Рішення

від 28.10.2024 по справі 638/17532/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17532/23

Провадження № 2-а/638/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Онопченка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданого в інтересах ОСОБА_2 до Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, третя особа Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Адвокат Онопченко Володимир Петрович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_2 із позовом до Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області, в якому просить, з урахуванням останніх уточнень, визнати протиправними та скасувати постанови Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року, серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року, серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року, а провадження по справам про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.183КУпАП закрити, судові витрати по справі стягнути з відповідача, залучити до розгляду даного позову третьою особою яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що постанови Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року, серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року, серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року не відповідають вимогам ст.ст.17, 20, 245, 247, 254, 285, 268, 280, 283 КУпАП, так як складені без встановлення особи у відповідності до вимог ст.280 КУпАП, об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення, викладення обставин правопорушення, за наявності у ОСОБА_2 інвалідності третьої групи внаслідок хронічної душевної хвороби, що в порядку ст.20 КУпАП виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_2 так як він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Працівниками поліції винесені постанови ОСОБА_2 не було вручено, про їх наявність він дізнався лише у серпня 2023 року від працівників виконавчої служби, якими було накладено арешт на банківський рахунок останнього, докази того, що ОСОБА_2 відмовився від підпису в постанові від 12.05.2023 року відсутні. Так як дві постанови було винесено однією датою 05.05.2023 року з однією фабулою адміністративного правопорушення та з тією ж адміністративною відповідальністю, та в них не вказаний час вчинення протиправних дій, то вбачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те правопорушення, що є грубим порушенням ст.61 Конституції України. За місцем по АДРЕСА_1 постанови не складались, особа ОСОБА_2 , як зазначено в постановах, встановлювалась за паспортом, дата видачі якого зазначена, як 13.09.2026 року, а такого документу з датою видачі 13.09.2026 року не існує, що свідчить, що особа останнього за паспортом вказаним в оскаржуваних постановах не встановлювалась, яким чином встановлювалась особа ОСОБА_2 та за якими документами невідомо, за таких обставин потрібно вважати, що відсутній суб`єкт адміністративного правопорушення. Факт знаходження ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння, зазначений в постановах також нічим не підтверджений. ОСОБА_2 страждає на хронічну душевну хворобу, перебуває з 2017 року на психіатричному обліку у лікаря-психіатра, йому встановлено інвалідність третьої групи внаслідок хронічної душевної хвороби, що в порядку ст.20 КУпАП виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_2 так як він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Так як у сторони позивача відсутні оригінали оскаржуваних постанов, залучення до розгляду справи третьої особи надасть можливість витребувати у Ізюмського відділу державної виконавчої служби, оригінали постанов серії ЕГА №1048098,, серії ЕГА №1048101, серії ГБВ №140375, і відповідний обов`язок їх надати виникне у залученої до справи особи.

Представником Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування чого посилається на те, що застосування до ОСОБА_2 санкцій ст.183 КУпАП в обставинах, викладених в текстах постанов про притягнення останнього до адміністративної відповідальності серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року, серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року, серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року, є законними та підстав для їх скасування не вбачається, оскільки особу правопорушника було встановлено при складанні двох постанов від 05.05.2023 року за допомогою паспорта, а постанови від 12.05.2023 року за допомогою обліків ІПНП оскільки він паспорту при собі не мав. У всіх трьох випадках він мав ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода млява міміка обличчя), ознак психічного захворювання у ОСОБА_2 поліцейські не вбачали. Під час складання постанов йому було зачитано його права згідно Конституції України та КУпАП, про необхідність правової допомоги він не звертався. Зокрема, поліцейськими було роз`яснено, що в діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення за ст.183 КУпАП, при цьому ніяких заперечень від ОСОБА_2 на це не надходило, зміст постанов було йому доведено та копію постанов вручено. Інформація повідомлена ОСОБА_2 при здійсненні виклику служби 102 при приїзді на місце події у всіх трьох випадках виклику поліції не підтвердилась. При складанні постанови від 12.05.2023 року ОСОБА_2 пояснив, що він телефонував з метою наклепу на військових ЗСУ з якими у нього напередодні був конфлікт. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 січня 2024 року продовжено процесуальний строк на виконання ухвали суду від 20.11.2023 року про залишення без руху адміністративного позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 16 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2024 року відкладено розгляд справи та доручено Харківському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити адвоката для здійснення захисту прав ОСОБА_2 для участі у розгляді адміністративної справи та забезпечити його прибуття для участі в судовому засіданні.

