Постанова

від 21.10.2024 по справі 527/3307/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3307/23 Номер провадження 22-ц/814/2983/24Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві апеляційнускаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молодчина Володимира Петровича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2924 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Глобинська міська лікарня" Глобинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація спілки працівників охорони здоров`я України Комунального некомерційного підприємства "Глобинська міська лікарня" Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Глобинська міська лікарня" Глобинської міської ради (надалі КНП «Глобинська міська лікарня») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 03.11.2011 року по 28.02.2023 року вона перебувала в трудових відносинах з КНП «Глобинська міська лікарня», яке є правонаступником КНП «Глобинська центральна районна лікарня» Глобинської міської ради, працюючи на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету.

21.02.2023 року наказом КНП «Глобинська міська лікарня» №10 Кп8 «Про звільнення ОСОБА_2 », 28.02.2023 року її звільнено з посади у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи звільнення незаконним просила визнати протиправним та скасувати наказ про її звільнення, поновити на посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява та уточнена позовна заява подані за межами процесуальних строків, визначених ст. 233 КЗпП України та відсутності клопотання про їх поновлення.

Не погодившись з даним судовим рішенням, представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Молодчин В.П. оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірне з`ясування фактичних обставин, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки позивач своєчасно, засобами поштового зв`язку, відправила свою позовну заяву, а саме 28.03.2023, що безпідставно не було врахованого судом та призвело до невірного вирішення спору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач ОСОБА_1 03.11.2011 року наказом №223Кп Глобинської ЦРЛ від 30.09.2011 року була зарахована на посаду сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету.

28.12.2018 Глобинська ЦРЛ реорганізована шляхом перетворення у КНП «Глобинська центральна районна лікарня», яка 05.02.2021 змінила назву на КНП «Глобинська міська лікарня».

Наказом № 141 КП1 від 19.12.2022 р. працівників закладу, в тому числі і сестру медичну масажу ОСОБА_1 попередженою про скорочення чисельності та штату працівників лікарні, про що останню повідомлено під особистий 20.12.2022 р.

Згідно копії наказу №10 Кп8 від 21.02.2023 року, ОСОБА_1 сестру медичну фізіотерапевтичного кабінету поліклінічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня», звільнено з займаної посади з 28.02.2023 року згідно п.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Вважаючи незаконним звільнення з тих підстав, що роботодавець не запропонував інших вакантних посад, які існували на день звільнення працівника, що свідчить про порушення процедури звільнення, позивач звернулась до суду з вказаним позовом, а згодом - представник позивача через підсистему «Електронний суд» 28.02.2024 р. подав уточнену позовну заяву.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції встановив, що позивач в порушення визначеного ст. 233 КУпАП місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, яке мало місце 28.02.2023, подала позов лише 28.11.2023, без клопотання про його поновлення та не зазначення поважних причин його пропуску, що є самостійною підставою для відмови в судовому захисті.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Матеріалами справи доводиться, що КНП «Глобинська міська лікарня» 26.01.2022 року було видано наказ №421 «Про оптимізацію роботи поліклінічного відділення».

Наказом №141 КП1 від 19.12.2022 «Про скорочення чисельності та штату працівників КНП «Глобинська міська лікарня» вирішено скоротити з 01.03.2023 43 штатні посади, звільнення працівників вирішено провести з 28.02.2023 в кількості 43 особи, в тому числі і медичну сестру масажу ОСОБА_1 .

В подальшому, 20.12.2022 позивачу було вручено попередження про скорочення штатної посади та попереджено про відсутність вакантних посад на підприємстві. З вказаним попередження ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис.

21.02.2023, з дотриманням 2 місячного терміну, визначеного ст.49-2 КЗпП України, позивача було звільнено з займаної посади.

У відзиві на позовну заяву підприємство вказувало про відсутність в ОСОБА_1 підтвердженої кваліфікації категорії із спеціальності молодшого спеціаліста з медичною освітою, про що вона також було ознайомлена, однак не надала обов`язкові документи, які повинна мати медична сестра для здійснення своєї роботи за спеціальністю. Зокрема останньою не було надано підтвердженої кваліфікації категорії із спеціальності молодшого спеціаліста з медичною освітою, обов`язковість якої встановлено Постановою КМ України №285 від 02.03.2016 р.

Твердження про відсутність у ОСОБА_1 вказаного посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії - не було спростовано стороною позивача в суді першої інстанції. Тоді як в уточненій позовній заяві представник позивача наголошував на наявності у позивача лише свідоцтва про підвищення кваліфікації, яке було видане в 2018 року зі строком дії на п`ять років і його дія продовжується на період дії карантину.

Вважаючи звільнення незаконним ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх порушених трудових прав, подавши на адресу місцевого суду, засобами поштового зв`язку 28.11.2023 позовну заяву.

Згідно до положень ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116

Тобто, своєчасним зверненням до суду з вказаним позовом є період з 28.02.2023 року по 28.03.2023, зважаючи, на дату отримання ОСОБА_1 копії наказу про звільнення від 28.02.2023 в цей же день, що не заперечувалось сторонами.

Вважаючи своє звернення до суду своєчасним, позивачем у відповідності до положень ст. 234 КЗпП України не ставилось питання про визнання поважними причин пропуску строку, визначеного ст. 233 КЗПП України.

Само по собі зазначення в позовній заяві дати її складання та підписання позивачем 28.03.2023 не має правового значення, оскільки це не співпадає з фактичною датою звернення з позовом до суду.

Так, дійсно, позовна заява позивачем була направлена на адресу суду поштовим зв`язком, тому позивачу необхідно довести саме дату здачі на пошту свого відправлення в межах строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

З приєднаного до справи поштового конверту вбачається, що на ньому міститься відбиток штампу із зазначенням дати «28.11.2023»

Таким чином, встановивши фактичні обставини по справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв`язку з пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст. 233 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.

Так, єдиним доводом апеляційної скарги, в межах якого колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення є твердження «вважаю висновки суду першої інстанції зроблені в рішенні щодо пропуску строку звернення до суду помилковими, оскільки позивач стверджує, що відправляла до суду позов поштою саме 28.03.2023 року».

Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить.

Так, зданий на пошту конверт має відбиток дати «28.11.2023», яка в місці зазначення дати має розмиви, які дійсно ускладнюють візуальну спроможність вбачити цифрові позначення.

Хто і при яких обставинах здійснив такі розмиви на штемпелі з датою поштового відправлення в ході розгляду справи з`ясувати не вдалось.

Твердження щодо вчасної подачі позовної заяви не заслуговують на увагу, оскільки, згідно протоколу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який відбувається в день надходження позовної заяви до суду, 13.12.2023 визначено головуючим суддю Мицик С.А.

Вказані обставини, а саме звернення до суду через 9 місяців з моменту звільнення, свідчать про пропуск строку звернення до суду, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в судовому захисті з підстав пропуску строку звернення, визначеного положеннями ч.2 ст. 233 КЗпП України, що є самостійною правовою підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молодчина Володимира Петровича залишити без задоволення.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 28 травня 2924 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Судді: О.І. Обідіна В.П. Пікуль О.О. Панченко