Рішення

від 23.10.2024 по справі 522/5575/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 522/5575/23

провадження № 2/521/431/24

23 жовтня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація як орган опіки та піклування Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціальних служб Одеської міської ради, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація як орган опіки та піклування Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, посилаючись на те, що вони з відповідачем є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 у позовній заяві просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем мешкання матері.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціальних служб Одеської міської ради, в якій просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в судове засідання з`явилися її представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтримали первісні позовні вимоги, просили суд їх задовольнити у повному обсязі, заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог.

ОСОБА_2 в судове засідання з`явився, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, вимоги зустрічного позову підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи Приморської районної адміністрації як органу опіки та піклування Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву, відповідно до якої просила розглядати справу за відсутності представника, діючи виключно в інтересах дитини.

Представник третьої особи Центру соціальних служб Одеської міської ради в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги первісного та зустрічного позову необґрунтовані та задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/388/1вих від 10.04.2023 року щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Згідно статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини другоїстатті 29 ЦК Українифізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Устатті 160 СК Українивстановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з частиною першоюстатті 161 ЦК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьоюстатті 160 СК Українита положеннями частини другоїстатті 29 ЦК України. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 і на час звернення до суду з позовом та розгляду справи у суді першої інстанції йому виповнилося 14 років. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення частини другоїстатті 29 ЦК Українита частини третьоїстатті 160 СК України, колегія суддів Верховного Суду вважає, що підстави для визначення судом місця проживання дитини, якій виповнилось 14 років, відсутні, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно було відмовити.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)», від 02 листопада 2023 року у справі № 592/7624/22.

Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даному випадку висновок, а не рішення, надане органом опіки та піклування в порядку ч. 4, 5 ст. 19 СК України і він оскарженню не підлягає та носить рекомендаційний характер, тому суд може постановити рішення інше ніж пропонує орган опіки та піклування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 14 років, він вправі самостійно обирати своє місце проживання, тому суд позбавлений можливості визначати місце проживання особи, якій виповнилося 14 років, всупереч її волі, отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього відсутні.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення судом місця проживання сина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст. 29 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 150, 153, 155, 160, 161 СК України, ст. ст. 10, 12, 76, 77, 89, 265, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приморська районна адміністрація як орган опіки та піклування Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, треті особи: Орган опіки та піклування - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, Служба у справах дітей Одеської міської ради, Центр соціальних служб Одеської міської ради відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

23.10.24