом при розгляді цієї справи, порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, визначених ст. 96 Податкового кодексу України.

Тако суд враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 18.11.2022 по справі № 520/11571/19 про стягнення з рахунків КП «Харківводоканал» у банках податкового боргу, де відмовляючи контролюючому органу у задоволенні позовних вимог суд вищої інстанції зазначив, що оскільки позивач є підприємством комунальної власності, яке має непогашений податковий борг, та в якого відсутнє власне майно, а відповідачем не надано доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, як це передбачено положеннями п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, то контролюючим органом не дотримано встановленого положеннями ст. 96 Податкового кодексу України обов`язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради.

Згідно з п. 96.3 cт. 96 Податкового кодексу України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Однак, доказів звернення до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно позивача, з поданням щодо прийняття відповідного рішення, як це передбачено положеннями п. 96.1 ст. 96 Податкового кодексу України, позивачем до суду не надано.

Складення контролюючим органом актів опису майна та включення його до податкової застави не спростовує факту неможливості відчуження такого майна з огляду на спеціальний режим розпорядження таким майном та можливість його відчуження виключно на підставі рішення сесії Харківської міської ради.

Враховуючи викладене, позивачем не було дотримано встановленого положеннями ст. 96 Податкового кодексу України обов`язкового порядку погашення податкового боргу комунального підприємства.

Крім того слід враховувати те, що надання КП "Харківводоканал" життєзабезпечуючих послуг з водопостачання та водовідведення безпосередньо підпадає під дію положень ст. 3 Закону України від 09.11.2017 № 2189 «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється Національною комісією що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому державне регулювання полягає не лише у встановленні тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, а й у встановленні обов`язку суб`єктів господарювання, які здійснюють таку господарську діяльність, не допускати обмеження або припинення провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством (п. 17 р. 2 Постанови НКРЕКП від 22.03.2017 № 307 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення»).

Відповідач зазначав, що його діяльність перебуває у жорстких рамках державного регулювання, оскільки з одного боку, він не може самостійно збільшити тариф на свої послуги, а з іншого - не може зменшити об`єм своїх послуг. Такі обставини обумовили наявність у КП «Харківводоканал» протягом тривалого часу стабільно від`ємного результату господарської діяльності, який переходив з року в рік.

Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 по справі № 520/11571/19 про стягнення податкового боргу з КП "Харківводоканал", відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що по суті податковий борг з податку на додану вартість виник у КП «Харківводоканал» у силу того, що тариф, який визначається державним Регулятором, не може забезпечити самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, які надаються КП «Харківводоканал». Отже, дії фіскального органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 180968296,75 грн. не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством.

Також за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.12.2023 по справі № 520/12248/22, де вирішуючи питання правомірності винесення запобіжного заходу, суд зазначив, що КП "Харківводоканал" виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів міста Харкова та Харківської області і врегулювання його господарської діяльності підпадає під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які в свою чергу унормовують тарифне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Функціонування такого підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки. КП "Харківводоканал" в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли підприємство несе витрати, які не компенсуються, що зумовлено звільненням у певний період мешканців міста від оплати за надані послуги, а також невиконанням державою обов`язків щодо компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг. При цьому здійснення стягнень з рахунків КП "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об`єкту критичної інфраструктури, що призведе до зупинки об`єктів водопостачання та водовідведення.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 № 3219 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» було доповнено підп. 69.40, який унеможливив здійснення заходів передбачених ст.59-60, 87-101 Податкового кодексу України з погашення податкового боргу, що виник до 24.02.2022, серед всього іншого, щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких, станом на дату початку можливих бойових дій є територією можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами та доповненнями), серед яких окремим рядком зафіксовано, що Харківська міська територіальна громада з 15.09.2022 заходиться в зоні виникнення можливості бойових дій до не визначеного строку.

Отже, оскільки податкова адреса КП «Харківводоканал» знаходиться на території Харківської міської громади, вимоги щодо стягнення податкового боргу стосуються періоду з 15.06.2020 по 02.03.2023, колегія суддів погоджується із застосуванням до спірних правовідносин положень підп. 69.40 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків платників податків ДПС фактично оформлені за приписами п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України замість застосування спеціальної норми - ст. 96 Податкового кодексу України, без врахування об`єктивних обставин, які впливають на реальну можливість погашення податкового боргу та всупереч приписам підп. 69.40 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 520/10042/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло