Постанова

від 01.11.2024 по справі 380/4419/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4419/24 пров. № А/857/15334/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача:Судової-Хомюк Н.М.,

суддів:Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 380/4419/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатський області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії

суддя у І інстанції Сподарик Н.І.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі також ГУ ПФУ в Закарпатській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 2) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.01.2024 року № 913070191270 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 5/8-3/4-8 від 16.01.2024 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 5/8-2/4-8 від 16.01.2024 року, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16.01.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області як отримувач пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV). 16.04.2024 позивач звернулася до територіального управління ПФУ за місцем проживання із заявою про перерахунок пенсії за віком за Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII). Вказані документи були направлені на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.01.2024 року № 913070191270 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії відповідно до Закону № 889-VIIIє. Вимоги для призначення пенсії за віком відповідно до чинного Закону № 889-VIII дотримані (зокрема, позивач досягла необхідного 60-річного віку, має достатній загальний стаж, в тому числі набутий на державній службі). Проте, відповідач відмовив у переведенні пенсії за віком за нормами Закону № 889-VIII у зв`язку із тим, що позивач отримувала пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, а відтак перехід на пенсію по Закону України «Про державну службу» № 889-VIII не передбачено. Виходячи із пріоритетності законів та підзаконних нормативно-правових актів при визначенні права на пенсію за віком державному службовцю, застосуванню підлягають норми Закону № 889-VIII відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ даного Закону, який набрав чинності 01.05.2016, а тому вона має право на пенсію державного службовця. Оскільки на момент звернення за призначенням пенсії як державному службовцю позивач не перебувала на державній службі, тому має право на призначення пенсії в розмірі визначеному у даному законі сумі заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що до спірних правовідносин слід застосовувати саме приписи пунктів 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 01.07.2008 отримувала пенсію по інвалідності.

З 12.09.2011 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 07.07.2012 її переведено на пенсію за віком відповідно Закону № 1058-IV.

На підставі заяви позивачки від 19.09.2017, 01.10.2017, ОСОБА_1 призначено пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату встановленого зразка з відповідним окладом держслужбовця.

З 13.09.2021 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058- IV.

Позивач 16.01.2024 звернулася до територіального підрозділу ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії перехід на інший вид пенсії пенсію за віком по Закону № 889-VIII, з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Львівською обласною державною адміністрацією № 5/8-3/4-8 від 16.01.2024 та № 5/8-2/4-8 від 16.01.2024.

Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області 22.01.2024 прийняло рішення № 913070191270 про відмову у перерахунку пенсії, яке мотивоване тим, що за матеріалами пенсійної справи позивач з 01.10.2017 призначалась пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» з відповідним окладом держслужбовця, а з 13.09.2021 згідно із заявою переведено на пенсію за віком, тому підстави для призначення пенсії по Закону № 889 відсутні. Також вказано за яких умов призначаються пенсії відповідно до статті 37 № 3723-ХІІ, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889. Згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889, який набрав чинності 01.05.2016, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мають особи, які на день набрання чинності Закону № 889 мали відповідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначеною статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Не погодившись із відмовою відповідача 1 у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунку пенсій державних службовців у зв`язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Львівською обласною державною адміністрацією № 5/8-3/4-8 від 16.01.2024 та № 5/8-2-4-8 від 16.01.2024 з одночасним переведенням її з пенсії за віком за Законом № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII.

Пенсія позивачу за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» вже призначена, і повторного її призначення за тією ж нормою в межах пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII не потребує, та і позивач не входить до кола осіб, яким така пенсія може бути призначена.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, - визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що па зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Разом з тим, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі № 822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року по справі № 560/2398/19, від 01 грудня 2020 року по справі № 466/6057/17.

Порядок призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 889 визначено Порядком призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14 вересня 2016 року (далі - Порядок № 622).

Пунктом 3 Порядку № 622 передбачено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають, зокрема: жінки, які досягли віку 60 роки.

Згідно абзацу 1 частини третьої Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналіз змісту наведених правових норм дає підстави вважати, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою етапі 37 Закону № 3723 і розділу XI Прикінцевих та перехідних положень України Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Відтак, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723 лише ті особи:

1) які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889;

2) мають передбачені частиною першого статті 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж.

В оскаржуваному рішенні відповідача 1 вказано, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії державного службовця, оскільки їй раніше призначалась пенсія державного службовця за нормами Закону № 3723.

Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Порядок № 622 є підзаконним нормативно-правовим актом, прийнятим на підставі пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889, а тому має відповідати положенням вказаного закону та конкретизувати його положення.

При цьому, підзаконний нормативно-правовий акт не може суперечити закону, на виконання якого він прийнятий, та встановлювати обмеження для реалізації права, гарантованого відповідним законом.

Окрім умов, передбачених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-V1II, Порядок № 622 передбачає додаткову умову для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, а саме: якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону.

У той же час, ані Закон № 3723, ані Закон № 889 такої умови не містять.

Відтак, положення Порядку № 622 не відповідають положенням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889.

Згідно частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати саме приписи пункті 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі № 580/3805/22, яка є релевантною до спірних правовідносин.

Зокрема у вказаній постанові Верховного Суду зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.

Спірні правовідносини в справі розглянутій Верховним Судом, як і в цій справі, стосуються переведення позивача з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону № 3723-XII.

Враховуючи наведе, суд вважає, що оскаржене рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області під 22.01.2024 № 913070191270 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, також слід врахувати, що згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби обчислюється відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 889.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи - державні службовці, що належать до певної категорії посад, передбачених Законом №3723, визначається актами Кабінету Міністрів України (ст. 25 Закону № 3723).

Апеляційним судом встановлено та видно із записів трудової книжки, що позивач з 25.05.1976 працює на посадах державного службовця у Львівській обласній державній адміністрації, стаж роботи позивачки на посадах державного службовця понад 42 роки, 28.04.1994 року позивачка прийняла присягу державного службовця.

Таким чином, наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723, з урахуванням п. п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889, шо відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені постанові у зразковій справі № 822/524/18 від 13.02.2019 року та висновкам Верховного Суду у справі № 1.380.2019.003855 від 11.04.2023 року.

Тому, на час звернення до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723 позивачка мала страховий стаж понад 48 років, стаж державної служби - понад 42 роки та досягла віку 60 років, тобто пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058, а відтак дотримані усі умови, необхідні для призначення позивачу пенсії державного службовця, визначені Законом № 889.

Таким чином, у відповідача 1 були наявні усі правові підстави для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058 на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723, з урахуванням п. п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені постанові у зразковій справі № 822/524/18 від 13.02.2019 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 з 01 травня 2016 року за позивачем збережено право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889, а тому позивач не позбавлена права, на призначення пенсії за її вибором, у тому числі, на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889.

Згідно з п.п. 4, 5 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями. - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналіз положень Порядку № 622 дає підставу для висновку, що призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 здійснюється за заявою особи, до якої долучається довідки про заробітну плату державного службовця.

До заяви про призначення пенсії відповідно до Закону № 3723 позивачем долучено довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 5/8-3/4-8 від 16 січня 2024 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 5/8-2/4 від 16 січня 2024 року.

Згідно частини 1 ст. 1 Закону-України від 24.03.1993 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доход)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до ст. 41 Закону № 1058 до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування

Відтак, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, на які нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, мас враховуватися при обчисленні розміру пенсії, оскільки як перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а саме, за наведених обставин - ст. 41 Закону № 1058.

Тому, на думку судової колегії, позивач має право на обчислення пенсії державного службовця із врахуванням заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та форму довідки про складові заробітної плата для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).

Як видно з довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 5/8-3/4-8 від 16.01.2024 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №5/8-2/4-8 від 16.01.2024 року, виданими позивачу, на всі види оплати праці нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як видно із змісту вказаних довідок, вони складені за формою, затвердженою постановою від 17.01.2017 № 1-3, видані належним державним органом, їх зміст відображає всі належні складові оплати праці.

Таким чином, зазначені мотиви відмови викладені в рішенні від 22.01.2024 № 913070191270 є неправомірними, а зазначене рішення відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, достатнім та ефектнішим способом захисту порушених прав позивача буде прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 22 січня 2024 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723, п. п 10, 12 Закону № 889 на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 5/8-3/4-8 від 16 січня 2024 року та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 5/8-2/4-8 від 16 січня 2024 року, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16 січня 2024 року.

Зазначений спосіб захисту прав позивача не призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими чи абсолютними, та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 817/498/17 (№ К/9901/44445/18).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, із врахуванням вищевикладеного.

У справі, яка розглядається апеляційний суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що доводи позивача, які зазначені у апеляційній скарзі є вірними, а висновок суду першої інстанції, про те, що позов є таким що не підлягаєзадоволенню є помилковим.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно з приписами пункту другого частини першоїстатті 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за апеляційну скаргу в розмірі 1816,80 грн.

Тому, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4239,20 грн (2422,40+1816,80).

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 380/4419/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.01.2024 року № 913070191270 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», з урахуванням п.п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 5/8-3/4-8 від 16 січня 2024 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 5/8-2/4-8 від 16 січня 2024 року, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 16 січня 2024 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження/місце проживання: площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010) судовий збір в розмірі 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник