Ухвала

від 29.10.2024 по справі 646/9774/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 646/9774/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-сс/818/1195/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю особи, яка претендує на власність майна ОСОБА_7 та її представника адвоката ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 10 10 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню за №42024222110000031 від 28 08 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування тимчасово вилученим майном, а саме на: комбайн зернозбиральний John Deere Т660, 2009 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_1 », зеленого кольору, в комплекті з зерновою жаткою John Deere 622R, в якому знаходиться насіння сільськогосподарської культури «соняшник», об`ємом близько 300 кг, які вилучено під час огляду місця події 01 10 2024 на земельній ділянці з кадастровим номером 6323783700:05:000:0416, яка розташована за межами населених пунктів на території Курилівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що виходячи з матеріалів вказаного провадження, є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, оскільки може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Вважає, що матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час огляду місця події майна ознакам речових доказів, оскільки воно може містити на собі сліди скоєння кримінального правопорушення або інформацію щодо обставин вчинення злочину, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Наголошує, що на даний час досудове розслідування не завершене, не проведенні всі слідчі та процесуальні дії, не отримані висновки експертів. Тому незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що прокурором доведена необхідність у накладенні арешту на вказане майно, з метою збереження його та недопущення відчуження, приховування, пошкодження, псування або знищення його на час досудового розслідування та з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст.170 КПК України.

Таким чином, на думку прокурора, ухвала слідчого судді Червонозаводського районногосуду м.Харковавід 10102024року підлягає скасуванню.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги та просила про її задоволення.

Особа, яка претендує на власність майна ОСОБА_7 та її представника адвокат ОСОБА_8 не вбачали підстав для скасування рішення слідчого судді, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку особи, яка претендує на власність майна ОСОБА_7 та її представника адвоката ОСОБА_8 , дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесене в ЄРДР за №42024222110000031 від 28 08 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197- 1 КК України, яким встановлено, що 27 08 2024 на адресу Куп`янської окружної прокуратури Харківської області надійшов лист Курилівської сільської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області №01-06/2076 від 23 08 2024 за фактом самовільного зайняття невстановленими особами земельних ділянок, що розташовані на території Курилівської територіальної громади Куп`янського району, шляхом розорювання, посіву та вирощування культури "соняшника".

В ході досудового розслідування 01 10 2024 проведено огляд місця події на відкритій ділянці місцевості, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером: 6323783700:05:000:0416, яка розташована за межами населених пунктів на території Курилівської територіальної громади Куп`янського району (Лісностінківська сільська рада).

В ході проведення огляду встановлено, що вказана земельна ділянка, площею близько 6,00 га, засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником та частково розорана. На час огляду на земельній ділянці знаходилися: комбайн зернозбиральний НОМЕР_2 , 2009 року випуску, з реєстраційний номер « НОМЕР_1 » в комплекті з зерновою жаткою JohnDeere 622R, в якому знаходиться насіння сільськогосподарської культури «соняшник», об`ємом близько 300 кг, які за результатами огляду вилучено та виставлено охорону із співробітників поліції Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області на вищевказаній земельній ділянці.

Попередньо встановлено, що власником вилученої техніки є ФГ «ТЕМПЕР-АГРО».

Відповідно до договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів від 25 09 2024, комбайн зернозбиральний НОМЕР_2 , 2009 року випуску, з реєстраційний номер « НОМЕР_1 » в комплекті з зерновою жаткою JohnDeere 622R, передано у строкове платне користування ФГ Вишневий сад", (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) адреса: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 .

02 10 2024 вилучене в ході проведення огляду майно визнано начальником СД Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_9 речовим доказом у кримінальному провадженні №42024222110000031 від 28 08 2024.

03 10 2024 до Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню за №42024222110000031 від 28 08 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В своєму клопотанні прокурор наголосив на тому, що метою арешту є забезпечення належного проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні та збереження речових доказів.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку, що при зверненні до суду з клопотанням про арешт майна були не дотримані встановлені вимоги закону, клопотання не обґрунтовано належними та допустимими доказами, зокрема відносно того, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Як зазначено в ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Вимогами п.1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст.170 КПК України).

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять вищевказані ознаки.

Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Зі змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно вбачається, що метоюарешту майна єзбереження речових доказів.

Відповідно до приписів ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні особи, яка звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з положеннямистатті 173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Разом з тим вірно встановлено слідчим суддею та підтверджено дослідженням матеріалів кримінального провадження те, що прокурором не доведено, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Крім того, на даний час у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру. Про інше, досліджені як слідчим суддею, так як апеляційним судом матеріали, не свідчать. Матеріали справи також не свідчать, що ФГ «ТЕМПЕР-АГРО» несе цивільну відповідальність чи є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Крім того, прокурором не надано обґрунтування, що комбайн зернозбиральний НОМЕР_2 , 2009 року випуску, з реєстраційний номер « НОМЕР_1 », зеленого кольору, в комплекті з зерновою жаткою «JohnDeere» 622R, єматеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження саме№42024222110000031 від 28 08 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197- 1 КК України.

Наявність постанови про визнання такого об`єкту речовим доказом сама по собі не може свідчити про доведеність обставин, необхідних для встановлення підстав для арешту майна відповідно до ч.3 ст.170 КПК України.

Щодо насіння соняшника, яке знаходилося у вищезазначеному транспортному засобі, про його власника в клопотанні прокурора взагалі не йдеться.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім того, ч.2 ст.328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

При цьому ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність звернення прокурора з клопотанням про арешт майна з підстав, викладених в мотивувальній частині даної ухвали.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, якщо особа, що подала клопотання про арешт майна, не доведе необхідність такого арешту, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, у зв`язку з чим підстави для скасування такого рішення та задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 170-175, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 10 2024 року, якою відмовлено у задоволенні прокурора Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна по кримінальному провадженню за №42024222110000031 від 28 08 2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст. 424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4