Постанова

від 04.11.2024 по справі 826/3451/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3451/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.

судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до суду з позовом до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001234110 від 26.12.2012 яким донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13193115 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2825253 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємство не погоджується та вважає безпідставними та хибними висновки податкового органу, які були зроблені за наслідками планової виїзної перевірки підприємства, зокрема, щодо завищення підприємством податкового кредиту по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВГЦ «Піраміда», щодо завищення податкового кредиту внаслідок нікчемності правочинів укладених з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, щодо завищення податкового кредиту внаслідок включення до податкового кредиту суми податку сплаченого контрагентам за отримані послуги, які не оподатковуються податком на додану вартість (інжинірингові послуги), щодо завищення податкового кредиту по будівельно-монтажним роботам з будівництва житла, що будується за державні кошти, щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт», щодо завищення податкового кредиту внаслідок включення податку, сплаченого контрагенту, який зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість при безоплатній передачі товарів (квартир) працівникам ВП «РАЕС» ДП "НАЕК "Енергоатом". Господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року по справі №К/800/54325/13 касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній ухвалі Вищого адміністративного суду вказано, що суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій позивача із контрагентами не підтверджуються матеріалами справи. Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, такий висновок передчасним, оскільки суди не надали оцінки доводам підприємства, викладеним в позовній заяві щодо порушень вказаних в акті перевірки, що мали вплив на формування суми спірного податкового повідомлення-рішення та відповідним доводам платника на спростування цих обставин.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2014року позовні вимоги задоволено частково: скасовано частково податкове повідомлення - рішення № 0001234110 від 26.12.2012, а саме: в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями) по взаємовідносинах між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та контрагентами: ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "ТД"Агрінол", ТОВ "Алдек групп", ТОВ "Енергориск", ТОВ "НПП "Постач", ТОВ "Металлпромсервіс"; та щодо включення до складу податкового кредиту податкової накладної № 88 від 31.10.2011, виписаної ТОВ "Атоммонтажсервіс". В решті позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені частини позовних вимог зазначив, що позивачем не було надано документи на підтвердження отримання товарів (послуг) чи існування, реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами: ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Технострандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «НПП «Постача», ПрАТ НДІ «Техностандарт», а надані деякі первинні документи були складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік".

Щодо висновків податкового органу з приводу факту включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на вартість послуг, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а саме інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти, суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні на отримані позивачем інжинірингові послуги були виписані в період з січня 2011 року по квітень 2011 року та до складу їх вартості включено нараховане на їх вартість ПДВ.

Стосовно висновків податкового органу щодо факту ненарахування позивачем ПДВ по операціях з безоплатної приватизації квартир, які перебували на балансі ВП РАЕС, суд зазначив, що нарахування ПДВ позивач повинен був зробити.

Також, суд першої інстанції вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року на 2 876 064,00 грн. по розрахункам з ТОВ ВГЦ "Піраміда".

Задовольняючи іншу частину позовних вимог, суд зазначив, що позивачем документально підтверджені правовідносини з контрагентами ТОВ «Атомпоставка», ТОВ "Торговий дім "Агрінол", ТОВ "Алдек Груп", ТОВ "Енергориск", ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та ТОВ "Металлпромсервіс". Крім того, щодо висновку відповідача з приводу факту завищення позивачем податкового кредиту внаслідок включення до його складу в листопаді 2011 року податку, сплаченому контрагенту ТОВ «Атоммонтажсервіс», який не зареєстрував податкову накладну № 88 від 31.10.2011р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд першої інстанції вказав, що позивачем були подані податковому органу копії розрахункових документів, які засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги позивача аналогічні доводам позовної заяви.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції (в частині задоволених позовних вимог) та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Операції між позивачем та контрагентами є нікчемними, носили безтоварний характер, а надані первинні документи не відповідають вимогам норм закону.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанції; позовні вимоги ДП «НАЕК «Енергоатом» задовольнив частково; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0001234110 в частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 14048673,50 грн., з яких за основним платежем 11617359,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2431314,10 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Свою позицію суд апеляційної інстанції побудував на тому, що у висновку судово-економічної експертизи від 27 жовтня 2015 року №9110/18914-18932/15-45, проведеної на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду у даній справі, судові експерти вказали на часткову необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, відтак, взявши до уваги такий висновок судово-економічної експертизи, апеляційний суд зазначив, що обставини заниження ДП «НАЕК «Енергоатом» ПДВ підтверджуються лише частково, а саме, на суму 1575755,60 грн., тому визнав протиправним та скасував оспорюване податкове повідомлення-рішення у відповідній сумі визначених грошових зобов`язань, заниження якої не підтверджено проведеною експертизою. При цьому зазначив про дослідження безпосередньо судом первинних документів, які були надані позивачем щодо господарських операцій по взаємовідносинах між ДП «НАЕК «Енергоатом» із кожним контрагентом по кожній господарській операції.

Також, апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на вартість послуг, які не є об`єктом оподаткування, а саме інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти.

ДП «НАЕК «Енергоатом» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (пункту 53.1 статті 53, пункту 185.1 статті 185, статті 188, пункту 197.15 статті 197 ПК України, пункту 4 статті 1 Закону України від 01 червня 2010 року №2289-VI «Про здійснення державних закупівель», положення якого були чинними на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2289-VI) та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0001234110 в частині визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 1969694,50 грн., з яких за основним платежем 1575755,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 393938,90 грн., та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У свою чергу, не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач також подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ДП «НАЕК «Енергоатом» у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року по справі № 826/3451/13-а касаційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Так, скасовуючи рішення апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність надати оцінку тим обставинам, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою позицію суду першої інстанції в частині оцінки правовідносин із іншими контрагентами, зокрема із ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», які, до того ж, не були предметом дослідження і й у ході судово-економічної експертизи.

Також, касаційний суд звернув увагу, що апеляційної інстанції не оцінив повідомлені обставини (докази) на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб`єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об`єктивній дійсності), а також так і не встановив, хто ж саме від імені згаданих контрагентів, зокрема ПП «Кримспецтехнолоджи» ( ОСОБА_1 ) та ТОВ «Бренд Строй» ( ОСОБА_2 ), підписав фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, у тому числі й в контексті позиції Верховного Суду України щодо визнання операцій фіктивного підприємства та податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту, що виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів. При цьому відповідач вказував й на прийняте судом у кримінальній справі рішення (вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі №123/3318/13-к), яким встановлено створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності (ПП «Кримспецтехнолоджи») з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, касаційний суд звернув увагу, що у даному випадку ні відповідачем у акті перевірки, ні судами у ході розгляду справи не було встановлено джерел походження коштів (їх природу), за рахунок яких відокремленим підрозділом «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» придбавалися у ПАТ «Агробудмеханізація» будівельно-монтажні роботи з будівництва житла за договором від 16 червня 2011 року №53/04-2011, а відтак висновок суду апеляційної інстанції про поширення на ці правовідносини приписів пункту 197.15 статті 197 ПК України, у відповідності до яких такі операції звільняються від оподаткування ПДВ й, відповідно, не дають покупцю права на формування податкового кредиту за їх наслідком, не можна визнати обґрунтованим в силу його передчасності.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року та призначено справу до апеляційного розгляду у судове засідання на 15 лютого 2022 року.

На адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великої Палати Верховного Суду по справі № 160/3364/19, оскільки одним із питань, які підлягають розгляду в апеляційному порядку питань щодо надання правової оцінки доводам контролюючого органу, що діяльність деяких контрагентів позивача має ознаки фіктивності і свої доводи обґрунтовував, зокрема, обставинами допиту як свідків засновників та директорів ПП «Кримспецтехнолоджи» ( ОСОБА_1 ) та ТОВ «Бренд Строй» ( ОСОБА_2 ), які повідомили про відсутність свого відношення до діяльності вказаних підприємств. При цьому відповідач вказував й на прийняте судом у кримінальній справі рішення (вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі №123/3318/13-к), яким встановлено створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності (ПП «Кримспецтехнолоджи») з метою прикриття незаконної діяльності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по справі № 160/3364/19.

30 вересня 2024 року повісткою-повідомленням Шостого апеляційного адміністративного суду призначено розгляд питання щодо поновлення провадження у справі за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у відкритому судовому засіданні 01 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року задоволено заявлене клопотання позивача про заміну його правонаступником. Замінено позивача - Державне підприємство «Національна атомна енергеруюча компанія «Енергоатом» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергеруюча компанія «Енергоатом».

Також, протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі №826/3451-13-а за апеляційними скаргами Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 27.09.2012 по 28.11.2012 Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2010 по 30.06.2012 за результатами якої складено акт № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012, яким встановлено допущення позивача порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 58146348,00 грн.

Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012 за результатами розгляду яких листом № 17030/41-148 від 25.12.2012 повідомлено, зокрема, про те, що висновки акту № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012 в частині податку на додану вартість викладено в наступній редакції - порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 13388903,00 грн.

26.12.2012 на підставі акту № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001234110, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16 018 368,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 825 253,00 грн.

Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" податкове повідомлення - рішення № 0001234110 від 26.12.2012 було оскаржено в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг Державною податковою службою України прийнято рішення № 3326/6/10-2115 від 04.03.2013, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001234110 від 26.12.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Так, правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом №168/97-ВР.

Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Застосуванню підлягають норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Так, відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З 01.01.2011 р. як вже зазначалось набрав чинності Податковий кодекс України.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає підстави виникнення податкового кредиту (в редакції на листопад 2014р.)

Пунктом 198.1. цієї статті передбачалося, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.5. цієї ж статті платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов`язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином аналіз наведених правових норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач, серед іншого, мав взаємовідносини із ТОВ ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Армет-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Металлпромсервіс», ТОВ «Атоммонтажсервіс» щодо поставки останніми на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» товарів (робіт, послуг).

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивач в періоді, щодо якого проводилась перевірка, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Оцінювальна компанія "ДК-Експерт" за договором про надання послуг з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів № 2823-1/15-НАЕК від 27.01.2011.

Підпунктом 2 пункту 1.1 зазначеного договору визначено, що результат проекту - отримання замовником в результаті співпраці із виконавцем в рамках цього договору, таких результуючих документів:

- розроблених методик: класифікатор необоротних активів; кодифікатор необоротних активів; методика фінансового обліку необоротних активів; методика обліку необоротних активів за міжнародними стандартами; методика обліку необоротних активів у податковому обліку;

- звіту: про незалежну оцінку майна (визначення ринкової вартості), що проводиться відповідно до вимог національних стандартів з урахуванням положень "Методики оцінки майна" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, та Міжнародних стандартів оцінки з урахуванням необхідних виправлень та доповнень за наслідками рецензування Фондом Державного майна України;

- бази даних: база даних основних засобів за структурою, що наведена у додатку №2, які класифіковані та кодифіковані згідно із розробленими методиками станом на 31.12.2010.

Відповідно до пункту 3.4 договору № 2823-1/15-НАЕК від 27.01.2011 виконавець щомісячно надає замовнику звіти про хід виконання проекту та факт надання виконавцем послуг на користь замовника оформлюється актами приймання - передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 6.2 зазначеного договору оплата наданих за договором послуг здійснюється відповідно до виставлених рахунків.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем на підтвердження фактичного отримання послуг від ТОВ "Оцінювальна компанія "ДК-Експерт" за договором про надання послуг з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів № 2823-1/15-НАЕК від 27.01.2011 не надано суду копії зазначеного договору, актів приймання - передачі наданих послуг від 11.08.2011, від 05.03.2012, від 14.07.2011, від 16.11.2012, від 15.11.2012, від 26.11.2012, класифікатора необоротних активів відокремлених підрозділів ДП НАЕК "Енергоатом" затвердженого протоколом робочої наради координаційного комітету Проекту від 07.12.2011, звіту про незалежну оцінку вартості необоротних активів ДП НАЕК "Енергоатом" станом на 31.12.2010, методики обліку необоротних активів, платіжних доручень та банківських виписок. Кодифікатора необоротних активів, бази даних основних засобів за структурою, що наведена у додатку №2, які класифіковані та кодифіковані згідно із розробленими методиками станом на 31.12.2010, рахунків, щомісячних звітів про хід виконання проекту та доказів на підтвердження факту наявності відповідних документів позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Разом з тим, класифікатор необоротних активів відокремлених підрозділів ДП НАЕК "Енергоатом" затвердженого протоколом робочої наради координаційного комітету Проекту від 07.12.2011, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ДП НАЕК "Енергоатом" не містить посилань на те, що його було безпосередньо розроблено саме ДП НАЕК "Енергоатом" на виконання договору № 2823-1/15-НАЕК від 27.01.2011.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що вищевикладене не може бути беззаперечним доказом існування фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Оцінювальна компанія "ДК-Експерт".

Стосовно висновків викладених в акті перевірки № 1412/41-10/24584661від 12.12.2012 щодо відсутності фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Комманд", ПП "Базіс-торг", ПП "Візіт-торг", колегія суддів зазначає, що позивачем не надано суду жодних документів, як на підтвердження існування, так і на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з зазначеними контрагентами, зокрема, копій укладених договорів, первинних документів до відповідних договорів, та документів на підтвердження використання товарів, (робіт, послуг) отриманих від контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В той же час, позивачем було укладено договори з контрагентами ТОВ "ПО Енергоальянс" поставки продукції №31 (5)12УК від 26.01.2012, ТОВ "Укренерготорг" поставки продукції №388 (2)10УК від 21.06.2010, ТОВ "Інтерн-Юг" постачання продукції № 439(1)11УК від 17.06.2011 відповідно до умов яких постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити продукцію згідно з специфікаціями.

Пунктом 2.1 зазначених договорів визначено, що продукція, що поставляється по своїй якості та комплектності повинна підтверджуватись сертифікатами та паспортами якості на виготовлену продукцію виданими заводом виробником.

Згідно з пунктом 4.2 договорів №31 (5)12УК від 26.01.2012, №388 (2)10УК від 21.06.2010, № 439(1)11УК від 17.06.2011 продукція, що поставляється повинна супроводжуватись наступними документами: видатковими накладними, рахунками - фактурами, податковими накладними, сертифікатами або паспортами якості.

Пунктом 4.3 визначених договорів передбачено, що постачальник зобов`язаний повідомити покупця про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв`язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) з 7 днів до початку відвантаження з обов`язковим зазначенням визначених договором даних.

Так, на підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами позивачем долучено до матеріалів справи копії наступних документів: копії договорів №31 (5)12УК від 26.01.2012, №388 (2)10УК від 21.06.2010, №439(1)11УК від 17.06.2011, видаткових накладних № РН-0000004 від 06.03.2012, податкових накладних, банківських виписок та платіжних доручень.

В той же час, колегія суддів зазначає, що рахунків - фактур, сертифікатів (паспортів) якості та повідомлень про відвантаження продукції позивачем до суду надано не було, як і не було зазначено про наявність та причини не можливості їх надання.

Також, як встановлено з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Сенсор - Україна" укладено договір поставки № 11164111 від 04.01.2011 відповідно до якого мало бути поставлено обладнання автоматичної пожежної сигналізації та протипожежної автоматики виробництва ВАТ "Приборний завод "Тензор" для підвищення безпеки енергоблоку № 1 ВП "Рівненська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом".

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що якість обладнання має підтверджуватись сертифікатами якості виробника та паспортами з відміткою ВТК виробника

Пунктом 5.11 договору № 11164111 від 04.01.2011 визначено, що постачальник при відвантаження продукції надає наступну супровідну документацію:

- вантажоодержувачу: паспорт заводу-виробника на ту частину продукції, для якої наявність паспорту передбачена (оригінал); комплект експлуатаційної документації; сертифікат якості (оригінал); сертифікат відповідності на ту частину продукції, для якої передбачена обов`язкова сертифікація (копія, завірена виробником продукції); видаткову накладну на продукцію в трьох примірниках (оригінал); акт приймання-передачі в трьох примірниках (оригінал);

- покупцю: податкову накладну (оригінал); видаткову накладну на продукцію (оригінал) з відміткою вантажоодержувача; акт приймання - передачі в трьох примірниках (оригінал), підписаний постачальником та вантажоодержувачем.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 зазначеного договору оплата здійснення згідно рахунків - фактур.

Наразі, позивачем на підтвердження факту отримання обладнання від ТОВ "Сенсор - Україна" за договором № 11164111 від 04.01.2011 надано копію зазначеного договору з додатками, акту приймання - передачі ТМЦ № 1 від 24.01.2011, видаткової накладної № 124 від 24.01.2011, платіжних доручень та банківських виписок, водночас паспорту заводу-виробника, комплекту експлуатаційної документації, сертифікат якості, сертифікат відповідності та рахунків - фактур позивачем надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, ТОВ "Сенсор - Україна" у відповідь на судовий запит листом № 929/1 від 29.09.2014 повідомило про те, що в період з 01.10.2010 по 30.06.2014 мало господарські взаємовідносини з позивачем за договорами поставки № 1116410124 від 13.07.2010, № 1318 від 01.11.2010, № 11164111 від 04.01.2011, № 1116411332 від 16.08.2011, № 11161125 від 05.01.2012 та на підтвердження зазначених фактів надав суду копії ТТН, довіреностей, видаткових накладних, актів приймання - передачі ТМЦ, податкових накладних, банківських виписок, водночас сертифікатів (якості, відповідності) та рахунків - фактур ТОВ "Сенсор - Україна", як і документів на підтвердження наявності в нього обладнання поставка якого була здійснена згідно зазначених договорів суду надано не було.

Крім того, встановлено, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Бора" за договором поставки № 1439 від 06.04.2011, № 251101 від 25.11.2010, № 983 від 12.08.2011, № 978 від 12.08.2011.

Так, пунктом 4.2 договорів № 1439 від 06.04.2011, № 251101 від 25.11.2010 встановлено, що якість продукції повинна відповідати ТУ У, ГОСТу вказаним у специфікаціях та підтверджуватись сертифікатом якості (паспортом).

Згідно з пунктом 8.1 зазначених договорів прийом продукції здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

Відповідно додатку № 1 "Конкретизація умов договору" до договорів № 983 від 12.08.2011 та № 978 від 12.08.2011 прийом товару здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

Наразі, на підтвердження факту здійснення поставки за договорами укладеними з ТОВ "Бора" позивачем надано суду копії договорів з додатками та додатковими угодами, специфікацій, протоколів розбіжностей, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок.

Водночас, як правильно зазначено судом першої інстанції, пакувальних аркушів, рахунків - фактур та документів, які підтверджують якість продукції позивачем до матеріалів справи надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Щодо фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Укренерготорг" за договорами № 665 від 19.05.2011 та № 701 від 26.05.2011, ТОВ "ТПК "Рейл Інвест" за договором № 3108/1 від 08.09.2011, ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" за договором № 050711 від 2011, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно додатку № 1 "Конкретизація умов договору" до зазначених договорів прийом товару здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження факту здійснення поставки за договорами укладеними з контрагентами ТОВ "Укренерготорг", ТОВ "ТПК "Рейл Інвест" та ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" позивачем надано копії договорів з додатками та додатковими угодами, специфікацій, протоколів розбіжностей, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок, водночас пакувальних аркушів, рахунків - фактур та документів, які підтверджують якість продукції позивачем суду надано не було.

Між позивачем та ПП "Дніпрохім-Інвест" було укладено договори № 8/11 від 28.10.2010, № 3/11-07 від 18.07.2011, № 863 від 07.07.2011, № 85 від 24.01.2012, № 2/11-12 від 01.03.2012.

Відповідно до пункту 8.1 договорів № 8/11 від 28.10.2010, № 85 від 24.01.2012 та пункту 8 додатку № 1 "Конкретизація умов договору" до договорів № 3/11-07 від 18.07.2011, №3/11-07 від 18.07.2011, № 863 від 07.07.2011, № 2/11-12 від 01.03.2012 прийом продукції здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

На підтвердження факту здійснення поставки за договорами укладеними з ПП "Дніпрохім-Інвест" позивачем надано суду копії договорів з додатками та додатковими угодами, специфікацій, протоколів розбіжностей, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок, водночас рахунків - фактур та документів, які підтверджують якість продукції позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи, у відповідь на судовий запит суду першої інстанції ПП "Дніпрохім-Інвест" листом Вих. № 3009-14/1/77 від 30.09.2014 повідомило про те, що мало взаємовідносини з позивачем, однак не може надати весь пакет необхідної інформації через його значний обсяг.

Щодо фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Саруд" за договорами поставки № 1254 від 18.10.2010 та № 2/9/10 від 27.10.2010, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 4.2 зазначених договорів якість продукції, що поставляється повинна підтверджуватись сертифікатами якості.

Відповідно до пункту 8.1 договорів № 1254 від 18.10.2010 та № 2/9/10 від 27.10.2010 прийом продукції здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

Так, на підтвердження факту здійснення поставки за договорами укладеними з ТОВ "Саруд" позивачем надано суду копії договорів з додатками та додатковими угодами, специфікацій, протоколів розбіжностей, видаткових накладних, прибуткових ордерів, податкових накладних, платіжних доручень та банківських виписок, однак рахунків - фактур та документів, які підтверджують якість продукції позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Між позивачем та ТОВ "Артем-С" було укладено договір № 894 від 14.07.2011 відповідно до пункту 4 додатку № 1 "Конкретизація умов договору" якого визначено, що прийом продукції здійснюється при наявності наступної товаросупровідної документації: видаткової накладної, податкової накладної, рахунку - фактури, документів, які підтверджують якість продукції.

На підтвердження факту здійснення поставки за зазначеним договором позивачем надано суду копію договору з додатками, видаткової накладної, прибуткового ордеру, податкової накладної, платіжних доручень та банківських виписок, водночас, рахунків - фактур та документів, які підтверджують якість продукції позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Черномор - Союз" за договорами № ПУ-27604-ДЗ від 08.04.2011 та № ПУ-28164-ДЗ від 22.07.2011.

Відповідно до пункту 3.2 зазначених договорів з товаром постачальник надає покупцю транспорту та товарну накладні, податкову накладну, документ підтверджуючий якість товару.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, позивачем транспортних накладних та документів підтверджуючих якість товару надано не було, які і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наразі, в наданих позивачем видаткових накладних в графі "Від постачальника" міститься підпис та печатка ТОВ "Черномор - Союз", водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис.

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських відносин з ТОВ "Черномор - Союз" видаткові накладні складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік" та з них є неможливим встановити особу, яка відпустила товар, а отже вони не можуть належним чином засвідчувати факт наявності фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ "Черномор - Союз".

Також, позивачем на підтвердження факту існування фінансово - господарських відносин з ПАТ "НДІ "Техностандарт" надано суду копію договору поставки № 25-17/10 від 21.10.2010 з додатками, актів приймання - передачі партії продукції, видаткових накладних.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що якість обладнання має підтверджуватись сертифікатами якості виробника та паспортами з відміткою ВТК виробника

Пунктом 5.4 договору № 25-П/10 від 21.10.2010 визначено, що постачальник при відвантаження продукції надає наступну супровідну документацію:

- вантажоодержувачу: паспорт заводу-виробника на ту частину продукції, для якої наявність паспорту передбачена (оригінал); комплект експлуатаційної документації; сертифікат якості (оригінал); сертифікат відповідності на ту частину продукції, для якої передбачена обов`язкова сертифікація (копія, завірена виробником продукції); видаткову накладну на продукцію в трьох примірниках (оригінал); акт приймання-передачі в трьох примірниках (оригінал);

- покупцю: податкову накладну (оригінал); видаткову накладну на продукцію (оригінал) з відміткою вантажоодержувача; акт приймання - передачі в трьох примірниках (оригінал), підписаний постачальником та вантажоодержувачем.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження факту отримання обладнання від ПАТ "НДІ "Техностандарт" паспорту заводу-виробника, комплекту експлуатаційної документації, сертифікат якості, сертифікат відповідності суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

При цьому, у відповідь на судовий запит ПАТ "НДІ "Техностандарт" супровідним листом № 220-470/10-НТ направлено на адресу суду документи на підтвердження фінансово - господарських відносин з позивачем, водночас, колегія суддів наголошує на тому, що сертифікатів та паспорту заводу - виробника суду надано не було, як і не було надано доказів на підтвердження наявності в нього обладнання яке мало бути поставлено відповідно до укладених договорів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Укренергореконструкція" за договором поставки № 1116112124 від 28.03.2012 відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити запасні частини до вимикачів КАГ-24, виробництва ВАТ "ВО "Електроапарат", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 2.1 зазначеного договору якість продукції повинна підтверджуватись сертифікатами якості заводу виробника.

Так, підпунктом 5.12.1 пункту 5.12 договору № 1116112124 від 28.03.2012 встановлено, що постачальник при відвантаженні продукції надає наступну супровідну документацію:

- вантажоодержувачу: сертифікат якості заводу-виробника (оригінал); сертифікат країни походження продукції (копія, завірена Постачальником); накладну на продукцію в трьох примірниках (оригінал); акт приймання-передачі в трьох примірниках (оригінал);

- покупцю протягом 3-х днів після відвантаження: податкову накладну, квитанцію про реєстрацію податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних ДПА України; накладну на продукцію з відміткою вантажоодержувача (оригінал); акт приймання-передачі в трьох примірниках (оригінал), підписаний постачальником та вантажоодержувачем.

Наразі, позивачем на підтвердження факту наявності фінансово - господарських взаємовідносин з ВАТ "ВО "Електроапарат" за договором № 1116112124 від 28.03.2012 надано суду копію договору № 1116112124 від 28.03.2012, специфікації, листів, податкових накладних, акту приймання - передачі, видаткової накладної, акта приймання передачі ТМЦ, видаткової накладної, платіжних доручень та банківських виписок.

Однак, позивачем сертифікатів якості заводу-виробника, сертифікатів країни походження продукції, надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позивачем не надано достатніх первинних документів, які відповідно до умов договорів укладених позивачем з контрагентами ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Бренд Строй", ПАТ "НДІ "Техностандарт", ТОВ "Сенсор Україна", ТОВ "Черномор-союз", ТОВ "НПП "Постач", ТОВ "Укренергореконструкція", ТОВ "ПО Енергоальянс", ТОВ "Укренерготорг", ТОВ "Інтерн-Юг", Прат НДІ "Техностандарт", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ", ПП "Комманд", ПП "Базіс-торг", ПП "Візт-торг", ТОВ "Артем-С", ТОВ "ТД"Бора", ТОВ "ТПК Рейл Інвест", ПП "Дніпрохім-Інвест", ТОВ "Саруд", ТОВ "Черномор-Союз" мали складатися підчас здійснення поставки товару (надання послуг), а також те, що надані позивачем первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з зазначеними контрагентами, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Атомпоставка" за договорами № 1116119 від 13.01.2011, № 0710/8 від 13.07.2010, № 18/11 від 13.12.2010, №17/11 від 13.12.2010, № 1615 від 24.12.2010, № 2/11-06 від 16.06.2011, № 1/11-06 від 16.06.2011, № 646 від 16.05.2011, № 578 від 26.04.2011, № 214 від 11.02.2011, № 1116112145 від 11.04.2012, № 1116112135 від 02.04.2012, № 111611275 від 06.03.2012, № 111611293 від 15.03.2012, № 111611227 від 02.02.2012, № 111611229 від 02.02.2012, № 1116111467 від 26.12.2011, № 111611223 від 02.02.2012, № 1116112188 від 10.05.2012, № 1116112182 від 03.05.2012, № 111611267 від 28.02.2012, № 1116111103 від 11.04.2011, № 111611161 від 11.03.2011, № 1116111355 від 29.08.2011, № 1116111136 від 28.04.2011, № 1116111210 від 15.06.2011, № 111611144 від 24.02.2011, № 1116111312 від 04.08.2011, № 111611147 від 24.02.2011, № 1116111375 від 19.09.2011, № 1116111166 від 16.05.2011, № 111611145 від 24.02.2011, № 1116111192 від 07.06.2011, № 111611191 від 04.04.2011, № 111611151 від 25.02.2011, № 1116111145 від 04.05.2011, № 1116111252 від 05.07.2011, № 11161119 від 13.01.2011, № 1116111133 від 28.04.2011, № 111611178 від 28.03.2011, № 1116111135 від 28.04.2011, № 111611192 від 05.04.2011, № 111611182 від 29.03.2011, № 0610/9 від 09.06.2010, № 0710/8 від 13.07.2010.

Факт здійснення поставки за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів з додатками та додатковими угодами, видаткових накладних, податкових накладних, прибуткових ордерів, протоколів розбіжностей, актів приймання - передачі ТМЦ.

Так, на підтвердження факту здійснення оплати за отриманий товар позивачем надано суду копії платіжних доручень та банківських виписок.

Також, колегія суддів враховує, що у відповідь на судовий запит щодо правовідносин з позивачем ТОВ "Атомпоставка" листом № 081014/11 від 08.10.2014 підтвердило, що в період з 01.10.2010 по 30.06.2012 мало фінансово - господарські взаємовідносини з позивачем та надало суду копії договорів укладених з позивачем та складені до них первинні документи.

Крім того, з матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Торговий дім "Агрінол" за договором поставки № 27/04 від 27.04.2010 та ТОВ "Алдек Груп" за договором № 111611130 від 10.02.2011.

На підтвердження факт здійснення поставки за зазначеними договорами позивачем надано суду копії договорів з додатками, актів приймання - передачі ТМЦ, видаткових накладних, листів - погодження, податкових накладних.

При цьому, на підтвердження факту здійснення оплати за отриманий товар позивачем надано суду копії платіжних доручень та банківських виписок.

Наразі, колегія суддів враховує, що у відповідь на судовий запит щодо правовідносин з позивачем ТОВ "Торговий дім "Агрінол" листом Вих.41748/07 від 26.09.2014 підтвердило факт існування фінансово господарських відносин з позивачем.

Також, в періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Енергориск" за договором про надання послуг № 1/2010 від 16.02.2010.

На підтвердження факт отримання послуг від ТОВ "Енергориск" за зазначеним договором позивачем надано суду копію зазначеного договору з додатками, акту здачі - прийняття виконаних послуг № 4 від 29.07.2011, податкової накладної

На підтвердження факту здійснення оплати за отриманий товар позивачем надано суду копії платіжних доручень та банківських виписок.

У відповідь на судовий запит щодо правовідносин з позивачем ТОВ "Енергориск" супровідним листом № 322 від 29.09.2014 надало суду довідку по операціях з позивачем за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 в розрізі договорів.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини за договорами на постачання продукції № ПУ-27817-ДЗ від 13.05.2011з ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та № ПУ-27150-ДЗ від 27.12.2010, № ПУ-27355-ДЗ від 28.01.2011, № ПУ-28085 від 20.06.2011, № ПУ-28093 від 23.06.2011, № ПУ-28939 від 24.10.2011, № ПУ-29219 від 12.12.2011, № ПУ-29198-ДЗ від 16.12.2011, № ПУ-29275 від 20.12.2011, № ПУ-30041-ДЗ від 03.02.2012, № ПУ-30032 від 03.02.2012, №ПУ-30142-ДЗ від 17.02.2012, № ПУ-30196-ДЗ від 02.03.2012 з ТОВ "Металлпромсервіс".

Так, отримання позивачем товару за зазначеними договорами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів з додатками, видаткових накладних, листів - погодження, довіреностей.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що факт здійснення позивачем оплати за отриманий від ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та ТОВ "Металлпромсервіс" товар підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідь на судовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правовідносин з позивачем в період з 01.10.2010 по 30.06.2012 ТОВ "Металлпромсервіс" листом № 58 від 26.09.2014 та ТОВ "НПП ПОСТАЧА" листом № 29/09 від 29.09.2014 підтвердили, що мали фінансово - господарські взаємовідносини з позивачем та надали суду копії договорів укладених з позивачем та складені до них первинні документи.

В той же час, відповідач доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази не надано.

Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "Торговий дім "Агрінол", ТОВ "Алдек Груп", ТОВ "Енергориск", ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та ТОВ "Металлпромсервіс" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Металлпромсервіс".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що посилання відповідача на акти перевірки ТОВ "Атомпоставка" № 1287/23-30 від 27.05.2011, акт перевірки ТОВ "ТД "Агрінол" складений Бердянською об`єднаною ДПІ Запорізької області ДПС, акт перевірки ТОВ "Алдек Груп" № 03993/2203/32555222 від 27.09.2012, акт № 216/2305 від 30.01.2012 згідно з яким у ТОВ "НПП ПОСТАЧА" відсутні умови для ведення господарської діяльності не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається з зазначених актів, копії яких наявні в матеріалах справи та змісту зазначених актів викладеного в акті № 1412/41-10/24584661від 12.12.2012, під час їх складання дослідження фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та вказаними контрагентами не здійснювалось.

