Постанова

від 31.10.2024 по справі 460/564/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/564/24 пров. № А/857/12285/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя:Сеника Р.П.,

Суддів:Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №460/564/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

суддя у І інстанції Недашківська К.М.,

дата ухвалення рішення 15 квітня 2024 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 15 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термів виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою в повному обсязі грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні. Позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №460/564/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю; Визнано протиправними дії 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів з 29 січня 2020 року по листопад 2023 року включно; Зобов`язано 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати доходів за період з 29 січня 2020 року по листопад 2023 року включно на суму виплачених доходів 72375 грн 18 коп.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати», компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати таких доходів проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання рішення суду. Скаржник вважає, що враховуючи ст.5 Закону №2050, а саме те, що своєчасно не отриманий із вини громадянина дохід компенсації не підлягає, а дохід не доотримано виключно із вини позивача, оскільки він під час виконання посадових обов`язків в межах своєї компетенції здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходи з того, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по листопад 2023 року (по місяць, що передує місяцю виплати).

Для захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та необхідність зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по листопад 2023 року на суму виплаченого доходу 72375,18 грн.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у 4 Територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №460/11372/23 зобов`язано 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на вiдповiдний тарифний коефiцiєнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум, та одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44; зобов`язано 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 29 січня по 04 березня 2020 року, допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, за період з 05 березня 2020 року по день їх фактичної виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, з одночасною компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2023 апеляційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №460/11372/23 в частині стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі №460/11372/23 залишено без змін.

Позивач 15.11.2023 звернувся до відповідача із заявою про виконання вказаних судових рішень суду, та одночасно у заяві просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів.

На виконання вказаного рішення суду перераховано на картковий рахунок позивача 22.12.2023 в повному обсязі грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомогу для оздоровлення за 2020 рік та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 72375 грн 18 коп., що підтверджується копією банківської виписки.

Як вбачається з листа відповідача від 27.12.2023 №55/13-2379, вказані кошти є перерахунком грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги на оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, які перераховані позивачу на виконання рішення суду від 12.09.2023 у справі №460/11372/23.

Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі.

Із викладеного слідує, що компенсація втрати частини доходів на підставі заяви позивача від 15.11.2023 не виплачена.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-111 (далі Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок - №159).

В ст.1 ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Із змісту п.1-п.4 Порядку №159 видно, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території У країни і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що Верховний Суд виклав правові висновки щодо застосування норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19, Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідно до ст.2 якого, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013р. №9-рп/2013.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, застосовуючи висновок Верховного Суду у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений у цій справі період, у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень ст. 1-3 вказаного Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у Постанові від 17 липня 2019 року у справі №825/2023/16, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення (індексації), оскільки вона виплачується у разі порушення строків виплати доходу (сум індексації грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Вказані кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 04.03.2020, допомоги для оздоровлення за 2020 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні та відновлення прав позивача, порушених при виплаті грошового забезпечення у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021р. у справі №465/322/17.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі 4 Територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

При цьому, вищевказаних висновків суду не спростовують посилання відповідача на те, що дохід позивачем не доотримано виключно із його вини, так як він під час виконання посадових обов`язків в межах своєї компетенції здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, оскільки здійснюючи такі повноваження позивач діяв від імені 4 Територіального вузлу урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в той час як у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду у цій справі, позивач звернувся до суду як фізична особа.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі №460/564/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк