Постанова

від 04.11.2024 по справі 560/21282/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21282/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

04 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування наказу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 08.12.2023 №2860/7 "Про зупинення діяльності приватного виконавця Банадиги Володимира Васильовича".

Стягнуто на користь приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович 1073,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі скарги ТОВ "Агротрейд Логістика" від 25.08.2023 Міністерство юстиції України провело перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича щодо здійснення виконавчого провадження №71108470.

За результатами перевірки Міністерство юстиції України скерувало до дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича.

Міністерство юстиції України прийняло наказ від 08.12.2023 №2860/7, яким зупинило діяльність приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Банадиги Володимира Васильовича строком на один місяць.

Позивач оскаржив вказаний наказ до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутнє порушення вимог статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з статтею 38 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Положеннями статті 40 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За змістом статті 41 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували висновки Міністерства юстиції України про те, що приватний виконавець пред`явив до примусового виконання постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця, винесену у виконавчому провадженні №71108470, в порушення вимог статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки підставою для стягнення основної винагороди є здійснення приватним виконавцем дій щодо фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документів сум.

Досліджуючи вказані доводи відповідача, суд враховує наступне.

Приписами частин першої-четвертої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини п`ятої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

За змістом частини сьомої статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця".

Відповідно до пункту 12 Порядку №643 (в редакції від 01.01.2022) розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Тобто, стягнення основної винагороди є безумовною дією приватного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу наведених норм у їх сукупності, приватний виконавець приймає постанову про стягнення основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, підставою отримання останнім основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа, при цьому сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.

Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню та яка заявлена у виконавчому документі, пред`явленому до виконання, оскільки така постанова виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Натомість визначення конкретної суми основної винагороди не є підставою та гарантією того, що вказана сума буде стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

На примусовому виконанні у приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича перебував наказ №924/322/22, виданий 19.09.2022 Господарським судом Хмельницької області, що містив вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим відповідач провів розрахунок основної винагороди у розмірі 10% відсотків від загальної суми заборгованості позивача перед стягувачем.

Як наведено вище, питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Однак стягнення основної винагороди законодавцем пов`язується саме з початком примусового виконання виконавчого документа.

При цьому, прийняття постанови про стягнення основної винагороди є не правом, а обов`язком приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України "Про виконавче провадження" не передбачене.

Рішенням 16.02.2024 по справі №560/20066/23 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову ТОВ "Агротрейд Логістика" до приватного виконавця Хмельницького обласного округу Банадиги Володимира Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови від 21.02.2023 ВП №71108470.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович під час прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн не порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто, постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню, а тому визначена в такій постанові фіксована сума в подальшому може бути предметом примусового стягнення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Тому на момент прийняття постанови від 21.02.2023 ВП №71108470 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 218277,48 грн приватний виконавець Хмельницького обласного округу Банадига Володимир Васильович набув статусу стягувача за вказаним виконавчим документом.

Суд враховує, що Закон України "Про виконавче провадження" надає стягувачу право подати виконавчий документ, оформлений відповідно до вимог цього Закону, для примусового виконання. Будь-яких обмежень щодо подачі виконавчого документа Закон України "Про виконавче провадження" не містить.

Окрім того, доводи апелянта на пункт 19 Порядку №643 є безпідставними, оскільки на день винесення оскаржуваної постанови вказаний Порядок не містив зазначеного пункту.

Таким чином, дії позивача щодо подачі виконавчого документа - постанови про стягнення основної винагороди є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що в діях позивача відсутнє порушення вимог статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". У зв`язку з цим, підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності також відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.