В судовому засідання представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності представника Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.

Представник третьої в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся, причину своєї неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі з таких підстав.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Вказану постанову прийнято у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 05.05.2023 року по АДРЕСА_1 , перебуваючи в п`яному вигляді, здійснив неправдивий виклик екстреної служби 102.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Вказану постанову прийнято у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 05.05.2023 року по АДРЕСА_1 , перебуваючи в п`яному вигляді, здійснив неправдивий виклик екстрених служби, а саме служби поліції.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Вказану постанову прийнято у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 12.05.2023 року близько 03:07 год. в АДРЕСА_1 , перебуваючи в алкогольному сп`янінні, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонував на екслінію «102» та повідомив про подію якої насправді не було.

Постанову про адміністративні правопорушення серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року було складено інспектором Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_3 05.05.2023 року об 15:28:47 годині, згідно даних реєстрації Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 05.05.2023 року об 15:03 год. до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 05.05.2023 р. об 15:02 год. за адресою: АДРЕСА_2 , заявник повідомив, що у будинку заявника багато трупів, нібито хтось їх підстрелив, та потім порубав вбитих на частини, частину трупів кудись винесли, заявник нічого не пояснює, на питання не відповідає, подробиці не повідомляє, заявника попереджено про відповідальність за хибний виклик (заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.номер НОМЕР_1 , заяву зареєстровано ЄО № 3873 від 05.05.2023 р.).

Постанову про адміністративні правопорушення серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року було складено інспектором Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції ОСОБА_3 05.05.2023 року об 15:34:25 годині, згідно даних реєстрації Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 05.05.2023 року об 14:41 год. до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 05.05.2023 р. о 14:40 за адресою АДРЕСА_2 , скаржиться на працівників поліції, данні не повідомляє (заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.номер НОМЕР_1 , заяву зареєстровано ЄО № 3868 від 05.05.2023 р.).

Постанову про адміністративні правопорушення серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року було складено інспектором ВРПП Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_4 12.05.2023 року, згідно даних реєстрації Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області 12.05.2023 року об 03:08 год. до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 12.05.2023 року об 03:07 год. за адресою м.Ізюм, вул. Ярославського, буд.30, військові видернули чеку з гранати та надали її держати заявнику, заявник назвався шизофреником, який управляє авто, заявник перебуває в неадекватному стані та попереджено про відповідальність за хибний виклик (заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.номер НОМЕР_1 , заяву зареєстровано ЄО №4183 від 12.05.2023 р.).

Згідно довідки №89, виданої лікарем-психіатром Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», ОСОБА_2 , 1961 року народження, мешканець АДРЕСА_1 (ВПО) без постійного фактичного місця проживання, дійсно перебуває на психіатричному обліку у лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» з діагнозом: F 06.2 - органічний маячний шизофреноподібний розлад.

Згідно довідки від 05.04.2024 року №715, виданої лікарем-психіатром Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», ОСОБА_2 , 1961 року народження, мешканець АДРЕСА_1 (ВПО) без постійного фактичного місця проживання, дійсно перебуває з 2017 року на психіатричному обліку у лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері» з діагнозом: F 06.2 деменція з галюциматорною симптоматикою та потребує постійного нагляду та лікування.

З довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №710566 від 03.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 у зв`язку із переоглядом встановлено третю групу інвалідності загального захворювання безстроково.

Відповідно до довідки УСЗН Ізюмської міської ради від 08.02.2024 року № 35, ОСОБА_2 знаходиться на обліку у Службі та отримує соціальну допомогу інвалідам 3 групи.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість винесених органом поліції постанов, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

У відповідності до ст. 222 КУпАП України, розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.

Частиною 1 статті 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у КУпАП послідовних дій відповідного органу (посадової особи), в даному випадку таким органом є Ізюмське районне управління поліції ГУНП в Харківській області, яким проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 .

Як вбачається з оскаржуваних постанов, протокол про адміністративне правопорушення не складався, а факт оскарження таких постанов в судовому порядку свідчить про незгоду з останніми.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Крім того, відповідно до ст.284КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Згідно з п.3 ч.1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі неосудності особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність.

Згідно зі ст. 20 КпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

У відповідності до ст. 17 КпАП особа, яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Під неосудністю належить розуміти стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Розрізняють два критерії неосудності: медичний (біологічний) і юридичний (психологічний) критерії.

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істотно впливають на свідомість і волю людини. У ст. 20 КпАП зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна душевна хвороба; б) тимчасовий розлад душевної діяльності; в) слабоумство; г) інший хворобливий стан.

Для наявності медичного критерію неосудності досить встановити, що на час вчинення суспільно небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань.

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для висновку про неосудність особи на час вчинення протиправних дій, відповідальність за які передбачено КпАП.

Наявність медичного критерію є лише підставою для встановлення критерію юридичного, який остаточно визначає стан неосудності.

Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення протиправного діяння усвідомлювати свої дії або керувати ними саме внаслідок наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

У статі 20 КпАП юридичний критерій неосудності виражений двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не могла усвідомлювати свої дії; 2) вольовою - особа не могла керувати ними. Під «своїми діями» мають на увазі не будь-яку поведінку психічно хворого, а тільки ті його протиправні дії, що передбачені певною статтею КпАП.

Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв, по-перше, в тому, що особа не здатна усвідомлювати фактичну сторону, тобто не розуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що вчиняє дрібну крадіжку, тощо), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність.

По-друге, інтелектуальна ознака знаходить свій вияв ще і в тому, що особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має протиправний характер. У ряді випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє фактичну сторону своєї поведінки.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий ступінь руйнування психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керувати своїми діями (бездіяльністю).

Відомо, що вольова сфера людини завжди органічно пов`язана зі сферою свідомості. Тому у всіх випадках, коли особа не усвідомлює своїх дій, вона не може і керувати ними.

За змістом ч. 2 ст. 242 КПК України для визначення психічного стану порушника за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності обов`язковим є призначення експертизи.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульовано чіткий порядок призначення (проведення) судово-медичної експертизи для визначення психічного стану особи.

В той же час, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не виключним є заповнення прогалини законодавства про адміністративне правопорушення за аналогією до кримінального процесуального закону.

Разом з тим, ст. 273 КпАП визначено порядок призначення експерта, зокрема, встановлено, що експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації.

Експерт зобов`язаний з`явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об`єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Висновок експертизи (експерта) про психічний стан ОСОБА_2 до постанов про адміністративне правопорушення самими працівниками поліції, якими здійснювався розгляд справ про адміністративне правопорушення, не додано.

Однак, дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 з 2017 року перебуває на психіатричному обліку.

Згідно довідки №89, ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням на психіатричному обліку у лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», встановлений діагноз: F 06.2. - органічний маячний шизофреноподібний розлад.

Згідно довідки від 05.04.2024 року №715, ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням з 2017 року на психіатричному обліку у лікаря-психіатра Комунального некомерційного підприємства Ізюмської міської ради «Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері», встановлений діагноз: F 06.2. - деменція з галюциматорною симптоматикою, потребує постійного нагляду та постійного лікування.