Крім того, як вірно було зауважено судом першої інстанції, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 у справі № 2а/0470/9433/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомпоставка» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування актів та визнання протиправними дій, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо викладення висновків в акті №1287/233/33973695 від 27.05.2011.

Таким чином, є рішення суду, яке набрало законної сили та якими встановлено, протиправність дій податкового органу щодо викладенні висновків в акті перевірки ТОВ «Атомпоставка» №1287/233/33973695 від 27.05.2011.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Атомпоставка", ТОВ "Торговий дім "Агрінол", ТОВ "Алдек Груп", ТОВ "Енергориск", ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та ТОВ "Металлпромсервіс" мали реальний товарний характер.

Таким чином, оскільки реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Торговий дім "Агрінол", ТОВ "Алдек Груп", ТОВ "Енергориск", ТОВ "НПП ПОСТАЧА" та ТОВ "Металлпромсервіс" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування по операціях з зазначеними контрагентами.

Щодо встановлення в акті № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012 факту включення позивачем складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на вартість послуг, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, а саме інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що інжиніринг - це надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об`єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об`єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов`язаних із такими послугами (роботами).

Підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи встановлено, що податкові накладні на отримані позивачем інжинірингові послуги були виписані в період з січня 2011 року по квітень 2011 року та до складу їх вартості включено нараховане на їх вартість ПДВ.

При цьому, колегією суддів враховується, що пунктом 4 статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, чинній на момент укладання між позивачем та ПАТ "Агробудмеханізація" договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 53/04-2011 від 16.06.2011) визначено, що «державні кошти» - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов`язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у позивача були відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на вартість будівельно-монтажних робіт із будівництва житла отриманих за договором № 53/04-2011 від 16.06.2011 від ПАТ "Агробудмеханізація".

Стосовно встановлення податковим органом факту ненарахування позивачем ПДВ по операціях з безоплатної приватизації квартир, які перебували на балансі ВП РАЕС суд зазначає наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем та його працівниками укладались договори відчуження нерухомого майна в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики.

Наразі, в бухгалтерському обліку позивача придбані у працівників товари (квартири) оприбутковано на рахунок "Товари". У грудні 2011 року вартість придбаного нерухомого майна списано з рахунку "Товари" та оприбутковано на рахунок "Придбання (виготовлення) основних фондів". В подальшому, позивач безоплатно передав нерухоме майно своїм працівникам, вартість якого попередньо визначена суб`єктом оціночної діяльності та зафіксована у договорах відчуження нерухомого майна.

Таким чином працівники позивача, згідно з цивільно-правовими договорами, здійснили продаж нерухомого майна позивачу, а позивач придбав нерухоме майно в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики. Нерухоме майно належало його власникам на праві приватної власності (було раніше ними приватизовано).

При цьому, як вірно було зауважено судом першої інстанції, що нерухоме майно, отримане позивачем в рахунок погашення безготівкової цільової позики не може перебувати у повному господарському віданні або оперативному управлінні, оскільки таке майно не надане позивачу його власниками для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до підпунктів 14.1.202, 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Також, підпунктом 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов`язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок; безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі". Перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 136 та частиною першою статті 137 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач повинен був нарахувати ПДВ з операцій безоплатної передачі товарів (квартир) працівникам підприємства.

Щодо встановлення податковим органом факту допущення позивачем порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту в грудні 2010 року на 2 876 064,00 грн. по розрахункам з ТОВ ВГЦ "Піраміда" колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем до податкового кредиту за грудень 2010 року включено суму ПДВ за податковою накладною № 2210-1 від 22.10.2010 на суму 17256384,10 грн. виписаною за договором № 2587-1/05-НАЕК від 14.12.2009.

Відповідно до листа ТОВ "ВГЦ "Піраміда" № 275 від 21.11.2012 податкова накладна №2210-1 від 22.10.2010 на суму 17256384,10 грн., ним не виписувалась, водночас на підставі вказаного договору ТОВ "ВГЦ "Піраміда" виписало позивачу податкову накладну № 3012-1 від 30.12.2010 на суму 17256384,10 грн., яка відображена у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та в складі податкового зобов`язання у податковій декларації вказаного товариства з ПДВ за грудень 2010 року.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року на 2 876 064,00 грн. по розрахункам з ТОВ ВГЦ "Піраміда".

Щодо факт завищення позивачем податкового кредиту внаслідок включення до його складу в листопаді 2011 року податку, сплаченому контрагенту, який не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Отже, колегія вважає, що висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 137 408,80 грн. по податковій накладній № 88 від 31.10.2011 є вірним.

З огляду на викладене, перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(повний текст судового рішення виготовлено 04.11.2024 року)