Постанова

від 31.10.2024 по справі 380/23863/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23863/23 пров. № А/857/8640/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дет-ЮА» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, ухвалене суддею Кузаном Р.І. у м. Львові, о 13 год. 31 хв. у справі № 380/23863/23 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дет-ЮА» до Львівської митниці про скасування рішення про коригування митної вартості товару,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00265/2 від 26.05.2023;

- визнати заявлену декларантом митну вартість товарів, які імпортуються.

18 березня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв правильне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки, позивач на запит відповідача не надав документи, які усувають виявлені митницею, в ході митного оформлення товару, розбіжності.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Таку позицію обґрунтовує тим, що надав відповідачу необхідні документи для митного оформлення імпортованого товару, які не містили розбіжностей та підтверджували митну вартість товару за ціною договору. Крім того, відповідач про виявлені розбіжності у документах, поданих позивачем до митного оформлення, вказав лише у рішенні про коригування митної вартості товару, чим позбавив позивача можливості їх усунути.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що між ТзОВ «Дет-ЮА» (покупець) та «QINGDAO HYRUBBERS CO.,LTD» (продавець) 17.10.2019 укладений зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 2019/17-10.

Позивач з метою митного оформлення товарів: рукавів з вулканізованої гуми, армованих лише металом, без фітингів; фітингів для гідравлічних рукавів високого тиску з чорних металів, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209230055228U6 від 26.05.2023.

Разом з митною декларацією позивач надав:

- пакувальний лист № НУ221281 від 03.04.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) № НУ221281 від 03.04.2023;

- коносамент НУSF2023030439 від 28.04.2023;

- автотранспортну накладну № 23052023 від 24.04.2023;

- декларацію про походження товару № НУ221281 від 03.04.2023;

- банківські платіжні документи № 1365 від 27.12.2022, № 1378 від 08.02.2023, № 1396 від 11.04.2023, № 1398 від 17.04.2023, № 1401 від 27.04.2023;

- рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 121/05/23 від 22.05.2023, № 62/05/223 від 17.05.2023, № Б12671 від 26.05.2023;

- довідки про вартість перевезення № 245523/1 від 23.05.2023, № 399 від 26.05.2023;

- додаткову угоду до контракту № 4 від 28.12.2022;

- специфікацію № 17 від 14.12.2022;

- додаткову угоду до специфікації;

- специфікацію № 18 від 16.12.2022;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) 2019/17-10 від 17.10.2019;

- договори про перевезення № 19/09/2022 від 18.09.2022 та № 23/02/27 від 23.02.2023;

- технічний опис № НУ221284 від 16.01.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 422720230000282510 від 05.04.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця виявила розбіжності та надіслала повідомлення декларанту про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів:

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларант надіслав відповідачу повідомлення в якому повідомив про відсутність у декларанта інших документів для підтвердження митної вартості товарів. Просив завершити митне оформлення товарів на підставі наданих документів.

26.05.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00265/2.

У рішенні відповідач зазначив, що заявлена позивачем митна вартість товару не може бути визнана з наступних причин:

- у інвойсі від 03.04.2023 № HY221281 вказано, що товар імпортується на умовах попередньої оплати, однак позивач відповідного платіжного доручення до митного оформлення не подав;

- в комерційному інвойсі відсутні дані щодо складових вартості товару, зокрема, вартість тари;

- позивач до митного оформлення не надав заявку на перевезення, якою, відповідно до вимог п. 2.1. договору транспортного експедирування від 27.02.2023 № 23/02/27, обумовлюється вартість перевезення.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів є митна декларація UA 209170/2023/38801 від 19.05.2023, згідно із якою вартість товару визначена на рівні 2.81 дол. США за кг.

На виконання вимог рішення про коригування митної вартості декларант подав нову митну декларацію.

28.06.2023 позивач надіслав відповідачу заяву № 03/23-311, в порядку ч. 8ст. 55 МК України, із наданням додаткових документів для підтвердження заявленої за митною декларацією № 23UA209230055228U6 від 26.05.2023 митної вартості товару.

До заяви позивач додав:

- платіжне доручення № 1411 від 23.05.2023, яким підтверджується повнота сплати рахунку SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. № 62/05/23 від 17.05.2023, на підставі якого декларантом було розраховано митну вартість товарів, що оцінюються;

- платіжне доручення № 1413 від 30.05.2023, яким підтверджується повнота сплати рахунку SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. №121/05/23 від 22.05.2023, на підставі якого декларантом було розраховано митну вартість товарів, що оцінюються;

- заявку № 2703/23-01 від 27.03.2023 на міжнародне експедирування вантажів;

- акти виконаних робіт, наданих SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. № 17052023/1 від 17.05.2023; № 22052023/1 від 22.05.2023;

- заявку на міжнародне перевезення вантажів до ТОВ «Автобосс» № 5 від 22.05.2023;

- платіжні доручення № 772 від 30.05.2023, № 773 від 30.05.2023 про оплату рахунку ТОВ «Автобосс»;

- акти виконаних робіт ТОВ «Автобосс» № Б00012916 та № Б00014884 від 29.05.2023.

За результатами розгляду цієї заяви та поданих документів, відповідач 12.07.2023 прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви, оскільки, додатково подані документи містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не усунули причини, що стали підставами для прийняття оскаржуваного рішення.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 та 2статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у частині 3статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 2 частини 6статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3статті 57 МК Українивизначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, який задекларований, згідно із митною декларацією № 23UA209230055228U6 від 26.05.2023, декларант має подати такі документи:

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

При цьому, як встановив апеляційний суд, із рішення № UA209000/2023/l00265/2 від 26.05.2023 про коригування митної вартості товару, витребування відповідачем вказаних вище документів зумовлено тим, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості товарів, яке у процедурі митного оформлення є кінцевим та позбавляє декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимозі про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а, виключно, наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьоїстатті 53 МК України.

Такий підхід відповідача, на думку апеляційного суду, суперечить нормамстатті 53 КАС України, оскільки, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року у справі № 1.380.2019.000724.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Апеляційний суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості відповідач стверджує, що позивач надав до митного оформлення документи, які не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, однак, витребовує документи, які не стосуються ціни, що була сплачена за товар, зокрема, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач не довів наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності наданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, виключно наявність яких могла бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Натомість, апеляційний суд вважає, що позивач надав достатні документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно із митною декларацією № 23UA209230055228U6 від 26.05.2023 року.

Зокрема, позивач подав платіжні документи щодо повної оплати вартості товару на спростування твердження відповідача про відсутність платіжних документів щодо передоплати за товар.

Також апеляційний суд погоджується із позицією позивача про те, що заявка на перевезення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, оскільки, не наведена у статті 53 МК України. Поряд із цим, позивач надав документи, які підтверджують транспорті витрати, зокрема, автотранспортну накладну № 23052023 від 24.04.2023; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № 121/05/23 від 22.05.2023, № 62/05/223 від 17.05.2023, № Б12671 від 26.05.2023; довідки про вартість перевезення № 245523/1 від 23.05.2023, № 399 від 26.05.2023.

Разом із заявою від 28.06.2023 позивач додатково надіслав відповідачу:

- платіжне доручення № 1411 від 23.05.2023, яким підтверджується повнота сплати рахунку SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. № 62/05/23 від 17.05.2023, на підставі якого декларантом було розраховано митну вартість товарів, що оцінюються;

- платіжне доручення № 1413 від 30.05.2023, яким підтверджується повнота сплати рахунку SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. №121/05/23 від 22.05.2023, на підставі якого декларантом було розраховано митну вартість товарів, що оцінюються;

- заявку № 2703/23-01 від 27.03.2023 на міжнародне експедирування вантажів;

- акти виконаних робіт, наданих SAVA TRANSLOGIC Sp. Z.o.o. № 17052023/1 від 17.05.2023; № 22052023/1 від 22.05.2023;

- заявку на міжнародне перевезення вантажів до ТОВ «Автобосс» № 5 від 22.05.2023;

- платіжні доручення № 772 від 30.05.2023, № 773 від 30.05.2023 про оплату рахунку ТОВ «Автобосс»;

- акти виконаних робіт ТОВ «Автобосс» № Б00012916 та № Б00014884 від 29.05.2023.

Крім цього, апеляційний суд встановив, що вартість тари входить до ціни товару, що зазначено у п. 4.1 договору, а тому, необґрунтованим є твердження відповідача про відсутність складових митної вартості товару, зокрема, вартості тари, в комерційному інвойсі.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Поряд з тим, що сумніви митного органу щодо митної вартості товару є необґрунтованими, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00265/2 від 26.05.2023 є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати.

Отже, позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів необхідно задовольнити.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, які імпортуються є логічним наслідком скасування рішення про коригування митної вартості товарів, а тому не є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на це у задоволенні позовної вимоги про визнання заявленої декларантом митної вартості товарів необхідно відмовити.

Вказані висновки є підставою для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00265/2 від 26.05.2023.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, рішення суд першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд встановив, що за подання позову позивач сплатив 4281,22 грн. як за одну майнову вимогу та 6422,16 грн. за подання апеляційної скарги.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 10703,38 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дет-ЮА» задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року в справі № 380/23863/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/l00265/2 від 26.05.2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дет-ЮА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір в сумі 10703,38 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська