Рішення

від 23.10.2024 по справі 643/6245/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/6245/24

Провадження № 2/643/3271/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить скасувати арешт з нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5641819, зареєстровано: 11.09.2007 року за № 5641819 реєстратором: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська державна нотаріальна контора) підстава обтяження: ухвала б/н 08.11.2001, Московський районний суд м. Харкова та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 11.09.2007 року за № 5641819 про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, в травні 2001 року Московський районний суд м. Харкова при розгляді позовної заяви про розірвання шлюбу між її батьками, в якості забезпечення позову 14.05.2001 виніс ухвалу про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому ухвалою Московського районного суду м. Харкова 23.10.2001 арешт з даної квартири був знятий. При подальшому розгляді даної справи мати позивача - ОСОБА_3 подала зустрічний позов про поділ майна і по її заяві суддя Московського районного суду м. Харкова Крилова Т.Г. ухвалою від 08.11.2001 року знов накладає арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зазначеної ухвали Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції була винесена постанова від 10.12.2001 року і Першою Харківською Державною нотаріальною конторою винесена заборона № 16812 від 8 листопада 2001 року. 19 квітня 2006 року Московським районним судом м. Харкова у справі було ухвалено рішення про поділ майна між батьками позивача, але арешт з квартири знятий не був.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача ОСОБА_4 помер. Позивач своєчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, була відкрита та зареєстрована спадкова справа, крім неї, спадкоємців після смерті батька немає. Також нотаріус повідомила позивачу, що на спадщину - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 був накладений арешт, який до теперішнього часу не знятий.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме в розділі Відомості з єдиного реєстру заборони вказано обтяження - арешт нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5641819.

При зверненні до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування арешту з даного майна, була надана відповідь, що мається обтяження вищевказаного майна, але в даному випадку арешт не може бути знятий, оскільки строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень 3 роки з дати завершення виконавчого провадження, а зараз дане виконавче провадження знищено згідно абз. 2 п. 3.19 розділу 3 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Мінюста України від 05.07.1999 року № 470/7. Арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв`язку із чим позивач була вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16.08.2024 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Борисова І.М. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, надала пояснення. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Представником відповідача не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача, відзив на позовну заяву не подав.

Представник третьої особи Першої Харківської міської державної нотаріальної контори у судове засідання також не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. За допомогою засобів поштового зв`язку подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Першої Харківської міської державної нотаріальної контори та ухвалення рішення на розсуд суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що представник відповідача обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності представника відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, представник відповідача належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши пояснення представника позивач, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Згідно з позовною заявою у травні 2001 року Московський районний суд м. Харкова при розгляді позовної заяви про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , (батьками позивача) в якості забезпечення позову 14.05.2001 року виніс ухвалу про накладення арешту на квартиру за адресою : АДРЕСА_1 . В подальшому ухвалою Московського районного суду м. Харкова 23.10.2001 арешт з даної квартири був знятий. При подальшому розгляді даної справи мати позивача - ОСОБА_3 подала зустрічний позов про поділ майна і по її заяві суддя Московського районного суду м. Харкова Крилова Т.Г. ухвалою від 08.11.2001 року знов накладає арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання зазначеної ухвали Московським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції була винесена постанова від 10.12.2001 року і Першою Харківською Державною нотаріальною конторою винесена заборона № 16812 від 8 листопада 2001 року. 19 квітня 2006 року Московським районним судом м. Харкова у справі було ухвалено рішення про поділ майна між батьками позивача, але арешт з квартири знятий не був.

Відповідно до Довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна від 22.04.2024 року, власниками квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 (російською мовою), ОСОБА_7 (російською мовою) та ОСОБА_8 (російською мовою) (а.с. 5).

Отже, позивачці належить частина цієї квартири на праві приватної власності.

Згідно з цієї ж довідки, батько позивача - ОСОБА_4 , є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 10.01.1996 Харківською товарною біржею «Слобода», р. «Н20-4790» (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 28 лютого 2024 року (а.с. 9).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Стаття 1261 ЦК України визначає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивач є спадкоємцем батька, ОСОБА_4 та звернулась приватного нотаріуса Вісікової Л.Є. із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76700944 від 22.04.2024 року, приватним нотаріусом Васіковою Л.Є. була відкрита та зареєстрована спадкова справа № 72336075.

Як зазначає позивач, крім неї, спадкоємців після смерті батька немає. Також нотаріус повідомила позивачу, що на спадщину - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 був накладений арешт, який до теперішнього часу не знятий.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна в розділі Відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вказано тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 5641819; підстава обтяження: ухвала, б/н, 08.11.2001, Московський районний суд м. Харкова; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

27 травня 2024 року позивач через свого представника звернулась до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування арешту з даного майна.

03.06.2024 року в.о. начальник Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романінець Р. надав відповідь, згідно якої убачається, що дійсно мається обтяження майна за адресою: АДРЕСА_1 , але в даному випадку арешт не може бути знятий, оскільки строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень 3 роки з дати завершення виконавчого провадження, а зараз дане виконавче провадження знищено згідно абз. 2 п. 3.19 розділу 3 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Мінюста України від 05.07.1999 року № 470/7. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За частинами 1 та 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Отже, єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовної заявою про зняття арешту з майна, оскільки з заявою про скасування заходів забезпечення позову у конкретній справі позивач звернутися не може, так як вона, не була стороною у справі, в межах якої постановлено ухвалу про забезпечення позову.

Судом встановлено, що батько позивача помер, позивачка є його єдиною спадкожємницею, крім того власницею ще частки на цю квартиру, а арешт порушує її права на мирне володіння своїм майном.

За викладених обставин, позов має бути задоволений у повному обсязі. При цьому суд враховує, що єдиним способом захисту прав позивача є саме зняття арешту з спірного майна, що ніяким чином не порушує прав відповідача та інших осіб.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями ст. 259,263-265,268,273,280-283 ЦПК України, суд ,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора про зняття арешту - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 5641819, зареєстровано: 11.09.2007 року за № 5641819 реєстратором: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (колишня Перша Харківська ДНК), підстава обтяження: ухвала, б/н, 08.11.2001, Московський районний суд м. Харкова та скасувати з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 11.09.2007 року за № 5641819 про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34952461, м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/6.

Третя особа Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, м. Харків, майдан Конституції, 1, під`їзд 7, поверх 4.

Повний текст заочного рішення складений 04 листопада 2024 року.

Суддя - О.О. Олійник