Визначення терміну Демемнція (лат. Dementia безумство) означає синдром стійкого порушення когнітивних функцій внаслідок органічного ураження мозку.

Клінічними ознаками деменції є: порушення короткочасної та довгочасної пам`яті (за даними психіатричного інтерв`ю, суб`єктивного та об`єктивного анамнезів, нейро- та патопсихологічної діагностики), порушення абстрактного мислення; порушення критики, що виявляється як нездатність будувати реальні плани відносно оточуючих, рідних та питань, пов`язаних з роботою; нейропсихологічні симптоми і синдроми: афазія, апраксія, агнозія («три А»), а також порушення зорово-просторових функцій і конструктивної діяльності; зміни особистості.

Частиною 2 ст.77КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів того, що на момент вчинення адміністративних правопорушень стан здоров`я ОСОБА_2 був іншим, ніж зазначено в довідках лікаря- психіатра, та/або змінився та він міг усвідомлювати значення своїх дій та контролювати їх, відповідачем суду не надано, відомості перебування останнього на психіатричному обліку з 2017 року у лікаря-психіатра із зазначеними вище діагнозами, в тому числі і з галюциматорною симптоматикою, під час розгляду справи відповідачем не спростовані.

Сумнівів щодо здатності ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій у працівників поліції при складанні постанов про адміністративне правопорушення не виникало.

Тоді як навіть в самому тексті повідомлення зі служби «102» від 12.05.2023 року зазначено, що заявник, яким є ОСОБА_2 , перебуває в неадекватному стані, а ним самими повідомлено оператору служби «102», що він шизофреник.

Вищезазначене працівниками поліції при складанні постанов по справам про адміністративне правопорушення не перевірено, оцінки цьому на надано, та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності.

Та обставина, що ОСОБА_2 , перебував у стані алкогольного сп`яніння нічим не підтверджено, огляд останнього у встановленому законодавством порядку не проводився.

Виходячи з викладеного, представником відповідача не подано до суду належних та допустимих доказів правомірності винесених рішень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Отже, суду не надано належних, достатніх та допустимих доказів вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 183 КУпАП, а отже підстави для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відсутні.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.129Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому Законом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Дотримання цих вимог є необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, забезпечує реалізацію закріплених у КУпАП таких засад, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості, забезпечення доведеності вини та право на захист.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Слід зауважити, що право на справедливий суд гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнятою Радою Європи 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, відповідно до неї суд встановлює обґрунтованість будь-якого висунутого проти особи обвинувачення.

Виходячи з досліджених доказів та встановлених обставин на підставі наведених вище норм, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

При ухваленні рішення по справі, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно з ч.3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В зв`язку з чим судові витрати які складаються з судового збору у розмірі 1610,40 гривень, сплаченого позивачем при звернення до суду з цим позовом, підлягають стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст., 7, 9, 17, 20, 251, 252, 278, 279, 280, 288 КУпАП, ст.ст. 4, 9, 46, 48, 77, 78, 139, 159, 246, 268-272, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги адміністративного позову адвоката Онопченка Володимира Петровича, поданого в інтересах ОСОБА_2 , - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1048098 від 05.05.2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.183КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень, - скасувати і провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.183КУпАП - закрити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1048101 від 05.05.2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.183КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень, - скасувати і провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.183КУпАП - закрити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ №140375 від 12.05.2023 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.183КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень, - скасувати і провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.183КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.11.2024 року.

Сторони:

позивач: адвокат Онопченко Володимир Петрович, Харківська область, м.Ізюм, в`їзд О.Махова, буд.9, в інтересах ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .

відповідач: Ізюмське районне управління поліції ГУНП в Харківській області, ЄДРПОУ 40108599, Харківська область, м.Ізюм, площа Садова, буд.18/75.

третя особа: Ізюмський відділ державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ЄДРПОУ 41430594, Харківська область, м.Ізюм, вул.Покровська, буд.32.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк